Рішення № 139830281, 17.09.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/7870/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Носков Олександр Миколайович звернувся в суд із позовом в інтересах ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Львівській області №032350035035 від 25.02.2026 щодо відмови у призначенні пенсії у разі втрати годувальника з 17.02.2026 року, тобто з моменту звернення із заявою та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити пенсію в разі втрати годувальника з 17.02.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . В зв`язку з цим в нього, як непрацездатного члена сім`ї померлого годувальника виникло право на призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 17.02.2026 звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника. 25.02.2026 ГУ ПФУ у Львівській області прийняло рішення №032350035035 про відмову у призначенні даного виду пенсії у зв`язку з тим, що згідно поданих документів не підтверджено факт встановлення інвалідності з дитинства до 18 річного віку та відсутній медичний висновок ЛКК згідно постанови 22-1, пункт 2.18. Право на пенсійну виплату згідно наданих документів відсутнє.

Позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив їй у призначенні пенсії по втраті годувальника, оскільки непрацездатними членами сім`ї померлого годувальника вважаються також діти померлого годувальника старші 18 років, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. Зазначає, що вона набула інвалідності до досягнення нею 18 років, у зв`язку із чим і було зроблено запис про інвалідність з дитинства, а тому доводи відповідача щодо відсутності підтвердження наявності ознак інвалідності у віці до 18 років є безпідставними. З наведених підстав просила суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У встановлений судом строк від відповідача ГУ ПФУ у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву від 06.07.2026 №1300-1003-8/106156, в якому відповідач не погоджується з доводами позивача викладеними у позовній заяві в повному обсязі, та вважає, що вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки позивачем надано довідки про встановлення інвалідності, які засвідчені медичним реєстратором Волинської обласної клінічної лікарні серії ВОЛ-К/82 № 014119, що видається інваліду на руки без підписів членів та голови МСЕК та серії РОВ-82 № 006139, що видається інваліду на руки, де по батькові вказано скорочено. Вважає, що після надання відмови у проведенні перерахунку пенсії, електронна пенсійна справа повертається за місцем проживання позивача, а отже з моменту прийняті рішення за результатом розгляду заяви позивачки функції відповідача щодо розгляду її заяви вичерпані.

У відповіді на відзив від 13.07.2026 представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги позивача з підстав викладених в позовній заяві.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області, як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 27.08.1968 слідує, що батьком ОСОБА_4 , є - ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 19.09.1987 після укладення шлюбу з ОСОБА_5 присвоєно прізвище - ОСОБА_6 , актовий запис №11.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_1 17.02.2026 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

За принципом екстериторіальності заява та додані до неї документи передані до ГУ ПФУ у Львівській області для вирішення питання про призначення пенсії.

25.02.2026 ГУ ПФУ у Львівській області прийнято рішення №032350035035 про відмовлено позивачу у призначенні пенсії по втраті годувальника, у зв`язку не підтвердження факту встановлення інвалідності з дитинства до 18 річного віку.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Розділом V Закону №1058-IV визначено порядок та умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-XII передбачено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону №1058-IV або є особами з інвалідністю.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про обов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

З огляду на положення статті 30 Закону №1058-IV позивач у зв`язку з втратою годувальника виявила намір скористатися своїм правом на перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно із частиною 2 статті 36 Закону України №1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України №1058-IV регулюються Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Пунктом 2.18 розділу II Порядку №22-1 визначено, шо визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько- консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії ВЛН №0086821 від 24.11.2011 вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства та їй встановлено 1 групу інвалідності по зору довічно.

Отже, право на призначення пенсії по втраті годувальника особа, якій призначається пенсія, набуває лише за умови надання виписки з акта огляду в МСЕК та/або висновку МСЕК про те, що вона могла бути визнана інвалідом до досягнення 18 років.

При цьому, формулювання «стали особою з інвалідністю до досягнення 18 років» не є тотожнім «отримали статус особи з інвалідністю до досягнення 18 років» (в формалізованому розумінні), натомість їх слід тлумачити також таким чином, що стан здоров`я вказаних осіб фактично відповідав та/або мав передумови відповідати статусу інвалідності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 року по справі №302/1149/16-а та від 27.10.2021 року по справі №759/6651/16-а.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач, як особа з інвалідністю 1 групи по зору з дитинства має право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Зазначене дає підстави констатувати, що право позивачки на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника порушено, а рішення відповідача №032350035035 від 25.02.2026 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд зазначає, що заяву про призначення пенсії позивач подала за місцем проживання, тобто до ГУ ПФУ у Волинській області.

Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, яке і прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Відповідно до статті 48 Закону №2262-ХІІ днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

Зважаючи на природу та підстави спору та оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і виключати подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію в разі втрати годувальника відповідно до норм Закону №1058, з 17.02.2026.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення.

З урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, виходячи з наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування ГУ ПФУ у Львівській області №032350035035 від 25.02.2026 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії в разі втрати годувальника та зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 17.02.2026.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вулиця Митрополита Андрея, будинок 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №032350035035 від 25.02.2026 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії в разі втрати годувальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 17.02.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський