Рішення № 139825120, 07.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/960/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Бойко О.Н.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Ізюмської окружної прокуратури (місцезнаходження: м.Балаклія, вул. Захисників України, 13а; код ЄДРПОУ: 0291010830) в інтересах держави в особі: 1) Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області (місцезнаходження: 64270, Харківська область, Ізюмський район, с-ще Савинці, вул. Соборна,49; код ЄДРПОУ: 04397106) 2) Савинської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області (місцезнаходження: 64270, Харківська область, Ізюмський район, с-ще Савинці, вул. Соборна, 49; код ЄДРПОУ: 45088991) 3) Ізюмської районної державної (військової) адміністрації Харківської області (місцезнаходження: 64309, Харківська область, м. Ізюм, пл. Центральна,1; код ЄДРПОУ: 04059527) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (місцезнаходження: 61165, м. Харків, вул. Космічна, 21; код ЄДРПОУ: 39792822) до 1) Фізичної особи-підприємця Прошкіна Олександра Геннадійовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) , 2) Фізичної особи-підприємця Прошкіної Олени Віталіївни (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) про розірвання договору та зобов`язання вчинити певні дії за участю представників:

прокурора: Клейн Л.В. (Службове посвідчення № 072868 від 01.03.23);

1-го позивача: не з`явився;

2-го позивача: не з"явився;

3-го позивача: не з`явився;

1-го відповідача: не з`явився;

2-го відповідача: не з`явився;

третьої особи: Дралін Є.А. (самопредставництво).

ВСТАНОВИВ:

Керівник Ізюмської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області, Савинської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області, Ізюмської районної державної (військової) адміністрації Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до першого відповідача - Фізичної особи-підприємця Прошкіна Олександра Геннадійовича, другого відповідача - Фізичної особи-підприємця Прошкіної Олени Віталіївни, в якому просить суд:

- Розірвати договір оренди землі від 20.09.2018 (з усіма додатковими угодами), укладений між Балаклійською районною державною адміністрацією та ФОП Прошкіним О.Г. (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6320284400:02:000:0196 загальною площею 73,3902 га, розташованої за межами населених пунктів на території Савинської селищної територіальної громади Ізюмського району Харківської області, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав 02.10.2018, номер запису про інше речове право 28240995.

- Розірвати договір оренди землі від 20.09.2018 (з усіма додатковими угодами), укладений між Балаклійською районною державною адміністрацією та ФОП Прошкіним О.Г. (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6320284400:02:000:0197 загальною площею 59,1073 га, розташованої за межами населених пунктів на території Савинської селищної територіальної громади Ізюмського району Харківської області, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав 02.10.2018, номер запису про інше речове право 28239845.

- Розірвати договір оренди землі від 10.09.2012 (з усіма додатковими угодами), укладений між Балаклійською районною державною адміністрацією та ФОП Прошкіним О.Г. (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6320284400:02:000:0344 загальною площею 39,9551га, розташованої за межами населених пунктів на території Савинської селищної територіальної громади Ізюмського району, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав 07.02.2018, номер запису про інше речове право 24754748.

- Розірвати договір оренди землі від 10.09.2012 (з усіма додатковими угодами), укладений між Балаклійською районною державною адміністрацією та ФОП Прошкіним О.Г. (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення Документ сформований в системі «Електронний суд» 23.03.2026 44 з кадастровим номером 6320284400:02:000:0346 загальною площею 40,5982 га, розташованої за межами населених пунктів на території нинішньої Савинської селищної територіальної громади Ізюмського району Харківської області, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав 06.02.2018, номер запису про інше речове право 24731466.

- Розірвати договір оренди землі від 10.09.2012 (з усіма додатковими угодами), укладений між Балаклійською районною державною адміністрацією та ФОП Прошкіним О.Г. (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6320284400:01:000:0437 загальною площею 28.1014 га, розташованої за межами населених пунктів на території Савинської селищної територіальної громади Ізюмського району Харківської області, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав 07.02.2018, номер запису про інше речове право 24753918. к.н.

- Зобов`язати ФОП Прошкіна О.Г. (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ФОП Прошкіну О.В. (РНОКПП НОМЕР_2 ) повернути Савинській селищній раді земельні ділянки з 6320284400:02:000:0196 площею 73,3902 га та к.н. 6320284400:02:000:0197 площею 59,1073 га, які розташовані на території Савинської селищної територіальної громади Ізюмського району Харківської області.

- Зобов`язати ФОП Прошкіна О.Г. (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Савинській селищній раді земельні ділянки з к.н. 6320284400:02:000:0344 площею 39,9551га, 6320284400:02:000:0346 площею 40,5982 га, 6320284400:01:000:0437 площею 28.1014 га, які розташовані на території Савинської селищної територіальної громади Ізюмського району Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.03.2026 судом позовну заяву Керівника Ізюмської окружної прокуратури прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/960/26. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Разом з тим, до позовної заяви прокурором додано клопотання про витребування доказів. У вказаному клопотанні прокурором зазначено, що 17.06.2020 між ФОП Прошкіним О.Г. та ФОП Прошкіною О.В. укладено договір суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 6320284400:02:000:0196, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, договір суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 6320284400:02:000:0197 який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім того, відповідно до вимог законодавства та умов договору оренди, передача майна в суборенду потребує отримання згоди орендодавця. У даному випадку таким орендодавцем є Балаклійська районна державна адміністрація Харківської області. Водночас документи, що підтверджують надання орендодавцем дозволу на укладення договорів суборенди, у матеріалах справи також відсутні.На підставі зазначеного прокурор просить суд витребувати від відповідачів договорів суборенди земельних ділянок 6320284400:02:000:0196 і 6320284400:02:000:0197, укладених 17.06.2020 між ФОП Прошкіним О.Г. та ФОП Прошкіною О.В., а також документи, що підтверджують надання дозволу орендодавцем (Балаклійською РДА Харківської області) на укладення договорів суборенди.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.03.2026 судом клопотання Керівника Ізюмської окружної прокуратури про витребування доказів (вх.№960 від 23.03.2026) про витребування доказів - задоволено. Витребувано у Фізичної особи-підприємця Прошкіна Олександра Геннадійовича та Фізичної особи-підприємця Прошкіної Олени Віталіївни договори суборенди земельних ділянок 6320284400:02:000:0196 і 6320284400:02:000:0197, укладені 17.06.2020 між ФОП Прошкіним О.Г. та ФОП Прошкіною О.В., а також документи, що підтверджують надання дозволу орендодавцем (Балаклійською РДА Харківської області) на укладення договорів суборенди. Встановлено ФОП Прошкіну Олександру Геннадійовичу та ФОП Прошкіній Олені Віталіївні строк для подання до суду витребуваних доказів до 15 квітня 2026.

20.04.2026 до Господарського суду Харківської області від 1-го відповідача надійшов відзив на позов (вх.№9380 від 20.04.2026). Заперечуючи проти позову, 1-й відповідач вказує, що прокурор не довів «істотності» порушення в розумінні ч. 2 ст. 651 ЦК України, оскільки сам факт фіксації посівів у червні-липні 2025 року не доводить триваючого/систематичного порушення станом на момент звернення до суду (2026 рік). Крім того, на переконання 1-го відповідача протоколи огляду місця події складені в межах кримінального провадження без участі відповідачів і не можуть підміняти належне доказування в господарській справі. Також ФОП Прошкін О.Г. звертає увагу на те, що висновок спеціаліста від 10.07.2025 не є судовою експертизою, не містить методики ідентифікації культури, виходить за межі спеціальних знань, вирішуючи по суті правове питання, а спірні договори передбачають цільове призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» (код 01.01), а не лише вказівку на вид угідь, тому саме по собі розорювання не суперечить умовам договору. На підтвердження своєї правової позиції, ФОП Прошкін О.Г. посилається на ухвалу ВС від 25.06.2024 у справі № 917/67/21, за якою одноразовий посів соняшника (кормової культури) не є використанням ділянки як ріллі. На підставі зазначеного, 1-й відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.04.2026 (яку постановлено без оформлення окремого документу) судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи заяву ФОП Прошкіної О.В. (вх.№9095 від 15.04.2026), відзив на позов ФОП Прошкіна О.Г. (вх.№9380 від 20.04.2026) та встановлено прокурору та позивачам строк для надання відповіді на відзив 1-го відповідача до 06.05.2026 (включно). Також судом в судовому засіданні 20.04.2026 задоволено клопотання представника ФОП Прошкіної О.В. про відкладення розгляду справи (вх.№9417 від 20.04.2026); продовжено строк підготовчого провадження у справі № 922/960/26 на 30 днів, підготовче засідання у справі №922/960/26 відкладено.

23.04.2026 до Господарського суду Харківської області від третьої особи - ГУ Держгеокадастру надійшли додаткові пояснення (вх.№9854 від 23.04.2026). У вказаних поясненнях третя особа зазначає, що підтримує позицію прокурора, надало уточнені відомості Державного земельного кадастру та реєстраційних книг щодо орендодавців за спірними договорами (зокрема, що щодо ділянок 0344, 0346 та 0437 запис про орендодавця у кадастрі відсутній) та навело додаткове правове обґрунтування обов`язку використання земель сільськогосподарського призначення виключно в межах визначеного виду цільового призначення з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/929/19.

30.04.2026 до Господарського суду Харківської області від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх.№10348 від 30.04.2026). Заперечуючи проти позиції 1-го відповідача прокурор наполягає на тому, що для розірвання договору за нецільове використання (на відміну від систематичної несплати орендної плати) доведення систематичності не вимагається, а достатньо самого факту зміни виду угідь, надає додатковий доказ скріншот карти посівів, який фіксує засіяння тих самих ділянок соняшником також влітку 2023 року та посилається на низку постанов Верховного Суду (у справах № 916/3679/23, № 917/839/22, № 395/736/24, № 550/1079/21) щодо визнання аналогічних порушень істотними, а також на практику ЄСПЛ і Великої Палати ВС (справи № 918/119/21, № 918/391/23) щодо пропорційності втручання у майнове право орендаря. Крім того прокурор зазначає, що відповідачем не додержано правил щодо обов`язку долучення до відзиву доказів на спростування позову, а лише зазанчено про незгоду з позовними вимогами.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.05.2026 (яку постановлено без оформлення окремого документу) судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відповідь прокурора на відзив 1- го відповідача (вх.№10348/26 від 30.04.26), письмові пояснення третьої особи (вх.№9854/26 від 23.04.26) та (Вх.№ 11131/26 від 08.05.26), а також встановлено 1-му відповідачу строк для надання заперечення на відповідь на відзив прокурора до 21.05.2026 (включно). Також судом в судовому засіданні 11.05.2026 задоволено клопотання представника відповідачів про відкладення розгляду справи (вх.№11188 від 11.05.2026); розгляд справи № 922/960/26 в підготовчому засіданні відкладено на 25.05.2026 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 (яку постановлено без оформлення окремого документу) судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи заяву третього позивача про розгляд справи без участі (вх.№12048 від 19.05.2026), клопотання третьої особи (вх.№12399 від 22.05.2026). Також судом в судовому засіданні 25.05.2026 задоволено клопотання представника відповідачів про відкладення розгляду справи (вх.№12523 від 25.05.2026); розгляд справи № 922/960/26 в підготовчому засіданні відкладено на 08.06.2026 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.06.2026 (яку постановлено без оформлення окремого документу) суд у зв`язку з відпусткою судді Рильової В.В. 08.06.2026 призначив нову дату підготовчого засідання у справі №922/960/26 - "22" червня 2026 р. об 11:00.

10.06.2026 до Господарського суду Харківської області від Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області надійшла заява (вх.№14076 від 10.06.2026) третього позивача , в якій він вказує що позовні вимоги прокурора підтримує та просить розлянути справи без участі його представника ( т. 3, арк.спр. 31).

За результатами підготовчого засідання 22.06.2026 судом постановлено ухвалу (без оформлення окремого документу) про закриття підготовчого провадження і призначено справу № 922/960/26 до розгляду по суті на 29.06.2026 року об 11:20 годині.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.06.2026 (яку постановлено без оформлення окремого документу) задоволено клопотання представника відповідачів про відкладення розгляду справи (вх.15694 від 29.06.26); судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на "27" липня 2026 р. об 11:30 годині.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.07.2026 (яку постановлено без оформлення окремого документу) судом задоволено клопотання відповідачів про відкладення розгляду справи (вх.№ 18241 від 27.07.26); судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на "31" серпня 2026 р. о 12:00 годині.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 31.08.2026 судом відмовлено в задоволенні клопотання 1-го відповідача (вх.№21191/26 від 28.08.26) в частині відкладення розгляду справи, в частині оголошення перерви в судовому засіданні таке клопотання задоволено, оголошено перерву на 07.09.2026 року о 12:00 годині, на підставі частини другої статті 216 Господарського процесуального кодексу України.Відповідну ухвалу постановлено судом без оформлення окремого документа.

Прокурор, присутній в судовому засіданні з розгляду справи по суті 07.09.2026, позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник третьої особи, присутній в судовому засіданні 07.09.2026, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в заявах по суті спору.

Представники позивачів та відповідачів в судове засідання 07.09.2026 не з`вилися, про дату час та місце судового засідання були повідомлені належним чином шляхом надіслання ухвал у справі №922/960/26 (в т.ч. і ухвали суду від 31.08.2026) до їх електронних кабінетів (позивачів) та за юридичними адресами (відповідачів).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників прокуратури та 3ої особи, суд встановив наступне.

Як зазначає прокурор, Ізюмською окружною прокуратурою в ході здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12025226060000072 від 09.06.2025, встановлено порушення вимог земельного законодавства, які потребують вжиття прокуратурою заходів захисту інтересів держави в суді.

Розпорядженням голови Балаклійської районної державної адміністрації від 07.05.2018 року № 313 «Про затвердження Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) фізичної особи - підприємця Прошкіна Олександра Геннадійовича за рахунок невитребуваних земельних ділянок (паїв) із земель колективної власності КСП «Червоноармієць» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за межами населених пунктів на території Морозівської сільської ради Балаклійського району Харківської області з метою подальшої передачі в оренду», керуючись законами України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», «Про землеустрій», «Про Державний земельний кадастр», ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», - затверджено однойменну технічну документацію із землеустрою та надано в оренду ФОП Прошкіну О.Г. земельну ділянку, площею 73,3902 га (пасовища), к.н. 632084400:02:000:0196 за рахунок земель колективної власності КСП «Червоноармієць», розташовану за межами населених пунктів на території Морозівської сільської ради Балаклійського району Харківської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі розпорядження голови Балаклійської районної державної адміністрації від 07.05.2018 року № 313 між Балаклійською районною державною адміністрацією та ФОП Прошкіним О.Г. укладено договір оренди земельної ділянки від 20.09.2018, відповідно до якого останньому надано у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6320284400:02:000:0196 загальною площею 73,3902 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Морозівської сільської ради Балаклійського району Харківської області (нині Савинська селищна територіальна громада Ізюмського району) за рахунок невитребуваних земельних ділянок (паїв) із земель колективної власності КСП «Червоноармієць», з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), угіддя пасовища.

