Рішення № 139831351, 16.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року справа №320/18988/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві в якому просить суд визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві податкові повідомлення - рішення від 29.01.2026р.:

- № 07302240203 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальній сумі 11 967 750,00 грн (в т.ч. 10 332 000,00 грн. податок на доходи фізичних осіб та 1 635 750,00 грн. штрафних санкцій), за заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі - в сумі 10 332 000,00 грн. (в т.ч. за 2021 р. - 3 789 000,00 грн., за 2022 р. - 3 446 100,00 грн., за 2023 р. - 3 096 900,00 грн.);

- № 07289240203 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір у загальній сумі 997 312,50 грн (в т.ч. 861 000,00 грн військового збору та 136 312,50 грн. штрафних санкцій), за заниження податкових зобов`язань з військового збору у сумі - 861 000,00 грн. (в т.ч. за 2021 р. - 315 750,00 грн., за 2022 р. - 287 175,00 грн. та за 2023 р. - 258 075,00 грн.);

- № 07295240203 (форма «ПС») про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 1020,00 грн за не надання посадовим (службовим) особам контролюючих органів до перевірки книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткування доходу за період з 01.01.2021 по 31.12.2023);

- № 07285240203 (форма «ПС») про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 8 647,00 грн за не надання до податкових органів відповіді на письмовий запит про надання пояснень та документальних підтверджень щодо законодавчих підстав декларування доходу, що не підлягає оподаткуванню в рядку 11.3. податкової декларації).

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що об`єктивно не мав змоги виконати вимоги запиту контролюючого органу, так як не був обізнаний про проведення перевірки або про те, що подані декларації про майновий стан та доходи є предметом податкової перевірки. Також позивач вказує, що твердження відповідача щодо обов`язкової умови про участь банківської установи, в розумінні листа НБУ від 04.03.2025р. № 40-0019/16526є помилковим, оскільки він не належить до нормативно-правових актів, а тому у розумінні вимог ст. 56 Закону України № 679-XIV вони не мають обов`язкового характеру для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та для фізичних осіб.

Від відповідача надійшов відзив зміст якого зводиться до зазначеного в акті перевірки без спростування доводів поводів позивача викладених в позовні заяві.

Дослідивши обставини справи та оцінивши доводи сторін суд зазначає наступне.

На підставі п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20, п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст 78, ст. 7 п. 82.2. ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755- VI, із змінам та доповненнями (надалі- ПК Украхни), відповідно до наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 17.11.2025р. № 7728-п, головним державним інспектором відділу перевірок платників з окремих питань та якості конрольно - перевірочної роботи управління податкового аудиту фізичних осіб Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (надалі - ГУ ДПС у м. Києві) - Пряхіною Дар`єю Сергіївною проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу отриманого від продажу банківських монет за період з 01.01.2021р. по 31.12.2023р. платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ).

ГУ ДПС у м. Києві складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та спати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу отриманого від продажу банківських монет платника податків - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 26.12.2025 року № 112046/Ж5/26-15-24-02- 08/1717303617 за період з 01.01.2021р. по 31.12.2023р. (надалі - Акт перевірки), яким встановлено наступні порушення:

1. п.п. «а» п. 176.1. ст. 176, п. 44.1., п. 44.3. ст. 44 Кодексу, а саме: не надано до перевірки книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткованого доходу;

2. п.п. 168.2.1. п. 168.2. ст. 168 з урахуванням вимог п.п. 164.2.20. п. 164.2. ст. 164 Кодексу, а саме: не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2021-2023 роки в сумі 10 332 000.00грн (в тому числі: за 2021р. - 3 789 000,00грн, за 2022р. - 3 446 100,00грн, за 2023р. - 3 096 900,00грн) із отриманого доходу в 2021 - 2023 роках в загальній сумі 57 400 000.00грн (в тому числі: в 2021р. - 21 050 000.00грн, в 2022р. - 19 145 000.00грн, в 2023р. - 17 205 000,00грн);

3. п.п. 1.2. .п.п 1.3. п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу (в редакції, що діяла в 2021 - 2023 роках), а саме: не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір за 2021-2023 роки в розмірі 861 000,00грн (в тому числі: за 2021р. - 315750,00грн, за 2022р. - 287 175,00грн, за 2023р. - 258 075,00грн) із отриманого доходу в 2021 - 2023 роках в загальній сумі 57 400 000,00грн (в тому числі: в 2021р. - 21 050 000.00грн, в 2022р. - 19 145 000.00грн, в 2023р. - 17 205 000,00грн);

4. п.п. 73.3.3. п. 73.3. ст. 73 Кодексу а саме: не надано до податкових органів відповіді на письмовий запит про надання інформації.

