Ухвала суду № 139828770, 17.09.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 4-с/754/103/26

Справа № 754/12167/25

У Х В А Л А

Іменем України

17 вересня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Панченко О.М.

за участю секретаря Черниш К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києві скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бердара Миколи Миколайовича, стягувач АТ КБ «Приватбанк» ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання, - приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бердара Миколи Миколайовича, стягувач АТ КБ «Приватбанк». В обґрунтування скарги зазначив, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бердара М.М. перебуває виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа №754/12167/25 виданого Деснянським районним судом м. Києва 29.07.2026 року про стягнення з нього на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 99 530,76 грн. Він є військовослужбовцем ЗСУ, проходив та продовжує проходити військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 №2216 від 01.02.2026 року. 06.08.2026 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бердаром М.М. у ВП НОМЕР_3 було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою постановлено здійснювати відрахування з його грошового забезпечення у військовій частині у розмірі 20% щомісяця. Крім того, на виконанні у Деснянському ВДВС у м. Києві перебуває виконавче провадження НОМЕР_4 за яким постановою від 03.07.2026 року звернуто стягнення на його грошове забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 у розмірі 50% на утримання його неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На адресу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бердара М.М. ним було направлено заяву про зупинення ВП НОМЕР_3 та заперечення щодо відновлення порушених прав військовослужбовця, однак приватний виконавець ігнорує звернення, не виносить постанову про зупинення провадження та продовжує незаконне стягнення коштів. У зв`язку з чим, просить визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бердара М.М. щодо невжиття заходів із зупинення виконавчого провадження НОМЕР_3 стосовно військовослужбовця. Визнати неправомірною та скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою постановлено здійснювати відрахування з його грошового забезпечення у військовій частині у розмірі 20% щомісяця. Зобов`язати приватного виконавця винести постанову про зупинення виконавчого провадження НОМЕР_3 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження».

01.09.2026 року від представника стягувача АТ КБ «Приватбанк» до суду надійшли письмові заперечення, заперечує проти викладеного заявником у скарзі, просить суд відмовити у її задоволенні.

Заявник в судовому засіданні підтримав вимоги скарги у повному обсязі.

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Бердар М.М. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, матеріали виконавчого провадження на вимогу суду не надіслав.

Представник стягувача в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.05.2026 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570, адреса: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) заборгованість за Договором б/н від 26.07.2013 року на загальну суму 99 530,76 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

На виконання рішення суду було видано виконавчий лист №754/12167/25 - 29.07.2026 року.

06.08.2026 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бердаром М.М. у ВП НОМЕР_3 було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою постановлено здійснювати відрахування з грошового забезпечення заявника у військовій частині у розмірі 20% щомісяця.

Крім того, на виконанні у Деснянському ВДВС у м. Києві перебуває виконавче провадження НОМЕР_4 за яким постановою від 03.07.2026 року звернуто стягнення на грошове забезпечення заявника у військовій частині НОМЕР_1 у розмірі 50% на утримання його неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На адресу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бердара М.М. заявником було направлено заяву про зупинення ВП НОМЕР_3 та заперечення щодо відновлення порушених прав військовослужбовця, однак приватний виконавець ігнорує звернення, не виносить постанову про зупинення провадження та продовжує незаконне стягнення коштів.

У зв`язку із викладеним, заявник звернувся до суду з даною скаргою.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (часина третя статті 451 ЦПК України).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 15 цього Закону сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Права і обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження визначені у статті 19 Закону № 1404-VIII.

Так, зокрема, сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.

Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову (частина друга статті 34 цього Закону).

За змістом частин першої та п`ятої статті 35 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

З аналізу наведеної норми (пункту 1 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII) суд дійшов висновку про те, що нею передбачено три умови, за наявності яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій:

1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе; або

2) якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе; чи

3) на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

Щодо тлумачення пункту 1 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII, то синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми дає підстави дійти висновку, що у даному випадку словосполучення "якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе" застосовується до обох частин речення, які пов`язані сполучником "або". Натомість, сполучник "чи" якраз використаний з метою посилення роздільності перелічуваних підстав. У свою чергу, застосовуючи у названій нормі матеріального права сполучник "або" законодавець мав на меті не протиставити одну умову іншій, а вирізнити види проходження боржником військової служби.

Таким чином аналіз конструкції норми пункту 1 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII полягає у тому, що як до першої підстави, так і до другої, застосовується умова "якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе".

На думку Суду, вирішальним для правильного розв`язання цього питання є доведення/не доведення неможливості проведення виконавчих дій зважаючи на умови служби боржника.

В означеній частині принагідно звернути увагу на те, що на примусовому виконанні у приватного виконавця перебуває виконавчий лист №754/12167/25 на виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27.05.2026 року, яким задоволено позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за Договором б/н від 26.07.2013 року на загальну суму 99 530,76 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Статтею 18 Закону №1404-VIII закріплено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до частин першої та другої статті 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Зважаючи на наведені законодавчі положення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зупинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_3, оскільки проходження боржником військової служби не унеможливлює вчинення виконавчих дій.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, оскільки приватним виконавцем всі дії та рішення прийнято в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що встановлений Законом України «Про виконавче провадження», тому підстави для визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця відсутні.

При цьому, оскільки судом не встановлено неправомірності бездіяльності приватного виконавця, тому вимоги скарги в частині зобов`язання приватного виконавця вчинити певні дії також задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 447-452 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання - приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бердара Миколи Миколайовича, стягувач АТ КБ «Приватбанк» , - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 17.09.2026 року.

Головуюча О.М. Панченко