Договір укладено до моменту отримання її власниками документів, шо підтверджують право власності на земельні ділянки (пaї), але не більше ніж на 7 років. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк.

На підставі рішення XLI сесії VІІ скликання Морозівської сільської ради Балаклійського району Харківської області від 19.05.2020 №447-VІІ «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 20.09.2018, зареєстрованого 02.10.2018 за №28240995» сторонами договору за домовленістю укладено додаткову угоду обмеження строків дії договору суборенди строками основного договору оренди.

17.06.2020 між ФОП Прошкіним О.Г. та ФОП Прошкіною О.В. укладено договір суборенди вищевказаної земельної ділянки, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право: 37128119, дата державної реєстрації:30.06.2020).

На підставі розпорядження начальника Савинської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області № 335 від 20.05.2025 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 6320284400:02:000:0196 площею 73,3902 га.» внесено зміни до договору оренди земельної ділянки з к.н. 6320284400:02:000:0196 площею 73,3902 га., де змінено сторону орендодавця на Савинську селищну раду Ізюмського району Харківської області; зафіксовано місцезнаходження вказаної земельної ділянки на території Савинської селищної територіальної громади; визначено нормативну грошову оцінку в сумі 673285,85 грн; а також змінено строк дії договору, а саме до дня державної реєстрації права власності на земельну ділянку або її частину, але не більше ніж на 14 років (до 2032 року); розмір річної орендної плати складає 12 %.

Крім цього, розпорядженням голови Балаклійської районної державної адміністрації від 26.06.2012 № 404 «Про погодження Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки гр. Прошкіна Олександра Геннадійовича за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих за межами населених пунктів на території Морозівської сільської ради Балаклійського району Харківської області», - затверджено однойменну технічну документацію із землеустрою та надано в оренду гр. ОСОБА_1 земельні ділянки, загальною площею 173,9962 га (сіножаті 28,1014, пасовища 145,8948га) за рахунок невитребуваних часток паїв, розташованих за межами населених пунктів на території Морозівської сільської ради Балаклійського району Харківської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельні ділянки, але не більше ніж на 5 років. На підставі розпорядження голови Балаклійської районної державної адміністрації № 404 від 26.06.2012 між Балаклійською районною державною адміністрацією та гр. ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки від 10.09.2012, відповідно до якого останньому надано у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6320284400:01:000:0220 загальною площею 43,9987 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Морозівської сільської ради Балаклійського району Харківської області (нині Савинська селищна територіальна громада Ізюмського району) за рахунок невитребуваних земельних ділянок (паїв) із земель колективної власності, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), угіддя пасовища. Строк дії договору до моменту отримання власниками невитребуваних земельних часток (паїв) державних актів на право власності на земельні ділянки, але не більше ніж на 5 років. Відповідно до укладеної 23.01.2018 додаткової угоди до вказаного договору внесено зміни, зокрема, щодо орендаря, де замість «гр. ОСОБА_1 » замінено на «ФОП Прошкін О.Г.»; змінено площу і кадастровий номер земельної ділянки, де замість «загальною площею 43,9987 га (пасовища), к.н. 6320284400:01:000:0220» замінено на «загальною площею 5 39,9551 га (пасовища), к.н.6320284400:02:000:0344»; а також поновлено договір оренди до моменту отримання власниками невитребуваних земельних часток (паїв) державних актів на право власності на земельні ділянки, але не більше ніж на 25 років. Також, на підставі розпорядження голови Балаклійської районної державної адміністрації № 404 від 26.06.2012 між Балаклійською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки від 10.09.2012, відповідно до якого останньому надано у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6320284400:02:000:0221 загальною площею 40,5982 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Морозівської сільської ради Балаклійського району Харківської області (нині Савинська селищна територіальна громада Ізюмського району) за рахунок невитребуваних земельних ділянок (паїв) із земель колективної власності, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), угіддя пасовища. Строк дії договору до моменту отримання власниками невитребуваних земельних часток (паїв) державних актів на право власності на земельні ділянки, але не більше ніж на 5 років. Відповідно до укладеної 23.01.2018 додаткової угоди до вказаного договору внесено зміни, зокрема, щодо орендаря, де замість «гр. ОСОБА_1 » замінено на «ФОП Прошкін О.Г.»; змінено кадастровий номер земельної ділянки, де замість «6320284400:02:000:0221» замінено на «6320284400:02:000:0346»; а також поновлено договір оренди до моменту отримання власниками невитребуваних земельних часток (паїв) державних актів на право власності на земельні ділянки, але не більше ніж на 25 років.

Також, на підставі розпорядження голови Балаклійської районної державної адміністрації № 404 від 26.06.2012 між Балаклійською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки від 10.09.2012, відповідно до якого останньому надано у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6320284400:01:000:0437 загальною площею 28,1014 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Морозівської сільської ради Балаклійського району Харківської області (нині Савинська селищна територіальна громада Ізюмського району) за рахунок невитребуваних земельних ділянок (паїв) із земель колективної власності, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), угіддя сіножаті. Строк дії договору до моменту отримання власниками невитребуваних земельних часток (паїв) державних актів на право власності на земельні ділянки, але не більше ніж на 5 років. Відповідно до укладеної 23.01.2018 додаткової угоди до вказаного договору внесено зміни, зокрема, щодо орендаря, де замість «гр. ОСОБА_1 » замінено на «ФОП Прошкін О.Г.»; а також поновлено договір оренди до моменту отримання власниками невитребуваних земельних часток (паїв) державних актів на право власності на земельні ділянки, але не більше ніж на 25 років.

Як зазначає прокурор, згідно з офіційними відомостями Державного земельного кадастру, поземельних книг щодо земельних ділянок к.н. 6320284400:02:000:0196, 6320284400:02:000:0197, 6320284400:02:000:0344, 6320284400:02:000:0346 міститься актуальна інформація про їхній склад, де у графі класифікації виду угідь зафіксовано приналежність до сільськогосподарських угідь, а саме до категорії пасовищ, а земельної ділянки к.н. 6320284400:01:000:0437 до категорії угідь сіножаті.

На думку прокурора, вказані записи мають визначальне значення, оскільки закріплюють правовий режим використання цих земель, що передбачає їх експлуатацію виключно для випасу худоби або заготівлі сіна без права інтенсивного розорювання під сільськогосподарські культури. Наявність таких відомостей свідчить про те, що за результатами проведеного землеустрою чи державного обліку ці площі були ідентифіковані як природні або поліпшені трав`яні екосистеми, що мають зберігати свій дерновий покрив для запобігання деградації ґрунтів та ерозійним процесам.

На запит прокуратури ГУ ДГК у Харківській області в своїй інформації від 07.01.2026 підтверджує вищевказані обставини та зазначає, що земельні ділянки з к.н. 6320284400:02:000:0196, 6320284400:02:000:0197, 6320284400:02:000:0344, 6320284400:02:000:0346, 6320284400:01:000:0437 відносяться до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), де к.н. 6320284400:02:000:0196, 6320284400:02:000:0197, 6320284400:02:000:0344, 6320284400:02:000:0346 відносяться до угідь «пасовище», а к.н. 6320284400:01:000:0437 до угідь «сіножаті». Відомості щодо наявності агрохімічних паспортів та проєктів сівозміни на запитувані земельні ділянки у відділі відсутні. Також зазначено, що у відділі відсутня інформація про звернення орендаря з питань зміни виду сільськогосподарських угідь вказаних земельних ділянок пасовищ, сіножатей на ріллю надання органом відповідних дозволів, розроблення відповідної документації із землеустрою, тощо. Разом з цим, у вказаній інформації зазначено, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні». Головним управлінням не здійснюються заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, що виключає можливість здійснення заходів державного нагляду (контролю) за додержанням земельного законодавства при використанні земельних ділянок зазначених у запиті. Одночасно, Головне управління звертає увагу, що відповідно до абз. 10 ст. 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку, а п. «г» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України передбачено, шо підставами припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. В свою чергу, у відповідь на запит прокуратури Савинська селищна військова адміністрація у листі від 14.01.2026 №0410/177 зазначила, що земельні ділянки з к.н. 6320284400:02:000:0196, 6320284400:02:000:0197, 6320284400:02:000:0344, 6320284400:02:000:0346, 6320284400:01:000:0437 відносяться до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), де к.н. 6320284400:02:000:0196, 6320284400:02:000:0197, 6320284400:02:000:0344, 6320284400:02:000:0346 відносяться до угідь «пасовище», а к.н. 6320284400:01:000:0437 до угідь «сіножаті». Разом з цим, підтвердила обставини передання вказаних земельних ділянок в оренду ФОП Прошкіну О.Г. та вказала, що вищевказані договори на вищевказані земельні ділянки на час надання інформації є чинними. Вивченням вказаних обставин справи встановлено, що під час розпорядження землями невитребуваного пайового фонду Балаклійська районна державна адміністрація (яка на той час була уповноваженим органом) керувалась ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (в редакції чинній на час винесення розпорядження), відповідно до нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження. Так, на підставі розпоряджень голови Балаклійської районної державної адміністрації та відповідних договорів ФОП Прошкіну О.Г. передано в оренду земельні частки (паї), що перебували в колективній власності колишнього КСП «Червоноармієць» та відносяться до нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) (угіддя пасовища, сіножаті), розташованих на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області. У всіх вищевказаних договорах оренди чітко визначено умови використання земельних ділянок, цільове призначення, види угідь, умови збереження даних земель, обмеження та відповідальність. Зокрема, у всіх вищевказаних договорах у розділі «Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки» чітко прописані вимоги, де орендарю забороняється використовувати земельні ділянки не за цільовим призначенням. Також, у всіх вищевказаних договорах у розділі «Обов`язки орендаря» чітко закріплено обов`язок орендаря виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі. Разом з цим, у всіх вищевказаних договорах у розділі «зміна умов договору і припинення його дії» передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Всі вищевказані договори на час подання позовної заяви є чинними.

На переконання прокурора, відповідачі під час використання спірних земельних ділянок порушили умови договорів та використовували їх не за цільовим призначенням (видом використанням). При чому, як зазначалося вище, відповідно до вищевказаних Договорів оренди в оренду передано земельні ділянки за рахунок невитребуваних земельні часток (паїв) пасовища та сіножаті. В порушення вимог законодавства та обмежень використання, викладених у договорах, відповідачі замість використання землі для випасу худоби та заготівлі сіна переробили земельні ділянки під ріллю та засіяли сільськогосподарськими культурами, а саме соняшником.

Відтак, в ході досудового розслідування у кримінальному провадження №12025226060000072 від 09.06.2025 під час оглядів місця події 09.06.2025 працівниками ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області із залученням представника власника Савинської селищної ради проведені огляди земельних ділянок з 6320284400:02:000:0197, к.н. 6320284400:02:000:0344, 6320284400:02:000:0196, 6320284400:02:000:0346, 6320284400:01:000:0437, які розташовані за межами населених пунктів Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області. В ході огляду встановлено, що земельні ділянки оброблені та засіяні суцільно видимими рядами сільськогосподарської культури - соняшник.

В ході оглядів місця події 24.06.2025 у кримінальному провадження №12025226060000072 від 09.06.2025 працівниками ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області із залученням головного спеціаліста-державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель ГУ Держгеокадастру у Харківській області Тертичного А.С. проведені огляди земельних ділянок з к.н. 6320284400:02:000:0196, 6320284400:02:000:0197, 6320284400:02:000:0344, 6320284400:02:000:0346, 6320284400:01:000:0437, які розташовані за межами населених пунктів Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області. В ході огляду встановлено, що земельні ділянки оброблені та засіяна суцільно видимими рядами сільськогосподарської культури соняшник. В ході вищевказаних оглядів на земельних ділянках не виявлені трав`яні кормові культури для сінокосіння та випасу худоби, тобто всі земельні ділянки використовуються як рілля.

Одночасно з цим, факт засіяння спірних земельних ділянок конкретною сільськогосподарською культурою (соняшником) підтверджується відкритими джерелами Карти посівів в Україні (https://ukraine-cropmaps.com/ ), яка базується на даних супутникового моніторингу, на якій території земельних ділянок 6320284400:02:000:0196, 6320284400:02:000:0197, 6320284400:02:000:0344, 6320284400:02:000:0346, 6320284400:01:000:0437 станом на літо 2025 року позначені жовтим кольором, що відповідно до умовних позначень карти відповідає посівам соняшнику. Також, в рамках вищевказаного кримінального провадження отримано висновок спеціаліста від 10.07.2025, відповідно до якого головним спеціалістом сектору державного геодезичного нагляду Управління 3 контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Тертичним Андрієм Сергійовичем проведено дослідження, за результатами якого встановлено, що вищезазначені земельні ділянки відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення «01.01» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Право користування (оренди) земельними ділянками зареєстровано за громадянином Прошкіним Олександром Геннадійовичем. Виїздом на місце 24.06.2025 встановлено, що земельні ділянки кадастрові номери: 6320284400:02:000:0344, 6320284400:02:000:0196, 6320284400:02:000:0346, 6320284400:02:000:0197, 6320284400:01:000:0437 засіяні сільськогосподарською культурою соняшником.

Також прокурор звертає увагу, що спеціалістом зазначено, що відповідно до статті 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами ВИКЛЮЧНО в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України.

На думку прокурора, допущене ФОП Прошкіним О.Г. та ФОП Прошкіною О.В. порушення є істотним, оскільки сторони заздалегідь при укладенні договору оренди ( суборенди) встановили умову щодо тільки одного виду цільового призначення земельної ділянки - виключно для пасовища та сіножаті. Зібрані матеріали свідчать про те, що орендовані ФОП Прошкіним О.Г. ( та передані в суборенду ФОП Прошкіній О.В.) земельні ділянки сільськогосподарського призначення з видом цільового призначення як пасовище та сіножаті фактично використовується як рілля, тобто орендар ФОП Прошкін О.Г. та суборендар ФОП Прошкіна О.В. допустили порушення виду цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення в межах однієї категорії земель. З вищенаведеного вбачається, що відповідачами порушуються умови Договорів, а саме землі пасовищ і сіножатей, що перебувають в оренді у ФОП Прошкіна О.Г. (в тому числі і передані в суборенду ФОП Прошкіній О.В.) використовуються всупереч умовам договору оренди та чинного земельного законодавства - як рілля.

Зважаючи на те, що зазначені дії відповідачів, на переконання прокурора, призвели до нецільового використання земель, погіршення їх якісних характеристик, знищення природного дернового шару, а також до недоотримання місцевим бюджетом належних сум орендної плати (оскільки нормативна грошова оцінка пасовищ значно нижча за оцінку ріллі), прокурор звернувся до суду з даним позовом про розірвання договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами6320284400:02:000:0196, 6320284400:02:000:0197, 6320284400:02:000:0344, 6320284400:02:000:0346, 6320284400:01:000:0437, та зобов`язання відповідачів повернути вказані земельні ділянки Савинській селищній територіальній громаді в особі Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області.

З`ясувавши усі фактичні обставини спору за первісним позовом та надавши їм правову кваліфікацію, суд приймаючи рішення у цій справі, виходить з наступного.

Щодо підстав представництва прокуратурою інтересів держави в особі Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області, Савинської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області, Ізюмської районної державної (військової) адміністрації Харківської області, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно ч.ч.4, 7 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Судом встановлено, що прокурором дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру»: листом від 24.12.2025 Ізюмська окружна прокуратура повідомила Савинську селищну раду та Савинську селищну військову адміністрацію про виявлені в ході досудового розслідування порушення земельного законодавства та поставила питання щодо вжиття заходів претензійно-позовної роботи.

Листом від 14.01.2026 Савинська селищна військова адміністрація повідомила про невжиття відповідних заходів та про неможливість самостійного звернення до суду через незакладення коштів на претензійно-позовну діяльність у бюджеті на 2026 рік, не заперечивши при цьому проти представництва її інтересів прокурором. Аналогічну бездіяльність підтверджено і листом Ізюмської районної державної (військової) адміністрації від 06.03.2026.

Зазначене відповідає численним правовим позиціям Верховного суду, згідно з якими бездіяльність компетентного органу означає, що останній знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але протягом розумного строку до суду не звернувся, і саме цей факт є достатнім підтвердженням наявності підстав для представництва прокурором.

Окремо суд враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 визнано неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в частині, що надає прокуророві право здійснювати представництво інтересів держави у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів компетентним органом. Разом з тим пунктами 3, 4 резолютивної частини цього Рішення встановлено, що визнані неконституційними приписи втрачають чинність з 01.01.2027, а саме Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності цих приписів і продовжують існувати після втрати ними чинності. У мотивувальній частині Конституційний Суд України навів перелік виключних випадків для представництва прокурором інтересів держави, серед яких виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням фактів порушення або загрози порушення важливих інтересів держави, що потребують належного судового захисту. Саме такий випадок наявний у цій справі, оскільки інформацію про використання спірних земельних ділянок не за цільовим призначенням отримано в межах кримінального провадження № 12025226060000072 від 09.06.2025.

Суд також враховує, що предметом спору є земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які відповідно до статті 14 Конституції України є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а питання дотримання законності при використанні таких земель, забезпечення продовольчої безпеки прифронтового регіону в умовах збройної агресії російської федерації становить суспільний, публічний інтерес, який відповідає функціям прокурора (аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 02.11.2004 у справі «Трегубенко проти України», в якому зазначено, що правильне застосування законодавства становить суспільний інтерес). За таких обставин суд дійшов висновку, що прокурором виконано вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 ГПК України щодо представництва інтересів держави в суді, з урахуванням, зокрема, висновків Конституційного Суду України, викладених у Рішенні від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025, а тому наявні визначені законом виключні підстави для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Щодо суті спору.

Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області, Савинської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області, Ізюмської районної державної (військової) адміністрації Харківської області про розірвання договору оренди та повернення земельних ділянок, які є предметом договору оренди землі. Підставою позову є порушення відповідачами умов договору оренди в частині використання земельної ділянки відповідно до його умов. Зокрема, на думку Прокурора, відповідачі використовують земельні ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва - вирощування сільськогосподарських культур (соняшник) (як ріллю), натомість за видом угідь земельна ділянка належить до пасовищ (не підлягає розорюванню). За твердженням Прокурора, такі дії є порушенням умов договору про оренду землі, статті 35 Закону України "Про охорону земель", тому відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.09.2018 за рішенням суду.

Суд зазначає, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі").

Права та обов`язки орендодавця визначені у статті 24 Закону України "Про оренду землі". Так, відповідно до цієї статті орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Згідно з пунктом "а" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 у справі № 927/703/20 виснував, що основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання. Поділ земель на категорії передбачено Земельним кодексом України.

Статтею 19 Земельного кодексу України визначено, що за основним цільовим призначенням землі України поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно з пунктом "а" частини 2 статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (Рілля - земельні ділянки, які систематично обробляються і використовуються під посів сільськогосподарських культур; Багаторічні насадження; Сіножаті - земельні ділянки, вкриті багаторічною трав`янистою рослинністю, що систематично використовуються для сінокосіння; Пасовища - земельні ділянки, вкриті багаторічною трав`янистою рослинністю, що систематично використовуються для випасання худоби; Перелоги.)

Згідно з пунктом «а» частини першої статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням. Статтею 34 Земельного кодексу України передбачено такий вид цільового призначення землі, як землі для сінокосіння і випасання худоби. Відповідно до Класифікації видів земельних угідь, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, до групи угідь «рілля» належать сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур; до ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби. Отже, земельна ділянка, надана в оренду для сінокосіння і випасання худоби (угіддя - пасовища, сіножаті), може використовуватися лише в межах цього виду цільового призначення, а орендар зобов`язаний використовувати таку ділянку виключно для сінокосіння і випасання худоби, без права її розорювання під посіви товарних сільськогосподарських культур. Аналогічний правовий висновок неодноразово формулювався Верховним Судом, який вказував, що використання орендованих земельних ділянок, призначених для сінокосіння та випасання худоби, як ріллі, є використанням не за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки визначені Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до частини 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 141 Земельного кодексу України також визначає підстави припинення права користування земельними ділянками.

Разом з тим за змістом статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 289/718/18).

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені частиною 1 статті 141 Земельного кодексу України, та правила частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних.

Отже, до відносин, пов`язаних із орендою землі, застосовуються положення Цивільного кодексу України, і при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди землі застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Водночас застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність і розумність (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 за позовом про розірвання договору оренди землі).

За змістом ст.ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; в п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України та ст. 35 Закону України «Про охорону земель» землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання земель за цільовим призначенням та дотримуватись установлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 37 Закону України «Про охорону земель» (в редакції чинній на момент укладення Договору) власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ.

Цільове призначення земельної ділянки - це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення (ст. 1 Закону України «Про землеустрій»).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення. Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим (частини 1, 3 статті 19 ЗК України).

За змістом ч. 5ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, установлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

Наведений правовий висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 (п.29).

Земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені в Класифікації видів цільового призначення земель (подібний правовий висновок наведений в постановах Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 468/1498/17-ц, від 21.06.2022 у справі № 912/1520/21, від 16.11.2022 у справі № 914/291/22).

Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання урегульовані ст. 22 ЗК України, за змістом якої землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, в тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частина 1); до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (частина 2 в редакції, чинній на час укладення договору оренди землі від 28.05.2020).

За ч. 3 ст 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються в власність та надаються в користування, зокрема: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У статтях 31, 33-37 ЗК України визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства.

За змістом статті 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Системний аналіз положень наведених норм дозволяє дійти висновку, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо. Проте, за приписами частини 5 статті 20, статті 34 ЗК України земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби може використовуватися лише у межах цього виду використання, отже, за умови передачі в оренду земельної ділянки, що за видом використання належить до пасовищ, орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку виключно для сінокосіння і випасання худоби, тобто в межах виду користування (аналогічні за змістом висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, у постановах Верховного Суду: від 30.07.2024 у справі № 917/14/22, від 16.11.2022 у справі № 914/291/22, від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17, від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19, від 22.01.2020 у справі № 468/1498/17-ц).

Як встановлено судом, виходячи з умов Договорів відповідачу в оренду передані земельні ділянки загальною площею 241,15 га, у тому числі: 213,04 га пасовища та 28,1014 га сіножаті.

Крім договорів оренди землі, укладених між орендодавцем та першим відповідачем ФОП Прошкіним О.Г., у справі також встановлено наявність договору суборенди, яким пояснюється участь у справі другого відповідача. Так, 17.06.2020 між першим відповідачем орендарем ФОП Прошкіним О.Г. та другим відповідачем ФОП Прошкіною О.В. укладено договори суборенди земельних ділянок з кадастровими номерами 6320284400:02:000:0196 та 6320284400:02:000:0197, і саме цей факт укладення договорів суборенди є підставою для залучення другого відповідача до участі у справі. Оскільки з моменту укладення цих договорів фактичним користувачем зазначених двох ділянок стала ФОП Прошкіна О.В., саме вона на час виявлення порушення фактично володіла та обробляла ці ділянки, у зв`язку з чим обов`язок повернути ділянки з кадастровими номерами 6320284400:02:000:0196 та 6320284400:02:000:0197 покладається на обох відповідачів і на орендаря ФОП Прошкіна О.Г., і на суборендаря ФОП Прошкіну О.В., оскільки без покладення такого обов`язку на фактичного користувача ділянок рішення суду в цій частині неможливо буде виконати. Щодо решти трьох ділянок (з кадастровими номерами 6320284400:02:000:0344, 6320284400:02:000:0346 та 6320284400:01:000:0437) договорів суборенди не укладалося, тому обов`язок їх повернення покладається виключно на першого відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході досудового розслідування у кримінальному провадження №12025226060000072 від 09.06.2025 під час оглядів місця події 09.06.2025 працівниками ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області із залученням представника власника Савинської селищної ради проведені огляди земельних ділянок з 6320284400:02:000:0197, к.н. 6320284400:02:000:0344, 6320284400:02:000:0196, 6320284400:02:000:0346, 6320284400:01:000:0437, які розташовані за межами населених пунктів Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області. В ході огляду встановлено, що земельні ділянки оброблені та засіяні суцільно видимими рядами сільськогосподарської культури - соняшник.

В ході оглядів місця події 24.06.2025 у кримінальному провадження №12025226060000072 від 09.06.2025 працівниками ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області із залученням головного спеціаліста-державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель ГУ Держгеокадастру у Харківській області Тертичного А.С. проведені огляди земельних ділянок з к.н. 6320284400:02:000:0196, 6320284400:02:000:0197, 6320284400:02:000:0344, 6320284400:02:000:0346, 6320284400:01:000:0437, які розташовані за межами населених пунктів Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області. В ході огляду встановлено, що земельні ділянки оброблені та засіяна суцільно видимими рядами сільськогосподарської культури соняшник. В ході вищевказаних оглядів на земельних ділянках не виявлені трав`яні кормові культури для сінокосіння та випасу худоби, тобто всі земельні ділянки використовуються як рілля.

Одночасно з цим, факт засіяння спірних земельних ділянок конкретною сільськогосподарською культурою (соняшником) підтверджується відкритими джерелами Карти посівів в Україні (https://ukraine-cropmaps.com/ ), яка базується на даних супутникового моніторингу, на якій території земельних ділянок 6320284400:02:000:0196, 6320284400:02:000:0197, 6320284400:02:000:0344, 6320284400:02:000:0346, 6320284400:01:000:0437 станом на літо 2025 року позначені жовтим кольором, що відповідно до умовних позначень карти відповідає посівам соняшнику. Також, в рамках вищевказаного кримінального провадження отримано висновок спеціаліста від 10.07.2025, відповідно до якого головним спеціалістом сектору державного геодезичного нагляду Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Тертичним Андрієм Сергійовичем проведено дослідження, за результатами якого встановлено, що вищезазначені земельні ділянки відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення « 01.01» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Право користування (оренди) земельними ділянками зареєстровано за громадянином Прошкіним Олександром Геннадійовичем. Виїздом на місце 24.06.2025 встановлено, що земельні ділянки кадастрові номери: 6320284400:02:000:0344, 6320284400:02:000:0196, 6320284400:02:000:0346, 6320284400:02:000:0197, 6320284400:01:000:0437 засіяні сільськогосподарською культурою- соняшником.

Спеціалістом зазначено, що відповідно до статті 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами ВИКЛЮЧНО в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України.

Додатком 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, передбачено, що підгрупа земельних угідь «сіножаті» включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки. B свою чергу, підгрупа земельних угідь «пасовища» включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки. Група систематично «рілля» включає сільськогосподарські угіддя, які обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї i теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті i пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.

Таким чином, вирощування сільськогосподарської продукції на пасовищах та сіножатях не передбачено. Разом з цим, спеціаліст у вказаному висновку зазначає, що ст. 35 ЗУ «Про охорону земель», ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням, а відповідно до ст.ст. 141, 143 ЗК України використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку та відповідно до ст. 56 ЗУ «Про охорону земель», ст. 211 ЗК України за не виконання особою вимог щодо використання земель за цільовим призначенням може бути передбачена кримінальна відповідальності.

Отже, у рамках кримінального провадження № 12025226060000072 встановлений факт розорювання та засівання сільськогосподарськими культурами (соняшник) спірних земельних ділянок .

Додатково, суд зазначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків ( ч.ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. (ст. 78 ГПК України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборони щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12. 2022 у справі № 477/2330/18).

Частиною 1 ст. 222 КПК України передбачено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Отже, ст. 222 КПК України встановлює недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування без отримання дозволу.

Дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні 12025226060000072 наданий на підставі постанови процесуального керівника - начальника Балаклійського відділу Ізюмської окружної проуратури - Ігора Кривича ( том 1, арк. спр. 206.) від 18.12.2025.

Оскільки позовна заява підготовлена та подана прокурором, дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування наданий саме прокурору для розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування (ч. 1 ст. 214 КПК України).

Отже, постанова керівника органу прокуратури про призначення прокурора у кримінальному провадженні є процесуальним документом у досудовому розслідуванні.

Оскільки відповідно до приписів ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора, суд вважає, що постанова про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування в кримінальному провадженні №12025226060000072 винесена саме прокурором, визначеним керівником органу прокуратури у цьому кримінальному провадженні, а як позов у цій справі, так і дозвіл на розголошення відомостей надані одним і тим же органом Ізюмською окружною прокуратурою, суд дійшов висновку про правомірність використання такого дозволу саме у цій справі.

За наведених обставин, відсутні підстави для висновку про те, що докази, отримані з матеріалів досудового розслідування та використані у господарському провадженні, були отримані у незаконний спосіб, та є недопустимими.

Таким чином, у рамках кримінального провадження № 12025226060000072 встановлений факт розорювання та засівання сільськогосподарськими культурами (соняшником) спірних земельних ділянок.

Враховуючи, що спірні земельні ділянки передані в оренду першому відповідачу за договорами оренди земельних ділянок за видом угідь належать до пасовищ, то їх розорювання та вирощування сільськогосподарських культур (як і соняшника) є порушенням умов цього Договорів, статті 35 Закону України «Про охорону земель», що є підставою для припинення дії зазначених вище Договорів оренди землі шляхом їх розірвання за рішенням суду згідно умов Договорів та відповідно до ч. 2 статті 651 ЦК України.

За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом. Договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У розумінні положень наведеної норми істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися в сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору, на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися в сторони, яка вимагає розірвання договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини 1 статті 627 ЦК України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Положення статті 525 ЦК України встановлює загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку в володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; в п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

За частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з частиною 1 статті 96 ЗК України та статтею 35 Закону України «Про охорону земель» землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання земель за цільовим призначенням та дотримуватись установлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Відповідно до частин 1 3 статті 37 Закону України «Про охорону земель» (в редакції чинній на момент укладення договору оренди землі) власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ.

Цільове призначення земельної ділянки - це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення (стаття 1 Закону України «Про землеустрій»).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення. Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим (частини 1, 3 статті 19 ЗК України).

За змістом частини 5 статті 20 ЗК України (в редакції чинній на час укладення договору оренди землі від 28.05.2020) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, установлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

Наведений правовий висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 (п.29).

Земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені в Класифікації видів цільового призначення земель (подібний правовий висновок наведений в постановах Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 468/1498/17-ц, від 21.06.2022 у справі № 912/1520/21, від 16.11.2022 у справі № 914/291/22).

Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання урегульовані статтею 22 ЗК України, за змістом якої землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, в тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частина 1); до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (частина 2 в редакції, чинній на час укладення договору оренди землі від 28.05.2020).

За частиною 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються в власність та надаються в користування, зокрема: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У статтях 31, 33-37 ЗК України визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства.

За змістом статті 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Системний аналіз положень наведених норм дозволяє дійти висновку, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо. Проте, за приписами частини 5 статті 20, статті 34 ЗК України земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби може використовуватися лише у межах цього виду використання, отже, за умови передачі в оренду земельної ділянки, що за видом використання належить до пасовищ, орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку виключно для сінокосіння і випасання худоби, тобто в межах виду користування (аналогічні за змістом висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, у постановах Верховного Суду: від 30.07.2024 у справі № 917/14/22, від 16.11.2022 у справі № 914/291/22, від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17, від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19, від 22.01.2020 у справі № 468/1498/17-ц).

У розділі Договору "Зміна умов договору і припинення цого дії" сторони погодили, що дія Договору припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

Матеріалами справи підтверджується, що спірні земельні ділянки, всупереч положень законодавства та умов Договору, використовувалась орендарем як рілля, під розорювання та посіви сільськогосподарських культур (соняшника). Наведені обставини відповідачем на підставі належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76 - 77 ГПК України, не спростовані.

Оцінюючи істотність порушення, суд також зважає на такі чинники:

- Екологічна шкода. Перетворення 240,1523 га пасовищ на ріллю та вирощування інтенсивної монокультури (соняшнику) призводить до виснаження ґрунту, зміни його фізико-хімічних властивостей, знищення сформованої екосистеми та гумусового шару.

- Економічна шкода громаді. Відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка (НГО) 1 га пасовищ є суттєво нижчою за НГО 1 га ріллі. Оскільки розмір орендної плати обчислюється у відсотках від НГО землі, Відповідач 1, сплачуючи орендну плату як за пасовища, фактично використовував землю як ріллю для отримання надприбутків від продажу соняшника. Тим самим територіальна громада позбавилася належних надходжень до місцевого бюджету. За таких обставин, самовільне розорювання пасовищ є істотним порушенням договорів оренди землі, що є законною підставою для їх дострокового розірвання в судовому порядку.

Щодо заперечень 1-го відповідача, суд зазначає що заперечення відповідача ґрунтуються на довільному та помилковому тлумаченні норм матеріального і процесуального права, спростовуються наявними у справі доказами та підлягають відхиленню з огляду на наступне.

По-перше, доводи відповідача про те, що засівання соняшником є «заходом з докорінного поліпшення ґрунтів», а також його посилання на ухвалу Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 917/67/21 є юридично неспроможними та безпідставними. За змістом статей 20, 37, 55 Закону України «Про землеустрій» та Земельного кодексу України, будь-яка зміна виду угідь (зокрема переведення пасовищ чи сіножатей у ріллю) або проведення культуртехнічних робіт допускається виключно на підставі спеціально розробленого, погодженого та затвердженого власником землі (Савинською селищною радою) проєкту землеустрою щодо впорядкування угідь. Відповідач не надав суду жодного документального підтвердження (проєкту землеустрою, агрохімічного паспорта чи дозволу орендодавця), яке б свідчило про проведення саме меліоративних робіт. Суцільне розорювання 240,1523 га пасовищ важкою технікою та їх засівання виснажливою технічною монокультурою (соняшником) за своїми агротехнічними та біологічними властивостями є руйнуванням природного дернового покриву, а не його «поліпшенням». Наведена відповідачем ухвала ВС у справі № 917/67/21 не містить універсальної правової позиції, а лише констатує процесуальні обставини конкретної справи, де судами досліджувалися зовсім інші докази.

По-друге, оскільки об`єктом оренди за договорами визначено саме пасовища та сіножаті, їх самовільна трансформація в ріллю є істотним порушенням умов договору та самовільною зміною цільового призначення конкретної земельної ділянки, що згідно з п. «ґ» ч. 1 ст. 141 ЗК України є самостійною підставою для припинення права користування.

По-третє, суд відхиляє аргументи відповідача про відсутність істотного порушення (ст. 651 ЦК України) та завданої шкоди. Істотність порушення полягає у тому, що внаслідок дій відповідача орендодавець (громада) позбавився того, на що розраховував при укладенні договорів - збереження екологічного стану, протиерозійних властивостей та природного ресурсу пасовищ. Крім того, територіальній громаді завдано матеріальної шкоди: ставка орендної плати за пасовища є значно нижчою, ніж за ріллю, а отже, використовуючи землі як ріллю для вирощування високодохідного соняшнику та сплачуючи занижену орендну плату, відповідач спричинив систематичне недоотримання коштів місцевим бюджетом.

По-четверте, заперечення відповідача щодо процесуальної неповноти та недопустимості протоколів огляду місця події від 09.06.2025 та 24.06.2025, а також висновку спеціаліста Держгеокадастру від 10.07.2025 спростовуються приписами статей 73, 7679, 91 ГПК України. Матеріали кримінального провадження належним чином зафіксували фактичний стан земельних ділянок і є письмовими доказами у господарському процесі. За правилом вірогідності доказів (ст. 79 ГПК України), висновок спеціаліста у сукупності з фототаблицями та даними супутникового знімання беззаперечно доводить факт розорювання та засівання земель соняшником. Відповідач не надав жодного належного контрдоказу (наприклад, акта власних агрохімічних обстежень чи довідки про використання ділянок за цільовим призначенням), а неучасть відповідачів під час проведення слідчих дій не позбавляла їх права надати власні докази на спростування зафіксованих обставин у суді.

- По-п`яте, твердження відповідача про «разовий характер» дій та відсутність доказів порушень у 2026 році є безпідставними. Здійснене влітку 2025 року суцільне розорювання пасовищ і знищення природного дернового шару є завершеним правопорушенням із незворотними екологічними наслідками, адже відновлення пасовища вимагає тривалого часу та рекультивації. Сам факт такої безповоротної зміні стану угідь уже утворює склад істотного порушення договорів оренди і є достатньою підставою для їх дострокового розірвання судом.

Крім того, суд зазначає, що статтею 22 Земельного кодексу України встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Так, до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя та несільськогосподарські угіддя (ч.2 ст.22 ЗК України).

Землі сільськогосподарського призначення поділяються на: рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги ( п.а ч. 2 ст.22 ЗК України).

При цьому, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( п.б ч. 3 ст.22 ЗК України).

Таким чином, землі сільськогосподарського призначення, незалежно від того чи рілля, чи багаторічні насадження, пасовища, можуть передаватися сільськогосподарським підприємствам лише для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Разом з цим, до ріллі відносять земельні ділянки, які систематично обробляються під посіви сільськогосподарських культур.

До багаторічних насаджень відносяться земельні ділянки, зайняті штучно створеними деревними, чагарниковими або трав`янистими багаторічними насадженнями, здатними давати урожай плодово-ягідної, технічної або лікарської продукції.

Сінокосами називають земельні ділянки, покриті багаторічною трав`янистою рослинністю, які систематично використовують для сінокосіння.

Пасовищами називають землі, покриті багаторічною трав`янистою рослинністю, які систематично використовуються для випасання худоби.

Отже, і рілля, і багаторічні насадження, сінокоси і пасовища можуть використовуватись для отримання сільськогосподарської продукції, але зі своїми обмеженнями.

З урахуванням вказаного, вид угідь - це різновид майна, яке в даному випадку поділяється на: рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги. А товарне сільськогосподарське виробництво, це мета, з якою надається угіддя.

Отже,перший відповідач отримав спірні ділянки для пасовища та сіножаті, на якій могло здійснювати товарне сільськогосподарське виробництво шляхом випасання худоби, але в порушення умов договору використовувало їх як ріллю.

Відтак, Суд погоджується з доводами прокурора про те, що допущене відповідачами порушення є істотним, оскільки сторони при укладенні договорів попередньо визначили єдиний вид цільового призначення ділянок виключно для пасовища та сіножаті, а фактичне розорювання ділянок та вирощування на них товарних культур позбавляє орендодавця можливості отримати ділянки назад у стані, придатному для використання за призначенням, погіршує якісні характеристики ґрунту та призводить до заниження розміру орендної плати, оскільки нормативна грошова оцінка ріллі є вищою за оцінку пасовищ і сіножатей.

Крім того, суд зазначає, що оскільки земельні ділянки з кадастровими номерами 6320284400:02:000:0196 та 6320284400:02:000:0197 передано в суборенду ФОП Прошкіній О.В., суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові Касаційного цивільного суду від 06.12.2024 у справі № 385/308/22, згідно з якою дії суборендаря не є автономними від договору оренди землі, а їх порушення прямо впливає на виконання зобов`язань орендаря перед орендодавцем. За таких обставин порушення цільового використання наявне як з боку орендаря, так і з боку суборендаря, що є підставою для покладення на обох відповідачів обов`язку повернути відповідні земельні ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору в судовому порядку зобов`язання припиняються з моменту набрання рішенням суду законної сили; відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки також припиняється.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Оскільки судом установлено факт істотного порушення відповідачами умов спірних договорів щодо цільового та раціонального використання земель (самовільне розорювання пасовищ і сіножатей), що є підставою для їх дострокового розірвання, вимога про повернення зазначених земельних ділянок Савинській селищній громаді у стані, придатному для використання за цільовим призначенням, є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню як законний і необхідний наслідок припинення орендних правовідносин.

За таких обставин позовні вимоги керівника Ізюмської окружної прокуратури є повністю обґрунтованими, підтвердженими належними, допустимими та вірогідними доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

При цьому, суд зазанчає, якщо спір виник внаслідок неправильних дій кількох відповідачів, судові витрати розподіляються між ними пропорційно до розміру задоволених позовних вимог до кожного з них.

При визначенні розміру судового збору, що підлягає стягненню з кожного з відповідачів, суд виходить з того, що керівником Ізюмської окружної прокуратури заявлено 7 вимог (що охоплюють вимоги немайнового характеру про розірвання договорів оренди та похідні вимоги про повернення земельних ділянок).

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач-1 (ФОП Прошкін Олександр Геннадійович) є орендарем та безпосереднім стороною-користувачем за всіма 5 (п`ятьма) спірними земельними ділянками, тоді як Відповідач-2 (ФОП Прошкіна Олена Віталіївна) залучена як співвідповідач лише в частині однієї позовної вимоги (щодо земельної ділянки, яка перебуває в її суборенді).

З огляду на наведене, виходячи з принципів справедливості, пропорційності та фактичного обсягу матеріально-правових вимог до кожного з відповідачів, суд дійшов висновку, що з Фізичної особи-підприємця Прошкіної Олени Віталіївни підлягає стягненню на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 1 331,20 грн (що становить 1/2 частини судового збору за 1 немайнову вимогу, заявлену до неї спільно з Відповідачем-1), а з Фізичної особи-підприємця Прошкіна Олександра Геннадійовича підлягає стягненню на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 17 305,60 грн (що включає повний розмір судового збору за вимогами, де він є єдиним відповідачем, а також 1/2 частини судового збору за спільною вимогою).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 42,53 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Керівника Ізюмської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області, Савинської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області, Ізюмської районної державної (військової) адміністрації Харківської області задовольнити.

2.Розірвати договір оренди землі від 20.09.2018 (з усіма додатковими угодами), укладений між Балаклійською районною державною адміністрацією та ФОП Прошкіним О.Г. (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6320284400:02:000:0196 загальною площею 73,3902 га, розташованої за межами населених пунктів на території Савинської селищної територіальної громади Ізюмського району Харківської області, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав 02.10.2018, номер запису про інше речове право 28240995.

3.Розірвати договір оренди землі від 20.09.2018 (з усіма додатковими угодами), укладений між Балаклійською районною державною адміністрацією та ФОП Прошкіним О.Г. (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6320284400:02:000:0197 загальною площею 59,1073 га, розташованої за межами населених пунктів на території Савинської селищної територіальної громади Ізюмського району Харківської області, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав 02.10.2018, номер запису про інше речове право 28239845.

4.Розірвати договір оренди землі від 10.09.2012 (з усіма додатковими угодами), укладений між Балаклійською районною державною адміністрацією та ФОП Прошкіним О.Г. (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6320284400:02:000:0344 загальною площею 39,9551га, розташованої за межами населених пунктів на території Савинської селищної територіальної громади Ізюмського району, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав 07.02.2018, номер запису про інше речове право 24754748.

5.Розірвати договір оренди землі від 10.09.2012 (з усіма додатковими угодами), укладений між Балаклійською районною державною адміністрацією та ФОП Прошкіним О.Г. (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6320284400:02:000:0346 загальною площею 40,5982 га, розташованої за межами населених пунктів на території нинішньої Савинської селищної територіальної громади Ізюмського району Харківської області, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав 06.02.2018, номер запису про інше речове право 24731466.

6.Розірвати договір оренди землі від 10.09.2012 (з усіма додатковими угодами), укладений між Балаклійською районною державною адміністрацією та ФОП Прошкіним О.Г. (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6320284400:01:000:0437 загальною площею 28,1014 га, розташованої за межами населених пунктів на території Савинської селищної територіальної громади Ізюмського району Харківської області, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав 07.02.2018, номер запису про інше речове право 24753918.

7.Зобов`язати ФОП Прошкіна О.Г. (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ФОП Прошкіну О.В. (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) повернути Савинській селищній раді земельні ділянки з кадастровим номером 6320284400:02:000:0196 площею 73,3902 га та к.н. 6320284400:02:000:0197 площею 59,1073 га, які розташовані на території Савинської селищної територіальної громади Ізюмського району Харківської області.

8.Зобов`язати ФОП Прошкіна О.Г. (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) повернути Савинській селищній раді земельні ділянки з к.н. 6320284400:02:000:0344 площею 39,9551га, 6320284400:02:000:0346 площею 40,5982 га, 6320284400:01:000:0437 площею 28,1014 га, які розташовані на території Савинської селищної територіальної громади Ізюмського району Харківської області.

9. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Прошкіна Олександра Геннадійовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м.Киї в, МФО № 820172, рахунок № UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2830) судовий збір у сумі 17 305,60 грн.

10. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Прошкіної Олени Віталіївни (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Харківської обласної прокуратури (код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м.Киї в, МФО № 820172, рахунок № UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2830) судовий збір у сумі у сумі 1331,20 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "17" вересня 2026 р.

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/960/26