Рішення № 139831616, 16.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/14017/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «СТ-АВТО» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «СТ-АВТО» (далі ПП «СТ-АВТО», позивач, декларант) до Львівської митниці (далі відповідач, митний орган), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості №UA209000/2025/100050/2 від 03.05.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення товарів позивач подав до Львівської митниці митну декларацію, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації. Разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару надав документи, які містять усі відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. Проте відповідач протиправно, здійснив коригування митної вартості ввезеного товару, що спричинило необхідність сплати різниці між сумами митних платежів, що нанесло значні збитки позивачу.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 14.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що Львівською митницею було встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, що безпосередньо відображено в оскаржуваному рішенні.

Позивач в спростування наведених заперечень у відзиві на позовну заяву, подав відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначає, що доводи Львівської митниці є безпідставними та не підтверджені жодними доказами.

Ухвалою судді від 02.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

10.06.2023 між ПП «СТ-АВТО» (Покупець) та компанією JIANGSU ZHUOXINYUE VEHICLE PARTS CO.,LTD (Продавець) було укладено Контракт №01-06-2023 на поставку товарів (далі - Контракт).

Відповідно до п. 1.1. Контракту Продавець зобов?язується продати, а Покупець зобов?язується купити товар (автотовари) партіями в асортименті і за цінами, вказаними в інвойсах, що виставляються Продавцем в рамках цього Контракту.

Додатковою угодою №01 до Контракту від 20.06.2023 сторони погодили та затвердили у п.1.1., що умови постачання товару визначаються безпосередньо в інвойсі на постачання товару. Інвойс є невід`ємною частиною Контракту та має юридичну силу для визначення цих аспектів.

Відповідно до рахунку-фактури №ZXY20241018 від 18.10.2024 позивач придбав частини систем підвіски різних транспортних засобів загальною вартістю 28284,00 доларів США. На такій підставі позивач сплатив JIANGSU ZHUOXINYUE VEHICLE PARTS CO., LTD 28284,00 доларів США, що підтверджується платіжними інструкціями в іноземній валюті від 23.09.2024 та від 18.10.2024.

Зазначений товар позивач імпортував в Україну.

03.02.2025 ПП «СТ-АВТО» до Львівської митниці подало митну декларацію №25UA209230009138U2.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом були подані наступні документи:

Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №ZXY20241018 від 18.10.2024;

Коносамент (Bill of lading) №STS24110020A від 02.12.2024;

Автотранспортна накладна (Road consignment note) №MSNU7232306-D від 31.01.2025;

Декларація про походження товару (Declaration of origin) №ZXY20241018 від 18.10.2024;

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1175 від 31.01.2025;

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №5 від 29.01.2025;

Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, за подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №01-06-2023 від 10.06.2023;

Договір про надання послуг митного брокера №2023/05/11 від 11.05.2023;

Договір (контракт) про перевезення №181124 від 18.11.2024;

Договір (контракт) про перевезення №42679655 від 06.11.2024;

Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №250A209230009138U2 від 03.02.2025.

За наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. На вказану вимогу декларантом надіслано: заявку на перевезення, платіжні документи.

За результатами розгляду митної декларації та доданих документів митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100050/2 від 03.02.2025.

У гр. 33 вказаного рішення митний орган зазначив наступні зауваження: «

- у зовнішньоекономічному контракті від 10.06.2023 року №01-06-2023-Положенням п.5.1. контракту передбачено що якість товару, що постачається за запитом гарантується класифікацією якості представленої покупцем. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючі виробника товару та ТМ.

Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: копія ліцензії на виробництво товару; копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; копія сертифікату на систему якості товару; копія сертифікату продукції власного виробництва; -копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Зазначені документи відсутні згідно графи 44 ЕМД;

- відповідно до п.2.1 вищезазначеного контракту товар поставляється на умовах - EXW, у фактурі поданій до митного оформлення від 18.10.2024 №2XY20241018 заявлено - FOB;

- відповідно до п.4.1 вищезазначеного контракту зазначено, що оплата за товар здійснюється шляхом 100%-передоплати. Жодного платіжного документа до митного оформлення не подано;

- відповідно до п.2.3-ціни на товар кожного разу будуть цінами зазначеними в каталозі Продавця. Жодного документа до митного оформлення не подано;

- п.11.1. Контракту, яким передбачено, що будь-які зміни та доповнення до Контракту здійснені за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін. Надана до митного оформлення копія інвойс № ZXY20241018 від 18.10.2024 підписана лише стороною Продавця та не містить підпису Покупця, хоч і містить виділене порожнє місце для підпису із зазначенням реквізитів останнього. За даних обставин такий інвойс не вважається підписаний, а відтак такою що узгоджує кількість, вартість та ціну товару, тобто узгоджує істотні умови конкретної партії товару, а відтак не являється документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, наявність таких обставин не дає можливості здійснити митному органу контроль правильності визначення митної вартості товару шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, з огляду на то, що відсутні відомості про узгоджену кількість та ціну товару;

- у фактурі від 18.10.2024 №2XY20241018 міститься посилання на проформу інвойс. Проте дану проформу до митного оформлення не подано;

- відповідно до п.1.3 договору на перевезення від 06.11.2024 №42679655 подається заявка, яка до митного оформлення не подана;

- відповідно до п.4.2.3(а) вищезазначеного договору оплата здійснюється протягом 3 календарних дні з моменту приходу судна в Польщу. Платіжних документів, щодо оплати транспортних витрат до митного оформлення не подано;

- CMR від 31.01.2025 №MSNU7232306-D гр. 3 Місце розвантаження містить виправлення, які не завірені, у графах 16, 22, 23 зазначено іншого перевізника та відправника. Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, а відповідно числового значення рівня митної вартості товару;

- у рахунку на перевезення від 31.01.2025 №1175 відсутня розшифровка підпису перевізника. В рахунку на перевезення від 29.01.2025 №5 не містить відомостей про особу перевізника, що суперечить вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 р., в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов`язково містити в тому числі «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції». Це може свідчити про недостовірність заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа в договір на перевезення від 06.11.2024 №4267 та вищезгаданий рахунок не містить печатки перевізника. Таким чином, при розрахунку належних до сплати митних платежів не включено до митної вартості товару відповідну 2 частину витрат щодо оплати транспортно-експедиційних послуг.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом».

З приводу застосованого методу відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: «Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13 03.2012 року №4495-VІ розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала товару №1 слугувала МД 24UA209230105502U8 від 11.11.2024, де вартість такого товару становить 7.01 дол. США за кг (даного виду товару) та даного імпортера».

В подальшому Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/000289. Декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №25UA209230009346U3 від 03.02.2025 року та яка була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

Вважаючи прийняте митним органом рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч. 2 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, що підтверджують митну вартість, передбачено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

П. п. 1, 2 ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відтак з аналізу вищезазначених норм випливає, що митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадках, передбачених ч. ч. 3,4 ст. 53 МК України, а саме якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари чи у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Разом з тим витребування митним органом додаткових документів має бути обґрунтоване конкретними обставинами та відомостями, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.02.2019 по справі № 820/1866/15, від 16.07.2020 по справі № 815/324/18.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту передбачені ст. 57 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Ч. 2 ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, декларантом в інтересах позивача з метою декларування та митного оформлення товару подано митну декларацію № 25UA209230009138U2 від 03.02.2025.

До декларації декларантом долучено документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: рахунок-фактуру, коносамент, автотранспортну накладну, декларацію про походження товару, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, зовнішньоекономічний договір (контракт), договори (контракти) про перевезення.

Митним органом сформовано вимогу про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України, а саме: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу митного органу представник позивача подав додаткові документи та просив завершити митне оформлення товару.

За результати розгляду поданих документів відповідач прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товарів.

Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач вказав, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, та навів відповідні аргументи, що спонукали його дійти такого висновку, зокрема:

1) Пунктом 5.1 контракту №01-06-2023 від 10.06.2023 передбачено підтвердження якості товару, проте декларантом не надано документів, що підтверджують виробника товару та торгову марку (ліцензія на виробництво, сертифікати, свідоцтво про присвоєння штрих-коду тощо).

2) Пунктом 2.1 контракту визначено умови поставки EXW, тоді як в інвойсі №ZXY20241018 від 18.10.2024 зазначено умови FOB.

3) Пунктом 4.1 контракту передбачено 100% передоплату, однак жодного платіжного документа до митного оформлення не надано.

4) Пунктом 2.3 контракту передбачено, що ціни визначаються каталогом продавця, проте такий каталог до митного оформлення не подано.

5) Пунктом 11.1 контракту передбачено обов`язкове підписання будь-яких документів обома сторонами, проте інвойс №ZXY20241018 підписаний лише продавцем, що, на думку відповідача, унеможливлює визнання його документом, який підтверджує числові значення складових митної вартості.

6) В інвойсі №ZXY20241018 міститься посилання на проформу-інвойс, яка до митного оформлення не подана.

7) Пунктом 1.3 договору перевезення №42679655 від 06.11.2024 передбачено подання заявки, яка до митного оформлення не подана.

8) Пунктом 4.2.3(а) договору перевезення передбачено оплату протягом 3 календарних днів з моменту приходу судна до Польщі, проте жодних платіжних документів щодо транспортних витрат не надано.

9) У CMR від 31.01.2025 №MSNU7232306-D виправлення у графі 3 не завірені, а у графах 16, 22, 23 зазначено іншого перевізника та відправника; посередницький договір між відповідними суб`єктами не надано.

10) У рахунку №1175 від 31.01.2025 відсутня розшифровка підпису перевізника; рахунок №5 від 29.01.2025 не містить відомостей про особу перевізника, що суперечить вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а договір перевезення та рахунок не містять печатки перевізника.

Надаючи правову оцінку аргументам митного органу, наведеним у спірному рішенні суд виходить з такого.

Щодо документів, які підтверджують виробника товару та торгову марку, суд вказує таке. Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, визначений частиною другою статті 53 Митного кодексу України, є вичерпним. Документи, що підтверджують особу виробника товару, торгову марку, наявність ліцензії на виробництво, сертифікати якості тощо, до зазначеного переліку не належать.

Щодо умов поставки, суд бере до уваги наступне. Додатковою угодою №01 до Контракту від 20.06.2023 року сторони погодили та затвердили у п.1.1., що умови постачання товару визначаються безпосередньо в інвойсі на постачання товару. Інвойс є невід`ємною частиною Контракту та має юридичну силу для визначення цих аспектів. Відповідно, як вбачається з інвойсу №ZXY20241018 від 18.10.2024, поставка товару здійснювалася на умовах FOB.

Щодо платіжних документів, суд встановив із матеріалів справи, що на вимогу митного органу позивач надав платіжні інструкції №114 від 18.10.2024 та №108 від 23.09.2024 на загальну суму 28284,00 доларів США, що узгоджується з сумою в рахунку-фактурі (інвойсі) №ZXY20241018 від 18.10.2024.

Щодо ненадання позивачем каталогу продавця, то суд зазначає, що каталог продавця не належить до документів, визначених частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Відповідачем не обґрунтовано, яким чином відсутність каталогу вплинула на достовірність заявленої ціни, зазначеної в інвойсі. Відтак, довід підлягає відхиленню.

Щодо непідписаного інвойсу, суд зазначає наступне.

Відповідач обґрунтовуючи таке зауваження посилається на п.11.1 Контракту, за яким «всі зміни і доповнення до цього Контракту будуть дійсні тільки за умови, якщо вони зроблені в письмовій формі і підписані обома сторонами». Посилання на цей пункт Контракту є помилковим, оскільки інвойс не є зміною чи доповненням до нього. Також, із матеріалів справи судом встановлено, що сума за спірним інвойсом була оплачена платіжними інструкціями №114 від 18.10.2024 та №108 від 23.09.2024, що слугує підтвердженням того, що сторони взаємних претензій один до одного не мають.

Щодо неподання проформи - інвойсу, суд вказує таке. Проформа - інвойс (Proforma invoice) - це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. По суті, це попередній рахунок на оплату, і він не підтверджує факт відвантаження товару, надання послуг. У свою чергу, інвойс - це обов`язковий до оплати рахунок, який надається покупцеві, а той, зі свого боку зобов`язується оплатити продукцію в установлені терміни, якщо відправка здійснюється без передоплати.

Щодо неподання заявки на перевезення, суд зазначає, що митний орган не має права вимагати від декларанта такий документ, оскільки його надання не передбачено положеннями статті 53 МК України.

Щодо платіжних документів щодо транспортних витрат, суд вказує таке. Як вбачається з матеріалів справи, транспортування задекларованого товару здійснювалося на підставі двох договорів про транспортно-експедиційне обслуговування, обидва з яких були надані декларантом до митного оформлення.

Щодо перевезення за маршрутом Гданськ - с. Рясне-Руське позивачем укладено Договір про транспортно-експедиційне обслуговування №181124 від 18.11.2024 з експедитором ТОВ «ВРС Логістик». Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта виконати або організувати перевезення, а пунктом 2.1.1 договору прямо передбачено право експедитора залучати на власний розсуд будь-яких третіх осіб, вступати у договірні відносини від власного імені або від імені клієнта для виконання взятих на себе зобов`язань. На виконання умов зазначеного договору ТОВ «ВРС Логістик» залучило фірму BIGCAR LLC як фактичного перевізника, що повністю відповідає умовам укладеного договору. На виконання умов договору позивачем здійснено оплату транспортних послуг безпосередньо експедитору ТОВ «ВРС Логістик» шляхом безготівкового розрахунку на підставі рахунку №1175 від 31.01.2025 на суму 75 349,00 грн.

Щодо перевезення за маршрутом Shanghai - Gdansk позивачем укладено Договір про транспортно-експедиційне обслуговування №42679655 від 06.11.2024 з експедитором ФОП ОСОБА_1 . Аналогічно, пунктом 2.1.1 цього договору передбачено право експедитора залучати третіх осіб та вступати у договірні відносини з безпосередніми перевізниками від власного імені, що виключає обов`язок позивача мати в розпорядженні договори між експедитором та залученими ним субпідрядниками. На виконання умов зазначеного договору позивачем здійснено оплату транспортних послуг на користь ФОП ОСОБА_1 шляхом безготівкового розрахунку на підставі рахунку №5 від 29.01.2025 на суму 262 019,70 грн.

Таким чином, всупереч доводам відповідача, платіжні документи, що підтверджують фактичне здійснення розрахунків за транспортні послуги, а саме рахунки №1175 від 31.01.2025 та №5 від 29.01.2025, разом з відповідними договорами про транспортно-експедиційне обслуговування були надані декларантом до митного оформлення в повному обсязі, що, до речі, прямо визнається самим відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості.

Щодо розбіжностей у CMR, суд вказує, що відповідачем не наведено жодного обґрунтування того, яким чином технічні виправлення вплинули або могли вплинути на розмір заявленої митної вартості, а тому це не може бути підставою для її коригування. Окрім того, зазначення у графах 16, 22, 23 CMR перевізника та відправника, відмінних від сторін договору між позивачем та його експедитором, є наслідком залучення ТОВ «ВРС Логістик» субпідрядного перевізника BIGCAR LLC на підставі пункту 2.1.1 Договору про транспортно-експедиційне обслуговування №181124 від 18.11.2024, яким таке право прямо передбачено. Відповідний посередницький договір між цими суб`єктами не міг перебувати в розпорядженні позивача, оскільки він не є його стороною.

Щодо недоліків оформлення рахунків на перевезення, суд бере до уваги наступне. Реальність господарських операцій з перевезення товару підтверджується сукупністю наданих до митного оформлення документів: договорами про транспортно-експедиційне обслуговування №181124 від 18.11.2024 та №42679655 від 06.11.2024, CMR від 31.01.2025 №MSNU7232306-D та відповідними рахунками, оплата яких підтверджена фактичним перерахуванням коштів на користь ТОВ «ВРС Логістик» у сумі 75 349,00 грн та ФОП ОСОБА_1 у сумі 262 019,70 грн. Відповідачем не наведено жодних доказів того, що зазначені операції фактично не відбувалися або що задекларована вартість транспортних послуг не відповідає дійсності.

Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Митний орган має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що позивачем до митного оформлення подано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджуються числові значення митної вартості є неконкретизованим та безпідставним.

Крім того, відповідно до п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової інформації ЄАІС у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Проте, в оскаржуваному рішенні, крім номеру та дати митної декларації, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не наведено.

Відповідач жодним способом не спростовує твердження позивача про виявлені розбіжності у митній декларації, на які відповідач посилався як джерела інформації для коригування митної вартості товарів.

За правилами ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. 2 ст. 64 МК України).

Отже, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.

Встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100050/2 від 03.02.2025.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч.2 ст.2 КАС України.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Насамкінець суд нагадує сталу практику Європейського суду з прав людини згідно з якої право на справедливий суд за п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (див. до прикладу п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява № 4909/04). Аналогічні за своєю суттю приписи наведені й у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи.

Враховуючи наведене, суд констатує, що він надав відповідь на всі аргументи, які мають значення для правильного вирішення справи.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки суд вирішив задовольнити позов повністю, отже судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Стосовно заявлених витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2025 року між Адвокатським об`єднанням «ПРЕМІУМ СЕРВІС» та ПП «СТ АВТО» укладено Договір №05/06/25-1 про надання правничої допомоги (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Клієнт доручає, а Адвокатське об?єднання бере на себе зобов?язання надавати правничу допомогу у справі про визнання протиправним та скасування оскаржуваних рішень митного органу про коригування митної вартості в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно п. 4.1. Договору Клієнт оплачує винагороду в розмірі вказаному в актах виконаних робіт/наданих послуг.

Так, на виконання умов договору 05/06/25-1 про надання правничої допомоги від 05.06.2025 року ПІ «СТ АВТО» сплатило Адвокатському об`єднанню «ПРЕМІУМ СЕРВІС»: 5000,00 грн. за надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з питань правомірності винесення митним органом оскаржуваних рішень; 10000,00 грн. за складання позовної заяви про визнання протиправним та скасування оскаржуваних рішень митного органу.

Суд вважає, що визначена сума понесених витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду цієї справи не є належним чином обґрунтованою та завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.09.2019 у справі № 826/8890/18.

Ураховуючи, що вказану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання як справу незначної складності, з огляду на наявність усталеної судової практики у цій категорії спорів, суд вважає, що зазначена сума не є співмірною з обсягом проведеної роботи і вважає за можливе стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн.

У задоволенні стягнення решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов Приватного підприємства «СТ-АВТО» (36010, м. Полтава, вул. Менделеєва, 23; код ЄДРПОУ 42679655) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, задовольни повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100050/2 від 03.02.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка 1; код ЄДРПОУ 43971343) на користь Приватного підприємства «СТ-АВТО» (36010, м. Полтава, вул. Менделеєва, 23; код ЄДРПОУ 42679655) судовий збір у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Стягнути на користь Приватного підприємства «СТ-АВТО» (36010, м. Полтава, вул. Менделеєва, 23; код ЄДРПОУ 42679655) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка 1; код ЄДРПОУ 43971343) 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні стягнення решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сидор Н.Т.