Рішення № 139831238, 15.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року справа №320/41683/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ТОВ ФІРМА «ТЕХНОВА» (адреса вул. Предславинська 31/11, офіс 87, м. Київ, 03150 ЄДРПОУ 24100060) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (адреса вул. Городецького,13, м. Київ, 01001 ЄДРПОУ 00015622) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ ФІРМА «ТЕХНОВА» з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не закінчення виконавчого провадження №76806576 з примусового виконання постанови №73835586 виданої 15.01.2024 про стягнення з ТОВ «ТЕХНОВА» на користь держави виконавчого збору на підставі ч. 8 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» після передачі наказу Господарського суду Чернігівської області № 927/266/23 від 12.12.2023 до приватного виконання виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторії Михайлівні.

- визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №76806576 щодо стягнення з ТОВ ФІРМА «ТЕХНОВА» на користь держави виконавчого збору у розмірі 838 924,46 грн. після передачі наказу Господарського суду Чернігівської області № 927/266/23 від 12.12.2023 до приватного виконання виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторії Михайлівні.

- зобов?язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України закінчити виконавче провадження №76806576 з примусового виконання постанови №73835586 виданої 15.01.2024 року про стягнення з ТОВ «ТЕХНОВА» на користь держави виконавчий збір у розмірі 8 230 660,77 грн. на підставі ч. 8 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повернути ТОВ «ТЕХНОВА» грошові кошти в сумі 838 924,46 грн., що були безпідставно стягнуті під час примусового виконання виконавчого провадження №76806576, після передачі наказу Господарського суду Чернігівської області № 927/266/23 від 12.12.2023 до приватного виконання виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторії Михайлівні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 року ухвалено залишити без руху позовну заяву.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.08.2025 у задоволенні заяви ТОВ ФІРМА ТЕХНОВА про забезпечення позову у справі № 320/41683/25 ухвалено відмовити.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року про відмову у вжитті заходів забезпечення позову та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяви про забезпечення позову, а саме: зупинити стягнення на підставі постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 15.01.2024 №73835586 про стягнення виконавчого збору, до набрання законної сили судовим рішенням за адміністративним позовом ТОВ ФІРМА «ТЕХНОВА» від 19.08.2025.

26 листопада 2025 року Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів постановив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ТЕХНОВА" залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року без змін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2025 року відкрито провадження у адміністративній справі.

Правова позиція сторін.

Позивач зазначає, що на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/266/23 видано наказ від 12 грудня 2023 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова» на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» заборгованості у сумі 94 038 855 гривень 85 копійок, пені у сумі 5 462 459 гривень 01 копійка, 3 відсотків річних у сумі 327 747 гривень 54 копійки та втрат від інфляції у сумі 1 223 004 гривні 24 копійки. 15 січня 2024 року на підставі заяви стягувача Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 73835586 з виконання наказу Господарського суду Чернігівської області № 927/266/23 від 12 грудня 2023 року про стягнення з позивача на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» заборгованості у сумі 94 038 855 гривень 85 копійок, пені у сумі 5 462 459 гривень 01 копійка, 3 відсотків річних у сумі 327 747 гривень 54 копійки та втрат від інфляції у сумі 1 223 004 гривні 24 копійки. Одночасно в межах зазначеного виконавчого провадження Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову від 15 січня 2024 року про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 10 105 206,66 гривні. 17 грудня 2024 року на підставі заяви стягувача Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про повернення наказу Господарського суду Чернігівської області № 927/266/23 від 12 грудня 2023 року стягувачу у межах виконавчого провадження № 73835586. Залишок нестягнутої суми за виконавчим документом становив 82 306 607,89 гривні, а сума виконавчого збору - 8 230 660,77 гривні. 17 грудня 2024 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України також винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76806576 з виконання постанови від 15 січня 2024 року про стягнення з позивача на користь держави виконавчого збору у розмірі 8 230 660,77 гривні. У подальшому стягувач повторно пред`явив наказ Господарського суду Чернігівської області № 927/266/23 від 12 грудня 2023 року до виконання приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторії Михайлівні. 05 лютого 2025 року приватним виконавцем Жданович Вікторією Михайлівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77096164 з виконання наказу № 927/266/23 від 12 грудня 2023 року про стягнення з позивача на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» заборгованості у сумі 94 038 855 гривень 85 копійок, пені у сумі 5 462 459 гривень 01 копійка, 3 відсотків річних у сумі 327 747 гривень 54 копійки та втрат від інфляції у сумі 1 223 004 гривні 24 копійки. Також 05 лютого 2025 року приватним виконавцем винесено постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 8 230 660,78 гривні. Позивач зазначає, що на момент відкриття приватним виконавцем Жданович Вікторією Михайлівною виконавчого провадження № 77096164 05 лютого 2025 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження № 76806576 було стягнуто лише 173 965,07 гривні виконавчого збору. У зв`язку з цим позивач звертався до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою № 58 від 06 лютого 2025 року про закінчення виконавчого провадження № 76806576 зі стягнення виконавчого збору на підставі частини восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». До заяви позивачем додано копію постанови приватного виконавця Жданович Вікторії Михайлівни про відкриття виконавчого провадження № 77096164 від 05 лютого 2025 року та копію постанови приватного виконавця від 05 лютого 2025 року про стягнення 10 відсотків від суми заборгованості як основної винагороди у виконавчому провадженні № 77096164. 01 липня 2025 року позивач повторно звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою № 246 від 01 липня 2025 року про закінчення виконавчого провадження № 76806576 зі стягнення виконавчого збору на підставі частини восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». Листом від 23 липня 2025 року за вихідним № 104400/116289-33-25/20.1 відповідач повідомив про відсутність правових підстав для закінчення виконавчого провадження. Зазначену відмову позивач отримав простим листом Акціонерного товариства «Укрпошта» 12 серпня 2025 року, що підтверджується вхідною відміткою № 150 від 12 серпня 2025 року. Позивач вважає, що внаслідок протиправної бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавче провадження № 76806576 щодо стягнення з позивача на користь держави виконавчого збору у розмірі 8 230 660,77 гривні не було закінчено на підставі частини восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач посилається на частину восьму статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо його не було стягнуто на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає. Як зазначає позивач, станом на 05 лютого 2025 року, тобто на момент відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження № 77096164, Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження № 76806576 було стягнуто лише 173 965,07 гривні виконавчого збору. Позивач також посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року № 643, якою на виконання положень статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця. Відповідно до пункту 19 зазначеного Порядку приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Позивач звертає увагу, що у цій справі за одним і тим самим виконавчим документом - наказом Господарського суду Чернігівської області № 927/266/23 від 12 грудня 2023 року - здійснюється стягнення з нього як виконавчого збору, так і основної винагороди приватного виконавця. На думку позивача, питання стягнення виконавчого збору після передачі виконавчого документа приватному виконавцю врегульоване частиною восьмою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо його не було стягнуто на момент передачі. Позивач зазначає, що виконавче законодавство містить норму, яка врегульовує випадок, коли виконавчий збір не стягується або припиняється його стягнення у зв`язку з участю приватного виконавця у процедурі виконання того самого виконавчого документа. Так, частиною восьмою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо його не було стягнуто на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає. Позивач наголошує, що станом на 05 лютого 2025 року, тобто на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю, відповідачем було стягнуто виконавчий збір у розмірі лише 173 965,07 гривні. Водночас після передачі виконавчого документа приватному виконавцю та відкриття ним виконавчого провадження № 77096164 від 05 лютого 2025 року відповідачем не було закінчено виконавче провадження № 76806576 на підставі частини восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» та, як зазначає позивач, протиправно стягнуто з нього грошові кошти у сумі 838 924,40 гривні станом на 14 серпня 2025 року. Позивач вважає, що саме частина восьма статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» регулює зазначені правовідносини, оскільки містить правило щодо неможливості подальшого стягнення виконавчого збору у випадку, коли надалі виконавчий документ виконує не державний, а приватний виконавець. На думку позивача, логічний та цільовий способи тлумачення частини восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» свідчать про імперативний характер її приписів, які встановлюють пряму заборону стягувати або продовжувати стягнення виконавчого збору. З урахуванням зазначених правових висновків позивач вважає, що оскільки на час відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем - відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження № 77096164 від 05 лютого 2025 року - державним виконавцем не було стягнуто з позивача виконавчий збір у повному обсязі, а також беручи до уваги те, що державним виконавцем не було виконано наказ Господарського суду Чернігівської області № 927/266/23 від 12 грудня 2023 року, 05 лютого 2025 року у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору з позивача після передачі виконавчого документа приватному виконавцю.

28.10.2025 Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав письмовий відзив.

Відповідач зазначає, що у Відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № 73835586 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 12 грудня 2023 року № 927/266/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова» на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» заборгованості у сумі 94 038 855 гривень 85 копійок, пені у сумі 5 462 459 гривень 01 копійка, 3 відсотків річних у сумі 327 747 гривень 54 копійки та втрат від інфляції у сумі 1 223 004 гривні 24 копійки. У межах зазначеного виконавчого провадження 15 січня 2024 року державним виконавцем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 105 206,66 гривні. 29 листопада 2024 року до Відділу надійшла заява виконувача обов`язків Голови правління Акціонерного товариства «Чернігівгаз» Романенка Романа Сергійовича № АТ/100/Сл-7741/1124 про повернення виконавчого документа стягувачу. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. Ураховуючи зазначене, державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Залишок нестягнутої суми за виконавчим документом становив 82 306 607,89 гривні, сума стягнутого виконавчого збору - 8 230 660,77 гривні. Згідно з частиною третьою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9, крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Постановою державного виконавця Відділу від 17 грудня 2025 року відкрито виконавче провадження № 76806576 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника на користь держави виконавчого збору у розмірі 8 230 660,77 гривні. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що стягнення з нього виконавчого збору державним виконавцем після передачі виконавчого документа приватному виконавцю є протиправним та суперечить вимогам частини восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». На думку позивача, зазначена норма встановлює заборону на подальше стягнення виконавчого збору у випадку передачі виконавчого документа приватному виконавцю, якщо такий збір не був стягнутий на момент передачі. Позивач вважає, що оскільки державним виконавцем у межах виконавчого провадження № 76806576 виконавчий збір фактично не був стягнутий станом на дату відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем, дії державного виконавця зі стягнення такого збору після відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження є незаконними. У зв`язку з цим позивач вважає, що відсутні правові підстави для подальшого примусового стягнення виконавчого збору, виконавче провадження підлягає закінченню, а стягнутий виконавчий збір - поверненню. Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із такими доводами не погоджується та зазначає, що дії державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору є законними, обґрунтованими та здійсненими відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Відповідач зазначає, що пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено повернення виконавчого документа стягувачу у разі подання ним письмової заяви про повернення виконавчого документа. Саме на підставі зазначеної норми державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а не здійснено передачу виконавчого провадження приватному виконавцю з урахуванням порядку, визначеного частиною восьмою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». Частина восьма статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» регулює окремий випадок, а саме передачу виконавчого провадження від державного виконавця приватному виконавцю. У такому випадку державний виконавець виносить постанову про передачу виконавчого документа приватному виконавцю, який приймає його до виконання шляхом винесення відповідної постанови. У цьому випадку передачі виконавчого провадження приватному виконавцю не відбулося. Державний виконавець, діючи в межах наданих йому повноважень, повернув виконавчий документ стягувачу на підставі його письмової заяви. Отже, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі його заяви не є передачею виконавчого провадження приватному виконавцю у розумінні частини восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», а тому не тягне за собою заборони на стягнення виконавчого збору державним виконавцем. Відповідач вважає, що частина восьма статті 27 зазначеного Закону у цьому випадку не підлягає застосуванню, а доводи позивача про її порушення є необґрунтованими. Відповідач також зазначає, що доводи позивача про незаконність дій державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору після відкриття приватним виконавцем нового виконавчого провадження не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства. З аналізу положень Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що державний виконавець здійснює примусове виконання рішень у межах відкритого ним виконавчого провадження, на підставі виданого виконавчого документа та в межах повноважень, визначених законом. Таким чином, відповідач вважає, що дії державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору є правомірними, оскільки вони вчинені в межах повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Обов`язок контролювати подальше пред`явлення виконавчого документа після його повернення стягувачу законом на державного виконавця не покладено. Щодо доводів позивача про необхідність закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору відповідач зазначає, що такі доводи є безпідставними та суперечать положенням Закону України «Про виконавче провадження». Частиною першою статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави для закінчення виконавчого провадження. До таких підстав, зокрема, належать визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення, затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення, припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерть, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника, прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, письмова відмова стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу чи посадової особи, які видали виконавчий документ, надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», а також інші передбачені цією статтею випадки. На думку відповідача, підстави для закінчення виконавчого провадження є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають. У цьому випадку відсутні передбачені статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для закінчення виконавчого провадження. Зокрема, постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору не скасована у встановленому законом порядку, рішення, на виконання якого здійснювалося стягнення, у межах відповідного виконавчого провадження не виконано, а матеріали провадження не містять доказів звільнення боржника від сплати виконавчого збору. Отже, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вважає, що визначені законодавством підстави для закінчення виконавчого провадження не настали, а тому правові підстави для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження, відкритого з метою стягнення виконавчого збору, відсутні. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повернути стягнутий виконавчий збір відповідач зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення. Відповідно до вимог чинного законодавства повернення помилково або безпідставно зарахованих до бюджету коштів можливе у випадках, передбачених Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами Міністерства фінансів України. У цьому випадку стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження № 76806576 здійснено на підставі постанови державного виконавця, винесеної відповідно до статей 27 та 40 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, відповідач зазначає про відсутність факту незаконного або помилкового стягнення виконавчого збору, оскільки постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є чинною та не скасована у встановленому законом порядку. Постанова про відкриття виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору також є чинною. Рішення суду про визнання зазначених постанов протиправними або їх скасування не ухвалювалося. Відтак, до набрання законної сили судовим рішенням, яким відповідні постанови були б визнані незаконними або скасованими, вимоги про повернення стягнутих коштів є передчасними. Відповідач також звертає увагу на правовий статус виконавчого збору. Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір є збором, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Згідно з частиною четвертою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Отже, виконавчий збір не є коштами державного виконавця або відповідного органу державної виконавчої служби. Після перерахування виконавчого збору до Державного бюджету України Відділ не є розпорядником цих коштів. Відповідно, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не має повноважень щодо розпорядження бюджетними коштами, у тому числі щодо їх повернення. З огляду на наведене відповідач вважає, що позовна вимога позивача про повернення стягнутого виконавчого збору є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

На виконання рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/266/23 видано наказ від 12 грудня 2023 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова» на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» заборгованості у сумі 94 038 855 гривень 85 копійок, пені у сумі 5 462 459 гривень 01 копійка, 3 відсотків річних у сумі 327 747 гривень 54 копійки та втрат від інфляції у сумі 1 223 004 гривні 24 копійки.

15 січня 2024 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 73835586 з виконання зазначеного наказу.

У межах виконавчого провадження № 73835586 15 січня 2024 року винесено постанову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова» виконавчого збору у розмірі 10 105 206,66 гривні.

17 грудня 2024 року на підставі заяви стягувача Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про повернення наказу Господарського суду Чернігівської області № 927/266/23 від 12 грудня 2023 року стягувачу у межах виконавчого провадження № 73835586.

Залишок нестягнутої суми за виконавчим документом становив 82 306 607,89 гривні, а сума виконавчого збору - 8 230 660,77 гривні.

17 грудня 2024 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76806576 з виконання постанови про стягнення з боржника на користь держави виконавчого збору у розмірі 8 230 660,77 гривні.

У подальшому стягувач повторно пред`явив наказ Господарського суду Чернігівської області № 927/266/23 від 12 грудня 2023 року до виконання приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторії Михайлівні.

05 лютого 2025 року приватним виконавцем Жданович Вікторією Михайлівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77096164 з виконання наказу Господарського суду Чернігівської області № 927/266/23 від 12 грудня 2023 року.

05 лютого 2025 року приватним виконавцем винесено постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 8 230 660,78 гривні.

Станом на 05 лютого 2025 року в межах виконавчого провадження № 76806576 державним виконавцем було стягнуто виконавчий збір у розмірі 173 965,07 гривні.

06 лютого 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова» звернулося до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою № 58 про закінчення виконавчого провадження № 76806576 на підставі частини восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». До заяви було додано копію постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 77096164 від 05 лютого 2025 року та копію постанови приватного виконавця від 05 лютого 2025 року про стягнення основної винагороди у виконавчому провадженні № 77096164.

01 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова» повторно звернулося до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою № 246 про закінчення виконавчого провадження № 76806576 на підставі частини восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Листом від 23 липня 2025 року за вихідним № 104400/116289-33-25/20.1 Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомив про відсутність правових підстав для закінчення виконавчого провадження.

Зазначений лист отримано Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова» 12 серпня 2025 року, що підтверджується вхідною відміткою № 150 від 12 серпня 2025 року.

Станом на 14 серпня 2025 року в межах виконавчого провадження № 76806576 з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова» було стягнуто 838 924,40 гривні виконавчого збору.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування, висновки суду.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини восьмої статті 27 Закону №1404-VІІІ під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

За правилами частин першої та четвертої статті 42 Закону №1404-VІІІ кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Статтею 45 Закону №1404-VІІІ визначено, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Згідно із частинами першою - п`ятою статті 31 Закону України від 02 червня 2016 року №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403-VIII) за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною сьомою цієї ж статті Закону №1403-VIII передбачено, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Кабінет Міністрів України на виконання статті 31 Закону №1403-VIII прийняв постанову від 08 вересня 2016 року №643, якою затвердив Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Постанова №643).

Пунктом 12 цього Порядку передбачено, що розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Вирішуючи питання щодо застосування правових норм у подібних правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 21 липня 2022 року у справі №320/6215/19 зазначив, що Закон №1404-VIII містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення з боржників виконавчого збору і основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа.

Водночас виконавче законодавство містить норму (частина восьма статті 27 Закону №1404-VIII), у якій обумовлений випадок, коли виконавчий збір не стягується або припиняється стягуватися у зв`язку з участю приватного виконавця у процедурі виконання того ж самого виконавчого документа. На відміну від решти положень виконавчого законодавства, тільки ця норма Закону №1404-VIII регулює подібні суспільні правовідносини.

Указана норма містить правило стосовно неможливості подальшого стягнення виконавчого збору, якщо надалі виконавчий документ буде виконувати не державний, а приватний виконавець, а також спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагороди. Ця норма покликана уникнути подвійної плати боржником зазначених коштів. Тож її застосування дозволяє розв`язати спір стосовно справедливості подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.

На основі цього, Верховний Суд вважав, що для розв`язання означеної проблеми та з метою ефективного захисту прав й інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, до подібних правовідносин слід застосувати за аналогією закону частину восьму статті 27 Закону №1404-VIII.

Застосовуючи положення частини восьмої статті 27 Закону №1404-VIII до спірних правовідносин Верховний Суд зробив такий висновок: «у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред`явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається».

Застосування аналогії закону дозволило Суду також зробити висновок, що у такому випадку належний та ефективний спосіб захисту, здатний відновити й захистити права боржника, полягає у закінченні виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.

Суд зазначив, що правовою основою для закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору у подібному випадку слід розглядати як загальні підстави, перелік яких наведений у частині першій статті 39 Закону №1404-VIII, так і частину восьму статті 27 цього Закону, яка у таких обставинах має характер спеціальної підстави для закінчення виконавчого провадження.

Зважаючи на вжиті у частині восьмій статті 27 Закону №1404-VIII часові маркери для її застосування:., то застосування аналогії закону до правовідносин дозволяє виснувати, що право на захист виникає з дня відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження з виконання того самого документа, який раніше був на виконанні у державного виконавця.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 13 квітня 2023 року у справі №160/695/22, від 19 серпня 2025 року №380/22356/23, від 27 листопада 2025 року по справі № 280/672/24.

Отже, на думку суду, одночасне стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні № 76806576 та основної винагороди приватного виконавця у виконавчому провадженні № 77096164 за виконання одного й того самого виконавчого документа призводить до одночасного стягнення з боржника двох платежів, пов`язаних із примусовим виконанням одного рішення.

Відтак, з урахуванням положень частини восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», суд вважає, що після відкриття 05 лютого 2025 року приватним виконавцем виконавчого провадження № 77096164 за наказом Господарського суду Чернігівської області від 12 грудня 2023 року у справі № 927/266/23 у державного виконавця були відсутні підстави для подальшого стягнення виконавчого збору, який на момент відкриття приватного виконавчого провадження не був стягнутий у повному обсязі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача, яка полягала у невжитті заходів щодо припинення стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 76806576 після відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження № 77096164, є протиправною.

Також, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21 липня 2022 року у справі №320/6215/19, згідно якої адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин і задоволеними в адміністративному судочинстві можуть бути лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище і захистити порушене, на його думку, право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет і підстави позову), характер порушеного права позивача і можливість його захисту в обраний ним спосіб, зокрема, встановити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Своєю чергою, відсутність порушеного права або неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позову.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що звернувшись до суду з позовною вимогою про визнання протиправною і скасування постанови позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного, на його думку, права. З урахуванням висновків Суду щодо застосування аналогії закону, належним та ефективним способом захисту такого права є закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України закінчити виконавче провадження №76806576 з примусового виконання постанови №73835586 виданої 15.01.2024 року про стягнення з ТОВ «ТЕХНОВА» на користь держави виконавчий збір у розмірі 8 230 660,77 грн. на підставі ч. 8 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», є також обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повернути ТОВ Фірма «Технова» грошові кошти в сумі 838 924,46 грн.

Судом встановлено, що дії Відділу примусового виконання рішень щодо стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 838 924,46 грн. після передачі наказу Господарського суду Чернігівської області №927/266/23 від 12.12.2023 до приватного виконання виконавчого округу міста Києва Жданович В.М. є протиправними, що встановлено судом при вирішенні даного спору.

