Рішення № 13982951, 22.02.2011, Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-20/

2011 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2011 рокуСовєтський районний суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого судді Петрової Ю.В.

при секретарі Тріфоновій С.О.

за участю прокурора Бочарової О.С.

представника третьої особи Гупало В.В.

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом прокурора Залізничного району м. Сімферополь АР Крим на захист інтересів держави в особі Державної податкової адміністрації в АР Крим, Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим до ОСОБА_3, про стягнення шкоди, заподіяної корупційним діянням, третя особа Головне управління Державного казначейства України в АР Крим,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Залізничного району м. Сімферополя в порядку ст.. 45 ЦПК України звернувся на захист інтересів держави в особі Державної податкової адміністрації України в АР Крим до ОСОБА_3 про стягнення шкоди, заподіяної корупційними діяннями, у розмірі 6299 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідача постановою Залізничного райсуду м. Сімферополя від 03 березня 2010 року притягнуто до адміністративної відповідальності за п. «а»ч. 1 ст. 1 та п. «г»ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією»у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень, за тих підстав, що, не виконуючи своїх прямих обовязків (згідно до положень п. 2.7) ОСОБА_3 не проводив роботу по виявленню оцінці ТМЦ, та не ставив на облік майно з ознаками безхазяйного. До ДПА в АР Крим на протязі 3 кварталу 2009 року звітував про надходження коштів від реалізації безхазяйного майна, яке знаходиться на обліку в ДПІ, та згідно до наказів ДПІ у Совєтському районі отримував надбавки та премії за вказану роботу, так: у березні 848 гривень, у квітні 943 гривні, у травні 537 гривень, у червні 1726 гривень, у липні 718 гривень, у серпні 1987 гривень, у вересня 163 гривні (загалом 6299 гривень), чим заподіяв держави шкоду у вказаному розмірі, у звязку з чим, посилаючись на правові норми ст. 13 Закону України «Про боротьбу з корупцією»просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Згодом прокурор доповнив та уточнив позовні вимоги, про що надав письмову заяву, в якій просив залучити до участі у справі в якості співпозивача Феодосійську міжрайонну державну податкову інспекцію, оскільки, ОСОБА_3 на момент притягнення його до адміністративної відповідальності, займаючи посаду завідуючого сектором відділу погашення прострочених податкових зобовязань , знаходився в трудових відносинах в ДПІ в Совєтському районі, яку реорганізовано в Совєтське відділення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим, яка і є правонаступником позивача у справі, а також збільшив розмір, відшкодованих збитків, вказуючи на те, що у постанову Залізничного райсуду м. Сімферополя від 03 березня 2010 року було допущено арифметичну помилку , оскільки шляхом математичного складання перерахованих сум премій сума прямої шкоди складає 6922 гривні, які і просив стягнути на користь державного бюджету Совєтського району АР Крим.

Позивачі явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, про причини неявки суд не сповістили, у звязку з чим, суд з урахуванням думки осіб, які приймають участь у справі, вважає за можливе на підставі ст.ст. 158, 169 ЦПК України розглянути справу за відсутності представників позивачів.

Прокурор Совєтського району АР Крим Бочарова О.С. у судовому засіданні підтримала вимоги позовної заяви з викладених у неї підстав, наполягаючи на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи ГУ Державного казначейства України в АР Крим Гупало В.В. у судовому засіданні вважав, що шкода, яка завдана ОСОБА_3 державі, підлягає стягненню у заявленому прокурором розмірі.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, вказуючи, що в постанові суду віз 03 березня 2010 року вказані отримані ним надбавки та премії за весь 2009 рік на загальну суму 6299 гривень, при цьому протокол відповідачу було предявлено 22 лютого 2010 року, тобто зі спливом 6-ти місячного строку, протягом якого може бути притягнуто до адміністративного стягнення, який встановлено ст. 12 Закону України «Про боротьбу з корупцією», у звязку з чим під дію цього Закону підпадає лише вересень 2009 року, де ним було отримано надбавку у сумі 163 гривні, зазначає, що покладені на нього функціональні обовязки, у тому числі і робота з безхазяйним майном, виконувалися ним у повному обсязі, за що також йому нараховувалася премія і надбавка, а розподіл цих сум залежить від всіх показників у цілому, та регулюється керівництвом ДПІ в Совєтському районі, також вказує, що вищезазначеною постановою суду встановлено, що для виконання планових показників у звязку з відсутністю на обліку майна з ознаками безхазяйного він сплачував доведенні показники (щомісячний план), свої власні грошові кошти, так у вересня 2009 року ним було сплачено 200 гривень, виплачена йому надбавка склала 163 гривні, що навіть менш ніж сплачених ним власних коштів, крім того, зазначив, що до того ж у постанові суду не була зазначена сума збитку, а наведені лише розрахунки сум за весь період 2009 року, як отриманих ним особистих коштів 1200 гривень так і отриманих ним надбавок і премій, які склали 6299 гривень. Зазначив, що премію він отримував взагалі за показники роботи за певний місяць, а не за роботу з безхазяйним майном, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності, тому підстав для відшкодування шкоди не має.

Вислухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі, їх представників, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 22 лютого 2010 року старшим уповноваженим з ОВС відділу внутрішньої безпеки при ДПА в АР Крим УВБ ДПА України майором міліції Мотковим В.М. були виявлені порушення Закону України «Про боротьбу з корупцією»з боку завідуючого сектором відділу погашення прострочених податкових зобовязань ДПІ в Совєтському районі АР Крим ОСОБА_3, а саме, встановлено, що згідно до положення про сектор погашення прострочених податкових зобовязань від 31 липня 2008 року на ОСОБА_3 покладена відповідальність з виявлення попередньої оцінки безхазяйного майна, та майна, що переходить у власність держави. Відповідно до планових показників до ДПІ у Совєтському районі доведено щомісячне надходження грошових коштів до бюджету.

Наказами ДПА в АР Крим від 24 серпня 2009 року № 441, та ДПІ у Совєтському районі від 08 вересня 2009 року № 199, ОСОБА_3 вказано на безумовне виконання мобілізації коштів від реалізації безхазяйного майна, проведення роботи з постановки його на облік та виконання планових показників за 3-й квартал 2009 року.

Не виконуючи своїх прямих обовязків (згідно до положень п. 2.7) ОСОБА_3 не проводив роботу по виявленню оцінці ТМЦ, та не ставив на облік майно з ознаками безхазяйного. До ДПА в АР Крим на протязі 3 кварталу 2009 року звітував про надходження коштів від реалізації безхазяйного майна, яке знаходиться на обліку в ДПІ, та згідно до наказів ДПІ у Совєтському районі отримував надбавки та премії за вказану роботу, так: у березні 848 гривень, у квітні 943 гривні, у травні 537 гривень, у червні 1726 гривень, у липні 718 гривень, у серпні 1987 гривень, у вересні 163 гривні (загалом 6299 гривень).

При перевірці платників та надходжень до бюджету від реалізованого безхазяйного майна у ДПІ Совєтського району встановлено, що від громадян району ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 на рахунки бюджетів у 2009 році в кінці кожного місяця надходили гроші від 100 до 200 гривень, так: у лютому 100 гривень, у квітні 100 гривень, у червні 600 гривень, у серпні 100 гривень, у вересні 200 гривень, у жовтні 100 гривень (загалом 1200 гривень). Відповідно до службової записки № 14/29-035 від 28 січня 2010 року встановлена відсутність вказаних громадян, їх ідентифікаційних кодів в базі даних фізичних осіб та їх реєстрація в районі.

Таким чином, ОСОБА_3 з метою незаконного одержання матеріальних благ у вигляді премії, направляв до ДПА в АР Крим недостовірну інформацію про надходження грошових коштів мовби від реалізації безхазяйного майна, чим порушив п. «а»ч. 1 ст. 1 та п. «г»ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», про що 22 лютого 2010 року було складено адміністративний протокол № 1 (а.с. 3).

На підставі зазначеного протоколу постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 03 березня 2010 року, ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у сумі 510 гривень (а.с. 4).

Зазначена постанова суду набрала законної сили, ніким не змінена і не скасована.

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що факт скоєння ОСОБА_3 адміністративного правопорушення за п. «а»ч. 1 ст. 1, п. «г»ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією»та вина відповідача у його скоєнні є доведеними та доказуванню у теперішньому судовому засіданні не підлягають.

Згідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.

Проте, ЦПК встановив різні правила преюдиції щодо вироків суду у кримінальній справі, постанов суду в адміністративній справі та судових рішень у цивільних, господарських та адміністративних справах. Вирок, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обовязковими: тільки для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено ці вирок або постанову суду; виключно з двох питань: чи мали місце ці дії, чи вчинені вони цією особою. Інші обставини, встановлені таким вироком чи постановою, не є преюдиціальними, а тому підлягають доказуванню у загальному порядку.

За таких обставин суд критично відноситься до доводів відповідача стосовно тих обставин, що його притягнуто до адміністративної відповідальності з порушенням строку, встановленого ст. 12 Закону України «Про боротьбу з корупцією», у звязку з чим під дію цього Закону підпадає лише вересень 2009 року, де ним було отримано надбавку у сумі 163 гривні, до того ж у постанові суду не була зазначена сума збитку, а наведені лише розрахунки сум за весь період 2009 року, як отриманих ним особистих коштів 1200 гривень так і отриманих ним надбавок і премій, які склали 6299 гривень, за тих підстав, що вони не мають правового значення, оскільки знаходяться за межами зясування обставин, які відповідають предмету доказування у даній цивільній справі, і розцінюються судом, як спосіб захисту від позову.

Крім того, відповідачем постанова Залізничного районного суду м. Сімферополя від 03 березня 2010 року не оскаржена, проте останній мав таку можливість, але нею не скористався.

А також, вищевказані заперечення відповідача спростовуються самою постановою, з якої випливає, що ОСОБА_3 був присутній при розгляді справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за п. «а»ч. 1 ст. 1, п. «г»ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією»і вину свою визнав в повному обсязі.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 13 Закону України «Про боротьбу з корупцією»збитки, заподіяні державі, підприємству, установі, організації незаконним використанням приміщень, засобів транспорту і зв'язку, іншого державного майна або коштів, підлягають відшкодуванню винними особами, уповноваженими на виконання функцій держави, на загальних підставах і умовах матеріальної відповідальності працівників та військовослужбовців. У разі відмови добровільно повернути незаконно одержані особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кредити, позички, цінні папери, нерухомість, та інше майно вони чи їх вартість підлягають стягненню (вилученню) в доход держави у судовому порядку за заявою прокурора. Згідно до ч. 1 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обовязків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством (ч. 2 ст. 130 КЗпП України).

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності (ч. 3 ст. 130 КЗпП України).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. 2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Статтями 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести за допомогою належних та допустимих доказів ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням положень ст.ст. 57 59 ЦПК України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно постанови Залізничного райсуду м. Сімферополя АР Крим від 03 березня 2010 року, розмір майнової шкоди, яка завдана позивачу відповідачем ОСОБА_3 внаслідок незаконного отримання матеріальних благ у відповідності до п. «а»ч. 1 ст. 1 і п. «г»ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», становить суму 6922 гривні.

Так, згідно постанови Залізничного райсуду м. Сімферополя від 03 березня 2010 року, ОСОБА_3 звітував про надходження коштів від реалізації безхазяйного майна, яке знаходиться на обліку в ДПІ, на протязі 3 кварталу 2009 року, і в кінці кожного місяця до бюджету він здійснював через видуманих ним людей сплати до бюджету по 100 200 гривень, а саме, у лютому 100 гривень, у квітні 100 гривень, у червні 600 гривень, у серпні 100 гривень, у вересні 200 гривень, у жовтні 100 гривень.

