Рішення № 139831372, 16.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Київ справа №640/7405/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Контент Медіа Сервіс»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Контент Медіа Сервіс» (далі - позивач, ТОВ «Контент Медіа Сервіс») з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, правонаступником якого у спірних правовідносинах є Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві, яка полягає у несвоєчасному відображенні в інтегрованій картці платника суми податкового боргу ТОВ «Контент Медіа Сервіс», що виник у зв`язку з несплатою узгодженого грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 29.10.2014 №149126552202 (в оригіналі примірника позивача зазначена дата 29.08.2014), та, як наслідок, у невизнанні такого боргу безнадійним у зв`язку із закінченням строку давності для його стягнення; зобов`язати здійснити коригування записів в інтегрованій картці платника шляхом відображення вказаної суми податкового боргу з 16.03.2015 замість 30.07.2015;

- зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві з 16.03.2018 визнати безнадійним та списати податковий борг ТОВ «Контент Медіа Сервіс», що виник у зв`язку з несплатою узгодженого грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 29.10.2014 №149126552202 (в оригіналі примірника позивача зазначена дата 29.08.2014), з відповідним відображенням облікових операцій в інтегрованій картці платника.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №149126552202 Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 27.02.2015 №4165/6/9999-10-01-04-25, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення. Позивач стверджує, що отримав зазначене рішення 04.03.2015, тому саме цього дня визначене контролюючим органом грошове зобов`язання стало узгодженим.

На переконання позивача, після спливу встановленого пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України десятиденного строку для сплати грошового зобов`язання 15.03.2015 виник податковий борг, який мав бути відображений в інтегрованій картці платника з 16.03.2015. Проте контролюючий орган відобразив цей борг лише 30.07.2015, унаслідок чого, за твердженням позивача, було неправильно визначено початок перебігу 1095-денного строку його стягнення.

Позивач зазначає, що 1095-денний строк стягнення спірного боргу закінчився 15.03.2018, а тому з 16.03.2018 такий борг набув статусу безнадійного і підлягав списанню контролюючим органом самостійно. На підтвердження дати отримання рішення ДФС України позивач посилається на копію поштового конверта та рукописну відмітку про його одержання.

У відповіді на відзив позивач наголошує, що предметом спору є правильність відображення в інтегрованій картці дати виникнення боргу за конкретним податковим повідомленням-рішенням, а не загальний розмір податкової заборгованості. Також позивач вважає, що посилання відповідача на погашення боргу та рішення суду у справі №826/10740/18 не спростовують допущеного порушення.

Відповідач проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що станом на 27.05.2019 за позивачем обліковувався податковий борг з податку на додану вартість у загальній сумі 413 213,54 грн, а заборгованість за податковим повідомленням-рішенням №149126552202 була відображена 31.07.2015.

Контролюючий орган вказує, що у 2015-2017 роках позивач сплачував самостійно задекларовані суми податку на додану вартість. За правилами пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України ці кошти зараховувалися у рахунок погашення податкового боргу за черговістю його виникнення незалежно від визначеного платником призначення платежу. Внаслідок такого зарахування борг за податковим повідомленням-рішенням №149126552202 станом на 01.04.2017 був погашений, тому не міг бути визнаний безнадійним у березні 2018 року.

Відповідач також посилається на податкову вимогу від 30.09.2015 №4788-23 та на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2019 у справі №826/10740/18 про стягнення з позивача податкового боргу в загальній сумі 413 213,54 грн.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, а позивач - відповідь на відзив.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2022 здійснено процесуальне правонаступництво та замінено відповідача на відокремлений підрозділ Державної податкової служби України Головне управління ДПС у м. Києві, код ЄДРПОУ ВП 44116011. Цією ж ухвалою у відповідача витребувано відомості щодо дати отримання позивачем рішення ДФС України від 27.02.2015 №4165/6/9999-10-01-04-25, копію податкового повідомлення-рішення №149126552202 та пояснення щодо розбіжності у даті цього податкового повідомлення-рішення.

На виконання ухвали відповідач надав інтегровані картки платника за 2015-2022 роки та повідомив про неможливість надати копію податкового повідомлення-рішення у зв`язку зі знищенням документів за 2014 рік на підставі акта від 18.09.2020 №13.

Ухвалою від 23.06.2022 суд витребував у позивача доказ, який би містив інформацію щодо дати отримання рішення ДФС України від 27.02.2015 №4165/6/9999-10-01-04-25, оскільки надана копія конверта не підтверджувала пересилання саме цього рішення.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, а матеріали справи передано до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 справу прийнято до провадження, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та повторно зобов`язано позивача надати доказ дати отримання рішення ДФС України від 27.02.2015 №4165/6/9999-10-01-04-25.

Витребуваного доказу позивачем суду не надано.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, суд встановив такі обставини.

ТОВ «Контент Медіа Сервіс» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 38488047, та перебуває на податковому обліку у контролюючому органі.

Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №149126552202, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 273 750,00 грн, у тому числі 219 000,00 грн за основним платежем та 54 750,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

У матеріалах справи містяться різні відомості щодо дати цього податкового повідомлення-рішення: у документах контролюючого органу зазначено 29.10.2014, тоді як у примірнику, на який посилається позивач, - 29.08.2014. Водночас сторони ідентифікують спірне грошове зобов`язання за єдиним номером податкового повідомлення-рішення та однаковою сумою, тому ця розбіжність не впливає на вирішення спору щодо моменту узгодження зобов`язання та подальшого погашення боргу.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги Державна фіскальна служба України прийняла рішення від 27.02.2015 №4165/6/9999-10-01-04-25, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення. У судовому порядку це податкове повідомлення-рішення позивач не оскаржував.

На підтвердження отримання рішення ДФС України 04.03.2015 позивач надав копію поштового конверта зі штриховим кодом 0405325679204. Водночас на конверті міститься поштовий штемпель від 25.02.2015, тобто від дати, що передує прийняттю рішення ДФС України від 27.02.2015. Крім того, на конверті зазначено номер відправленого документа №3861/6/99-99-10-01-02-25, який не відповідає номеру рішення №4165/6/9999-10-01-04-25.

Дата отримання, на яку посилається позивач, проставлена на копії конверта від руки. Матеріали справи не дають можливості встановити особу, яка зробила цей запис, та документ, якого він стосується. Інших доказів вручення рішення ДФС України саме 04.03.2015 позивач не подав, незважаючи на неодноразове витребування такого доказу судом.

З інтегрованої картки платника вбачається, що 30.07.2015 контролюючим органом відображено нарахування за податковим повідомленням-рішенням №149126552202 219 000,00 грн основного платежу та 54 750,00 грн штрафних санкцій. Відповідач пов`язує виникнення податкового боргу з 31.07.2015.

Упродовж 2015-2017 років позивач здійснював платежі з податку на додану вартість. В інтегрованій картці ці кошти відображені як спрямовані на погашення податкового боргу за черговістю його виникнення. Наданий відповідачем детальний розрахунок податкового боргу станом на 01.04.2017 та відомості інтегрованої картки не містять непогашеного залишку основного зобов`язання і штрафної санкції за податковим повідомленням-рішенням №149126552202. Позивач не надав власного розрахунку або платіжних документів, які б спростовували визначену відповідачем черговість зарахування платежів чи підтверджували існування непогашеного залишку за цим податковим повідомленням-рішенням після 01.04.2017.

30.09.2015 контролюючим органом сформовано податкову вимогу №4788-23 на суму 3 844,63 грн. Зазначена у вимозі сума не відповідає сумі грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням №149126552202, тому сама по собі така вимога не підтверджує дату виникнення всієї спірної заборгованості у сумі 273 750,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2019 у справі №826/10740/18 задоволено позов контролюючого органу про стягнення з ТОВ «Контент Медіа Сервіс» податкового боргу з податку на додану вартість у загальній сумі 413 213,54 грн. Це рішення оскаржене позивачем, а апеляційне провадження зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №640/7405/19. Отже, рішення від 18.03.2019 не набрало законної сили та не має для цієї справи преюдиційного значення. Загальна сума 413 213,54 грн включає податкові нарахування, що не є тотожними виключно зобов`язанням за податковим повідомленням-рішенням №149126552202.

V. Оцінка суду.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини щодо узгодження грошового зобов`язання та виникнення податкового боргу регулюються нормами Податкового кодексу України у редакції, чинній на час відповідних подій 2015 року.

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності, не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Пунктом 56.15 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що скарга, подана з дотриманням установлених строків, зупиняє виконання грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, до дня закінчення процедури адміністративного оскарження, а оскаржувана сума протягом цього періоду вважається неузгодженою.

Відповідно до підпункту 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. День закінчення процедури адміністративного оскарження є днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Абзацом другим пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі оскарження рішення контролюючого органу платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти днів, наступних за днем такого узгодження.

Отже, юридично значущим фактом для визначення дня узгодження зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням №149126552202 є не дата прийняття рішення ДФС України і не дата технічного внесення операції до інтегрованої картки, а дата фактичного отримання позивачем рішення за результатами адміністративного оскарження. Лише після встановлення цієї дати можливо обчислити граничний строк сплати та день виникнення податкового боргу.

Позивач пов`язує всі заявлені вимоги з отриманням рішення ДФС України саме 04.03.2015. Проте наданий ним конверт не може підтвердити цю обставину, оскільки його відправлено раніше прийняття рішення, на ньому зазначено номер іншого документа, а походження рукописної дати не встановлено. Така сукупність суперечностей виключає можливість визнати копію конверта належним, достовірним і достатнім доказом отримання рішення №4165/6/9999-10-01-04-25.

Ухвалами від 23.06.2022 та 08.12.2023 суд надав позивачу можливість подати інший доказ цієї дати, однак позивач такою можливістю не скористався. За відсутності доказу дати отримання рішення суд не має фактичних підстав встановити 04.03.2015 днем узгодження грошового зобов`язання, а 16.03.2015 - датою, з якої відповідний борг мав бути відображений в інтегрованій картці.

Суд враховує, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача. Разом із тим цей обов`язок не звільняє позивача від доказування конкретних фактичних обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, зокрема стверджуваної дати отримання документа, адресатом якого був сам позивач, коли від цієї дати залежить зміст запитуваного судового захисту.

Ненадання відповідачем копії податкового повідомлення-рішення та повідомлення про знищення документів за 2014 рік не усувають установлених недоліків доказу позивача та не дають суду підстав вважати доведеною саме дату 04.03.2015. Відсутність у відповідача документа не може підмінити позитивного доказу факту, з яким позивач пов`язує обов`язок здійснити коригування на конкретну дату.

Щодо порядку ведення інтегрованої картки платника суд зазначає, що позивач обґрунтовує порушення приписами Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422.

Однак Порядок №422 набрав чинності 10.06.2016 та не регулював відображення операцій в інтегрованій картці у 2015 році. На той час діяв Порядок ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, що сплачуються під час митного оформлення товарів, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 №765.

Згідно з розділом ІІІ Порядку №765 в інтегрованій картці підлягали відображенню визначені контролюючим органом і узгоджені відповідно до закону грошові зобов`язання та штрафні санкції. Такі узгоджені суми відображалися датою граничного строку їх сплати. Тому визначення належної дати облікової операції також залежало від попереднього встановлення дня узгодження зобов`язання, який у цій справі не доведений. Посилання на Порядок №422 не може бути правовою підставою для визнання протиправним відображення операції, здійсненої до набрання ним чинності.

Крім того, наведені позивачем норми не встановлюють, що за недоведених обставин отримання рішення за результатами адміністративного оскарження контролюючий орган зобов`язаний відобразити борг саме з 16.03.2015. За версією самого позивача податковий борг виник 15.03.2015, тоді як коригування він просить здійснити з наступного дня. Нормативного та доказового обґрунтування такого розмежування позивач не надав.

Таким чином, матеріали справи не підтверджують протиправної бездіяльності відповідача у визначеному позивачем змісті та не дають підстав зобов`язувати контролюючий орган коригувати інтегровану картку шляхом внесення облікової операції з конкретно визначеної позивачем дати.

Окремо оцінюючи вимогу про визнання та списання податкового боргу як безнадійного, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий борг. Підпунктом 101.2.3 пункту 101.2 цієї статті до безнадійного віднесено податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений Кодексом.

За пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України податковий борг, який виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом у межах строку давності, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Пунктом 101.5 статті 101 Податкового кодексу України передбачено щоквартальне списання контролюючими органами безнадійного податкового боргу. Відповідно до Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, визначення сум боргу, що підлягає списанню, здійснювалося на підставі даних інформаційних систем контролюючих органів, а списання боргу, щодо якого минув строк давності, ініціювалося контролюючим органом самостійно.

Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 у справі №813/4430/16 дійшов висновку, що за наявності встановлених законом передумов податковий орган не має права обирати між списанням і збереженням в обліку безнадійного податкового боргу, а тому зобов`язання контролюючого органу списати такий борг є належним способом судового захисту.

Водночас застосування цього підходу потребує встановлення існування непогашеного податкового боргу та спливу щодо нього передбаченого законом строку. Саме наявний податковий борг може набути статусу безнадійного. Зобов`язання, припинене його погашенням, не може надалі бути визнане безнадійним і повторно списане з обліку.

За пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зараховувати кошти, що сплачує такий платник, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником. Спрямування коштів на погашення поточного грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу за загальним правилом забороняється.

Відомості інтегрованої картки та детальний розрахунок станом на 01.04.2017 підтверджують, що кошти, сплачені позивачем у 2015-2017 роках, зараховувалися у рахунок найдавнішого податкового боргу та погасили зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням №149126552202. Твердження відповідача про таке погашення позивач не спростував належними доказами, а у відповіді на відзив фактично обмежився посиланням на те, що погашення боргу не має значення для вирішення питання про дату його відображення.

Суд відхиляє такий довід позивача, оскільки для вимоги про списання боргу його погашення є визначальною обставиною. Навіть якщо припустити правильність запропонованої позивачем дати виникнення боргу, станом на 01.04.2017 спірне зобов`язання було погашене, тобто до дати, з якою позивач пов`язує сплив 1095-денного строку у березні 2018 року.

Технічна дата відображення операції в інтегрованій картці не створює податковий борг і не змінює встановленої законом черговості його погашення. Податковий борг виникає в силу закону внаслідок несплати узгодженого зобов`язання у встановлений строк, а припиняється, зокрема, внаслідок зарахування коштів за правилами пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України. Тому коригування історичної дати в інтегрованій картці саме по собі не може відновити погашений борг або надати йому статус безнадійного.

Наявність станом на 2018-2019 роки загальної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 413 213,54 грн не спростовує цього висновку, оскільки загальне сальдо формувалося також за рахунок інших і пізніших нарахувань. Предметом цієї справи є виключно борг за податковим повідомленням-рішенням №149126552202 у сумі 273 750,00 грн.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2019 у справі №826/10740/18 не покладається судом в основу висновків у цій справі, оскільки воно оскаржене та не набрало законної сили. Зупинення його апеляційного перегляду до вирішення справи №640/7405/19 підтверджує взаємозв`язок спорів, але не встановлює правильності дати виникнення боргу та не має наперед визначеного значення для оцінки доказів у цій справі.

Отже, висновок Верховного Суду у справі №813/4430/16 не може бути застосований до спірних правовідносин без урахування істотної відмінності фактичних обставин. У наведеній справі існування непогашеного боргу та сплив строку давності були встановлені, тоді як у цій справі дата отримання рішення за результатами адміністративного оскарження не доведена, а борг за конкретним податковим повідомленням-рішенням погашений до стверджуваного позивачем спливу 1095 днів.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Таким чином, позивач не довів обставин, необхідних для відображення в інтегрованій картці податкового боргу саме з 16.03.2015, а матеріалами справи підтверджено погашення боргу за податковим повідомленням-рішенням №149126552202 до спливу стверджуваного позивачем строку давності. За таких обставин підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача, коригування інтегрованої картки та списання боргу відсутні.

VI. Судові витрати.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для задоволення позову понесені позивачем судові витрати розподілу та стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Контент Медіа Сервіс» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.