Ухвала суду № 139829197, 16.09.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кп/759/373/26

ун. № 757/418/24-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі ВКЗ, клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022000000000035 від 11.01.2022 щодо ОСОБА_6 , за ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_3 , за ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307; ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурори - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинувачені - ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисники - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , за ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_3 , за ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307; ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.

Прокурорами оголошено подане до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яке мотивоване наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а також наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України. У даному клопотанні прокурори просять визначити заставу обвинуваченим, а саме 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Захисник ОСОБА_10 у судовому засіданні заперечувала щодо клопотання прокурора, вважала, що існують підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який, або зменшення розміру застави, оскільки визначений розмір застави є непомірним для ОСОБА_3 , а стороною обвинувачення не доведено, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Захисник ОСОБА_12 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначив, що клопотання не містить доказів, ризики необґрунтовані, зі спливом часу явно зменшуються. Звернув увагу, що обвинувачений ОСОБА_4 продовжує перебувати під вартою, що свідчить про непомірність визначеного розміру застави. У зв`язку з чим, просив відмовити у його задоволенні або зменшити розмір застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Захисник ОСОБА_11 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Звернув увагу на строк перебування обвинуваченого під вартою, зазначив, що ОСОБА_5 не вніс визначений судом розмір застави через відсутність необхідних коштів. Просив змінити запобіжний захід у частині визначеного розміру застави та зменшити її до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підтримали думку своїх захисників.

Заслухавши думку прокурорів, обвинувачених та їх захисників, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу, серед іншого, є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 можуть здійснити дії, передбачені частиною першою - п`ятою цієї статті.

Згідно матеріалів даного кримінального провадження, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , кожний окремо, обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307; ч. 1 ст. 263 КК України, які згідно ст. 12 КК України є тяжкими та особливо тяжкими злочинами відповідно, за які передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Так, усвідомлення обвинуваченими тяжкості можливого реального покарання, у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, будучи жителями прифронтового міста Кривий Ріг, матимуть можливість переховуватися від суду, в тому числі на території, яка тимчасово не підконтрольна владі України, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.

Також, враховуючи інкриміновану сталість злочинної організації та зв`язки її членів в кримінальному середовищі, в тому числі в корупційних в правоохоронних органах, що вбачається з обвинувального акта, обвинувачені, перебуваючи на свободі, зможуть вжити заходів конспірації, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Суд вважає, що існує реальний ризик перешкоджання з боку обвинувачених кримінальному провадженню, який може бути виражений у неявці всіх обвинувачених одразу або по черзі до суду, в той час як судове засідання можливо проводити виключно в разі явки до суду всіх обвинувачених та їх захисників, що матиме наслідком відкладення судових засідань та порушення розумних строків судового розгляду.

Щодо ризику незаконно впливати на свідків, експертів, інших обвинувачених для уникнення кримінальної відповідальності в кримінальному провадженні, суд зазначає, що встановлення об`єктивних обставин вчинення кримінального правопорушення можливе шляхом дослідження доказів, допитів у судовому засіданні тощо. Перебуваючи на волі обвинувачені, з метою уникнення покарання, можуть вчинити дії, направлені на примушування до зміни наданих раніше свідків, які були допитані в ході досудового розслідування, в тому числі із застосуванням фізичного насильства, оскілки останнім в ході ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, стали відомі їх місця проживання, контактні телефони. Допит свідків в судовому засіданні є важливою стадією судового розгляду, так як суд оцінює лише покази, які були сприйняті ним безпосередньо або отримані в порядку ст.225 КПК, тому необхідно забезпечити відсутність негативного впливу на цих осіб.

Разом з тим, суд звертає увагу, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами (рішення у справі "Клішин проти України").

Оцінюючи реальність продовження існування ризику вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення, суд бере до уваги багатоепізодність кримінальних правопорушень, в яких обвинувачуються ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що, в разі доведення винуватості, свідчитиме про системність вчинення ними кримінальних правопорушень, пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин.

Також, судом враховано, що обвинувачені, які за версією сторони обвинувачення, вчинили правопорушення, передбачені частинами 1 та 2 ст. 255 КК України, вже перебувають під судом в інших справах: ОСОБА_4 в Тернівському районному суді Кривого Рогу за ч.ч. 3, 4 ст. 185 КК України; ОСОБА_3 в Саксаганському районному суді Кривого Рогу за ч. 3 ст. 307 КК України; ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий.

Також суд відповідно до вимог ст.178 КПК України бере до уваги інші дані про особи обвинувачених, кожного окремо, зокрема міцність соціальних зв`язків, вік та стан здоров`я, щодо яких на даний час в розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування обвинувачених під вартою.

Оскільки строк дії ухвали про тримання під вартою, визначений ст. 197 КПК України, стосовно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 спливає, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, особи обвинувачених, кожного окремо, а також обставини кримінального правопорушення, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, суд вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою, оскільки інший більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити дотримання обвинуваченими процесуальних обов`язків під час розгляду кримінального провадження в суді.

Зважаючи на стадію кримінального провадження, суд позбавлений можливості дати оцінку доводам сторони захисту в частині доведеності або недоведеності винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень наявності або відсутності в їх діях складу кримінального правопорушення, у вчиненні якого вони обвинувачуються; правильності кваліфікації дій, належності, допустимості та достатності доказів, тощо. Вказана оцінка, як доказам, так і обставинам інкримінованого кримінального правопорушення, кваліфікація дій обвинувачених, буде надана в нарадчій кімнаті під час прийняття рішення за наслідками розгляду кримінального провадження по суті.

Водночас суд частково погоджується з доводами сторони захисту у частині того, що з плином часу ризики, передбачені ст. 177 КПК України, поступово зменшуються.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень (зокрема Рішення від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України», Рішення від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України», Рішення від 08.04.2010 року у справі «Фельдман проти України» та інші) неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції того, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.

Щодо можливості зменшення розміру застави, суд дійшов наступних висновків.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 01.06.2026 продовжено обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 строки тримання під вартою та визначені розміри застави у розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 28.07.2026 обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 продовжено строки тримання під вартою та зменшено розміри застави до 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на день розгляду даних клопотань сторони обвинувачення, за вказані три місяці місяці у зв`язку з внесенням застави з-під варти був звільнений лише ОСОБА_6 , що може свідчити про непомірність визначеного розміру застави для обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Саме по собі невнесення застави не свідчить про її непомірність, оскільки внесення застави є правом, а не обов`язком обвинувачених. Разом із тим на стадії вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу зазначена обставина підлягає врахуванню в сукупності з іншими даними про майновий та сімейний стан обвинувачених, оскільки має значення для оцінки того, чи є визначений розмір застави реально доступним та співмірним їх фінансовим можливостям.

Разом з тим, суддя враховує, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків.

Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою.

У рішенні Європейського суду по справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain, № 12050/04, від 28.09.2010 р., п. 79, 80), зроблено висновок, згідно із яким сума застави повинна бути належним чином обґрунтована із врахуванням майнового стану обвинуваченого.

Відповідно до п.8.2. Рішення Конституційного Суду України від 21 липня 2026 року № 9-р(ІІ)/2026 у справі № 3-176/2025(355/25), «слідчий суддя, суд, визначаючи розмір застави в судовому рішенні, повинен обгрунтувати фінансову спроможність особи, оцінити її легальні доходи й активи, урахувати не лише розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а й інші обставини, визначені Кодексом, а також наявність осіб, які перебувають на утриманні цієї особи; водночас активи для сплати визначеного розміру застави мають бути доступними особі, яку підозрюють чи обвинувачують».

Суд констатує, що обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають під вартою понад три роки (з лютого 2023 року).

Враховуючи практику ЄСПЛ та рішення КСУ, майновий та сімейний стан обвинувачених, те, що вони понад три роки не працюють та фактично не мають офіційного джерела доходу, а також беручи до уваги положення ст. 182 КПК України, відповідно до яких застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків і не може бути завідомо непомірною для них, суд не вбачає підстав для визначення застави у розмірі, який просить визначити сторона обвинувачення.

З огляду на викладене, враховуючи строк перебування обвинувачених під вартою, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання прокурора, у зв`язку з чим вважає за необхідне продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою та зменшити обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розмір застави до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. ст. 177, 182, 183, 194, 331, 369, 392, 615 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора - задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 14.11.2026 року включно та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Святошинського районного суду м.Києва, (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059, банк отримувача ДКСУ, м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA128201720355259002001012089), після внесення якої ОСОБА_3 , підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на два місяці, наступні обов`язки: прибувати на першу вимогу суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну - невиконання яких, тягне можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 14.11.2026 року включно та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Святошинського районного суду м.Києва, (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059, банк отримувача ДКСУ, м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA128201720355259002001012089), після внесення якої ОСОБА_4 , підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на два місяці, наступні обов`язки: прибувати на першу вимогу суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну - невиконання яких, тягне можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 14.11.2026 року включно та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України

Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Святошинського районного суду м.Києва, (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059, банк отримувача ДКСУ, м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA128201720355259002001012089), після внесення якої ОСОБА_5 , підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком на два місяці, наступні обов`язки: прибувати на першу вимогу суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну - невиконання яких, тягне можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Роз`яснити обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що у разі невиконання покладених на них обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Ухвала діє до 14.11.2026 року включно та підлягає негайному виконанню.

У разі внесення застави ухвала в частині покладених обов`язків діє протягом двох місяців з дня внесення застави.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та оголошено 17.09.2026.

Суддя ОСОБА_1