Рішення № 139831294, 16.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Київ справа №580/2723/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся Заступник керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в якому просить зобов`язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - Пожежна каланча по вул. Соборна, 92, м. Сміла, Черкаська область, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 1768 від 28.12.2001 «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини».

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 передано адміністративну справу № 580/2723/24 за позовом Заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про зобов`язання вчинити дії, за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Колесніковій І.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Свої вимоги позивач мотивує тим, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій зобов`язана протягом місяця з моменту набуття права власності на Пожежну каланчу за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Соборна (Свердлова), 92 укласти охоронний договір з органом охорони культурної спадщини, яким є Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, чого зроблено не було.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на правомірності своєї поведінки у межах спірних правовідносин, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав, № інформаційної довідки 368988104 від 07.03.2024, нежитлові будівлі, пожежна частина по вул. Соборна (Свердлова), 92, м. Сміла, Черкаська область з 30.06.2017 належать на праві власності Державній службі України з надзвичайних ситуацій та перебувають в оперативному управлінні 3 Державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області.

Пожежна каланча взята на державний облік наказом Служби охорони культурної спадщини Черкаської ОДА від 23.11.2010 № 10/03-21 «Про затвердження переліку щойновиявлених пам`яток архітектури».

Так, відомості про Пожежну каланчу містяться в додатку № 2 до зазначеного наказу під номером 71.

Згідно з інформацією Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 12.10.2023 № 51-12.04-2527 в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності обліковується нерухоме державне майно, у тому числі будівля пожежної частини та вежа учбова за місце знаходженням: Черкаська область, м. Сміла, вул. Соборна, 92, яке перебуває на балансі 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, суб`єкт управління - Державна служба України з надзвичайних ситуацій.

Судом встановлено, та сторонами не заперечується, що побудована за проектом, розробленому в 1929 році інж. В.В. Величковським, каланча розташована з відступом від червоної лінії забудови вулиці та примикає до будинку пожежної частини.

Як вказує позивач, каланча є одним з не багатьох на Черкащині збережених технічних споруд кінця 1920-х років, має виразний архітектурний образ пізнього конструктивіського характеру.

Разом з тим, до цього часу об`єкт залишається без захисту та укладеного охоронного договору, а дієві та вкрай необхідні заходи щодо утримання та приведення його до належного стану власником не вживаються, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 1805-ІІІ).

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 24 Закону № 1805-ІІІ власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Статтею 23 Закону № 1805-ІІІ передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Основним завданням охоронного договору є встановлення режиму використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована, видів і термінів виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини. До охоронного договору додаються:

1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни;

2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання;

3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100);

4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності);

5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000);

6) паспорт пам`ятки.

Тобто, саме такий договір є першочерговим документом, що встановлює гарантії збереження індивідуально визначеної пам`ятки культурної спадщини, що враховує її цінність, особливості та стан.

Важливим елементом охоронного договору, який підтверджує його публічно-правову природу, є предмет - пам`ятка архітектури, правовий режим якої відрізняється від інших матеріальних об`єктів.

Особливий предмет охоронного договору обумовлює спеціальний суб`єктний склад.

Так, охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст. 23 Закону. Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Укладання охоронних договорів має імперативний характер та спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Законом № 1805-ІІІ передбачається обов`язкове укладення власником пам`ятки чи її частини охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини вже після переходу права власності.

Отже, враховуючи свою правову природу, зміст, суб`єктний склад та мету, охоронний договір, укладений на підставі ст. 23 Закону №1805-ІІІ, є адміністративним.

Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №806/1536/18.

Частиною 3 ст. 23 Закону № 1805-ІІІ передбачено, що порядок укладення охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (далі - Порядок), власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Отже, протягом одного місяця з моменту набуття права власності на будинок за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Соборна (Свердлова), 92, Державна служба України з надзвичайних ситуацій зобов`язана укласти охоронний договір.

Відповідно до вказаного Порядку, охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Обов`язок укладення охоронного договору покладається саме на власника пам`ятки чи її частини або уповноваженого ним органу (особа), а не на орган охорони культурної спадщини, і саме власник повинен бути його ініціатором.

Такий висновок підтверджується й судовою практикою, зокрема постановою Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 826/4605/16.

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 6 Закону № 1805-ІІІ до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам`ятки.

Відповідно до п. 1 Положення про Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Черкаської ОДА, в редакції розпорядження Черкаської обласної військової адміністрації від 29.09.2022 № 321, Управління є структурним підрозділом Черкаської обласної державної адміністрації, що утворюється головою облдержадміністрації і в межах області забезпечує виконання покладених на нього завдань.

За приписами п.п. 6) п. 5 Положення про Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, Управління, відповідно до покладених на нього завдань, забезпечує в межах своїх повноважень захист об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження, укладання охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини.

Враховуючи викладене, Державна служба України з надзвичайних ситуацій зобов`язана була протягом місяця з моменту набуття права власності на Пожежну каланчу за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Соборна (Свердлова), 92 укласти охоронний договір з органом охорони культурної спадщини, яким є Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації.

Всупереч вищевказаним нормам законодавства, відповідач з моменту набуття права власності на зазначене нерухоме майно не виконує свого обов`язку з укладення охоронного договору з органом охорони культурної спадщини.

З огляду на викладене, а також на те, що правопорушення у вигляді неукладення договору, допущене Державною службою України з надзвичайних ситуацій, є триваючим, на теперішній час існує обов`язок укласти охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - Пожежну каланчу по вул. Соборна (Свердлова), 92, м. Сміла, Черкаська область з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, у зв`язку з чим суд доходить висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог.

Окремо, у контексті питання наявності у позивача права на звернення до суду з даним позовом, суд зазначає про таке.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З урахуванням того, що поняття «інтереси держави», відповідно до рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 13.11.2018 у справі № 910/2989/18.

При цьому, в основі інтересів держави згідно з даним рішенням завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. В п. 3 зазначеного судового рішення Суд в загальному, не пов`язуючи вказане поняття з конкретними нормами, які підлягали тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 зазначено, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти висновку, що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами єдиного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.04.2022 у справі № 320/2327/21, від 14.02.2023 у справі № 580/1374/22).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 1805-ІІІ до повноважень органів охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій, належить: контроль за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; укладення охоронних договорів на пам`ятки; застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону; здійснення інших повноважень відповідно до закону.

Листом від 28.02.024 № 52-1294вих24 Смілянська окружна прокуратура звернулась до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА щодо вжитих заходів для збереження пам`яток культури, в тому числі Пожежної каланчі, зокрема в судовому порядку.

На вказаний запит надано відповідь Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА від 11.03.2024 № 02/01-05.01-09/243/02/01-05.01-09/6824, з якої встановлено, що дієві та належні заходи, які б у повній мірі забезпечили виконання вимог чинного законодавства України, не вживалися. Щодо аитання пред`явлення позову зобов`язального характеру зазначено, що наразі в Управлінні відсутні бюджетні асигнування для сплати судового збору.

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави чи територіальної громади, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

Враховуючи наведені вище обставини щодо обізнаності Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації про порушення відповідачем пам`яткоохоронного законодавства України, наявний визначений Конституцією України виключний випадок, який обґрунтовує представництво прокурором інтересів держави у цій справі, оскільки відповідний компетентний орган бездіє протягом тривалого часу.

За таких обставин, на думку суду, пред`явлення прокурором позову зобов`язального характеру є ефективним способом захисту інтересів держави, що спрямований на реалізацію державою примусу щодо виконання вимог Основного Закону України із збереження об`єкта культурної спадщини місцевого значення.

Згідно статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивачем не надано суду доказів здійснення вказаних витрат, що пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, у даному випадку судові витрати не підлягають стягненню на користь позивача суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Заступника керівника Смілянської окружної прокуратури (20701, Черкаська область, місто Сміла, вул. Ю. Кондратюка, будинок 25; код ЄДРПОУ 02911119) в інтересах держави в особі Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації (18001, місто Черкаси, бульвар Шевченка, будинок 185; код ЄДРПОУ 40270297) до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (01601, місто Київ, вулиця О. Гончара, будинок 55а; код ЄДРПОУ 38516849), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (18029, місто Черкаси, вулиця Прикордонника Лазаренко, будинок 1; код ЄДРПОУ 38646021), про зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Зобов`язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - «Пожежна каланча» по вул. Соборна, 92, м. Сміла, Черкаська область, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 1768 від 28.12.2001 «Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.