На підстав Акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення- рішення (надалі - ППР), а саме:

ППР (форма «Р») від 29.01.2026 р. № 07302240203 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальній сумі 11 967 750,00 грн. (в т.ч. 10 332 000,00 грн. податок на доходи фізичних осіб та 1 635 750,00 грн. штрафних санкцій), за заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі - в сумі 10 332 000,00 грн. (в т.ч. за 2021 р. - З 789 000,00 грн., за 2022 р. - 3 446 100,00 грн., за 2023 р. - 3 096 900,00 грн.);

ППР (форма «Р») від 29.01.2026 р. № 07289240203 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем з військового збору у загальній сумі 997 312,50 грн. (в т.ч. 861 000,00 грн. військового збору та 136 312,50 грн. штрафних санкцій), за заниження податкових зобов`язань з військового збору у сумі - 861 000,00 грн. (в т.ч. за 2021 р. - 315 750,00 грн., за 2022 р. - 287 175,00 грн. та за 2023 р. - 258 075,00 грн.);

ППР (форма «ПС») від 29.01.2026 р. № 07295240203 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 1020,00 грн. за платежем з податку на доходи фізичних осіб (не надання посадовим (службовим) особам контролюючих органів до перевірки книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткування доходу за період з 01.01.2021 по 31.12.2023);

ППР (форма «ПС») від 29.01.2026 р. № 07285240203 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 8 647,00 грн., адміністративні штрафи та інші санкції (не надано до податкових органів відповіді на письмовий запит про надання пояснень та документальних підтверджень щодо законодавчих підстав декларування доходу, що не підлягає оподаткуванню в рядку 11.3. податкової декларації).

Акт перевірки та ППР було одержано представником Позивача в один день - 29.01.2026р.

Ознайомившись із змістом Акту перевірки та ППР, платником податків, в порядку адміністративного оскарження, 11.02.2026р. було подано до Державної податкової служби України скаргу про скасування ППР прийнятих ГУ ДПС у м. Києві від 29.01.2026р. №№ 07302240203, 07289240203, 07295240203,07285240203.

За результатами розгляду скарги одержано рішення ДПС України від 10.04.2026р. вих. № 9167/6199-00-060102-06, за змістом якого вищевказані ППР, прийняті ГУ ДПС у м Києві залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Рішення контролюючого органу отримано 17.04.2026р. у поштовому відділенні (номер поштового відправлення R067145161778).

Виходячи з аналізу змісту Акту перевірки та Рішення контролюючого органу вищого рівня можна зазначити, що висновки про порушення норм податкового законодавства обгрунтовано наступним:

1. В порушення вимог п.п. 73.3.3. п. 73.3. ст. 73 ПК України, ОСОБА_1 не надано до податкових органів відповіді на письмовий запит про надання інформації, (абз.1 стор. 16 Акту; абз.9 стор. 7 Рішення);

2. Фізичною особою ОСОБА_1 до перевірки не надано Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу за 2021- 2023 роки в порушення вимог п.п. «а» п. 176.1. ст. 176, п. 44.1. та п. 44.3. ст. 44 ПК України.

3. Задекларовані фізичною особою ОСОБА_1 доходи в сумі 21 050 000,00 грн. за 2021 рік, в сумі 19 145 000,00 грн. за 2022 рік, в сумі 17 205 000,00 грн. за 2023 рік не пов`язані зі здійсненням операцій з банківськими монетами та включаються до складу загального оподатковуваного доходу відповідно до п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України та оподатковується на загальних підставах (абз. З стор. 14 Акту; абз. З стор. 4 Рішення), оскільки операція проведена без участі банківської установи в розумінні листа НБУ від 04.03.2025р. № 40-0019/16526. (абз. 12 стор. 11 Акту; абз. 5 стор. З Рішення)

4. Платником податків ОСОБА_1 не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір , відповідно до норми п.п. 1.2. п.п. 1.3. п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України, (абз. 1-3 стор 15 Акту; абз. 12-14 стор. 6 Рішення).

Позивач вважає, що контролюючим органом при проведенні податкової перевірки та прийнятті податкових повідомлень-рішень не дотримано норм чинного законодавства України, оподатковуваний дохід визначено помилково, висновки акту суперечать фактичним обставинам в зв`язку з чим звернувся з позовом до суду.

Щодо ІІПР (форма «ПС») від 29.01.2026 р. № 07285240203 на суму 8647,00грн.

Відповідачем застосовано до Позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 8 647,00 грн. за не надання до податкових органів відповіді на письмовий запит про надання пояснень та документальних підтверджень щодо законодавчих підстав декларування доходу, що не підлягає оподаткуванню в рядку 11.3. податкової декларації.

Глава 8 розділу II ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

Пункт 78.1 ст. 78 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

Підпунктом 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України передбачено можливість проведення перевірки, коли виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Пунктом 78.4 ст. 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених пп. 78.1.22 п. 78.1 ст. 78 ПКУ) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному ст. 42 ПК України, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як вбачається з наданих Відповідачем матеріалів податкової перевірки, Позивачем не було одержано копію наказу ГУ ДПС у м. Києві від 17.11.2025 р. № 7728-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 » та Повідомлення від 18.11.2025 р. №2659/26-15-24- 02-08.

Слід зазначити, що приписи ПК України установлюють певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Контролюючий орган при здійсненні покладених на нього функцій має безумовно дотримуватися вимог законодавства та не допускати порушення прав платників податків, а податкова перевірка повинна базуватися на принципах законності, достовірності даних, всебічного та об`єктивного розгляду зібраної інформації.

ГУ ДПС у м. Києві на поштову адресу Позивача було направлено запит від 26.02.2025 р. № 4586/Ж12/26-15-24-02-03-07 «Про надання пояснень та документальних підтверджень», з посиланням на п. 73.3 ст. 73 ПК України.

В запиті не зазначено жодного підпункту з підстав, перелічених у п. 73.3 ст. 73 ПК України, як підставу для надання інформації, а також запит не містить жодного факту про порушення податкового законодавства, не вказано та не зазначено про конкретні виявлені недостовірні дані, що містяться у поданих Позивачем податкових деклараціях.

У відповідності з нормою п.п. 73.3.4. п. 7.3.3. ст. 75 ПК України, у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим пункту 73.3 ст. 73 ПК України, платник податків звільняється від обов`язку надання відповіді на такий запит.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм, можна зазначити, що Позивач мав право не надавати відповіді на запит контролюючого органу. При цьому, Позивачем не було одержано вищевказаний запит, що підтверджується матеріалами податкової перевірки (номер поштового відправлення 0601117456971).

Також, окремо звертаю увагу, що з вищезазначених підстав неправомірним є зазначення у Акті перевірки про не надання відповіді на запит контролюючого органу від 19.12.2025 р. № 11243/Ж6/26-15-24-02-03, який був направлений в ході перевірки, так як зазначений запит не було отримано/вручено платнику податку. Відповідно до трек номеру 11067062806211, зазначений запит було прийнято для відправки адресату відділенням «Укрпошти» 20.12.2026 р. та прибув до відділення за поштовою адресою Позивача 23.12.2025 р. Акт перевірки складено 26.12.2025 р., тому контролюючим органом порушено вимоги ПК України щодо строків направлення запиту.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово- господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності); відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки (пункт 85.4 статті 85 ПК України).

Враховуючи наведену інформацію, контролюючий орган, безпідставно посилається на порушення фізичною особою п. 73.3 ст. 73 ПК України, а саме: «не надано до податкових органів відповіді на письмовий запит про надання інформації», тому відсутні правові підстави згідно підпунктів 78.1.1, 78.1.4 гі. 78.1, п. 78.4 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 ПК України для призначення позапланової невиїзної документальної перевірки.

Зазначена правова позиція сформульована у Постанові Верховного Суду № К/990/19167/21 від 26.09.2023 року (справа №400/1664/21) згідно з якою недодержання вимог пунктів 78.1, 78.4 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Також, згідно з правовою позицією сформульованою у Постанові Верховного Суду № К/9901/34982/19 від 04.03.2021 р. (у справі № 640/18411/18): «...невиконання вимог закону щодо наявності підстав для призначення та проведення документальної позапланової перевірки, та не спростування Відповідачем обставин незаконності рішення про призначення перевірки, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої; акт перевірки, отриманий в результаті такої перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкові повідомлення- рішення, прийняті за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню».

Враховуючи вищезазначене та те, що платником податків не отримано запит, який складено з порушенням сг. 73 ПК України, у Відповідача були відсутні правові підстави згідно підпунктів 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 ПК України для призначення позапланової невиїзної документальної перевірки та прийняття ППР (форма «ПС») від 29.01.2026 р. №07285240203 на підставі п.п. 73.3.3. п. 73.3. ст. 73 ІІК України за ненадання відповіді на письмовий запит про надання інформації, тому вказане ППР підлягає скасуванню.

3. Щодо ППР (форма «ПС») від 29.01.2026 р. № 07295240203 на суму 1020,00 грн.

Відповідачем застосовано до Позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020,00 грн. за не надання посадовим (службовим) особам контролюючих органів до перевірки Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткування доходу за період з 01.01.2021 по 31.12.2023), в порушення вимог п.п. «а» п. 176.1. ст. 176 , п. 44.1. ст. 44 ПК України.

Відповідно до змісту норми п.п. «а» п. 176.1. ст. 176 ПК України, платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього Кодексу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Згідно з нормою п. 46.1. ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі- податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України.

Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо), забороняється (п. 49.10 ст. 49 ПК України).

Згідно з п. 49.11 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 ст. 48 ПК України, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Виходячи з аналізу норм ПК України фізичні особи, які подають податкові декларації про майновий стан і доходи, розподіляються на осіб, які зобов`язані подавати річну декларацію та осіб, які мають право подати декларацію добровільно.

Нормою ст. 165 ПК України визначено виключний перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, зокрема:

доходи від операцій з валютними цінностями (крім цінних паперів), пов`язаних з переходом права власності на такі валютні цінності, за виключенням доходів, оподаткування яких прямо передбачено іншими нормами цього розділу (пп. 165.1.51 п. 165.1 ст. 165 ПКУ).

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) передбачено ст. 179 ПК України, відповідно до п. 179.2 цієї статті обов`язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, крім випадків, коли подання податкової декларації прямо передбачено Кодексом, якщо такий платник податку отримував, зокрема доходи, що не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Доходи Позивача, що були відображені в податкових деклараціях, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, а отже обов`язку щодо подання податкової декларації про майновий стан і доходи не виникає, як і обов`язку щодо ведення Книги доходів і витрат.

Відповідачем було направлено на адресу Позивача запити щодо надання пояснень та їх документального підтвердження від від 26.02.2025 р. № 4586/Ж12/26-15-24-02-03-07 та від 19.12.2025 р. № 11243/Ж6/26-15-24-02-03, копії яких було одержано позивачем вже після завершення податкової перевірки.

Запити Відповідача, як вже зазначалось, було направлено без належних підстав (ст. 73 ПК України) та з порушенням строку направлення запиту при проведенні позапланової документально невиїздної перевірки (пункт 85.4 статті 85 ПК України)..

Платник податків об`єктивно не мав змоги виконати вимоги запиту контролюючого органу, так як не був обізнаний про проведення перевірки або про те, що подані декларації про майновий стан та доходи є предметом податкової перевірки.

Таким чином, прийняте ППР (форма «ПС») від 29.01.2026 р. №07295240203 на суму 1020,00 грн за не надання посадовим (службовим) особам контролюючих органів до перевірки Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткування доходу за період з 01.01.2021 по 31.12.2023) з посиланням на порушення вимог п.п. «а» п. 176.1. ст. 176 , 44.1. ст. 44 ПК України підлягає скасуванню, так як платник податків не має обов`язку з ведення Книги доходів та витрат щодо задекларованого доходу, звільненого від оподаткування, оскільки не мав обов`язку з декларування таких доходів, а також не мав можливості виконати вимоги контролюючого органу, оскільки на час проведення перевірки не був обізнаний про направлення відповідних запитів на свою адресу.

Щодо ППР (форма «Р») від 29.01.2026 р. № 07302240203 на суму 11 967 750,00грн.

ГУ ДПС у м. Києві за результатами перевірки збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальній сумі 11 967 750,00 грн. (в т.ч. 10 332 000,00 грн. податок на доходи фізичних осіб та 1 635 750,00 грн. штрафних санкцій), за заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі - в сумі 10 332 000,00 грн. (в т.ч. за 2021 р. - 3 789 000,00 грн., за 2022 р. - 3 446 100,00 грн., за 2023 р.- З 096 900,00 грн.).

Контролюючий орган зазначає, що договори купівлі - продажу банківських монет надані Позивачем до податкових декларацій не укладені з дотриманням обов`язкової умови щодо участі банківської установи, в розумінні листа НБУ від 04.03.2025р. № 40-0019/16526., тому продаж банківських монет за такими договорами не може вважатись продажем валютних цінностей, дохід від якого не підлягає оподаткуванню.

Задекларовані фізичною особою ОСОБА_1 доходи в сумі 21 050 000,00 грн. за 2021 рік, в сумі 19 145 000,00 грн. за 2022 рік, в сумі 17 205 000,00 грн. за 2023 рік не пов`язані зі здійсненням операцій з банківськими монетами, та включаються до складу загального оподатковуваного доходу відповідно до п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу та оподатковується на загальних підставах.

Щодо посилання Відповідача на лист НБУ зазначаємо, що відповідно до вимог ст. 44 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р. № 679-XIV (далі Закон України № 679-XIV), до компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належать: 1) видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій; 2) застосовування мір відповідальності до банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю.

Відповідно до вимог ст. 56 Закону України № 679-XIV, Національний банк видає нормативно-правові акти та розпорядчі акти. Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та для фізичних осіб. Національний банк видає розпорядчі акти з питань організаційно-розпорядчого характеру або індивідуальної дії (індивідуальні акти), які не є нормативно-правовими актами. Розпорядчі акти з питань організаційно-розпорядчого характеру оприлюднюються та набирають чинності в порядку, встановленому Національним банком. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом`якшують або скасовують відповідальність.

Листи Національного банку України не належать до нормативно-правових актів, а тому у розумінні вимог ст. 56 Закону України № 679-XIV вони не мають обов`язкового характеру для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та для фізичних осіб.

Також, у вказаному листі регулятор самостійно вказує контролюючому органу, що не наділений повноваженнями, визначеними Конституцією України, Законом про Національний банк України, Законом про валюту та іншими законами України, здійснювати валютний нагляд за дотриманням валютного законодавства фізичними особами під час проведення ними валютних операцій та надавати роз`яснення щодо застосування законодавства України з питань, віднесених до компетенції інших державних органів.

В частині збільшення бази оподаткування зазначаємо, що відповідно до ст. 1 ПК України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПК України відповідно до якого, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ).

Згідно з п. 164.1. ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54. п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Пунктом 164.2. ст. 164 ПК України визначено перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПК України (пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Статтею 165 ПК України визначено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Згідно з нормою п.п. 165.1.51. п. 165.1. ст. 165 ПК України, до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи від операцій з валютними цінностями (крім цінних паперів), пов`язаних з переходом права власності на такі валютні цінності, за виключенням доходів, оподаткування яких прямо передбачено іншими нормами цього розділу.

Також, відповідно до роз`яснення ДПС України у листі від 14.07.2025 р. № 3788/ІПК/99- 00-24-03-03 «Індивідуальна податкова консультація», доходи від операцій з валютними цінностями відповідно до вимог пп. 165.1.51 п. 165.1 ст. 165 ПК України не включаються до їх загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та не оподатковуються податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Визначаючи правовий статус іноземних монет виготовлених з дорогоцінних металів, як валютних цінностей зазначаємо наступне.

Згідно з п.п. 14.1.247. п. 14.1. ст. 14 ПК України, торгівля валютними цінностями - це операції, пов`язані з переходом права власності на національну валюту України, іноземну валюту, платіжні документи та інші цінні папери, виражені у національній валюті України, в іноземній валюті або банківських металах, банківські метали.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені ст. 193, ч.2 ст. 524 ЦК України, Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 р. № 2473-УІІІ (далі - Закон № 2473- VIII), Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (надалі - Закон № 185/94).

Згідно з нормою ст. 193 ЦК України, види майна, що вважаються валютними цінностями та порядок вчинення правочинів з ними встановлюються законом.

Законом № 2473-УІІІ визначено правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Так, ст. 1 Закону № 2473-УІІІ визначено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

- валютні цінності - національна валюта (гривня), іноземна валюта та банківські метали;

- іноземна валюта - а) грошові знаки грошових одиниць іноземних держав у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави або групи іноземних держав, а також вилучені або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу.

Згідно з п. 2 ст. 1 Закону № 2473 - VIII термін «банківські метали» вживається у значенні, визначеному Законом України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18.11.1997 р. № 637/97-ВР (далі - Закон № 637/97).

Відповідно до п. 13 ст. 1 Закону № 637/97, банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Нормами Закону № 2473-УІІІ не передбачено обов`язку в отриманні індивідуальної ліцензії на передачу/отримання іноземної валюти між фізичними особами - резидентами/ нерезидентами, які перебувають в Україні.

Також, відповідно до норми абз. 5 п. 2 ст. 1 Закону № 2473-УІІІ, інші терміни у цьому Законі вживаються у значеннях, визначених іншими законами України з питань регулювання фінансових послуг, в якому зокрема не визначено, що іноземна валюта (монети) повинна відповідати відповідним пробам.

Нормою п. 21 ст. 1 Закону №637/97 визначено, що в Україні проби визначені для ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів.

Посилання ГУ ДПС у м. Києві в Акті перевірки на Постанову Правління Національного банку України №1 від 02.01.2019 року «Про затвердження Положення про структуру валютного ринку України, умови та порядок торгівлі іноземною валютою та банківськими металами на валютному ринку України» (далі - Положення НБУ № 1) також є безпідставним, так як вищевказаний акт регулятора розповсюджуються на банківські установи, їх уповноважених осіб та суб`єктів валютного ринку, а не на фізичних осіб.

Так, положенням Постанови Правління Національного банку України № 1 віл 02.01.2019 року чітко передбачено, що: «Це Положення встановлює структуру валютного ринку України, загальний порядок та умови торгівлі іноземною валютою та банківськими металами на валютному ринку України (п. 1 розділу 1).

Валютний ринок України - це сукупність відносин у сфері торгівлі валютними цінностями в Україні між суб`єктами валютного ринку України (далі - суб`єкти ринку), між суб`єктами ринку та їх клієнтами (уключаючи банки-нерезиденти), між суб`єктами ринку і Національним банком України (далі - Національний банк), а також між Національним банком і його клієнтами, у яких суб`єкти ринку або Національний банк є стороною договору з купівлі, продажу або обміну валютних цінностей; (п. 1 розділу 1).

Суб`єктами ринку є:

1) банки, що отримали банківську ліцензію;

2) небанківські фінансові установи, що отримали ліцензію;

3) оператори поштового зв`язку, що отримали ліцензію, (п. 5 розділу 1).

Торгівля іноземною валютою в готівковій формі (валютно-обмінні операції) здійснюється уповноваженими установами. Торгівля банківськими металами з фізичною поставкою здійснюється виключно банками (п. 12 розділу 4).

Отже, з положень Постанови НБУ № 1 чітко вбачається, що фізичні особи не відносяться до суб`єктів ринку, а отже на них не розповсюджується дія зазначеної постанови, а щодо торгівлі банківським металами з фізичною поставкою виключно банками, то НБУ мав на увазі заборону торгівлі банківським металами з фізичною поставкою уповноваженими особами, небанківськими фінансовими установами чи іншими суб`єктами ринку, що не стосується фізичних осіб.

Закон №2473-УІІІ не встановлює обов`язкової участі банку або іншої фінансової установи як умови для визнання операції з відчуження банківських монет між фізичними особами операцією з валютними цінностями.

Отже, відсутність участі банку або іншої фінансової установи у операції купівлі-продажу банківських монет між фізичними особами сама по собі не змінює правову природу таких монет як валютних цінностей, та не може бути підставою для висновку про втрату ними статусу валютних цінностей.

Згідно з нормою ч.І ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Зміст права власності розкривається в ч. 1 ст. 317 ЦК України: власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.І, ч. 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Законодавець визнає гроші одним з об`єктів цивільних прав (ст. 177 ЦК України), тобто різноманітних матеріальних та нематеріальних благ, заради яких особи вступають у цивільні правовідносини (щоб набути їх у власність, володіти та користуватися ними або розпорядитися ними). Законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня (ст. 192 ЦК України). Завдяки грошам відбуваються розрахунки між учасниками цивільних правовідносин.

Гроші, як це вбачається із змісту норм ст. 177, 192, 316 ЦК України, є об`єктом права власності особи, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Із аналізу правових норм можна зробити висновок, що в Україні відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань з іноземною валютою, не суперечить чинному законодавству.

Щодо відображення операції з продажу банківських монет зазначаємо, що порядок заповнення податкової декларації врегульовано Наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 р. № 859 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи», із змінами та доповненнями, затверджені форма Декларації та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (далі - Інструкція МФУ № 859).

Згідно з п.п. З п. З розділу III Інструкції МФУ № 859 у рядку 11.3 розд. III «Доходи, які не включаються до загального річного оподатковуваного доходу» Декларації вказується загальна сума інших доходів, які не включаються до розрахунку загального річного оподатковуваного доходу відповідно до ст. 165 розд. IV ПК України.

Враховуючи викладене, платник податку відображає у рядку 11.3 розд. III Декларації дохід, який не підлягає оподаткуванню, якщо у нього є інші підстави для подання Декларації.

Наведені законодавчі норми свідчать про те, що дохід платника податку від операції з продажу банківських металів (монети) у грошовій формі, не включається до оподатковуваного доходу в силу вимог ст. 165 ПК України та не утворює базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Також слід зазначити, що Відповідач констатує факт неможливості виконання Позивачем договорів купівлі-продажу банківських монет, ставлячи під сумнів реальність здійснення господарських операцій. При цьому, за результатами перевірки, податковий орган стверджує про обов`язок Позивача сплатити до бюджету податок на доходи осіб та військовий збір, у зв`язку із отриманням доходу від продажу банківських монет, що є взаємовключиими висновками. Нереальність угоди в даному випадку не може призводити до збільшення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Аналогічна позиція міститься в постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2026 року в справі 320/52658/25, від 08.09.2026 року в справі 320/48477/25, від 15.09.2026 320/56271/25 року.

Таким чином, прийняте Відповідачем ППР (форма «Р») від 29.01.2026 р. № 07302240203 на суму 11 967 750,00грн за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальній сумі 11 967 750,00 грн. (в т.ч. 10 332 000,00 грн. податок на доходи фізичних осіб та 1 635 750,00 грн. штрафних санкцій), за заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі - в сумі 10 332 000,00 грн. (в т.ч. за 2021 р. - 3 789 000,00 грн., за 2022 р. - 3 446 100,00 грн., за 2023 р. - 3 096 900,00 грн.) піддягає скасуванню, оскільки продаж фізичною особою інший фізичній особі іноземних монет (золотих та срібних монет, які належать до категорії банківських металів), вчинений у 2021-2023 роках є правомірним і не утворює базу оподаткування на доходи фізичних осіб.

Щодо ППР (форма «Р») від 29.01.2026 р. № 07289240203 на суму 997312,50грн.

ГУ ДПС у м. Києві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з військового збору у загальній сумі 997 312,50 грн. (в т.ч. 861 000,00 грн. військового збору та 136 312,50 грн. штрафних санкцій), за заниження податкових зобов`язань з військового збору у сумі - 861 000,00 грн. (в т.ч. за 2021 р. - 315 750,00 грн., за 2022 р. - 287 175,00 грн. та за 2023 р,-258 075,00 грн.).

Донарахування суми військового збору пов`язане із збільшеннями контролюючим органом бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Як вже зазначалось попередньо, донарахування податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1 здійснене контролюючим органом в супереч чинному законодавству, оскільки в силу норми п.п. 165.1.51. п. 165.1. ст. 165 ПК України, дохід платника податку від операції з продажу банківських металів (монети) у грошовій формі, не включається до оподатковуваного доходу.

Нормою п.п. 1.7. п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV ПК України не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою).

Зважаючи на вищевказане, прийняте ГУ ДПС у м. Києві ІІПР (форма «Р») від 29.01.2026 р. № 07289240203 на суму 997312,50грн підлягає скасуванню оскільки відсутня база для нарахування військового збору.

Відповідно ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з нормою ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також, відповідно до норми ч. 2 ст. 58 Конституції України, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Згідно абз. 2 пп. 5.4. п. 5 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. № 5- рп/2005 із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

Абз. З пп. 3.1 п. З рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 р. № 17-рп/2010 визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.

Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.

Нормою п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 ПК України визначено, що одним з принципів податкового законодавства є рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, що визначається як забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Відповідно до п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, визначається принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно- правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За умов невизначеності в тлумаченні або колізії в законодавстві, відповідно до п. 56.21. ст. 56 ПК України, рішення приймається на користь платника податків.

Принципи, проголошені у ст. 4 ПК України, повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов`язок сплати податку.

Нормою п. З ст. З Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлено, що у разі якщо норма цього Закону чи нормативно-правового акта Національного банку України, виданого на підставі цього Закону, або норми інших нормативно-правових актів Національного банку України допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків резидентів та нерезидентів у сфері здійснення валютних операцій або повноважень органів валютного нагляду, така норма трактується в інтересах резидентів та нерезидентів.

Саме можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних дій має фундаментальне значення для правильності його застосування.

Зокрема, у п. 78 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 р. у справі № 260/81/19 зроблено висновок про те, що за практикою ЄСПЛ, яка сформувалася з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платника податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків.

Змістом ст. 191 ПК України визначені функції контролюючих органів, які зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; забезпечують визначення в установлених ПК України, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Главою II ПК України передбачено підстави та умови притягнення платників податків до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, без диференціації за видами перевірок.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим ПК України або законами з питань митної справи.

Згідно з нормою п. 112.2. ст. 112 ПУ України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Таким чином, фінансова відповідальність за окремо визначені ПК України правопорушення, нерозривно пов`язана із можливістю органів ДПС довести ціленаправленість (умисність) дій платника податків, його вину у вчиненні податкового правопорушення.

Вищевказане зобов`язує органи ДПС у належний спосіб збирати докази протиправної поведінки платника податків для доведення факту, що саме платник податків створив такі умови, за яких стало можливе вчинення податкового правопорушення. При цьому він міг та мав можливість дотриматися встановленого порядку, проте свідомо це проігнорував.

Так, при встановлені порушення щодо перевірки даних, зазначених у податкових деклараціях/розрахунках (правильності заповнення податкових декларацій) залежно від обставин встановлених порушень, може зазначатися таке:

платник податків відповідальний за складання податкової звітності (ст. 36 ПК України);

ПК України та підзаконними нормативними актами встановлено форми податкової звітності та порядок їх заповнення;

при заповненні податкової звітності платник податків має діяти із належною обачністю, наявність у звітності логічних чи технічних помилок (описок) може свідчити, що в такому разі він діяв без достатньої належної обачності;

забезпечення контролюючим органом можливості отримання платником податків консультування з питань формування (заповнення показників) податкової звітності, зокрема телефонна "гаряча" лінія, індивідуальна податкова консультація тощо.

