Ухвала суду № 139829106, 14.09.2026, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/15815/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого СВ управління поліції в метрополітені ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12026100120000105 від 10.09.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,

У С Т А Н О В И В :

Слідчий СВ управління поліції в метрополітені ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 за погодженням з прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна.

Клопотання обґрунтовано тим, що у провадженні слідчого відділу управління поліції в метрополітені ГУНП у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12026100120000105 від 10.09.2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Досудовим розслідуванням, встановлено, що 10.09.2026 року приблизно о 08 годині 00 хвилин на станції метро «Лісова» КП «Київський метрополітен» у місті Києві ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок та демонструючи явну неповагу до суспільства, вчинив дії, які супроводжувалися застосуванням предмета, призначеного для ураження органів зору та дихальних шляхів шляхом розпилення подразнювальної речовини, а саме газового балончика, відносно працівника поліції.

Так, у зазначений час потерпілий ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є майором поліції, старшим інспектором з ОД відділу закупівель управління забезпечення діяльності ДПП, перебував на станції метро «Лісова» КП «Київський метрополітен».

Під час перебування на станції метро ОСОБА_6 побачив невідому йому особу, якою в подальшому виявився ОСОБА_5 , яка, не здійснивши оплату за проїзд, самовільно перепригнула турнікет та направилася в бік сходів, що ведуть до платформи станції метро.

З метою припинення вказаного правопорушення та недопущення подальшого порушення громадського порядку ОСОБА_6 , підійшовши до ОСОБА_5 , представився працівником поліції, повідомив останньому про необхідність припинити протиправні дії, повернутися до турнікетів та здійснити оплату за проїзд, після чого висловив намір провести його у напрямку турнікетів.

У цей момент ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що перед ним перебуває працівник поліції, який виконує свої службові обов`язки щодо припинення порушення громадського порядку, діючи умисно, з хуліганських мотивів, дістав із собою газовий балончик та здійснив його розпилення в напрямку обличчя ОСОБА_6 , внаслідок чого останній зазнав безпосереднього впливу подразнювальної речовини.

Після вчинення вказаних дій ОСОБА_5 з місця події втік у невідомому напрямку, намагаючись уникнути відповідальності за вчинене.

У подальшому, в ході проведення комплексу слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на встановлення особи, причетної до вчинення кримінального правопорушення, було встановлено місцезнаходження ОСОБА_5 .

11.09.2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Під час затримання та проведення особистого обшуку у ОСОБА_5 виявлено та вилучено з центрального відділення наплічної сумки, яка перебувала при ньому, газовий балончик сірого кольору з написами «Терен-4» та «ТІІ 29.6-19485052-019-2002».

Зазначений газовий балончик має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки за встановлених досудовим розслідуванням обставин саме газовий балончик був використаний ОСОБА_5 під час конфлікту із потерпілим ОСОБА_6 для розпилення подразнювальної речовини в його обличчя.

Таким чином, вилучений у ОСОБА_5 газовий балончик безпосередньо пов`язаний із подією кримінального правопорушення, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту, способу та обставин його вчинення, а також підлягає дослідженню з метою встановлення його властивостей, технічних характеристик, придатності до використання та інших обставин, що мають доказове значення у кримінальному провадженні.

11.09.2026 року слідчим СВ УП в метрополітені ГУНП у м. Києві винесено постанову про визнання вилученого під час особистого обшуку у ОСОБА_5 газового балончика сірого кольору з написами «Терен-4» та «ТУУ 29.6-19485052-019-2002» речовим доказом у кримінальному провадженні № 12026100120000105 від 10.09.2026 року.

Відповідно до встановлених досудовим розслідуванням обставин, зазначене майно має безпосереднє відношення до предмета доказування у кримінальному провадженні та відповідає критеріям речового доказу, оскільки є предметом, який, ймовірно, був безпосередньо використаний під час вчинення кримінального правопорушення, а також на собі може зберігати відомості та інші сліди, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, існує необхідність у забезпеченні збереження зазначеного майна у незмінному стані та недопущенні його приховування, відчуження, пошкодження, знищення, втрати або іншого використання, яке може призвести до втрати його доказового значення.

Враховуючи, що вилучений газовий балончик визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та він має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, виникла необхідність у накладенні на нього арешту з метою забезпечення збереження речового доказу, недопущення його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження або іншого розпорядження ним.

Таким чином, накладення арешту на газовий балончик сірого кольору з написами «Терен-4» та «ТУУ 29.6-19485052-019-2002», вилучений 11.09.2026 року під час особистого обшуку ОСОБА_5 , є необхідним заходом забезпечення кримінального провадження, спрямованим на збереження речового доказу та забезпечення можливості його подальшого дослідження в межах досудового розслідування і судового розгляду.

У зв`язку з викладеним, з метою забезпечення збереження речового доказу та недопущення його втрати або зміни його властивостей, виникла необхідність у накладенні арешту на зазначений газовий балончик із забороною його відчуження, розпорядження та користування ним.

Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення, обставини якого перевіряються слідчим шляхом у даному кримінальному провадженні - ч. 4 ст. 296 КК України.

Відповідно до ст. 12 КК України ч. 4 ст. 296 КК України віднесено до категорії тяжких кримінальних правопорушень, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.

Враховуючи викладене, під час досудового розслідування необхідно накласти арешт на вказані вище речовий доказ, а саме: на вилучений в ході особистого обшуку ОСОБА_5 , газовий балончик сірого кольору з написами «Терен-4» та «ТУУ 29.6-19485052-019-2002» у вигляді заборони розпоряджатися ним будь-яким чином, оскільки його незастосування може призвести до втрати речових доказів, приховування, передачі або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, а також з метою забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні.

Від слідчого ОСОБА_3 на адресу суду надійшла заява про розгляд клопотання без його участі.

Власник майна в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Вивчивши клопотання, дослідивши матеріали, що обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Постановою слідчого від 31.07.2026 вказані у клопотанні речі та документи було визнано речовими доказами.

Згідно з ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Таким чином, в наданих матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які вказують на те, що було вчинене кримінальне правопорушення, і що вказані речі могли зберегти на собі сліди вчинення кримінальних правопорушень, та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже наявна необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, оскільки воно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, зберегло на собі сліди кримінального правопорушення та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та метою такого арешту є забезпечення збереження речових доказів.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст. 167 - 168, 170 - 173, 309 КПК України,

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого СВ управління поліції в метрополітені ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12026100120000105 від 10.09.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на вилучений в ході особистого обшуку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , газовий балончик сірого кольору з написами «Терен-4» та «ТУУ 29.6-19485052-019-2002», з метою збереження речових доказів.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1