Ухвала суду № 139830366, 14.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 вересня 2026 року Справа №160/28178/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіна О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

09.09.2026 року представник ОСОБА_1 - Акерман Олег Матвійович звернувся через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не здійснення запитів на підтвердження стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, протиправною бездіяльність щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 , як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, починаючи з дати звернення 10.05.2018р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком реквізитам.

Відповідно до пунктів 3 та 6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, суддя дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як убачається з матеріалів позовної заяви, позивачем не надано доказів сплати судового збору за подання даної позовної заяви, а також доказів звільнення від сплати судового збору.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Абзацом 4 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03.12.2025 року №4695-ІХ, визначено, що у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3328,00 грн.

Розміри ставок судового збору визначені у ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який сплачується фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1331,20 грн.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позовну заяву подано представником позивача через систему "Електронний суд" та позивачем заявлено похідні вимоги немайнового характеру.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, судовий збір, який підлягає сплаті при поданні даного адміністративного позову складає 1064,96 грн. (1331,20 грн. х 0,8 = 1064,96 грн.).

Також згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суддя зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19 (ЄДРСР 95946021) зазначив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року №340/1019/19).

Також Судова палата, з посиланням на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24.12.2020 року у справі №510/1286/16-а, зазначила, що норми, зокрема, статті 87 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" та статті 46 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав дійшла висновку, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, вищевказані правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі №510/1286/16-а, підлягають обов`язковому врахуванню.

Як встановлено з позовної заяви, позивачем заявлено вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не здійснення запитів на підтвердження стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, протиправною бездіяльність щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 , як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, починаючи з дати звернення - 10.05.2018 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком реквізитам.

10.05.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком (Додаток 2 до Порядку № 22-1) та просила: призначити, здійснити запити відповідно до записів трудової книжки щодо отримання довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, про перейменування (реорганізацію) підприємств, інших недостатніх для призначення пенсії документів, врахувати найвигідніший період.

Рішенням відділу з призначення та перерахунку пенсії №6 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №31/1 від 10.05.2018 року ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відмовлено.

06.07.2020 року представник позивача вдруге звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком (Додаток 2 до Порядку № 22-1) та просив: призначити з 10.05.2018 року, як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, здійснити осучаснення пенсії з 01.10.2017 року відповідно до пенсійної реформи України, здійснити запити відповідно до записів трудової книжки щодо отримання довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, про перейменування (реорганізацію) підприємств, інших недостатніх для призначення пенсії документів, врахувати найвигідніший період.

14.12.2020 рок упредставник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просив прийняти рішення за наслідками розгляду заяви від 06.07.2020 року та повідомити про наслідки здійснення запитів недостатніх документів.

В позовній заяві зазначено, що відповіді не отримано.

05.04.2021 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просив прийняти рішення за наслідками розгляду заяви від 06.07.2020 року.

У вересні 2021 року представник позивача звернувся на гарячу лінію та просив повідомити підстави не надсилання рішення та не здійснення запитів документів.

Як вказано в позовній заяві, працівником ПФУ повідомлено, що здійснення запитів документів потребує значного часу.

21.12.2022 року представник ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та просив:

1. Долучити до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 заяву про перерахування пенсійних виплат на банківський рахунок відкритий в АТ ОТП БАНК від 11.11.2021.

2. Пенсійні виплати ОСОБА_1 здійснювати на банківський рахунок відкритий в АТ ОТП БАНК.

3. Надіслати рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії за віком від 06.07.2020.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.01.2023 року повідомлено, що відповідно до пункту 2.9 зазначеного Порядку № 22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або іншій документ, що посвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Розглянути питання щодо призначення пенсії можливо після звернення ОСОБА_1 до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) із відповідною заявою та документами особисто.

В подальшому позивач через представника неодноразово зверталась із заявами про направлення документів та виплату пенсії через банківську установу.