При цьому, як вбачається з наданих представником позивачів наказів «Про преміювання начальників та заступників податкових інспекцій в Автономній Республіці Крим»вбачається, що преміювання співробітників податкової інспекції проходило із затримкою на кілька місяців, так, згідно наказу № 3-ф від 27 березня 2009 року відповідач отримав премію у розмірі 848 гривень 15 копійок за грудень 2008 року, згідно наказу № 5-ф від 28 квітня 2009 року у розмірі 943 гривні 67 копійок за січень 2009 року, згідно наказу № 7-ф від 28 травня 2009 року у розмірі 537 гривень 87 копійок за лютий 2009 року, згідно наказу № 8-ф від 26 червня 2009 року у розмірі 796 гривень 39 копійок за березень 2009 року, згідно наказу № 9-ф від 26 червня 2009 року у розмірі 930 гривень 08 копійок за квітень 2009 року, згідно наказу № 10-ф від 28 липня 2009 року у розмірі 718 гривень 32 копійки за травень 2009 року, згідно наказу № 11-ф від 27 серпня 2009 року у розмірі 1106 гривень 80 копійок за червень 2009 року, згідно наказу № 12-ф від 27 серпня 2009 року у розмірі 880 гривень 78 копійок за липень 2009 року, згідно наказу № 13-ф від 28 вересня 2009 року у розмірі 163 гривні 36 копійок за серпень 2009 року, згідно наказу № 14-ф від 29 жовтня 2009 року ОСОБА_3 позбавлено премії за вересень 2009 року (а.с. 36 45).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскільки до теперішнього часу майнова шкода відповідачем не відшкодована, у звязку з чим відповідно до загальних положень матеріальної відповідальності, шкода, заподіяна корупційними діяннями, підлягає стягненню з відповідача, саме за ті місяці, за які ним було внесено сплату до бюджету через підставних людей, - за лютий, квітень, червень, серпень 2009 року, оскільки як судом було зазначено вище, за вересень ОСОБА_3 було позбавлено преміювання, а з 20 жовтня 2009 року його було звільнено з займаної посади (наказ № 29-о від 22 жовтня 2009 року), тобто підлягають стягненню отримані ним премії у розмірі: 930 гривень 08 копійок, 1106 гривень 80 копійок, 163 гривні 36 копійок відповідно вказаним місяцям у загальному розмірі 2200 гривень 24 копійки.

Представником позивача та прокурором не доведено підстав для стягнення з відповідача шкоди за інші місяці, що є їх обовязком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

Крім того, як випливає з пояснень ОСОБА_3 за фактом складання та предявлення протоколу № 1 про адміністративне правопорушення за п. «а»ч. 1 ст. 1 і п. «г»ч.1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», які містяться у вказаному протоколі, ОСОБА_3 у 2009 році дійсно безхазяйне майно не виявляв та не ставив його на облік, він здійснював через видуманих ним людей сплати до бюджету по 100, 200 гривень відносно, а щомісячна премія за виконання плану склала близько 1000 гривень, що давало йому можливість сплачувати незначні суми потрібних планових показників.

У відповідності до ст.ст. 81, 88 ЦПК України з ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь держави судовий збір у сумі 22 гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 38 гривень 15 копійок.

Враховуючи наведене, на підставі ст. 130 КЗпП України, ст.ст. 1, 13 Закону України «Про боротьбу з корупцією», керуючись ст.ст. 5, 10, 57, 81, 88, 208, 209, 212-215, 218, 228 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов прокурора Залізничного району м. Сімферополя АР Крим на захист інтересів держави в особі Державної податкової адміністрації в АР Крим, Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь державного бюджету Совєтського району Автономної Республіки Крим на р/р 31111102700290 у банку Головного Управління Державного казначейства України в АР Крим, ЄДРПОУ 34740431, МФО 824026, код платежу 21080600 у рахунок відшкодування шкоди, заподіяної корупційним діянням в сумі 2200 (дві тисячі двісті) гривень 24 копійки.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 22 (двадцять дві) гривні у місцевий бюджет Совєтського району на р/р 31417537700291, одержувач місцевий бюджет Совєтська селищна рада, код платежу 22090100, Банк: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740431.

Стягнути з ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 38 (тридцять вісім) гривень 15 копійок на р/р 31213259700290 одержувач Місцевий бюджет код платежу 22050000, зазначення платежу сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у Совєтському районному суді Автономної Республіки Крим, МФО 824026 в ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь, ЄДРПОУ 34740431.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Совєтського районного суду АР Крим Ю.В. Петрова