Рішення № 139825196, 09.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1390/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Мужичук Ю.Ю.

за участі секретаря судового засідання Крамарової Н.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медея-М" до Бєлікової Тетяни Миколаївни про стягнення коштівза участю представників:

позивача: адвокат Ковальова А.О.;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медея-М" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Бєлікової Тетяни Миколаївни про стягнення заборгованості за договором № 5-12/23 оренди нежитлового приміщення від 01.12.2023 року у загальному розмірі 276 198,45 грн, яка складається із:

- заборгованості з орендної плати у розмірі 40 000,00 грн,

- пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за прострочення сплати орендної плати у розмірі 7 281,38 грн,

- заборгованості за спожиті комунальні послуги у розмірі 148 042,71 грн,

- пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за прострочення сплати платежів за спожиті комунальні послуги у розмірі 32 920,38 грн,

- інфляційне збільшення за заборгованістю з орендної плати у розмірі 1 857,65 грн, інфляційне збільшення за заборгованістю за спожиті комунальні послуги у розмірі 7 501,77 грн,

- 3% річних за заборгованістю з орендної плати у розмірі 712,60 грн,

- 3% річних за заборгованістю за спожиті комунальні послуги у розмірі 3 215,29 грн, неустойку за неповернення об`єкта оренди у розмірі 34 666,67 грн.

Позов обгрунтований тим, що між сторонами укладено договір № 5-12/23 оренди нежитлового приміщення від 01.12.2023 року, за яким відповідачці передано у користування частину нежитловогое приміщення за адресою: Харків, вул. Георгія Тарасенка, 18 строком до 31.12.2025 року, що підтверджується актом приймання-передачі. Позивач зазначає, що відповідачка належним чином не виконала зобов`язання за договором, зокрема не сплатила орендну плату за період з травня по грудень 2025 року та не компенсувала витрати за спожиті комунальні послуги за період з травня по серпень 2025 року, які були оплачені позивачем. У зв`язку з простроченням виконання грошових зобов`язань позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних. Крім того, у зв`язку з неповерненням об`єкта оренди після припинення договору позивачем заявлено до стягнення неустойку.

24.04.2026 судом здійснено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадським формувань та отримано відповідь про те, що ФОП Бєліковою Т.М. 30.09.2025 за власним рішенням припинено діяльність, про що внесено відповідний запис до Реєстру за № 2004800060002243274.

Таким чином, станом на час звернення з даною позовною заявою особа, до якої пред`явлено позов, втратила статус підприємця.

24.04.2026 здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру стосовно місцезнаходження відповідачки на який суд отримав відповідь, що особу не знайдено.

Окрім того, 27.04.2026 судом повторно здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру та у відповіді знову зазначалося, що особу не знайдено.

27.04.2026 судом здійснено запит до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області з метою визначення місцезнаходження відповідачки Бєлікової Тетяни Миколаївни .

29.04.2026 від Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області надійшла відповідь на запит (вх. № 10274). Зі змісту вказаної відповіді вбачається, що станом на 29.04.2026 за відомчою інформаційною системою ДМС місце проживання Бєлікової Т.М. на території Харківської області не зареєстроване. Водночас, у відповіді зазначено, що повноваження щодо реєстрації місця проживання належать органам місцевого самоврядування, які ведуть відповідні реєстри територіальних громад, у зв`язку з чим для отримання такої інформації рекомендовано звертатися до відповідних територіальних громад.

30.05.2026 судом здійснено запит до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо отримання інформації про внутрішньо перміщену особу та отримано відповідь про наявність чинної Довідки ВПО з якої вбачається, що Бєлікова Тетяна Миколаївна значиться зареєстрованою за адресою, яка вказана у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1390/26. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.06.2026 постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та розгляд справи здійснювати зі стадії відкриття провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 01.07.2026 об 11:00.

Ухвалою від 01.07.2026 на підставі ст. 183 ГПК України відкладено підготовче засідання на 05.08.2026 о 12:00 за заявою представника позивача.

Протокольною ухвалою від 05.08.2026 на підставі ст. 182 та ст. 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.08.2026 о 12:00.

Протокольною ухвалою від 19.08.2026 на підставі ст. 216 ГПК України оголошено перерву з розгляду справи по суті та призначено дату наступного судового засідання на 09.09.2026 о 13:45.

25.08.2026 позивач до суду надав додаткові пояснення до судових дебатів (вх.№ 20832) в яких наполягає на обґрунтованості заявленої до стягнення заборгованості за комунальні послуги, зазначаючи, що у період з травня по серпень 2025 року відповідачка була єдиним орендарем та фактичним користувачем орендованого приміщення, а інших орендарів чи користувачів, між якими могли б розподілятися обсяги спожитих комунальних послуг, не було. Також посилається на наявне листування між сторонами у месенджері «Viber», вказуючи, що відповідачка мала безпосередній доступ до лічильників, самостійно фіксувала та передавала їх показники і не заперечувала проти сум, зазначених у виставлених рахунках.

У судовому засіданні 09.09.2026 представник позивача підтримав позов у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, причину неявки суд не повідомив.

Оскільки відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, тому всі ухвали суду направлялись засобами поштового зв`язку за адресою відповідача, зазначеною у позовній заяві, що кореспондується із даними, які були отримані з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери про внутрішньо переміщену особу. Також, було направлено ухвалу за адресою, яка зазначена в позові та яка кореспондується із даними, які були отримані з Єдиного демографічного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, як остання відома адреса до припинення ФОП. Окрім того, ухвали направлялися на адресу електронної пошти, яка зазначена в позові та в Єдиному демографічного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань до припинення ФОП. Також судом здійснено спробу зв`язатися з відповідачем за допомогою засобів мобільного зв`язку про що сформована телефонограма, в якій зазначається про те, що не вдалося встановити з`єднання.

Направлені на адреси відповідача ухвали суду не вручені адресату та були повернуті відділенням поштового зв`язку до суду з відміткою "адресат відсутній".

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 у справі №910/18480/20 дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 30.03.2023 у справі №910/2654/22.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Верховного Суду від 14.06.2024 у справі №910/8002/23, від 11.06.2024 у справі №922/1988/23).

Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1, 2ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд справи; відповідач визнається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.

Разом з цим, відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався; у встановлений судом п`ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву до суду не подав.

Відповідно до ч. 9ст. 165 ГПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

01.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДЕЯ-М" (далі - Позивач ,Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Бєліковою Тетяною Миколаївною (далі - Відповідачка, Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 5-12/23 за умовами якого Орендодавець зобов`язався передати, а Орендар прийняти в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення (надалі - Об`єкт оренди), розташованого за адресою м. Харків, вулиця Георгія Тарасенка 18 (вулиця Плеханівська). Загальна площа Об`єкта оренди становить 121 (сто двадцять один ) кв.м. Дана частина нежитлового приміщення передається Орендарю для розміщення офісних приміщень. (п.1.1 Договору).

Згідно п.2.1 Договору об`єкт оренди вважається переданим Орендарю в оренду з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі. Даний акт прийому-передачі є невід`ємною частиною Договору оренди.

За актом прийому-передачі нежитлового приміщення за Договором оренди №5-12/23 від 01.12.2023 ФОП Беліковій Т.М. було передане 01.12.2023 нежитлове приміщення загальною площею 121 кв.м. розташоване за адресою м. Харків, вулиця Георгія Тарасенка 18.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що розмір орендної плати за користування Об`єктом оренди становить - 5 000,00 грн в тч ПДВ (П`ять тисяч гривень 00 копійок). Орендодавець зобов`язаний надати Орендарю належним чином оформлений рахунок за 3 (три) банківські дні до момента оплати.

Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно, попередньою оплатою, не пізніше кожного 25-го числа місяця, що передує звітному. У разі неотримання рахунку від Орендодавця, орендна плата розраховується Орендарем самостійно. Оплата може здійснюватися будь-яким, не забороненим чинним законодавством способом. (п.4.2 Договору).

Відповідно до п.4.4 Договору Орендар, крім платежів по оренді, повинен протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунків Орендодавцем компенсувати витрати за комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання, опалення тощо).

Згідно п.3.2.7 Договору встановлений обов`язок Орендаря своєчасно компенсувати вартість всіх комунальних платежів, розмір компенсації яких вказується в рахунках обслуговуючих організацій, а саме: електро-, водо-, теплопостачання, водовідведення, вивезення твердих побутових відходів. Сума даних платежів компенсується за виставленими рахунками Орендодавця, що підтверджується копіями рахунків від компаній постачальників послуг. Розмір компенсації розраховується на підставі тарифів підприємств-постачальників комунальних послуг та зведеного розрахунку споживання Орендарем даних послуг (пропорційно займаної площі, у разі встановлення окремого лічильника - згідно показників лічильника).

Пунктом 3.2.10. Договору встановлено, що Орендар зобов`язаний в день закінчення (розірвання) договору оренди повернути Орендодавцю за Актом прийому-передачі Об`єкт оренди у стані не гіршому, ніж той. у якому Об`єкт оренди був переданий Орендарю за Актом прийому-передачі. з урахуванням нормального зносу.

Згідно п.5.1 Договору Цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до «З1» грудня 2025 р.

Відповідно до п.7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання цього Договору Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором.

Пунктом .7.3 Договору обумовлено, що в тому випадку, якщо Орендар прострочить (в повному розмірі або частково) сплату Орендодавцеві будь-яких платежів. Орендар обов`язаний сплатити на користь Орендодавця наступні договірні штрафні санкції;

у випадку прострочення до п`яти календарних днів - договірні штрафні санкції в розмірі подвійної денної орендної плати за кожен день прострочення;

у випадку прострочення більше ніж на 5 (п`ять) календарних днів - договірні штрафні санкції в розмірі потрійної денної орендної плати за кожен день прострочення починаючи з шостого дня прострочення;

У випадку прострочення Орендарем сплати будь-яких платежів більш, ніж на 10 календарних днів та/або несплати штрафних санкцій повному обсязі на 11-й календарний день прострочення. Орендодавець автоматично без будь-якого додаткового повідомлення Орендаря здійснює зарахування Гарантійного платежу в рахунок погашення штрафних санкцій та/або прострочених платежів. В такому випадку Орендар зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту такого зарахування (використання) та без будь-якого додаткового повідомлення Орендодавця про необхідність поповнення Гарантійного платежу, необхідність якого передбачена згідно інших умов Договору оренди, поповнити суму Гарантійного платежу таким чином, як це передбачено даним Договором оренди.

Оскільки відповідачем було порушено взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати за користування орендованим нежитловим приміщенням за період з травня 2025 року по грудень 2025 року у останнього утворилася заборгованість у розмірі 40 000,00 грн.

Крім суми основної заборгованості з орендної плати, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором оренди нежитлового приміщення № 5-12/23 від 01.12.2023 позивачем нараховано 7 281,38 грн пені, 1 857,65 грн інфляційних втрат та 712,60 грн трьох відсотків річних за прострочення внесення орендної плати.

Як вбачається зі змісту листа ПрАТ «Харківенергозбут» № 01-23.1.2/2045 від 30.03.2026 за даними ПрАТ «Харківобленерго», за період з травня 2025 року по серпень 2025 року ТОВ «МЕДЕЯ-М» було нараховано за спожиту електричну енергію 16 116 кВт·год на загальну суму 146 715,47 грн з ПДВ. Разом із цим, станом на 26.03.2026 за Договором від 01.01.2019 року № 723/4- 2829С рахується переплата за електричну енергію у сумі 3 705, 80 грн.

З інформації, яка зазначена в листі КП «Харківводоканал» від 31.03.2026 № 12-96/6211 вбачається,що станом на 27.03.2026 заборгованість ТОВ «МЕДЕЯ-М» за послуги централізованого водопостачання, водовідведення та абонентського обслуговування відсутня. Водночас, відповідно до доданої до цього листа довідки про нарахування та сплату за період з травня по серпень 2025 року, за об`єктом за адресою: м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 18, ТОВ «МЕДЕЯ-М» було нараховано 1 327,24 грн, з яких: за травень 2025 року - 352,13 грн, за червень 2025 року - 312,29 грн, за липень 2025 року - 315,20 грн, за серпень 2025 року - 347,62 грн.

На виконання пункту 4.4. Договору позивачем за допомогою месенджера «Viber» за номером телефону НОМЕР_1 , зазначеним як контактний телефон Бєлікової Тетяни Миколаївни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань їй було направлено файли з рахунками за травень, червень, липень та серпень 2025 року.

Позивач стверджує, що відповідачем на цей час не компенсовано вартість спожитих комунальних послуг за період з травня 2025 року по серпень 2025 року, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 148 042,71 грн. У зв`язку з наведеним позивач просить стягнути з відповідача 32 920,38 грн пені, 7 501,77 грн інфляційних втрат та 3 215,29 грн трьох відсотків річних, нарахованих за прострочення виконання зобов`язання з оплати комунальних послуг.

Окрім того, позивач зазначає, що після закінчення строку дії Договору № 5-12/23 оренди нежитлового приміщення від 01.12.2023 відповідач орендоване приміщення у встановленому договором порядку не повернув, у зв`язку з чим на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 34 666,67 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст.762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вже було зазначено судом, 30.09.2025 Бєлікова Т.М. припинила підприємницьку діяльність ФОП за власним рішенням, про що внесено відповідний запис до Реєстру за № 2004800060002243274.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 25 червня 2019 року у справі №904/1083/18 та від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 дійшла висновків про належність спорів до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, наголосивши на тому, що з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

На підставі Договору оренди нежитлового приміщення № 5-12/23 від 01.12.2023 виникли зобов`язання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати, компенсації вартості спожитих комунальних послуг, а також виконання інших обов`язків, передбачених умовами Договору. При цьому припинення Бєліковою Т.М. підприємницької діяльності не є підставою для припинення зобов`язань, що виникли під час здійснення нею діяльності як фізичною особою-підприємцем, а тому не звільняє останню від обов`язку їх належного виконання.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розмір орендної плати та строки її внесення відповідачем встановлені сторонами в договорі оренди.

Так, пунктами 4.1, 4.2 визначено, що розмір орендної плати за користування Об`єктом оренди становить - 5 000,00 грн в т.ч ПДВ (П`ять тисяч гривень 00 копійок) Орендодавець зобов`язаний надати Орендарю належним чином оформлений рахунок за 3 (три) банківські дні до момента оплати. Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно, попередньою оплатою, не пізніше кожного 25-го числа місяця, що передує звітному. У разі неотримання рахунку від Орендодавця Орендна плата розраховується Орендарем самостійно. Оплата може здійснюватися будь-яким, не забороненим чинним законодавством способом.

Розрахунком позивача підтверджується факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості з орендної плати за договором в розмірі 40 000,00 грн. за період з травня 2025 по грудень 2025 року.

Строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати є таким, що настав.

Доказів сплати заборгованості з орендної плати у розмірі 40 000,00 грн. за період травень-грудень 2025 відповідачем до суду не надано.

З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 40 000,00 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості з орендної плати, позивачем заявлено до стягнення 7 281,38 грн пені, 1 857,65 грн інфляційних втрат та 712,60 грн трьох відсотків річних, нарахованих у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов`язань по оплаті орендної плати за Договором оренди нежитлового приміщення № 5-12/23 від 01.12.2023.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання цього Договору Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором.

При цьому у пункті 7.3 Договору визначено, що в тому випадку, якщо Орендар прострочить (в повному розмірі або частково) сплату Орендодавцеві будь-яких платежів, Орендар обов`язаний сплатити на користь Орендодавця наступні договірні штрафні санкції;

у випадку прострочення до п`яти календарних днів - договірні штрафні санкції в розмірі подвійної денної орендної плати за кожен день прострочення;

у випадку прострочення більше ніж на 5 (п`ять) календарних днів - договірні штрафні санкції в розмірі потрійної денної орендної плати за кожен день прострочення починаючи з шостого дня прострочення;

Як вбачається зі змісту позовної заяви та наведеного у ній розрахунку, пеню за прострочення сплати орендної плати позивачем нараховано окремо на кожний щомісячний платіж, починаючи з дня, наступного за встановленим Договором граничним строком його сплати (з 26 числа відповідного місяця по 14.04.2026).

При цьому, незважаючи на визначений пунктом 7.3 Договору розмір штрафних санкцій за прострочення платежів, позивач самостійно обмежив розмір заявленої до стягнення пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у відповідний період прострочення, з урахуванням положень статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Інфляційне збільшення та 3 % річних нараховані позивачем на відповідну заборгованість з орендної плати на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Статтею 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд встановив, що вони здійснені відповідно до вимог чинного законодавства, є арифметично правильними, а їх розмір відповідає встановленим судом обставинам справи.

З огляду на встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань зі сплати орендної плати, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача 7 281,38 грн пені, 1 857,65 грн інфляційних втрат та 712,60 грн трьох відсотків річних, нарахованих у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання з оплати орендної плати.

Відповідно до ч.1, 2 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Відповідно до пункту 5.1 Договору оренди нежитлового приміщення № 5-12/23 від 01.12.2023 строк його дії встановлено до 31.12.2025 включно. При цьому матеріали справи не містять укладення сторонами будь-яких додаткових угод щодо продовження строку дії договору.

Разом із цим, пунктом 3.2.10. Договору встановлено, що Орендар зобов`язаний в день закінчення (розірвання) договору оренди повернути Орендодавцю за Актом прийому-передачі Об`єкт оренди у стані не гіршому, ніж той. у якому Об`єкт оренди був переданий Орендарю за Актом прийому-передачі. з урахуванням нормального зносу.

Позивач зазначає, що після закінчення строку дії Договору оренди нежитлового приміщення № 5-12/23 від 01.12.2023 відповідач не виконав обов`язку щодо повернення орендованого майна.

Посилаючись на невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення орендованого майна після закінчення строку дії Договору, позивач на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України здійснив нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за час прострочення та заявив до стягнення 34 666,67 грн неустойки, нарахованої за період з 01.01.2026 по 14.04.2026.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем орендованого приміщення орендодавцю у встановленому Договором порядку.

Враховуючи встановлений факт припинення дії Договору 31.12.2025 та невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення об`єкта оренди, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки, суд встановив його арифметичну правильність. За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення повернення об`єкта оренди за період з 01.01.2026 по 14.04.2026 у сумі 34 666,67 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги у розмірі 148 042, 71 грн суд зазначає наступне.

Орендар, крім платежів по оренді, повинен протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунків Орендодавцем компенсувати витрати за комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання, опалення тощо). (п.4.4 Договору).

Пунктом 3.2.7 Договору встановлений обов`язок Орендаря своєчасно компенсувати вартість всіх комунальних платежів, розмір компенсації яких вказується в рахунках обслуговуючих організацій, а саме: електро-, водо-, теплопостачання, водовідведення, вивезення твердих побутових відходів. Сума даних платежів компенсується за виставленими рахунками Орендодавця, що підтверджується копіями рахунків від компаній постачальників послуг. Розмір компенсації розраховується на підставі тарифів підприємств-постачальників комунальних послуг та зведеного розрахунку споживання Орендарем даних послуг (пропорційно займаної площі, у разі встановлення окремого лічильника - згідно показників лічильника).

На обґрунтування вимог про стягнення заборгованості за комунальні послуги у розмірі 148 042,71 грн позивач посилається на те, що відповідно до листа ПрАТ «Харківенергозбут» № 01-23.1.2/2045 від 30.03.2026 за період з травня 2025 року по серпень 2025 року ТОВ «МЕДЕЯ-М» за спожиту електричну енергію було нараховано 16 116 кВт·год на загальну суму 146 715,47 грн з ПДВ.

Крім того, згідно з листа КП «Харківводоканал» від 31.03.2026 № 12-96/6211 та довідки про нарахування і сплату за централізоване водопостачання, водовідведення та абонентське обслуговування за адресою: м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 18, за період з травня по серпень 2025 року ТОВ «МЕДЕЯ-М» було нараховано 1 327,24 грн.

Посилаючись на понесені витрати з оплати електричної енергії, водопостачання, водовідведення та абонентського обслуговування, позивач вважає, що відповідач як орендар у відповідності до умов Договору зобов`язаний компенсувати вартість спожитих комунальних послуг у загальному розмірі 148 042,71 грн, з яких 146 715,47 грн становить вартість електричної енергії та 1 327,24 грн - вартість послуг водопостачання, водовідведення та абонентського обслуговування.

Судом також досліджено наявне в матеріалах справи листування сторін у месенджері «Viber», яке здійснювалося позивачем із відповідачем за номером телефону НОМЕР_1, зазначеним як контактний телефон Бєлікової Тетяни Миколаївни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Зі змісту зазначеного листування вбачається, що в період користування орендованим приміщенням відповідач направляла позивачу фотозображення приладів обліку комунальних послуг та їх показників, а позивач, у свою чергу, надсилав відповідачу файли з рахунками за відповідні розрахункові місяці. Зокрема, з листування вбачається направлення файлів з рахунками за травень, червень, липень та серпень 2025 року.

Водночас самі фотознімки листування сторін у месенджері «Viber» не містять відомостей, які б дозволяли безпосередньо встановити номер кожного направленого рахунку та його повний зміст. Разом із тим у матеріалах справи наявні сформовані позивачем за відповідні розрахункові періоди рахунки № 21 від 31.05.2025 на загальну суму 60 500,00 грн, № 25 від 30.06.2025 на суму 56 602,40 грн, № 26 від 31.07.2025 на суму 58 558,40 грн та № 32 від 31.08.2025 на суму 45 224,60 грн.

Верховний Суд звертає увагу на необхідність застосування категорій стандартів доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. У даному питанні слід звернути увагу на судову практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Оцінюючи зазначене листування у сукупності та взаємному зв`язку з наявними у матеріалах справи рахунками, відомостями підприємств-постачальників щодо обсягів та вартості спожитих комунальних послуг, а також поведінкою відповідача, яка передавала позивачу показники приладів обліку, не висловлювала заперечень щодо здійснених нарахувань та повідомляла про намір здійснити оплату заборгованості, суд дійшов висновку, що наведені докази є взаємопов`язаними та у своїй сукупності роблять більш вірогідним висновок про те, що відповідні рахунки за травень - серпень 2025 року були виставлені позивачем та доведені до відома відповідачки, ніж протилежний висновок про те, що такі рахунки відповідачу не виставлялися.

Отже, за встановленим статтею 79 ГПК України стандартом вірогідності доказів суд вважає доведеними обставини виставлення позивачем відповідачу рахунків за відповідні розрахункові періоди та обізнаності відповідача із здійсненими нарахуваннями за спожиті комунальні послуги.

Доказів сплати відповідачем заборгованості за спожиті комунальні послуги у розмірі 148 042,71 грн матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене та встановлений пунктами 3.2.7, 4.4 Договору обов`язок орендаря компенсувати орендодавцю витрати за спожиті комунальні послуги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті комунальні послуги у розмірі 148 042,71 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення 32 920,38 грн пені, 7 501,77 грн інфляційних втрат та 3 215,29 грн трьох відсотків річних, нарахованих у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання з компенсації вартості спожитих комунальних послуг.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторо

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст. 549, 611, 625 ЦК України.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Як установлено судом, відповідно до пункту 4.4 Договору Компенсація витрат за комунальні послуги мала бути здійснена орендарем протягом п`яти банківських днів з моменту виставлення відповідних рахунків орендодавцем. Матеріалами справи підтверджується направлення відповідачу відповідних рахунків, водночас доказів їх оплати у визначені Договором строки відповідачем не надано. Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання відповідних грошових зобов`язань.

При цьому у пункті 7.3 Договору визначено, що в тому випадку, якщо Орендар прострочить (в повному розмірі або частково) сплату Орендодавцеві будь-яких платежів, Орендар обов`язаний сплатити на користь Орендодавця наступні договірні штрафні санкції;

у випадку прострочення до п`яти календарних днів - договірні штрафні санкції в розмірі подвійної денної орендної плати за кожен день прострочення;

у випадку прострочення більше ніж на 5 (п`ять) календарних днів - договірні штрафні санкції в розмірі потрійної денної орендної плати за кожен день прострочення починаючи з шостого дня прострочення.

Водночас, в силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та наведеного у ній розрахунку заборгованості, пеня за прострочення виконання відповідачем зобов`язань зі сплати (компенсації) вартості спожитих комунальних послуг розрахована позивачем не у розмірі штрафних санкцій, безпосередньо визначеному пунктом 7.3 Договору, а виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період прострочення, та заявлена до стягнення у загальному розмірі 32 920,38 грн.

Отже, реалізуючи своє право на визначення розміру заявлених позовних вимог, позивач самостійно обмежив розмір заявленої до стягнення пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, не заявляючи до стягнення штрафні санкції у розмірі, визначеному пунктом 7.3 Договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за прострочення сплати платежів за спожиті комунальні послуги, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за заборгованістю за спожиті комунальні послуги, а також періоди їх нарахування, суд встановив, що відповідні нарахування здійснено окремо щодо кожного простроченого платежу, починаючи з дня, наступного за останнім днем встановленого пунктом 4.4 Договору п`ятиденного строку для компенсації витрат за комунальні послуги, та по 14.04.2026 включно.

Здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум, суд встановив, що розрахунок позивача є арифметично правильним, у зв`язку з чим вимоги про стягнення 32 920,38 грн пені, 7 501,77 грн інфляційних втрат та 3 215,29 грн трьох відсотків річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогамист. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1,2 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ч. 1ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З огляду на встановлені судом обставини та надану оцінку доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог та стягнення з Бєлікової Тетяни Миколаївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЕЯ-М" заборгованості з орендної плати у розмірі 40 000, 00 грн., пені за прострочення сплати орендної плати у розмірі 7 281, 38 грн, 3% річних за заборгованістю з орендної плати у розмірі 712, 60 грн, інфляційного збільшення за заборгованістю з орендної плати у розмірі 1 857, 65 грн, неустойки за неповернення об`єкта оренди у розмірі 34 666, 67 грн, заборгованості за спожиті комунальні послуги у розмірі 148 042,71 грн, пені за прострочення сплати платежів за спожиті комунальні послуги у розмірі 32 920,38 грн, інфляційного збільшення за заборгованістю за спожиті комунальні послуги у розмірі 7 501,77 грн, 3 % річних за заборгованістю за спожиті комунальні послуги у розмірі 3 215,29 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов задоволено повністю, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129, судові витрати щодо сплати судового збору у розмірі 3 314,38 грн покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Бєлікової Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; код РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МЕДЕЯ-М" (61036, м. Харків, вул. Морозова, будинок 13; код ЄДРПОУ: 39067345) заборгованість з орендної плати у розмірі 40 000, 00 грн., пеню за прострочення сплати орендної плати у розмірі 7 281, 38 грн, 3% річних за заборгованістю з орендної плати у розмірі 712, 60 грн, інфляційне збільшення за заборгованістю з орендної плати у розмірі 1 857, 65 грн, неустойку за неповернення об`єкта оренди у розмірі 34 666, 67 грн., заборгованість за спожиті комунальні послуги у розмірі 148 042,71 грн, пеню за прострочення сплати платежів за спожиті комунальні послуги у розмірі 32 920,38 грн, інфляційне збільшення за заборгованістю за спожиті комунальні послуги у розмірі 7 501,77 грн, 3 % річних за заборгованістю за спожиті комунальні послуги у розмірі 3 215,29 грн. та витрати по сплаті судового збору 3 314,38 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "17" вересня 2026 р.

СуддяЮ.Ю. Мужичук