Рішення № 139831559, 17.09.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7509/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. В. Перспективна, б. 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, ЄДРПОУ 43995486)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через уповноваженого представника, звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 03 травня 2025 року № 0080788-2408-1123-UA35040230000015609, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 233311,68 грн. за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 рік, стосовно будівлі розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 03 травня 2025 року № 0080786-2408-1123-UA35040230000015609, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 3689,16 грн. за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 рік, стосовно будівлі розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що має у власності нежитлові будівлі за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, село Інгуло-Кам`янка, вулиця Шевченка, будинок 47д та 47е, за якими відповідачем визначено податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості. Разом з тим відповідно до пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України зазначені об`єкти звільнені від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки позивач є сільськогосподарським виробником, а вказане нерухоме майно віднесено до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 та використовується безпосередньо у сільськогосподарській діяльності позивача. Відтак вважає спірні рішення протиправними та просить їх скасувати.

Ухвалою від 10 листопада 2025 року у справі відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено порядок та строки вчинення процесуальних дій (а.с. 59).

Від відповідача до суду 24.11.2025 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач позовні вимоги не визнав, у задоволенні позову просив відмовити.

Зазначив, що позивач не є сільськогосподарським товаровиробником, оскільки не зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності з відповідним КВЕД) та не використовує вказані споруди, оскільки такі споруди фактично використовуються іншим суб`єктом ФГ «Агро Лідер ЗР», який про вказані об`єкти нерухомого майна звітує за формою 20-ОПП. Отже, на думку відповідача, позивач не має права на пільги, передбачені пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, на вказане нерухоме майно.

Наголосив, що відповідач діяв виключно у межах своєї компетенції у спосіб та на підставі, визначених законом, а отже спірні ППР винесено правомірно та скасуванню не підлягають (а.с. 62-63).

Інших заяв по суті справи від сторін до суду не надходило, проте 03.06.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення та докази (а.с. 71-87)

Дослідивши надані сторонами матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що у власності позивача перебуває нерухоме майно будівля пилорами загальною площею 129,9 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 20.08.2019 (а.с. 17-зворот - 20) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 20-зворот - 21).

Також встановлено, що у власності позивача перебуває нерухоме майно комплекс будівель загальною площею 8215,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 20.08.2019 (а.с. 21-зворот - 24) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 24-зворот - 25).

Відповідно до Експертного висновку АС5 №2431606 від 11.11.2024 підтверджено правильність віднесення позивачем об`єктів нерухомого майна за класифікаційними ознаками державного класифікатора будівель та споруд ДК 018:2000 відповідно до функціонального призначення об`єктів (а.с. 25-зворот - 26). У Додатку 1 до вказаного Висновку наведено перелік об`єктів нерухомого майна по вул. Шевченка, 47д та 47е у с. Інгуло-Кам`янка, та усі зазначені будівлі віднесені до класу 1271 за державним класифікатором ДК 018:2000 (а.с. 27).

Судом також встановлено, що відповідно до податкового повідомлення-рішення №0080788-2408-1123-UA35040230000015609 від 03.05.2025, податковим органом визначено позивачу податкове зобов`язання за період 2024 рік, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 233311,68 грн., об`єкт оподаткування комплекс будівель площею 8215,20 кв.м. за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Інгуло-Кам`янка, вулиця Шевченка, будинок 47д (а.с. 16-зворот).

Крім цього встановлено, що відповідно до податкового повідомлення-рішення №0080786-2408-1123-UA35040230000015609 від 03.05.2025, податковим органом визначено позивачу податкове зобов`язання за період 2024 рік, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 3689,16 грн., об`єкт оподаткування нежитлова будівля площею 129,90 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 17).

Відомостей щодо оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень до ДПС України в адміністративному порядку матеріали справи не містять.

Натомість, не погоджуючись з такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків.

Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Порядок адміністрування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначається статтею 266 ПК України.

Відповідно до підпункту 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України).

Разом з тим, пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України визначає перелік нерухомого майна, яке не є об`єктом оподаткування.

Зокрема, пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Отже, підставою звільнення об`єкту нерухомого майна від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у відповідності до наведеної норми Закону є одночасне дотримання таких умов:

- будівля або споруда має належати сільськогосподарським товаровиробникам, зокрема фізичним особам;

- така будівля або споруда має бути віднесена до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;

- така будівля або споруда не повинна здаватись їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Застосовуючи зазначені норми закону до обставин справи, суд зазначає, що позивач дійсно має у власності спірне нерухоме майно, та таке майно віднесене до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Разом з тим, доводи позивача про те, що від є сільскогосподарським товаровиробником, суд не приймає, з огляду на наступне.

Стаття 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року №2238-III (далі - Закон №2238) визначає, що сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Законом №2238 зокрема визначено, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23 вересня 2008 року №575-VI (далі Закон №575-VI), до виробників сільськогосподарської продукції відносять юридичних осіб, фізичних осіб (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності (далі - КВЕД), мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Так, позивач, як фізична особа, не зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, що вбачається з матеріалів справи та сторонами не оспорюється.

Будь-яких доказів стосовного того, що позивач, як фізична особа, займається сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, матеріали справи не містять.

Натомість позивач наголошує, що є посадовою особою (керівником) фермерського господарства «Агро Лідер ЗР», яким спірне нерухоме майно фактично використовується, про що позивач прямо зазначає у своєму позові (а.с. 1-9) та клопотанні про долучення доказів (а.с. 71-73), а відповідач у відзиві, що також підтверджується наданими до суду матеріалами.

Суд наголошує, що позивачем не надано до суду жодних документів, якими б пояснювались правові підстави використання ФГ «Агро Лідер ЗР» нерухомого майна, належного позивачу, у своїй господарській діяльності (оренда, позика, інші цивільно-правові угоди, тощо).

Доводи позивача про те, що він, як голова ФГ «Агро Лідер ЗР», використовує вказане майно, а отже є сільськогосподарським товаровиробником, не заслуговують на увагу, оскільки ФГ «Агро Лідер ЗР» є самостійним суб`єктом господарювання та, відповідно, платником податків.

При цьому суд зазначає, що діюче законодавство не ототожнює статус посадової особи (керівника) фермерського господарства (чи будь-якої іншої юридичної особи) з самою юридичною особою.

Отже, навіть якщо позивач і є керівником юридичної особи сільськогосподарського товаровиробника, це не надає йому, як фізичній особі, такого ж статусу.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивач дійсно є керівником ФГ «Агро Лідер ЗР», а вказане підприємство є сільськогосподарським товаровиробником.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем недотримано необхідних умов, які б давали останньому право на звільнення спірного об`єкту нерухомого майна від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік, а саме недоведено, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, що є необхідною умовою для отримання зазначеної податкової пільги.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту статей 72-76 КАС України вбачається, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність спірних рішень підтверджено належними та допустимими доказами.

Отже, судом не встановлено будь-яких ознак протиправності в діях податкового органу під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги щодо визнання їх протиправними та скасування є такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, розподілу не підлягають.

Доказів понесення відповідачем судових витрат у справі до суду не надано.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати залишити фактично понесеними.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО