Ухвала суду № 139829420, 03.09.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/43992/23

Провадження № 4-с/761/113/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

за участі секретаря Сідого В.Ю.,

розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, державний виконавець: начальник Деснянського відділу державної виконавчої служби у м.Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шило Тетяна Олександрівна, Деснянський відділ державної виконавчої служби у м.Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржники: ОСОБА_2 , стягувачі/правонаступники: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «НАДРА», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент»,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 (далі скаржник) звернулася до суду із вказаною скаргою, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Саадулаєва А.І.

Ухвалою суду від 13 березня 2025 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, державний виконавець: начальник Деснянського відділу державної виконавчої служби у м.Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шило Тетяна Олександрівна, Деснянський відділ державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржники: ОСОБА_2 , стягувачі/правонаступники: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «НАДРА», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» - залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року залишено без змін.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 27 травня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року скасувано, а справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11 червня 2026 року скаргу передано на розгляд судді Саадулаєву А.І.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.06.2026 призначено судове засідання.

Заявник вказує, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі №2-10654/10 від 16.11.2010 було задоволено позов ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В 2024 році по даній справі № 2-10654/10 (було присвоєно новий № 761/43992/23) було розглянуто заяву TOB «Брайт Інвестмент» про заміну сторони виконавчого провадження у виконавчих листах по цивільній справі №2-10654/10 за позовом ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою від 13.05.2024 Шевченківського районного суду м. Києва по даній справі було відмовлено в задоволенні заяви TOB «Брайт Інвестмент» про заміну сторони виконавчого провадження. Основною підставою для відмови став пропуск строків подання виконавчого документа до виконання та відсутність клопотання про поновлення такого строку. Ухвала не оскаржувалася та набула законної сили. В 2024 році при зверненні скаржника до реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв`язку з наміром здійснити реєстраційні дії, було виявлено, що маються обтяження у вигляді арештів нерухомого майна (все майно). Звернувшись до Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо надання інформації про наявність активних та незавершених виконавчих проваджень в рамках яких можливо були накладені відповідні обтяження у вигляді арешту майна, скаржнику була надана відповідь від 17.09.2024 за № 27.21-40/96788. У відповіді було повідомлено, що на виконанні у Деснянському відділі ДВС Чернігівського МУЮ перебували виконавчі провадження № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 в рамках яких були накладені арешти на все нерухоме майно ОСОБА_1 . Було також повідомлено, що надати більш детальну інформацію щодо ходу виконання всіх вище зазначених виконавчих проваджень, або надати копії матеріалів виконавчого провадження Відділ не має можливості, оскільки їх матеріали були передані до архіву Відділу та на даний час знищені за закінченням терміну зберігання. В січні 2025 року, скаржник звернулася із заявою щодо зняття обтяжень (арешту) 49435069, 49434950, 13181941 та виключення таких записів із реєстру обтяжень на ім`я начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, яке після численних перейменувань являється правонаступником Деснянського відділу ДВС Чернігівського МУЮ, яке і наклало відповідні обтяження більше ніж 12 років назад. Відповіддю від 03.02.2025 року за № 27.21-40/7399 скаржника було повідомлено, що наразі, станом на дату надання відповіді Відділ не вбачає правових підстав для зняття арештів з майна та вилучення відповідних обтяжень з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна.

17.03.2025 на адресу суду від начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шило Т.О. надійшли заперечення на скаргу, у яких вона зазначила, що згідно Єдиного реєстру виконавчих проваджень встановлено, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 2/10654/10 від 05.10.2012, виданого Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «КБ «Надра» боргу у розмірі 249343,09 грн, яке було відкрито за постановою державного виконавця від 22.10.2012. Цього ж дня державним виконавцем керуючись ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою було накладено арешт на все майно боржника в межах суми боргу. На підставі вказаної постанови в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було зареєстровано вказані вище обтяження за реєстраційними номерами: 49435069, 49434950. 13181941. В подальшому, оскільки в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем було встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення і здійснені заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, 21.12.2012 державним виконавцем керуючись п.2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606- XIV від 21.04.1999) винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, а виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання. Більш детальною інформацією щодо ходу виконання зазначеного вище виконавчого провадження, Відділ не володіє, оскільки матеріали були передані до архіву Відділу та на даний час знищені у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Після повернення виконавчого документу стягувачу повторно на виконання до Відділу вказаний виконавчий документ не надходив. Інформацією щодо сплати боргу згідно виконавчого документу, скасування рішення або визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню Відділ наразі володіє. На даний час на виконанні у Відділі не перебувають відкритті виконавчі провадження відносно скаржника, як боржника. Також у запереченні вказано,що наслідки завершення виконавчого провадження чинні на день винесення вказаної постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 21.12.2012, були визначені ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999№ 606- XIV, якою не було передбачено зняття арешту з майна боржника, у разі повернення виконавчого документу стягувачеві без виконання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 або Закону України «Про виконавче провадження» (від 21.04.1999 № 606-ХІУ) та у разі не стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Також зазначено, що оскільки у всіх інших випадках, крім підстав визначених ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 та п. 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (зі змінами) арешт може бути знятий або скасований судовим рішенням, Відділ не заперечуватиме проти зняття арештів з майна боржника, якщо скаржником (боржником) буде надано документи про сплату виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Водночас, Відділ не погоджується з вимогами скаржника щодо визнання бездіяльності начальника Відділу та зобов`язання начальника або уповноважену посадову особу Відділу зняти арешт з майна скаржника (боржника). Вважає відмову щодо зняття арешту з майна боржника, такою що повністю відповідає вимогам чинного законодавства, та законодавства, що діяло на момент винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві № НОМЕР_4 від 21.12.2012.

14.07.2026 від представника ТОВ «Брайт Інвестмент» надійшли додаткові пояснення, в яких вона просила відмовити у задоволенні скарги, оскільки державний виконавець діяв у межах наданих законом повноважень, у спосіб та порядку, визначених Законом « Про виконавче провадження». При цьому зазначає, що скаржник намагається поставити власний майновий інтерес вище принципу обов`язковості судового рішення та уникнути його виконання.

15.07.2026 від представника скаржника надійшли письмові пояснення на додаткові пояснення, в яких він просив скаргу задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у скарзі.

У судове засідання скаржник не з`явилася, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за її відсутності, скаргу підтримує.

Також в судове засідання не з`явилися: інший боржник ОСОБА_2 (повідомлявся шляхом направлення поштового відправлення, яке повернулось до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою»), та представники стягувачів/правонаступників: ПАТ «Комерційний банк «НАДРА», ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ТОВ «Брайт Інвестмент» (повідомлялись шляхом направлення повісток в їх електронні кабінети), які належним чином повідомлялися про розгляд справи, ніяких заяв до суду не подали.

Від начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шило Тетяни Олександрівни в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за її відсутності.

За нормами ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, та встановлено судом, на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва по справі №2-10654/10 від 16.11.2010 було задоволено позов ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У 2024 році по даній справі № 2-10654/10 (було присвоєно новий № 761/43992/23) було розглянуто заяву TOB «Брайт Інвестмент» про заміну сторони виконавчого провадження у виконавчих листах по цивільній справі №2-10654/10 за позовом ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою від 13.05.2024 Шевченківського районного суду м. Києва по даній справі було відмовлено в задоволенні заяви TOB «Брайт Інвестмент» про заміну сторони виконавчого провадження. Основною підставою для відмови став пропуск строків подання виконавчого документа до виконання та відсутність клопотання про поновлення такого строку. Ухвала не оскаржувалася та набула законної сили.

У 2024 році скаржником при зверненні до реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв`язку з наміром здійснити реєстраційні дії, було виявлено, що відносно неї маються обтяження у вигляді арештів нерухомого майна (все майно).

Звернувшись до Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо надання інформації про наявність активних та незавершених виконавчих проваджень в рамках яких, можливо були накладені відповідні обтяження, у вигляді арешту всього майна, скаржнику була надана відповідь від 17.09.2024 за № 27.21-40/96788.