Водночас суд зазначає, що визнання дій державного виконавця протиправними саме по собі не визначає належного способу відновлення порушеного права позивача в частині повернення безпідставно стягнутих коштів, оскільки спосіб захисту права має відповідати суті порушеного права та фактичним правовим наслідкам стягнення.

Так, виконавчий збір є збором, що справляється за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби, стягується з боржника до Державного бюджету України та підлягає перерахуванню до бюджету протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Отже, набувачем стягнутого з боржника виконавчого збору за нормами чинного законодавства є не Відділ примусового виконання рішень як орган державної виконавчої служби, а Державний бюджет України, оскільки стягнуті суми виконавчого збору підлягають обов`язковому та невідкладному перерахуванню до бюджету і не залишаються у розпорядженні (на рахунках) державного виконавця чи відповідного відділу.

Аналогічний правовий висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.10.2018 у справі №910/23967/16, відповідно до якого помилково або надміру стягнуті (сплачені) суми виконавчого збору є коштами, безпідставно набутими за рахунок боржника в розумінні ст.1212 Цивільного кодексу України, а оскільки набувачем таких коштів є Державний бюджет України, спірні суми виконавчого збору підлягають стягненню саме з державного бюджету, а не шляхом покладення на орган державної виконавчої служби обов`язку повернути кошти зі своїх рахунків.

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що в спорах про повернення (стягнення) таких коштів держава бере участь через відповідні органи державної влади: орган державної виконавчої служби (дії якого призвели до безпідставного стягнення коштів) та орган Державної казначейської служби України (який відповідно до ч.2 ст.45 Бюджетного кодексу України та Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету).

Таким чином, належним способом захисту права позивача в частині повернення безпідставно стягнутих 838 924,46 грн. є не зобов`язання Відділу примусового виконання рішень повернути кошти зі своїх рахунків, а звернення до суду з вимогою про стягнення зазначеної суми з Державного бюджету України за участю Відділу примусового виконання рішень та відповідного органу Державної казначейської служби України як співвідповідачів.

Оскільки в межах цієї справи позивачем заявлено вимогу саме про зобов`язання Відділу примусового виконання рішень повернути кошти, тобто обрано спосіб захисту права, який не відповідає встановленому законодавством механізму повернення безпідставно стягнутого виконавчого збору, а Державна казначейська служба України до участі у справі як співвідповідач не залучена, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цієї позовної вимоги в такій редакції.

При цьому суд зазначає, що встановлення судом протиправності дій Відділу примусового виконання рішень щодо стягнення спірної суми виконавчого збору не позбавляє позивача права звернутися до суду з окремим позовом про стягнення 838 924,46 грн. з Державного бюджету України, пред`явивши вимоги до Відділу примусового виконання рішень та відповідного органу Державної казначейської служби України як співвідповідачів, з урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/23967/16.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 908, 40 грн, що підтверджується квитанцією № 1053 від 19.08.2025 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню частково, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України витрати по сплаті судового збору у розмірі 454,20 грн.

Керуючись статтями 2-3, 5-15, 72-77, 90, 122, 132, 139, 229, 242-246, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Позов ТОВ ФІРМА «ТЕХНОВА» (адреса вул. Предславинська 31/11, офіс 87, м. Київ, 03150 ЄДРПОУ 24100060) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (адреса вул. Городецького,13, м. Київ, 01001 ЄДРПОУ 00015622) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не закінчення виконавчого провадження №76806576 з примусового виконання постанови №73835586 виданої 15.01.2024 про стягнення з ТОВ «ТЕХНОВА» на користь держави виконавчого збору на підставі ч. 8 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» після передачі наказу Господарського суду Чернігівської області № 927/266/23 від 12.12.2023 до приватного виконання виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторії Михайлівні.

3. Визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №76806576 щодо стягнення з ТОВ ФІРМА «ТЕХНОВА» на користь держави виконавчого збору у розмірі 838 924,46 грн. після передачі наказу Господарського суду Чернігівської області № 927/266/23 від 12.12.2023 до приватного виконання виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторії Михайлівні.

4. Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України закінчити виконавче провадження №76806576 з примусового виконання постанови №73835586 виданої 15.01.2024 року про стягнення з ТОВ «ТЕХНОВА» на користь держави виконавчий збір у розмірі 8 230 660,77 грн. на підставі ч. 8 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».

5. Стягнути на користь ТОВ ФІРМА «ТЕХНОВА» судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у розмірі 454,20 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 20 копійок).

6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

7. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.