Ухвала суду № 139825175, 17.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41

_______________

УХВАЛА

(додаткова)

17 вересня 2026 року м. ХарківСправа № 922/2224/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у справі

за позовом Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, м. Харків до ОСОБА_2 , м. Харків (перший відповідач) та ОСОБА_1 , м. Харків (другий відповідач) про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації та зобов`язання повернути приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - перший відповідач) та ОСОБА_1 (далі - другий відповідач) в якому просив суд: визнати недійсним договір іпотеки від 11.01.2024, укладений між ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О.О. і зареєстрований в реєстрі за № 20; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нежитлові приміщення підвалу № XI, XII, XVI, XV, загальною площею 122,9 кв.м, розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (запис про право власності № 56591525 від 05.09.2024, внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Вахрушевої О.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №74952214 від 09.09.2024; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 950164163101); відновити становище, яке існувало до порушення, а саме: зобов`язати ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) повернути ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) нежитлові приміщення підвалу № XI, XII, XVI, XV, загальною площею 122,9 кв.м, розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 950164163101).

Ухвалою суду від 24.06.2026 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі №922/2224/26, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.09.2026 провадження у справі №922/2224/26 було закрите на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

04.09.2026 до суду від другого відповідача - ОСОБА_1 , надійшла заява, в якій відповідач просить суд ухвалити додаткове судове рішення у справі №922/2224/26 та стягнути з Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 50 000,00 грн.

В обґрунтування заяви відповідач вказує на те, що ним врахована правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 640/1029/18 (пп. 45,46) та подальшу практику Верховного Суду, за якою сам лише факт закриття провадження не створює автоматичної підстави для компенсації витрат та суд має встановити, у чому саме полягали необґрунтовані дії особи, яка ініціювала та підтримувала судове провадження.

Відповідач вказує на те, що у даному випадку 1) прокурор звернувся саме до господарського суду з вимогами щодо договору іпотеки, який забезпечував приватне грошове зобов`язання за договором позики між двома фізичними особами. Ця обставина випливала безпосередньо із договорів та документів, на яких ґрунтувався сам позов; 2) для визначення належної юрисдикції не було необхідності встановлювати приховані або невідомі прокурору факти: суб`єктний склад основного та забезпечувальних зобов`язань, їх цивільно-правова природа були відомі позивачу ще до звернення до суду; 3) після відкриття провадження у справі ОСОБА_2 у відзиві від 12.08.2026 заявила про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, докладно обґрунтувавши цивільно-правовий характер відносин; 4) у письмових поясненнях від 13.08.2026 на вищевказаний відзив на позовну заяву представником ОСОБА_1 також було докладно обґрунтовано з посиланням на судову практику Великої Палати Верховного Суду необхідність закриття провадження у справі № 922/2224/26 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України; 5) у своїх запереченнях на відповідь на відзив ОСОБА_2 прокурор заперечував проти закриття провадження у справі та підтримав свою позицію у судовому засіданні 03.09.2026; 6) незважаючи на пряме процесуальне заперечення щодо юрисдикції спору, прокурор не просив суд залишити позов без розгляду, а провадження у справі тривало до 03.09.2026, що об`єктивно зумовило необхідність подальшого представництва інтересів ОСОБА_1 , аналізу позицій інших учасників, підготовки процесуальних документів по справі та участі у судових засіданнях; 7) закриваючи провадження у справі суд погодився саме з юрисдикційною перешкодою для розгляду справи за правилами господарського судочинства.

Саме такі обставини, на переконання Черненка В.І., відповідають змісту поняття "необґрунтовані дії", що наведено у ч. 5 ст. 130 ГПК України та відповідають наведеній правозастосовній практиці Верховного Суду, оскільки існує безпосередній причинний зв`язок між помилковим вибором виду судочинства, подальшим підтриманням позову та необхідністю ОСОБА_1 нести витрати на професійну правничу допомогу з метою захисту своїх прав.

Відповідач вказує, що 07.07.2026 між Адвокатським бюро Олексія Романченко та ОСОБА_1 було укладено Договір № 43/07-2026 на виконання якого (з урахуванням додаткових угод до договору) Адвокатське бюро Олексія Романченко прийняло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 професійну правничу допомогу у справі №922/2224/26, в рамках якої розглядається позов Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_2 та Черненка В.І. про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації права власності та відновлення становища яке існувало до порушення. Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 1 до Договору № 43/07-2026 від 07.07.2026 сторони погодили, що гонорар Адвокатського бюро за ведення справи, визначеної у п. 1 даної додаткової угоди, у суді першої інстанції становить 50 000,00 грн у будь-якому випадку, навіть у разі ухвалення судом рішення не на користь клієнта. Відповідно до п. 8 Додаткової угоди № 1 до Договору № 43/07-2026 від 07.07.2026 надання Адвокатським бюро правничої допомоги при розгляді справи у суді першої інстанції включає (за необхідності): вивчення позовної заяви та доданих до неї документів, підготовку і подання до суду відзиву на позовну заяву, підготовку та подання до суду заперечень на відповідь на відзив, надання суду відповідних доказів, підготовку та подання до суду заяв та клопотань з процесуальних питань або заперечень на заяви та клопотання з процесуальних питань, участь у судових засіданнях, надання пояснень суду, підготовку та подання до суду інших документів, передбачених ГПК України, які необхідні для розгляду справи. 04.09.2026 між Адвокатським бюро Олексія Романченко та ОСОБА_1 було підписано Акт виконаних робіт № 1 до Договору № 43/07-2026 від 07.07.2026, відповідно до якого сторони погодили, що відповідно до п. 1, 8 Додаткової угоди № 1 від 07.07.2026 до Договору № 43/07-2026 від 07.07.2026 Адвокатське бюро надало Клієнту професійну правничу допомогу у Господарському суді Харківської області при розгляді справи № 922/2224/26, а саме: підготовлено заяву надання доступу до матеріалів справи від 07.07.2026; вивчено матеріали позовної заяви та підготовлено відзив на позовну заяву від 09.07.2026; вивчено відповідь на відзив та підготовлено заперечення на відповідь на відзив від 19.07.2026; вивчено відзив на позовну заяву ОСОБА_2 та підготовлено письмові пояснення від 13.08.2026; взято участь у судових засіданнях по справі 16.07.2026, 06.08.2026 та 03.09.2026. Згідно із п. 2 Додаткової угоди № 1 від 07.07.2026 до Договору № 43/07-2026 від 07.07.2026 гонорар Адвокатського бюро за ведення справи № 922/2224/26 у суді першої інстанції становить 50 000,00 грн, який було повністю сплачено 07.07.2026.

09.09.2026 до суду від прокурора надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких прокурор просить суд відмовити в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Романченко О.М. про ухвалення додаткового судового рішення у справі №922/2224/26 та стягнення з Харківської обласної прокуратури на користь Черненка В.І. витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

В обґрунтування заперечень прокурор вказує на те, що аналізом змісту акту виконаних робіт №1 від 04.09.2026 до договору №43/07-2026 від 07.07.2026 встановлено, що він не містить порядку обчислення розрахованого гонорару за участь представника в суді першої інстанції. Водночас, договір про надання правової допомоги № 43/07-2026 від 07.07.2026 містить лише положення про те, що розмір гонорару, порядок та умови його сплати визначаються у додатковій угоді до даного договору (п. 6.2.). У п. 2 додаткової угоди № 1 від 07.07.2026 сторони погодили, що гонорар адвокатського бюро у суді першої інстанції становить 50 000,00 грн у будь-якому випадку, навіть у разі ухвалення судом рішення не на користь клієнта. Отже, об`єктивно неможливим є встановлення дійсної домовленості сторін щодо обсягу, переліку та вартості наданих правових послуг. Інформація, яка міститься в акті виконаних робіт, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Аналізом змісту заперечень на відповідь на відзив встановлено, що даний документ не містить нових аргументів, відмінних від тих, що зазначені у відзиві на позовну заяву, а додаткові письмові пояснення на відзив Погожої Ю.І. фактично дублюють його зміст. Враховуючи викладене, зазначені документи є результатом суто технічних робіт по копіюванню тексту та застосуванню його у іншому документі. Більш того, написання таких документів, як заява про надання доступу до матеріалів справи від 07.07.2026, взагалі не потребує застосування професійних знань адвоката, оскільки зразки даних заяв містяться у відкритому доступі на сайті Судової влади України. Справа №922/2224/26 закрита судом на стадії підготовчого провадження, по суті не розглядалась, а ініціатором клопотання про закриття провадження у справі був представник відповідача Погожої Ю.І., представник Черненка В.І. лише підтримав вказане клопотання.

Прокурор вказує, що до позовної заяви прокурором додано ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 09.06.2026 у справі № 638/12050/26, якою відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Погожої Ю.І. та Черненка В.І. про визнання недійсним іпотечного договору, приведення сторін у попередній стан та скасування державної реєстрації права власності. В зазначеній ухвалі суд дійшов висновку, що спір виник щодо нерухомого майна, яке використовується відповідачем у підприємницькій діяльності, а тому позов у даній справі має розглядатися у порядку господарського судочинства. Враховуючи викладене, заявлення клопотання про закриття провадження у справі з підстав непідсудності справи господарському суду, як і його підтримання, було безпідставним та має ознаки зловживання процесуальними правами. За наведених підстав не можна назвати розумним та обґрунтованим твердження заявника про необхідність стягнення на його користь витрат за надані послуги у розмірі 50 000,00 гривень.

Розглянувши матеріали справи та заяву Черненка В.І. про ухвалення додаткового рішення у цій справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами 1, 3 ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним приписам Конституції України кореспондує ст. 16 ГПК України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відтак, право на правничу допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, метою впровадження якого є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Безумовно, основною метою впровадження цього принципу в процесуальному кодексі є компенсація особі, на користь якої ухвалено судове рішення, понесених нею витрат для залучення адвоката як представника для надання професійної правничої допомоги з метою ефективного захисту своїх прав в суді. Вказаний принцип та відповідний йому механізм визначення, доведення, розподілу та відшкодування витрат на правничу допомогу закріплений у главі 8 ГПК України Судові витрати.

Судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.19 у справі № 242/4741/16-ц).

Частиною 1 ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Виходячи з аналізу наведених норм, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Статтею 129 ГПК України регламентовано загальні правила розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, положення якої (статті) є універсальними.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду визначено нормами ст. 130 ГПК України.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Правовий аналіз статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі, зокрема закриття провадження у справі, суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 910/14162/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021 у справі № 903/254/20).

При застосуванні частини п`ятої статті 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі закриття провадження у справі можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 у справі № 921/811/21, від 25.04.2023 у справі № 924/341/22).

Водночас ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, проте відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, від 14.03.2023 у справі № 911/1201/22, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Отже, відповідно до приписів частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та - інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Суд зазначає, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).

Суд виходить з того, що необґрунтовані дії позивача не тотожні поняттю необґрунтований позов, адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка / які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору - позов.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, прокурор у позовній заяві вказував, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 09.06.2026 у справі №638/12050/26 відмовлено у відкритті провадження за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним іпотечного договору, приведення сторін у попередній стан та скасування державної реєстрації права власності. За висновком місцевого суду, у даному випадку виник спір Харківської міської ради з ФОП Черненко В.І. та ФОП Погожою Ю.І. щодо нерухомого майна, яке використовується відповідачем у підприємницькій діяльності, а тому позов прокурора має розглядатися у порядку господарського судочинства. Одночасно, в ухвалі роз`яснено позивачу право на звернення до Господарського суду Харківської області в порядку господарського судочинства. Ухвала суду від 09.06.2026 прокурором в апеляційному порядку не оскаржувалась. Копія вказаної ухвали Шевченківського районного суду м. Харкова долучена до матеріалів справи.

Отже, звернення прокурора до Господарського суду Харківської області з позовом у даній справі не свідчить про необґрунтованість його дій.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат у разі закриття провадження у справі можливе саме у випадку необґрунтованості дій позивача, та звертала увагу, що сам по собі факт закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмету спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб`єктної юрисдикції та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.19 у справі № 640/1029/18, ухвали Великої Палати Верховного Суду від 07.07.20 у справі № 906/961/17, від 08.07.20 у справі № 810/3711/18).

Суд відзначає, що сам по собі факт закриття провадження у справі не підтверджує того, що спір виник через необґрунтовані дії прокурора, свідомого порушення прокурором охоронюваних законом прав та інтересів відповідача, чи зловживання правом та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.

А тому, як наслідок, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про здійснення розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 50 000,00 грн у справі №922/2224/26.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 130, 232 - 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №922/2224/26 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання ухвали.

Ухвала підписана 17 вересня 2026 року.

СуддяО.В. Погорелова