У відповіді було повідомлено, що на виконанні у Деснянському відділі ДВС Чернігівського МУЮ перебували виконавчі провадження № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, в рамках яких були накладені арешти на все нерухоме майно ОСОБА_1 :

-реєстраційний номер запису про обтяження 49435069, 49434950, 13181941 зареєстровані на підставі постанови Деснянського відділу ДВС Чернігівського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 474/14, виданої 30.10.2012 року,

-реєстраційний номер запису про обтяження 49435058, 49434908, 12919413 зареєстровані на підставі постанови Деснянського відділу ДВС Чернігівського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 1609/22, виданої 28.08.2012 року,

-реєстраційний номер запису про обтяження 49435018, 49434848, 12886409 зареєстровані на підставі постанови Деснянського відділу ДВС Чернігівського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №33872995/14, виданої 17.08.2012 року.

Було також повідомлено, що надати більш детальну інформацію щодо ходу виконання всіх вище зазначених виконавчих проваджень, або надати копії матеріалів виконавчого провадження Відділ не має можливості, оскільки їх матеріали були передані до архіву Відділу та на даний час знищені за закінченням терміну зберігання.

Роз`яснено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження).

Як вбачається із наданої відповіді, виконавче провадження № НОМЕР_4 (ВП - спец розділ) було відкрито на підставі виконавчого листа від 05.10.2012 №2-10654/10, виданого в свою чергу на підставі заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва по справі №2-10654/10 від 16.11.2010.

В рамках виконавчого провадження № НОМЕР_4 були накладені наступні обтяження: 49435069, 49434950, 13181941, зареєстровані на підставі постанови Деснянського відділу ДВС Чернігівського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 474/14, виданої 30.10.2012, предмет обтяження - все нерухоме майно боржника.

В січні 2025 року, скаржник звернулася із заявою щодо зняття обтяжень (арешту) 49435069, 49434950, 13181941 та виключення таких записів із реєстру обтяжень на ім`я начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, яке після численних перейменувань являється правонаступником Деснянського відділу ДВС Чернігівського МУЮ, яке і наклало відповідні обтяження більше ніж 12 років назад.

Відповіддю від 03.02.2025 за № 27.21-40/7399 скаржнику було повідомлено, що наразі, станом на дату надання відповіді Відділ не вбачає правових підстав для зняття арештів з мого майна та вилучення відповідних обтяжень з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, що визначені положеннями Закону України «Про виконавче провадження» (№ 1404-VII від 02.06.2016) та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5, зі змінами).

При цьому, з листа Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 17.09.2024 за № 27.21-40/96788 вбачається, що скаржнику відмовлено у задоволенні її заяви про зняття арешту з майна, з посиланням на відсутність визначених законодавством підстав, зокрема у зв`язку з не стягненням з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Листом від 03.02.2025 за № 27.21-40/7399 за підписом начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шило Т.О. скаржника було повідомлено, що станом на дату надання відповіді Відділ не вбачає правових підстав для зняття арештів з її майна та вилучення відповідних обтяжень з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна. Було також повідомлено, що надати більш детальну інформацію щодо ходу виконання всіх вище зазначених виконавчих проваджень, або надати копії матеріалів виконавчого провадження Відділ не має можливості, оскільки їх матеріали були передані до архіву Відділу та на даний час знищені за закінченням терміну зберігання.

Також із змісту листа Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 17.09.2024 за № 27.21-40/96788, а також заперечення на скаргу начальника зазначеного відділу Шило Т.О. від 10.03.2025 вбачається, що оскільки в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем було встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення і здійснені заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, 21.12.2012 державним виконавцем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606- XIV від 21.04.1999) винесено постанову про повернення виконавчого листа №2-10654/10 стягувачеві, виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання. Після повернення виконавчого документу стягувачу повторно на виконання до Відділу вказаний виконавчий документ не надходив. Інформацією щодо сплати боргу згідно виконавчого документу, скасування рішення або визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню Відділ наразі володіє. На даний час на виконанні у Відділі не перебувають відкритті виконавчі провадження відносно скаржника, як боржника.

Згідно із частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа від 09 лютого 2009 року № 2-258/08 та пред`явлення його до виконання були врегульовані Законом № 606-XIV, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

За змістом статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п`ята статті 47 Закону № 606-XIV).

Пунктом 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з частиною другою статті 50 Закону № 606-XIV у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, з огляду на наведені норми Закону № 606-XIV, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим.

Оскільки повернення виконавчого листа з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV, не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, тому на час повернення виконавчого листа стягувачу, у державного виконавця були відсутні передбачені Законом підстави для зняття арешту з майна боржника.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18) зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі № 127/1547/14-ц, від 09 січня 2023 року в справі № 2-3600/09, від 07 серпня 2024 року в справі № 14-7238/2009, від 10 грудня 2025 року в справі № 202/5715/24, від 01 квітня 2026 року в справі № 711/6615/24 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Такі ж висновки наведені в постановах Верховного Суду від 30 квітня 2025 року в справі № 753/12589/23, від 26 липня 2024 року в справі № 761/687/14, від 07 липня 2021 року в справі № 2-356/12, від 03 листопада 2021 року в справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 року в справі № 645/6694/15-ц, від 26 січня 2022 року в справі № 127/1541/14-ц, від 18 січня 2023 року в справі № 127/1547/14-ц, від 03 червня 2026 року в справі № 932/5808/25.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За частиною першою, другою, пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Ураховуючи, що з моменту завершення виконавчого провадження минуло більше 10 років, виконавче провадження вже знищене у зв`язку із закінченням строку його зберігання і матеріали справи не містять відомостей про те, що стягувач або його правонаступники повторно пред`являли вказаний виконавчий лист до виконання.

Також, у справі відсутні докази існування правових підстав для застосування обтяження майна ОСОБА_1 і не доведено існування виконавчих проваджень, для забезпечення виконання яких можливо використати відповідне обтяження спірного майна боржника.

Встановивши вищенаведені обставини, та з урахуванням того, що зазначений виконавчий лист повторно не пред`являвся до примусового виконання і строк його пред`явлення до виконання закінчився ще до набрання чинності Законом № 1404-VIII, суд вважає, що збереження арештів, накладених державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право скаржника на мирне володіння майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Не зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання начальника та/або уповноваженої особи Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з майна боржника та виключити відповідні записи про обтяження із реєстру.

За змістом ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги, - суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Керуючись ст. 5, 12, 13, 18, 76-81, 89, 211, 258, 263-265, 354, 451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, державний виконавець: начальник Деснянського відділу державної виконавчої служби у м.Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шило Тетяна Олександрівна, Деснянський відділ державної виконавчої служби у м.Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржники: ОСОБА_2 , стягувачі/правонаступники: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «НАДРА», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» - задовольнити.

Визнати бездіяльність начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шило Тетяни Олександрівни, що полягає у не знятті арешту з майна (все нерухоме майно) боржника ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме обтяжень за реєстраційними номерами: 49435069, 49434950,13181941 та у не виключенні з Державного реєстру речових прав та Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна даних записів про обтяження неправомірною.

Зобов`язати начальника або уповноважену посадову особу Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з майна (все нерухоме майно) боржника ОСОБА_1 :

- реєстраційний номер запису про обтяження 49435069, дата, час державної реєстрації 30.10.2012 року, вид обтяження арешт нерухомого майна, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 474/14, виданий 30.10.2012, видавник: Деснянський відділ ДВС Чернігівського МУЮ та виключити з Державного реєстру речових прав відповідний запис про обтяження за номером № 49435069 від 30.10.2012 року;

- реєстраційний номер запису про обтяження 49434950, дата, час державної реєстрації 30.10.2012 року, вид обтяження арешт нерухомого майна, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 474/14, виданий 30.10.2012, видавник: Деснянський відділ ДВС Чернігівського МУЮ та виключити з Державного реєстру речових прав відповідний запис про обтяження за номером № 49434950 від 30.10.2012 року;

- реєстраційний номер запису про обтяження № 13181941, дата, час державної реєстрації 30.10.2012 року, вид обтяження арешт нерухомого майна, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 474/14, 30.10.2012, Деснянський відділ ДВС Чернігівського МУЮ та виключити з Державного реєстру речових прав відповідний запис про обтяження за номером № 13181941 від 17.08.2012 року.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: