Ухвала суду № 139830047, 16.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження в справі

м. Вінниця

16 вересня 2026 р. Справа № 120/12889/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н. Л.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Вінницькій області №0615973-2411-0222- UA05100070010021695 та №0615972-2411-0222-UA05100070010021695 від 26.06.2026 року.

Ухвалою суду від 26.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов.

11.09.2026 від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України. В обґрунтування заяви відповідач вказав, що за матеріалами справи вбачається, що позовні вимоги мотивовані протиправністю податкових повідомлень-рішень №0615973-2411-0222, UA05100070010021695 та №0615972-2411-0222-UA05100070010021695 від 26.06.2026 року. Тульчинський відділ податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок за результатами проведеного аналізу щодо нарахованої суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено нарахування по фізичній особі ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податку по об`єктах нежитлової нерухомості, помилково без врахування дат державної ресєтрації припинення права власності, згідно податкових повідомлень-рішень №0615972-2411-0222- UA05100070010021695 від 26.06.2026р. на суму 10171,2 грн. за нежитлове примiщення загальною площею 326 кв.м. розмір частки 254,28 кв.м. та №0615973- 2411-0222-UA05100070010021695 від 26.06.2026р. на суму 38012 грн. за нежитлове примiщення загальною площею 950,3 кв.м. Так, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено:

- по типу об`єкта нежитлова будівля молочного павільйону загальною площею 326 кв.м. (розмір частки 39/50) розділу Інформація про зміни речового права пункту Реєстрація змін до права власності дата державної реєстрації 03.02.2025 р., внесено зміни - додано рішення суду, серія та номер: 134/634/20, виданий 22.01.2025, видавник: Вінницький апеляційний суд (про визнання недійсним договору купівлі- продажу) та видалено договір купівлі-продажу, серія та номер 1256, виданий 13.09.2017, видавник: Крижопільська державна нотаріальна контора; в пункт власники додано СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО КОЛГОСПНИЙ РИНОК, код ЄДРПОУ: 01557101 та видалено ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ; 29.12.2025 р. скасовано/анульовано реєстраційні дії права власності на підставі: інший тип договору, наказ, серія та номер: 3620/5, видавник: Міністерство Юстиції України (анульовано рішення державного реєстратора Брацлавської селищної ради Вінницької області Манятовської Алли Анатоліївни від 06.02.2025 р. №77076282 від 10.10.2025 р. №77147121);

- по типу об`єкта нежитлова будівля м`ясного павільйону загальною площею 950,3 кв.м. розділу Інформація про зміни речового права пункту Реєстрація змін до права власності дата державної реєстрації 03.02.2025 р., внесено зміни - додано рішення суду, серія та номер: 134/634/20, виданий 22.01.2025, видавник: Вінницький апеляційний суд, видалено договір купівлі-продажу, серія та номер 496, виданий 26.04.2017, видавник: Крижопільська державна нотаріальна контора; в пункт власники додано СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО КОЛГОСПНИЙ РИНОК, код ЄДРПОУ: 01557101 та видалено ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ; 29.12.2025 р. скасовано/анульовано реєстраційні дії права власності на підставі: інший тип договору, наказ, серія та номер: 3620/5, видавник: Міністерство Юстиції України (анульовано рішення державного реєстратора Брацлавської селищної ради Вінницької області Манятовської Алли Анатоліївни від 06.02.2025 р. №77076282 від 10.10.2025 р. №77147121).

Отже, відповідач вказав, що вказані об`єкти нерухомого майна перебували у власності фізичної особи ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 в 2025 році з 01.01.2025 року по 03.02.2025 та відповідно з 29.12.2025 року.

Виходячи з вищевикладеного, податковий орган повідомив, що сформовані податкові повідомлення-рішення, на підставі погодженого управлінського рішення №13773/02- 32-241-11 від 08.09.2026 р.- відкликано: від 26.06.2026 р. №0615973-2411-0222- UA05100070010021695 та №0615972-2411-0222-UA05100070010021695, та додав відповідні докази.

14.09.2026 від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких остання вказала, що позивачем дійсно отримано в електронному кабінеті платника податків нові податкові повідомлення-рішення, сформовані за результатами здійсненого відповідачем перерахунку.

У зв`язку з цим позивач не заперечує проти закриття провадження у справі з підстав, зазначених відповідачем, однак вважає за необхідне вирішити питання щодо відшкодування понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на наступне.

Так, спір між сторонами виник у зв`язку з прийняттям контролюючим органом податкових повідомлень-рішень №0615973-2411-0222- UA05100070010021695 та №0615972-2411-0222-UA05100070010021695 від 26.06.2026 року.

Втім, як з`ясовано судом, в ході судового провадження та не заперечується сторонами, контролюючим органом, після відкриття провадження в даній справі спірні податкові повідомлення-рішення набули статусу відкликаного (скасованого), виходячи з наступного.

Порядок відкликання податкового повідомлення-рішення врегульовано статтею 60 Податкового кодексу України.

Зокрема, у відповідності до пункту 60.1 статті 60 цього Кодексу податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо (пп. 60.1.1 60.1.5 п. 60.1 ст. 60 ПК України):

- сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення (п.п. 60.1.1);

- контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу (п.п. 60.1.2);

- контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (п.п. 60.1.3);

- рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (п.п. 60.1.4);

- рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (п.п. 60.1.5).

Згідно з пунктом 60.3 ст. 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

Подібні за змістом правові ситуації деталізовано в Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254 (далі Порядок № 1204).

Так, згідно з пунктом 1 розділу V Порядку № 1204 податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо:

1) контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення;

2) контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання, суму зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або інших зобов`язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, що зазначені у раніше прийнятому податковому повідомленні-рішенні;

3) рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується податкове повідомлення-рішення контролюючого органу;

4) рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, сума зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або інших зобов`язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, що визначені у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу.

Пунктами 2, 3 і 4 розділу V зазначеного Порядку установлено, що у випадках, визначених підпунктом 1 пункту 1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини суд доходить висновку, що наразі даний спір позбавлений свого предмета, позаяк оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0615973-2411-0222-UA05100070010021695 та №0615972-2411-0222-UA05100070010021695 від 26.06.2026 року грн є відкликаним.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Таким чином для закриття провадження у справі з вищенаведених підстав необхідні дві обов`язкові умови: 1) виправлення суб`єктом владних повноважень тих порушень, що є предметом оскарження в суді; 2) відсутність підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Отже, за встановлених обставин існують достатні фактичні та правові підстави для закриття провадження у справі відповідно до пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України.

Згідно ч.2 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини 3 статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18).

Судом встановлено, що на момент вирішення питання про розподіл витрати на правничу допомогу представником позивача надано суду: договір про надання правничої допомоги №22/07 від 22.07.2026, в якому визначено гонорар в розмірі 16800 грн., ордер серії АВ №1329327.

Відповідно до п. 1.1 Договору, предметом даного договору є надання правничої допомоги Клієнтові у підготовці позову, інших процесуальних документів та представлення інтересів Клієнта при розгляді справи про оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Вінницькій області №0615973-2411-0222- UA05100070010021695 та №0615972-2411-0222-UA05100070010021695 від 26.06.2026 року у Вінницькому окружному адміністративному суді.

Відповідно до п. 3.1. Договору, вартість послуг за надання правничої допомоги відповідно до укладеного договору є фіксованою та складає 16800 грн., що сплачується Клієнтом на поточний рахунок Адвоката протягом 6-ти місяців з дня укладення даного договору.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивачем понесено витрати на правничу допомогу по даній справі в сумі 16800 грн., але суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору.

За приписами ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Беручи до уваги зміст виконаних робіт (наданих послуг), суд вважає, що витрати на правничу допомогу за такі послуги є неспівмірними та завищеними, оскільки попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини не вимагало великих зусиль адвоката, оскільки дана адміністративна справа відноситься до справ незначної складності.

Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд вважає, що заявлений до відшкодування їх розмір є надмірним.

На думку суду, аналіз фактичних обставин справи, збір доказів та узгодження правової позиції не має безпосереднього впливу на результат та входить до процесу складання позовної заяви. Тому, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне зменшити витрати на правничу допомогу до 10000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню.

Щодо повернення судового збору, то тут суд вказує, позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, відтак в силу закону звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 238, 248, 256, 294 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання відповідача задовольнити.

Провадження у справі № 120/12889/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Вінницькій області №0615973-2411-0222- UA05100070010021695 та №0615972-2411-0222-UA05100070010021695 від 26.06.2026 року - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. К. Василенка, 21, м. Вінниця, Вінницька область, 21028, код ЄДРПОУ: ВП 44069150) витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. (десять тисяч гривень).

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Крапівницька Н. Л.

підпис

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар: