Рішення № 139831653, 17.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/8384/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидор Н. Т., розглянуши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоарматура» до Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоарматура» (далі позивач, Товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці (далі відповідач, митний орган), у якій просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900221/1 від 10.04.2025;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.04.2025 № UA209170/2025/000529;

- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900222/1 від 10.04.2025;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.04.2025 № UA209170/2025/000528;

- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900215/1 від 09.04.2025;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.04.2025 № UA209170/2025/000522;

- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900219/1від 09.04.2025;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.04.2025 № UA209170/2025/000518.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з метою виконання умов зовнішньоекономічного договору здійснив поставку й подальше митне оформлення товару, митну вартість якого задекларував за основним методом (за ціною договору (контракту)), на підтвердження чого надав митному органу належний та достатній пакет документів. Натомість відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач переконаний, що надані документи підтверджують заявлені числові значення складових митної вартості товарів, не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, а сумніви відповідача безпідставні та необґрунтовані.

Разом з позовом позивач подав клопотання про витребування доказів.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв?язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Суд своєю ухвалою від 05.05.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 38517 від 09.05.2025), у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. Окремо наголосив на тому, що необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Повідомив, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.

На підставі цього вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача в спростування наведених заперечень у відзиві на позовну заяву, подав відповідь на відзив.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

Позивач уклав із китайською компанією Hebei Minhai Pipe Fitting Co., Ltd зовнішньоекономічний договір (Контракт) № 04-03/24-TA від 04.03.2024 (далі Контракт).

Відповідно до Рахунку-фактури (інвойсу) № UKR241023 від 06.02.2025, Рахунку-фактури (інвойсу) № UKR241023/1 від 06.02.2025, Рахунку-фактури (інвойсу) № Рахунку-фактури (інвойсу) № UKR241023/3 від 06.02.2025, Рахунку-фактури (інвойсу) № UKR2410123/4 від 06.02.2025 позивач придбав у продавця товар. З метою митного оформлення позивач подав до Львівської митниці митну декларацію № 25UA209170030382U2 від 09.04.2025, митну декларацію № 25UA209170030385U0 від 09.04.2025, митну декларацію № 25UA209170030174U1 від 09.04.2025, митну декларацію № 25UA209170030181U9 від 09.04.2025, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації (фітинги для труб для зварювання встик, з найбільшим зовнішнім діаметром не більш як 609,6 мм: - відвід сталевий 90 DN 76х3 DIN 2605 1000 шт. … ).

Разом із згаданими митними деклараціями, як підставу для застосування основного методу визначення митної вартості товару, позивач до митного контролю надав наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:

- Пакувальний лист № UKR241023/1 від 06.02.2025; № UKR241023/2 від 06.02.2025; № UKR241023/3 від 06.02.2025; № UKR241023/4 від 06.02.2025;

- Рахунок-проформа № UKR241023 від 23.10.2024; № UKR241023 від 23.10.2024; № UKR241023 від 23.10.2024; № UKR241023 від 23.10.2024;

- Рахунок-фактура (інвойс) № UKR241023 від 06.02.2025; № UKR241023 від 06.02.2025; № UKR241023 від 06.02.2025; № UKR241023 від 06.02.2025;

- Рахунок-фактура (інвойс) № UKR241023/1 від 06.02.2025; № UKR241023/2 від 06.02.2025; № UKR241023/3 від 06.02.2025; №UKR241023/4 від 06.02.2025;

- Коносамент № ZM25020027 від 08.02.2025; № ZM25020027 від 08.02.2025; № ZM25020027 від 08.02.2025; № ZM25020027 від 08.02.2025;

- Автотранспортна накладна № 0245 від 07.04.2025; № 8990 від 07.04.2025; № 7529 від 07.04.2025; № 0120 від 07.04.2025;

- Сертифікат про походження товару № 25C1309A0216/00012 від 10.02.2025; № 25C1309A0216/00012 від 10.02.2025; № 25C1309A0216/00012 від 10.02.2025; № 25C1309A0216/00012 від 10.02.2025;

- Некласифікований комерційний документ Ком. проп. від 22.10.2024; Ком. проп. від 22.10.2024; Ком. проп. від 22.10.2024; Ком. проп. від 22.10.2024;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару Оплата фрахту № 478 від 09.04.2025; Оплата фрахту № 478 від 09.04.2025;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару Свіфт від 30.10.2024; Свіфт від 30.10.2024; Свіфт від 30.10.2024; Свіфт від 30.10.2024;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару Свіфт від 26.03.2025; Банківський платіжний документ, що стосується товару Свіфт від 26.03.2025; Свіфт від 26.03.2025; Свіфт від 26.03.2025;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 384 від 08.04.2025; № 386 від 08.04.2025; № 385 від 08.04.2025; № 387 від 08.04.2025;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 08/04/25 від 08.04.2025; № 1-08/04/25 від 08.04.2025; № 2-08/04/25 від 08.04.2025; № 3-08/04/25 від 08.04.2025;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару Прайс від 22.10.2024; Прайс від 22.10.2024; Прайс від 08.04.2025; Прайс від 22.10.2024;

- Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією Висн. ДЗІ 3-3/363 від 31.03.2025; Висн. ДЗІ 3-3/363 від 31.03.2025; Висн. ДЗІ 3-3/363 від 31.03.2025; ДЗІ 3-3/363 від 31.03.2025;

- Розрахунок ціни (калькуляція) COST LIST від 22.10.2024; Розрахунок ціни (калькуляція) COST LIST від 22.10.2024; COST LIST від 22.10.2024; COST LIST від 22.10.2024;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов?язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 04-03/24-TA від 04.03.2024; № 04-03/24-TA від 04.03.2024; № 04-03/24-TA від 04.03.2024; № 04-03/24-TA від 04.03.2024;

- Договір про надання послуг митного брокера № 01-10/09 від 08.09.2023; № 01-10/09 від 08.09.2023; № 01-10/09 від 08.09.2023; 01-10/09 від 08.09.2023;

- Договір (контракт) про перевезення № 223/ФСР від 09.05.2022; № 223/ФСР від 09.05.2022; № 223/ФСР від 09.05.2022; № 223/ФСР від 09.05.2022;

- Договір (контракт) про перевезення № 26092022 від 26.09.2022; № 30052019 від 30.05.2019; № 23032021 від 23.03.2021; № 23032021 від 23.03.2021;

- Договір (контракт) про перевезення Заявка 127 від 31.01.2025; Заявка 127/1 від 31.01.2025; Заявка 127/2 від 31.01.2025; Заявка 127/3 від 31.01.2025;

- Інші некласифіковані документи Дод. док-ти від 20.01.2025; Дод. док-ти від 20.01.2025; Дод. док-ти від 20.01.2025; Дод. док-ти від 20.01.2025;

- Інші некласифіковані документи Под. док-ти від 12.02.2025; Под. док-ти від 12.02.2025; Под. док-ти від 12.02.2025; Под. док-ти від 12.02.2025;

- Копія митної декларації країни відправлення № 021720250000036390 від 08.02.2025; № 021720250000036390 від 08.02.2025; № 021720250000036390 від 08.02.2025; № 021720250000036390 від 08.02.2025.

Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 25UA209170030382U2 від 09.04.2025; № 25UA20917003038500 від 09.04.2025; № 25UA209170030174U1 від 09.04.2025; № 25UA209170030181U9 від 09.04.2025.

За наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. На вказану вимогу позивач надіслав:

1) за митною декларацією № 25UA209170030382U2: не надіслано інших документів;

2) за митною декларацією № 25UA209170030385U0: не надіслано інших документів;

3) за митною декларацією № 25UA209170030174U1: надіслано платіжну інструкцію;

4) за митною декларацією № 25UA209170030181U9: не надіслано інших документів.

За результатами розгляду митної декларації № 25UA209170030382U2, № 25UA209170030385U0, № 25UA209170030174U1, № 25UA209170030181U9 та доданих документів митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900221/1 від 10.04.2025, № 209000/2025/900222/1 від 10.04.2025, № UA209000/2025/900219/1 від 09.04.2025, № UA209000/2025/900215/1 від 09.04.2025. Прийняті рішення митний орган вмотивував таким:

1) У гр. 33 рішення № UA209000/2025/900221/1 від 10.04.2025 митний орган зазначив наступні зауваження:

- відповідно до п. 2.1. Контракту від 04.03.2024 №04-03/24-TA ціни, асортимент та кількість товару погоджуються сторонами у попередніх рахунках та зазначаються у рахунках-фактурах, які є невід?ємною частиною цього контракту. Враховуючи вищевикладене, інвойсом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такі є невід?ємною частиною контракту, а відтак додатками до такого Контракту. За даних умов, фактом узгодження сторонами усіх істотних умов конкретної партії товару, зокрема, кількості та ціни, є підписання сторонами інвойсу, який в подальшому становитиме невід?ємну частину контракту, що відповідає умовам контракту. Наданий до митного оформлення інвойс № UKR241023 від 06.02.2025 підписаний лише стороною Продавця та не містить підпису та печатки Покупця. За даних обставин такий інвойс не вважається підписаним, а відтак таким, що узгоджує кількість, вартість та ціну товару, тобто узгоджує істоті умови конкретної партії товару відтак не являєтья документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- в рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг № 384 від 08.04 2025 міститься посилання на замовлення № ТЕП0127 від 31.01.2025, однак таке замовлення до митного оформлення не подавалось;

- для підтвердження транспортних витрат декларантом надано рахунок-фактура на оплату транспортних послуг № 384 від 08.04.2025, виставлений на підставі договору № 223/ФСР від 09.05.2022. Такий договір укладений між ТОВ «Теплоарматура» та ТОВ ФСР Лоджистікс Україна. Із даного рахунку не вбачається понесення додаткових витрат на надання брокерських послуг за межами території України щодо обов?язкового оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу. Також не надано іншого документу, який містить числові значення необхідні для розрахунку таких витрат у повному обсязі.

2 ) У гр. 33 рішення № UA209000/2025/900222/1 від 10.04.2025 митний орган зазначив наступні зауваження:

- відповідно до п. 2.1. Контракту від 04.03.2024 №04-03/24-TA ціни, асортимент та кількість товару погоджуються сторонами у попередніх рахунках та зазначаються у рахунках-фактурах, які є невід?ємною частиною цього контракту. Враховуючи вищевикладене, інвойсом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такі є невід?ємною частиною контракту, а відтак додатками до такого Контракту. За даних умов, фактом узгодження сторонами усіх істотних умов конкретної партії товару, зокрема, кількості та ціни, є підписання сторонами інвойсу, який в подальшому становитиме невід?ємну частину контракту, що відповідає умовам контракту. Наданий до митного оформлення інвойс № UKR241023 від 06.02.2025 підписаний лише стороною Продавця та не містить підпису та печатки Покупця. За даних обставин такий інвойс не вважається підписаним, а відтак таким, що узгоджує кількість, вартість та ціну товару, тобто узгоджує істоті умови конкретної партії товару відтак не являєтья документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- в рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг № 386 від 08.04 2025 міститься посилання на замовлення № ТЕП0127/1 від 31.01.2025, однак таке замовлення до митного оформлення не подавалось;

- для підтвердження транспортних витрат декларантом надано рахунок-фактура на оплату транспортних послуг № 386 від 08.04.2025 виставлений на підставі договору № 223/ФСР від 09.05.2022. Такий договір укладений між ТОВ «Теплоарматура» та ТОВ ФСР Лоджистікс Україна. Із даного рахунку не вбачається понесення додаткових витрат на надання брокерських послуг за межами території України щодо обов?язкового оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу. Також не надано іншого документу, який містить числові значення необхідні для розрахунку таких витрат у повному обсязі.

3 ) У гр. 33 рішення № UA209000/2025/900219/1 від 09.04.2025 митний орган зазначив наступні зауваження:

- відповідно до п. 2.1. Контракту від 04.03.2024 №04-03/24-TA ціни, асортимент та кількість товару погоджуються сторонами у попередніх рахунках та зазначаються у рахунках-фактурах, які є невід?ємною частиною цього контракту. Враховуючи вищевикладене, інвойсом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такі є невід?ємною частиною контракту, а відтак додатками до такого Контракту. За даних умов, фактом узгодження сторонами усіх істотних умов конкретної партії товару, зокрема, кількості та ціни, є підписання сторонами інвойсу, який в подальшому становитиме невід?ємну частину контракту, що відповідає умовам контракту. Наданий до митного оформлення інвойс № UKR241023 від 06.02.2025 підписаний лише стороною Продавця та не містить підпису та печатки Покупця. За даних обставин такий інвойс не вважається підписаним, а відтак таким, що узгоджує кількість, вартість та ціну товару, тобто узгоджує істоті умови конкретної партії товару відтак не являєтья документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- в рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг № 385 від 08.04 2025 міститься посилання на замовлення № ТЕП0127/2 від 31.01.2025, однак таке замовлення до митного оформлення не подавалось;

- для підтвердження транспортних витрат декларантом надано рахунок-фактура на оплату транспортних послуг № 386 від 08.04.2025 виставлений на підставі договору № 223/ФСР від 09.05.2022. Такий договір укладений між ТОВ «Теплоарматура» та ТОВ ФСР Лоджистікс Україна. Із даного рахунку не вбачається понесення додаткових витрат на надання брокерських послуг за межами території України щодо обов?язкового оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу. Також не надано іншого документу, який містить числові значення необхідні для розрахунку таких витрат у повному обсязі.

4 ) У гр. 33 рішення № UA209000/2025/900215/1 від 09.04.2025 митний орган зазначив наступні зауваження:

- відповідно до п. 2.1. Контракту від 04.03.2024 №04-03/24-TA ціни, асортимент та кількість товару погоджуються сторонами у попередніх рахунках та зазначаються у рахунках-фактурах, які є невід?ємною частиною цього контракту. Враховуючи вищевикладене, інвойсом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такі є невід?ємною частиною контракту, а відтак додатками до такого Контракту. За даних умов, фактом узгодження сторонами усіх істотних умов конкретної партії товару, зокрема, кількості та ціни, є підписання сторонами інвойсу, який в подальшому становитиме невід?ємну частину контракту, що відповідає умовам контракту. Наданий до митного оформлення інвойс № UKR241023 від 06.02.2025 підписаний лише стороною Продавця та не містить підпису та печатки Покупця. За даних обставин такий інвойс не вважається підписаним, а відтак таким, що узгоджує кількість, вартість та ціну товару, тобто узгоджує істоті умови конкретної партії товару відтак не являєтья документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- п. 2.4. контракту № 04-03/24-TA від 04.03.2024 р. та рахунку-фактури № UKR241023/4 від 06.02.2025 зазначено умови оплати: 30 % передплата, 70 % - баланс після копії коносаменту протягом 7 днів, однак банківські платіжні документи, які підтверджують факт оплати не надано. Також в заявці 127/3 від 31.01.2025 вказано, що сторони погодили перелік і вартість послуг по організації ТЕО вантажу по коносаменту № ZM25020027, у гр. 44 МД під кодом 0705 такий позначений буквою "m", проте не є поданим до митного оформлення, що не дає можливості митному органу здійснити в повній мірі перевірку числових значень митної вартості товару.

Позивач в порядку ч. 7 ст. 55 МК України подав до митного оформлення нові митні декларації № 25UA209170030701U6, № 25UA209170030704U3, № 25UA209170030429U6, № 25UA209170030386U9, згідно з якими сплатив заставу грошових коштів у відповідності до відкоригованої митної вартості товару.

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спірні правовідносини врегульовані приписами МК України, який визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, зокрема, відомості про фактурну вартість товарів; митну вартість товарів та метод її визначення (п.п. «є» та п.п. «ж» п. 5 ч. 8 ст. 257 МК України).

Згідно ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України). Згідно ч. 4-5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари тобто загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу, а саме: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1-3 ст. 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом (ч. 4 ст. 57 МК України).

Декларант який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний, зокрема подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України).

Приписи ст. 53 МК України визначають вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Приписи ч. 2 вказаної статті визначають перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Приписи ч. 3 вказаної статті визначають додатковий перелік документів, які декларант може надати на вимогу митного органу в тому випадку якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 МК України).

Положення ч. 2 ст. 55 МК України визначають, що письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 55 МК України вказане рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Такими випадками згідно ч. 6 ст. 54 МК України є: 1) невірно проведений декларантом розрахунок митної вартості; 2) неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У випадку незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів (ч. 7 ст. 55 МК України).

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;

- МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього кодексу;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Предметом спірних правовідносин є законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів. Позивач вважав, що зауваження, які висловив митний орган безпідставні, а другорядний метод визначення митної вартості товарів застосований незаконно.

Щодо обґрунтованості й законності оскаржуваних рішень суд зазначає таке.

Дослідивши зміст гр. 33 оскаржуваних рішень суд наступним чином узагальнює зауваження митного органу, які стали підставою для коригування митною вартості товарів:

- наданий до митного оформлення інвойс № UKR241023 від 06.02.2025 підписаний лише стороною Продавця та не містить підпису та печатки Покупця;

- позивач не надав до митного оформлення замовлення на транспортно-експедиційні послуги;

- у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі на оплату транспортних послуг відсутні витрати на надання брокерських послуг за межами території України щодо обов?язкового оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу. Також не надано інших документів, які б містили розрахунок таких витрат;

- позивач не надав до митного оформлення банківські платіжні документи;

- позивач не надав до митного оформлення коносамент;

Надаючи правову оцінку аргументам митного органу у цій частині, суд виходить з такого.

Щодо відсутності на рахунку-фактурі (інвойсі) підпису та печатки покупця.

У міжнародній комерційній практиці інвойс це документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їхню кількість і суму коштів, яку покупець зобов`язаний сплатити, і відповідно підписується продавцем. Затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено.

Згідно з постановою Верховної Ради України від 19.06.1992 №2479-XII Україна приєдналась до Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва 1950 року. Рекомендаціями Ради від 16.05.1979 членам Ради та членам Організації Об`єднаних Націй або її спеціалізованим агентствам, митним або економічним об`єднанням рекомендовано приймати комерційні рахунки, складені у будь-який спосіб, у випадках, коли представлення комерційного рахунку потрібне у зв`язку з митним очищенням товарів, а також утриматись від вимоги підпису для митних цілей на комерційних рахунках, представлених на підтвердження декларації на товари.

Рекомендацією ЄЕК ООН 2001 року №18 «Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі» (переглянутою) пропонується по можливості уникати внесення від руки підписів або еквівалентних їм відміток на паперових документах, у тому числі на рахунках-фактурах.

Аналогічного підходу дотримується і Верховний Суд. Так, у постанові від 16.04.2019 у справі №815/6698/17 Верховний Суд вказав, що відсутність на специфікаціях до контракту печатки фірми-відправника, відсутності печатки та підпису відповідальної особи на інвойсі не вказують на їх недійсність та не впливають на числові значення складових митної вартості товарів.

Інвойси №UKR241023/1, №UKR241023/2, №UKR241023/3, №UKR241023/4 від 06.02.2025 містять відомості про продавця, покупця, найменування товару, його кількість, вагу та вартість, що відповідає даним, заявленим до митного оформлення, та дає змогу ідентифікувати зовнішньоекономічну операцію. Вказані інвойси кореспондуються з рахунком-проформою №UKR231023 від 23.10.2024, контрактом №04-03/24-ТА від 04.03.2024, банківськими платіжними документами та іншими товаросупровідними документами.

За таких обставин, посилання відповідача на відсутність підпису та печатки покупця на інвойсах як на підставу для коригування митної вартості суд вважає необґрунтованим.

Щодо замовлення на транспортно-експедиційні послуги.

Суд встановив, що як у митній декларації так і в картці відмови зазначено, що до митного оформлення надавалось: Заявка 127/1 від 31.01.2025, Заявка 127/2 від 31.01.2025, Заявка 127/3 від 31.01.2025, Заявка 127/4 від 31.01.2025; код: 4301.

Тому суд відхиляє зауваження митного органу щодо ненадання таких документів до митного оформлення як безпідставні.

Щодо відсутності у рахунку-фактурі на оплату транспортних послуг витрат на надання брокерських послуг щодо оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу.

Декларант імпортував товар на умовах поставки FOB Xingang (Інкотермс), що передбачає невключення до вартості товару витрат на транспортування та страхування. Такі витрати додаються до митної вартості товарів відповідно до п.5, 6 ч.10 ст.58 МК України.

Для підтвердження транспортних витрат позивачем було надано: коносамент, автотранспортні накладні CMR, рахунки-фактури на надання транспортно-експедиційних послуг, довідки про транспортні витрати, договір транспортно-експедиторського обслуговування №223/ФСР від 09.05.2022, договори про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом, заявки на перевезення, а також банківські платіжні документи на оплату транспортних послуг.

Митний кодекс України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказує, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати, рахунки на оплату транспортних послуг та банківські документи про оплату є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14, від 03.02.2021 у справі №810/4441/16, від 13.01.2022 року у справі №520/11061/2020.

Що ж стосується аргументів відповідача про необхідність окремих документів про витрати на брокерські послуги, пов`язані з оформленням транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу, то такий також є необґрунтованим. Декларант у відповідях на повідомлення митниці зазначив, що рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору, відсутні і не сплачувались. Водночас сукупність наданих позивачем транспортних документів дозволяє у повному обсязі визначити вартість перевезення оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, у тому числі з урахуванням послуг експедитора. Окремих витрат на брокерські послуги за межами території України, які підлягали би включенню до митної вартості згідно з п.1 ч.10 ст.58 МК України, у спірних правовідносинах не понесено, що позивачем доведено документально.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 у справі №380/1221/20, де вказано, що умови міжнародного перевезення товарів не стосуються та напряму не впливають на ціну товару, а самі собою недоліки щодо оформлення вантажних накладних CMR не можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів.

Щодо ненадання до митного оформлення банківських платіжних документів.

Судом встановлено, що позивач до митного оформлення надав банківські платіжні документи, що стосуються товару: Свіфт від 30.10.2024, Свіфт від 26.03.2025, інформація про що зазначена в картці відмови.

Суд дослідив надані позивачем документи, а саме: платіжна інструкція в іноземній валюті № 79 від 30.10.2024, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах № 24 від 26.03.2025. Зі змісту вказаних документів вбачається, що за першим свіфтом від 30.10.2024 позивач сплатив 19 001,08 дол. США, за другим свіфтом сплатив 44 479,66 дол. США, що в сумі дорівнює 63 480,74 дол. США та відповідає інвойсу № UKR241023 від 06.02.2025.

Таким чином, суд відхиляє зауваження митного органу щодо ненадання банківських платіжних документів на підтвердження оплати за товар як необґрунтовані.

Щодо ненадання до митного оформлення коносаменту.

Щодо зауваження митного органу про ненадання позивачем коносаменту суд встановив, що як вбачається з митної декларації та картки відмови позивачем до митного оформлення був наданий коносамент № ZM25020027 від 08.02.2025.

А тому зауваження митного органу щодо ненадання такого до митного органу є безпідставними.

З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивач для митного оформлення надав всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості. Тому відповідач безпідставно застосував інший (другорядний) метод визначення митної вартості товару.

Суд також наголошує на тому, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані для митного оформлення документи, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак зі змісту вимог митного органу неможливо встановити недоліки, які не дозволили погодитися із заявленою митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Відтак, митний орган на стадії витребування додаткових документів не забезпечив позивачу належне розуміння, з яких причин та які саме документи необхідно додатково надати.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав переконливих доказів, які б підтверджували правомірність прийняття оскаржуваних рішень щодо коригування митної вартості товарів. Відтак такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд зазначає, що вимога позивача про скасування картки відмови є похідною. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення основної вимоги (скасування рішення про коригування митної вартості товарів) отже необхідно задоволити й похідну вимогу та скасувати картку відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення так як були відсутні підстави для прийняття вказаного документа.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Насамкінець суд нагадує сталу практику Європейського суду з прав людини згідно з якої право на справедливий суд за п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (див. до прикладу п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява № 4909/04). Аналогічні за своєю суттю приписи наведені й у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи.

Враховуючи наведе, суд констатує, що він надав відповідь на всі аргументи, які мають значення для правильного вирішення справи.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки суд вирішив задовольнити позов повністю, отже судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

Стосовно заявлених витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. ч. 5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду наступні документи: Договір про надання правової допомоги № 04/04/24 від 04.04.2024, Додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги № 04/04/24 від 04.04.2024, Додаткову угоду № 2 до договору про надання правової допомоги № 04/04/24 від 03.04.2025, Акт про надання послуг від 19.05.2025, Рахунок-фактура № 06/05/25 від 06.05.2025, Платіжна інструкція № 1397 від 08.05.2025.

У свою чергу представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Суд вважає, що визначена сума понесених витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду цієї справи не є належним чином обґрунтованою та завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.09.2019 у справі № 826/8890/18.

Ураховуючи, що вказану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання як справу незначної складності, з огляду на наявність усталеної судової практики у цій категорії спорів, суд вважає, що зазначений гонорар не є співмірним з обсягом проведеної роботи і вважає за можливе стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн.

У задоволенні стягнення решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоарматура» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмов, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900215/1 від 09.04.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.04.2025 № UA209170/2025/000518.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900219/1 від 09.04.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.04.2025 № UA209170/2025/000522.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900221/1 від 10.04.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.04.2025 № UA209170/2025/000529.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900222/1 від 10.04.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.04.2025 № UA209170/2025/000528.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоарматура» судовий збір у сумі 28 757 грн (двадцять вісім тисяч сімсот п?ятдесят сім) грн 68 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоарматура» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці 4500 (чотири тисячі п`ятсот) грн 00 коп. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні стягнення решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоарматура» (код ЄДРПОУ: 44721189; адреса місцезнаходження: вул. Куренівська, буд. 16 А, м. Київ, 02090).

Відповідач: Львівська митниця (код ЄДРПОУ: 43971343; адреса місцезнаходження: 79000 м. Львів вул. Костюшка 1).

Суддя Сидор Н.Т.