Рішення № 139831290, 16.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Київ справа №320/41393/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави до Міністерства культури та інформаційної політики України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства культури та інформаційної політики України (ЄДРПОУ 43220275) щодо невиконання вимог п. 6 ч. 2 ст. 5, ч. 1 ст. 13, п. «б» ч. 1 ст.14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2020, Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158, з приводу не прийняття рішення про занесення пам`ятки архітектури місцевого значення «Колишні царські стайні», що розташована по вул. Діброви, 27 у місті Олександрія Кіровоградської області, охоронний номер 143-Кв, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, яку взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини»;

- зобов`язати Міністерство культури та інформаційної політики України вжити вичерпних заходів передбачених чинним законодавством для занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України пам`ятку архітектури місцевого значення «Колишні царські стайні», що розташована по вул. Діброви, 27 у місті Олександрія Кіровоградської області, охоронний номер 143-Кв за категорією місцевого значення пам`ятки шляхом прийняття відповідного рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

При вирішенні справи суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2024 №1028 Міністерство культури та інформаційної політики України перейменоване на Міністерство культури та стратегічних комунікацій України (далі також Мінкульт, Міністерство), що і є вірним найменуванням відповідача.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідач протиправно не вчиняє дій щодо занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України пам`ятку архітектури місцевого значення «Колишні царські стайні».

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на правомірності своєї поведінки у межах спірних правовідносин, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

В м. Олександрія Кіровоградської області за адресою: вул. Діброви, 27 розташована пам`ятка архітектури місцевого значення - «Колишні царські стайні», кінець XIX століття, охоронний номер 143-Кв.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, зазначена пам`ятка перебуває у державній власності в особі Кіровоградської обласної ради та на праві оперативного управління у Олександрійського фахового коледжу культури та мистецтв (інформаційна довідка № 383009652).

З огляду на культурну цінність зазначеного будинку, пам`ятка архітектури місцевого значення «Колишні царські стайні» взята під охорону держави відповідно до розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 07.08.1997 №261-р «Перелік пам`яток містобудування, архітектури, садово-паркового мистецтва загальнодержавного та місцевого значення та виявлених пам`яток», охоронний номер 143-Кв.

Розпорядженням Кіровоградської обласної державної адміністрації від 29.01.2020 №102-р «Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 07.08.1997 №261-р», перелік пам`яток містобудування, архітектури, садово-паркового мистецтва загальнодержавного та місцевого значення та виявлених пам`яток викладено у новій редакції, згідно з яким змін щодо пам`ятки архітектури місцевого значення «Колишні царські стайні», не внесено.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української PCP «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

З метою внесення даної пам`ятки до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, Кіровоградською обласною військовою адміністрацією листом від 20.04.2023 № 01-13/2140/0.4 скеровано до Міністерства культури та інформаційної політики України (далі - Міністерство) перелік об`єктів культурної спадщини Кіровоградської області, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Закону України «Про охорону культурної спадщини», та не включених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Також, відповідно до листів Кіровоградської обласної військової адміністрації від 04.06.2023 № 5540-24 та Департаменту культури та туризму Кіровоградської обласної військової адміністрації від 12.06.2024 №29-01- 19/710/0.292, пам`ятка архітектури місцевого значення - «Колишні царські стайні», не занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом.

Охорона культурної спадщини, відповідно до положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» (далі також - Закону) являє собою систему правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Одним із таких заходів в силу вимог ч. 1 ст.13 зазначеного Закону є виявлення та обов`язкова реєстрація пам`яток шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки:

б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини; занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення.

Положенням про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885 (далі - Положення) передбачено, що Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, та забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури, охорони культурної спадщини.

Основним завданням Міністерства є, зокрема, забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах відновлення та збереження національної пам`яті, у сфері мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи (п.п. 2 п. 3 Положення).

Міністерство приймає рішення про занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення; (п.п. 94-9 п. 4 Положення).

Згідно з Розділами V, VIII Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України № 158 від 11.03.2013 (далі - Порядок) Мінкультури забезпечує включення до Реєстру об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини»: пам`яток всесоюзного, республіканського значення - за категорією національного значення шляхом підготовки проекту постанови Кабінету Міністрів України про занесення пам`ятки до Реєстру за категорією національного значення; інших пам`яток - за категорією місцевого значення шляхом прийняття рішення про занесення таких пам`яток до Реєстру за категорією місцевого значення.

Пунктами 8.3.-8.5. Розділу VIII Порядку передбачено, що для вирішення питання про занесення (незанесення) до Реєстру включених до списків (переліків) пам`яток, забезпечується проведення перегляду цих списків (переліків). Перегляд списків (переліків) здійснюється згідно з процедурою, визначеною у розділах IV та V цього Порядку. За результатами перегляду списків (переліків), відомості щодо результатів перегляду заносяться до журналу обліку нерухомих об`єктів культурної спадщини за результатами перегляду списків (переліків) пам`яток, взятих на облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом.

Відповідно до Розділу V Порядку, з метою внесення пам`ятки в Реєстр, Мінкультури, здійснює перевірку поданих документів Ініціатором, на їх комплектність та відповідність вимогам, визначених цим Порядком. Подання документів, не в повному обсязі або невідповідність облікової документації встановленим вимогам, підставою для повернення у 10-денний термін. Якщо документи подані в повному обсязі, вони підлягають обов`язковому розгляду Експертною комісією у строк, що не перевищує 16 календарних днів, за результатами якого оформлюється відповідний протокол

Протокол Експертної комісії є підставою для прийняття рішення щодо занесення (незанесення) щойно виявленого об`єкта культурної спадщини або об`єктів культурної спадщини, зазначених у розділі VIII цього Порядку, до Реєстру, з урахуванням рекомендацій Інституту. Інститут надає зазначені рекомендації протягом 10 робочих днів з дня отримання відповідного звернення.

Мінкультури у строк, що не перевищує 14 календарних днів з дня оформлення протоколу Експертної комісії та з врахуванням її рішень, здійснює одну з таких дій, про що повідомляє Ініціатора:

приймає рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією місцевого значення;

готує проект постанови Кабінету Міністрів України про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру за категорією національного значення;

відмовляє у занесенні об`єкта до Реєстру в зв`язку із невідповідністю його критеріям;

надсилає подані документи на доопрацювання з метою уточнення позицій разом із відповідним протоколом Експертної комісії;

направляє облікову документацію в електронній формі разом із відповідним протоколом Експертної комісії до уповноваженого органу для прийняття рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку.

Мінкультури приймає рішення про невключення об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, виключно у разі, якщо такий об`єкт не підлягає занесенню до Реєстру.

Не підлягають занесенню до Реєстру пам`ятки (пам`ятники, пам`ятні знаки), присвячені особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов`язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов`язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті.

У разі відсутності облікової документації на об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, його включення до Реєстру здійснюється без облікової документації.

Пам`ятка архітектури місцевого значення - «Колишні царські стайні» не відноситься до вичерпного переліку пам`яток, що не підлягають занесенню до Реєстру, оскільки пам`ятка архітектури місцевого значення «Колишні царські стайні», побудована у кінці XIX століття, тобто до революційних подій початку XX століття, до встановлення в Україні радянської влади та інших подій у даний та послідуючі періоди.

Пунктом 8.6 розділу VIII Порядку передбачено, що рішення про занесення об`єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, до Реєстру, має містити: найменування; вид, тип, категорію; дату утворення; місцезнаходження; охоронний номер.

Передбачені відомості про пам`ятку визначаються в рішенні на підставі облікової документації, а у разі її відсутності - на підставі рішення про взяття на державний облік такого об`єкта відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом.

Таким чином, пам`яткоохоронним законодавством встановлено чіткий та імперативно визначений механізм внесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, до Реєстру, та визначено роль Міністерства щодо реалізації цього механізму.

Разом з тим, незважаючи на культурну цінність, пам`ятка архітектури місцевого значення «Колишні царські стайні», охоронний номер 143-Кв, Міністерство не виконує вимоги пам`яткоохоронного законодавства та свого ж наказу щодо вжиття заходів з метою його включення як пам`ятки місцевого значення до Реєстру.

У свою чергу, невключення вказаного об`єкту культурної спадщини місцевого значення до Реєстру фактично унеможливлює її повноцінний захист з боку держави, знецінює її архітектурну цінність, позбавляє громадськість доступу до історичної пам`яті, породжує юридичну невизначеність та може призвести до порушення правового режиму її використання, а, як наслідок, пошкодження, руйнування та знищення.

У контексті доводів відповідача, суд звертає увагу на те, що, як вже зазначалось, розпорядженням голови Кіровоградської обласної військової адміністрації від 07.08.1997 № 261-р затверджено перелік пам`яток містобудування, архітектури, садово-паркового мистецтва загальнодержавного та місцевого та виявлених пам`яток.

Згідно з додатком 2 до вказаного розпорядження, до Переліку пам`яток містобудування, архітектури місцевого значення внесено пам`ятку архітектури місцевого значення «Колишні царські стайні», що розташована по вул. Діброви, 27 у місті Олександрія Кіровоградської області, охоронний номер 143-Кв.

Розпорядженням голови Кіровоградської обласної військової адміністрації від 29.01.2020 № 102-р «Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 07.08.1997 №261-р», у новій редакції викладено перелік пам`яток містобудування, архітектури, садово-паркового мистецтва загальнодержавного та місцевого та виявлених пам`яток.

В додатку 2 Переліку пам`яток містобудування, архітектури місцевого значення, наявна пам`ятка архітектури місцевого значення «Колишні царські стайні» що розташована по вул. Діброви, 27 у місті Олександрія Кіровоградської області, охоронний номер 143-Кв, тобто зміни в її адресу чи охоронний номер внесено не було.

Вказаним розпорядженням, пам`ятка архітектури місцевого значення «Колишні царські стайні» не визнана щойно виявленим об`єктом, не змінила свого статусу пам`ятки, не виключена з такого Переліку.

Розпорядженням голови Кіровоградської обласної військової адміністрації від 29.01.2020 № 102-р, відповідно до його змісту, лише внесені зміни у розпорядження голови обласної державної адміністрації від 07.08.1997 №261-р у зв`язку з перейменуванням населених пунктів та зміною адрес місцезнаходження об`єктів культурно спадщини, пов`язаних з реалізацією Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки».

Чинним законодавством у сфері культурної спадщини не передбачено порядку, яким, об`єкти, визнані пам`яткою - змінюють свій статус на щойно виявлені об`єкти культурної спадщини.

Розпорядженням голови Кіровоградської обласної військової адміністрації від 07.08.1997 № 261-р пам`ятку архітектури місцевого значення «Колишні царські стайні» що розташована по вул. Діброви, 27 взято на державний облік, присвоєно охоронний номер 143-КВ та рішень щодо зміни її статусу прийнято не було.

Суд звертає увагу, що у разі відсутності облікової документації на об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, його включення до Реєстру здійснюється без облікової документації.

Пунктом 8.6 розділу VIII Порядку передбачено, що рішення про занесення об`єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, до Реєстру, має містити: найменування; вид, тип, категорію; дату утворення; місцезнаходження; охоронний номер.

Передбачені відомості про пам`ятку визначаються в рішенні на підставі облікової документації, а у разі її відсутності - на підставі рішення про взяття на державний облік такого об`єкта відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом.

Таким чином щодо пам`ятки архітектури місцевого значення «Колишні царські стайні» застосовується порядок внесення до Реєстру, як об`єкту культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, без облікової документації у разі її відсутності.

З огляду на викладене, протилежні доводи відповідача суд визнає необґрунтованими.

Щодо питання правомірності звернення до суду з ним позовом прокурора, суд зазначає таке.

За приписами статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої).

Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, звертись до суду з позовом (абзац 1 частини 6 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Згідно частини 3 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 КАС України).

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до позиції Верховного Суду висловленої 05.02.2019 у справі №910/7813/18 виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, або його відсутність.

Тому, Верховний Суд у постанові від 25.06.2021 у справі № 420/26/20 вказав, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Водночас, чинним законодавством не визначено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлено оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво інтересів держави в суді є можливим та необхідним.

Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Існування інтересу й необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Відтак, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.07.2018 у справі №822/1169/17.

Слід наголосити, що представництво прокурором інтересів держави у суді можливе лише за одночасної наявності однієї з підстав, визначених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в одному з двох випадків: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

У другому випадку прокурор повинен довести факт відсутності органу уповноваженого державою здійснювати захист її інтересів у цій сфері.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 (справа №826/13768/16) зазначає, що наведені вище положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Право на пред`явлення прокурором даного позову, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», може бути реалізоване виключно після встановлення підстав - у даному випадку вивчення отриманих документів, встановлення факту порушення інтересів держави та відсутності органу до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів державну цій сфері.

У зв`язку із зазначеним представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави не залишились незахищеними.

У даному випадку порушення інтересів держави та необхідність їх захисту полягають у такому.

Охорона об`єктів культурної спадщини є глобальною проблемою, вирішення якої здійснюється за допомогою правових, організаційно- управлінських заходів, що передбачені міжнародними конвенціями та іншими нормативними актами. Комплексне розв`язання проблеми охорони об`єктів охорони культурної спадщини можливе при спільній діяльності світової спільноти на основі застосування запобіжних заходів, що передбачені міжнародно-правовими актами.

Культурна спадщина є важливим ресурсом стратегічного розвитку суспільства держави, вагомою складовою культури людської цивілізації. Ставлення до культурної спадщини є показником рівня розвитку суспільства та духовної зрілості громадян.

З огляду на те, що чинними нормами міжнародного права закріплено виключну цінність об`єктів культурної спадщини для нинішніх та майбутніх поколінь, їх охорону визначено першочерговим завданням для всього людства.

В свою чергу, законодавством України, зокрема Конституцією України та законами, імперативно проголошено, що охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та місцевого самоврядування, оскільки такі об`єкти є частиною самобутності Українського народу, її історії та культури. Збереження та захист пам`яток забезпечуються державою.

Культурна спадщина є вагомим чинником соціалізації особистості, на якій ґрунтується колективна ідентичність суспільних груп на місцевому, регіональному та національному рівнях. Незворотність втрат культурної спадщини призводить до провалів в історичній пам`яті, руйнації ідентичності, безпеки втрати культурного розмаїття й підґрунтя подальшого суспільного розвитку.

Звернення прокурора до суду зумовлюється необхідністю захистити інтереси держави у сфері управління об`єктами культурної спадщини, забезпечення належного правового статусу та охорони пам`ятка архітектури місцевого значення «Колишні царські стайні», що розташована по вул. Діброви, 27 у м. Олександрія Кіровоградської області, захистити суспільні інтереси, що полягають у збереженні об`єктів культурної спадщини з метою їх передачі наступним поколінням, що не заперечується відповідачем.

Слід зазначити, що чинним законодавством України, зокрема, Законами України «Про охорону культурної спадщини», «Про місцеві державні адміністрації» не визначено орган, який наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовом до Міністерства про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій, та не визначено будь-якого іншого порядку оскарження дій чи бездіяльності таких органів, крім судового.

Законом України «Про охорону культурної спадщини», та Положенням про Департамент культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації №691-р від 21.10.2020, уповноважений орган у сфері культурної спадщини (Департамент) наділений лише повноваженнями щодо подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Разом з тим, він не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом про зобов`язання Міністерства забезпечити включення до Реєстру пам`яток культурної спадщини чи повноваженнями щодо здійснення контролю по внесенню таких пам`яток до Реєстру. Такими повноваженнями не наділений жоден орган державної влади чи місцевого самоврядування, а відтак відсутній будь-який орган, що має повноваження звернутися до суду з такого роду позовом.

Ураховуючи наведене, Олександрійська окружна прокуратура Кіровоградської області, реалізуючи надані законом представницькі повноваження, з метою захисну порушених інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, правомірно звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання Міністерства вчинити певні дії, та реалізує покладені від імені держави повноваження по захисту державних інтересів, і відповідно до ч. 5 ст. 53 КАС України, є позивачем у справі.

У свою чергу, саме на Міністерство, в силу вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» (ст. ст. 5, 13), Положення про Міністерство ( п.п. 91-1, 94-7, 94-9, 94-11, 98-1 п. 4 п.8) та Порядку обліку об`єктів культурної спадщини (розділ IX), покладено повноваження щодо включення до Реєстру об`єктів культурної спадщини місцевого значення, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини» шляхом прийняття рішення про занесення таких пам`яток до Реєстру за категорією місцевого значення.

Таким чином, у спірних правовідносинах саме бездіяльність Міністерства порушує норми діючого законодавства, що регулює відносини у сфері охорони культурної спадщини.

Вказана бездіяльність підтверджується, зокрема, відсутністю будь-якого реагування відповідача на листи Департаменту та прокурора та відсутністю в Реєстрі, на момент звернення прокурором з позовом, вищевказаного об`єкта культурної спадщини.

Відтак, враховуючи встановлені у даній справі обставини, суд доходить висновку про правомірність заявлених позовних вимог.

Згідно статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивачем не надано суду доказів здійснення вказаних витрат, що пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, у даному випадку судові витрати не підлягають стягненню на користь позивача суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області (28000, Кіровоградська область, місто Олександрія, вулиця Чижевського, будинок 1-А; код ЄДРПОУ 02910025) в інтересах держави до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України (01601, місто Київ, вулиця Франка Івана, будинок 19; код ЄДРПОУ 43220275), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент культури та туризму Кіровоградської обласної державної адміністрації (25022, місто Кропивницький, площа Героїв Майдану, будинок 1; код ЄДРПОУ 02228747), про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства культури та стратегічних комунікацій України щодо невиконання вимог п. 6 ч. 2 ст. 5, ч. 1 ст. 13, п. «б» ч. 1 ст.14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2020, Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158, з приводу не прийняття рішення про занесення пам`ятки архітектури місцевого значення «Колишні царські стайні», що розташована по вул. Діброви, 27 у місті Олександрія Кіровоградської області, охоронний номер 143-Кв, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, яку взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини».

Зобов`язати Міністерство культури та стратегічних комунікацій України вжити вичерпних заходів, передбачених чинним законодавством, для занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України пам`ятку архітектури місцевого значення «Колишні царські стайні», що розташована по вул. Діброви, 27 у місті Олександрія Кіровоградської області, охоронний номер 143-Кв, за категорією місцевого значення пам`ятки, шляхом прийняття відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.