Враховуючи вищевикладене та функції контролюючих органів, якщо в рамках проведення перевірки контролюючим органом доведено обставини, які свідчитимуть, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності, як за умисно вчинене податкове правопорушення.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим ПК України або законами з питань митної справи.

Відповідно до змісту п. 112.7. ст. 112 ПК України, у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Згідно з приписами зазначеного пункту ПК України, усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Згідно з приписами п. 109.1. ст. 109 ПК України, діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зазначена правова позиція сформульована у Постанові Верховного Суду № К/9901/62472/18 від 23.10.2018 р. (судова справа № 822/1817/18), згідно з якою, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обгрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відтак, невиконання податковими органами законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.

ОСОБА_1 не вчиняв протиправних діянь, які б призвели до порушення податкового законодавства або спричинення будь-якої шкоди, що свідчить про відсутність у діяннях фізичної особи такої ознаки правопорушення, як протиправність (Протиправність означає невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Податковим кодексом України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи).

Згідно з правовою позицією, сформульованою у Постанові Верховного Суду № К/990/5134/23 від 03.08.2023р. (у справі №520/22505/21), саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.

Тобто, обов`язок доведення вини платника податків покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.

Також слід звернути увагу, що Верховний Суд України у Постанові від 06 липня 2015 р. № 6-301 цс15 сформулював наступну правову позицію: «До загальних засад цивільного законодавства відносять, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність (стаття З ЦК України).

Згідно з нормою ч.З ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, проте не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до змісту ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства».

Чинним законодавством України не встановлено нікчемності договорів, що були досліджені контролюючим органом при проведенні податкової перевірки.

Аналіз Акту перевірки від 26.12.2025 р. № 112046/Ж5/26-15-24-02-08/1717303617 дає підстави вважати, що він не містить належного обґрунтування зазначених в ньому висновків, дії контролюючого органу спрямовувались на формальне забезпечення перевірки без мети відображення дійсної суті та правової природи вчинених правочинів, що призвело до помилкового визначення суми оподатковуваного доходу та застосування штрафних санкцій.

Ігноруючи норми діючого законодавства України, податковий орган самовільно трактує норми чинного законодавства (виключно на користь контролюючого органу), та не враховує права платника податків які передбачені Конституцією України, законами та Податковим кодексом України зокрема.

Зважаючи на вищевказане, прийняті ГУ ДПС у м. Києві податкові повідомлення - рішення щодо заниження зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, сплати штрафних санкцій за ненадання відповіді на запит контролюючого органу та книги обліку доходів та витрат необгрунтованими та такими, що порушують права платника податків, оскільки:

1. Позапланова документальна невиїзна перевірка призначена за відсутності законних підстав для її проведення.

2. Перевірка проведена формально, з порушенням податкового законодавства та без забезпечення платника податків правом на свій захист в процесі проведення перевірки.

3. Висновки Акту перевірки зроблені виключно на підставі власного тлумачення контролюючим органом норм чинного законодавства, що обмежує права громадян на здійснення законних угод в межах цивільного обороту та визначення суми оподатковуваного доходу самостійно, а не контролюючим органом.

4. Нарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та застосування штрафних санкцій у даному випадку суперечить принципам правової визначеності, стабільності податкового законодавства та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір. Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 16640,00 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.

Статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві податкові повідомлення - рішення від 29.01.2026р.:

- № 07302240203 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у загальній сумі 11 967 750,00 грн (в т.ч. 10 332 000,00 грн. податок на доходи фізичних осіб та 1 635 750,00 грн. штрафних санкцій), за заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі - в сумі 10 332 000,00 грн. (в т.ч. за 2021 р. - 3 789 000,00 грн., за 2022 р. - 3 446 100,00 грн., за 2023 р. - 3 096 900,00 грн.);

- № 07289240203 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір у загальній сумі 997 312,50 грн (в т.ч. 861 000,00 грн військового збору та 136 312,50 грн. штрафних санкцій), за заниження податкових зобов`язань з військового збору у сумі - 861 000,00 грн. (в т.ч. за 2021 р. - 315 750,00 грн., за 2022 р. - 287 175,00 грн. та за 2023 р. - 258 075,00 грн.);

- № 07295240203 (форма «ПС») про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 1020,00 грн за не надання посадовим (службовим) особам контролюючих органів до перевірки книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткування доходу за період з 01.01.2021 по 31.12.2023);

- № 07285240203 (форма «ПС») про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 8 647,00 грн за не надання до податкових органів відповіді на письмовий запит про надання пояснень та документальних підтверджень щодо законодавчих підстав декларування доходу, що не підлягає оподаткуванню в рядку 11.3. податкової декларації).

3. Стягнути з Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 16640 (шістнадцять тисяч шістьсот сорок) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.