Останнім листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.09.2025 року запропоновано надати уточнюючу інформацію щодо назв підприємств, установ, організацій та місця їх знаходження для направлення запитів.

Водночас за даними Єдиного державного реєстру судових рішень та КП «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово протягом 2023-2026 років зверталась до суду з позовними заявами, що містили аналогічні позовні вимоги з питання призначення пенсії з 10.05.2018 року.

Вказане підтверджується судовими справами: №160/6230/23, №160/6504/24, №160/28886/25, №160/30409/25, №160/32708/25, №160/562/26, 160/1841/26, тощо.

Вказані судові справи та факт звернення з позовними вимогами щодо оскарження бездіяльності відповідача щодо непризначення пенсії підтверджують обізнаність позивача з рішенням про відмову у призначенні пенсії.

Проте вказані позовні заяви були залишені без руху, недоліки не були усунуті позивачем, в частині позовні заяви були поверненні через подання представником позивача заяви про відкликання позовних заяв.

Відсутність відкритого судового провадження свідчить про відсутність підстав вважати, що шестимісячний строк звернення з відповідними позовними вимогами переривався.

В ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 року у справі №160/6504/24 (суддя Сидоренко Д.В.) було зазначено, що до матеріалів позовної заяви позивачем долучено копію рішення Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №6 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії №31/1 від 10.05.2018 року.

Отже, у березні 2024 року позивач була обізнана з рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії №31/1 від 10.05.2018 року та підставами його прийняття, вказане рішення було у неї в наявності.

Таким чином, позивач мала реалізоване право на звернення до суду та рішення, яке стало підставою для відмови у призначенні пенсії.

В подальшому ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 року у справі №160/6504/24 (суддя Сидоренко Д.В.) у заяві представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.

Вказана ухвала не оскаржувалась позивачем та набрала законної сили 21.03.2024 року.

В ухвалі від 21.03.2024 року у справі №160/6504/24 (суддя Сидоренко Д.В.) зазначено, що отримання представником позивача листів відповідача у відповідь на його заяви не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

З огляду на викладене суд у справі №160/6504/24 зробив висновок, що позивач своєчасно не скористалася своїм правом на звернення до суду за захистом, а звернулася до суду лише 11.03.2024 року.

Аналізуючи підстави звернення до суду з позовною заявою у справі, що розглядається №160/21729/26, судом не встановлено інших специфічних доводів представника позивача щодо неможливості своєчасного звернення до суду з позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності щодо непризначення пенсії та зобов`язання призначити пенсію з 10.05.2018 року.

Суддя зазначає, що питання щодо призначення пенсії буде охоплювати безпосередньо саме рішення, яким відмовлено у призначенні пенсії, незважаючи на формулювання позивачем позовних вимог у виді визнання протиправною бездіяльності. Таке рішення датовано 10.05.2018 року, і про це позивач була обізнана ще з дати первісного звернення до суду у 2023 році.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.02.2021 року у справі №9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17.03.2021 року у справі №160/3121/20, від 18.03.2021 року у справі №320/2915/20 та ін.

Отже, позивачу необхідно надати клопотання про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин пропуску.

Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 подана до суду без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України.

Згідно частин 1, 2 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням вищевикладеного, суддя вважає за необхідне адміністративний позов залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 161, ч. 1 ст. 169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви та надати до канцелярії суду:

- докази сплати судового збору у розмірі 968,96 грн., сплаченого за наступними реквізитами:

Отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101;

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155;

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

Код банку отримувача (МФО): 899998;

Рахунок отримувача: UA368999980313141206084004632;

Код класифікації доходів бюджету: 22030101;

Призначення платежу *;101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа);

- обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення до суду, а також докази поважності причин пропуску відповідного строку, оформлене відповідно до вимог статей 161, 167 Кодексу адміністративного судочинства України (в примірниках відповідно до кількості учасників справи).

Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 2, частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Звернути увагу позивача, що відповідно частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст. ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна