Рішення № 139824979, 07.09.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р. Справа № 918/773/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради,

Західного офісу Державної аудиторської служби України в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Енерджі Груп",

Комунального підприємства "Рівненська обласна дитяча лікарня" Рівненської обласної ради

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 379 221 грн 44 коп.,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача-1 - не з`явився;

від позивача-2 - Галицька А.О. (самопредставництво);

від відповідача-1 - не з`явився;

від відповідача-2 - Романчук О.М., довіреність № 1178/01-09/26 від 24.08.2026 р.;

від прокуратури - Кривецька-Люліч Т.А.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

У судовому засіданні 7 вересня 2026 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2026 року заступник керівника Рівненської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради (далі - позивач-1), Західного офісу Державної аудиторської служби України в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області (далі - позивач-2) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Енерджі Груп" (далі - відповідач-1), Комунального підприємства "Рівненська обласна дитяча лікарня" Рівненської обласної ради (далі - відповідач-2), в якій просить:

- визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 05.07.2024 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 9 січня 2024 року № 074/Т, укладеного між Комунальним підприємством "Рівненська обласна дитяча лікарня" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Енерджі Груп";

- визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 07.08.2024 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 9 січня 2024 року № 074/Т, укладеного між Комунальним підприємством "Рівненська обласна дитяча лікарня" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Енерджі Груп";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Енерджі Груп" на користь Рівненської обласної ради в дохід обласного бюджету кошти у сумі 379 221 грн 44 коп.

Також заступник керівника Рівненської обласної прокуратури просить стягнути з відповідачів на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір в сумі 12 344 грн 32 коп.

До позовної заяви заступником керівника Рівненської обласної прокуратури долучено платіжну інструкцію від 15 червня 2026 року № 1274 (внутрішній номер 516101124) про оплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Рівненської області в розмірі 12 344 грн 32 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 9 січня 2024 року між Комунальним підприємством "Рівненська обласна дитяча лікарня" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Енерджі Груп" укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 074/Т.

Згодом сторони підписали ряд додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю товару: за умовами додаткової угоди від 05.07.2024 року № 3 - 8,30 грн/кВт*год без ПДВ (збільшено на 7,8%); за умовами додаткової угоди від 07.08.2024 № 4 - 8,75 грн/кВт*год без ПДВ (збільшено на 13,6%).

Отже, внаслідок укладення додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 13,6% ціни, визначеної сторонами при укладенні договору.

Враховуючи положення Закону України "Про публічні закупівлі", додаткові угоди до договору № 3 та № 4 підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а безпідставно отримані постачальником кошти - поверненню до місцевого бюджету.

Ухвалою суду від 24 червня 2026 року позовну заяву заступника керівника Рівненської обласної прокуратури прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено підготовче засідання на 24 серпня 2026 року.

1 липня 2026 року від відповідача-1 через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позов відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Енерджі Груп" вказані вимоги не визнає. Зазначає, що сторони договору, згідно з вимогами закону, на підставі даних з сайту ДП "Оператор ринку" та з урахуванням експертних висновків Рівненської торгово-промислової палати, підписали додаткові угоди № 3 від 05.07.2024 року щодо збільшення ціни за спожиту електричну енергію до 8,30 грн. без ПДВ та № 4 від 07.08.2024 року щодо збільшення ціни за спожиту електричну енергію до 8,75 грн. без ПДВ, якими змінено ціну за одиницю товару у зв`язку зі зміною та коливаннями ціни електроенергії на ринку.

Електрична енергія є специфічним товаром, що не складується, а отже неможливо здійснити електропостачальнику запас такого товару у себе на складі, щоб надалі реалізовувати за домовленою ціною із споживачем без прив`язки до об`єктивних ринкових факторів, що впливають на ціноутворення такого товару.

Істотною обставиною, що унеможливлює довгострокове прогнозування ціни на товар без врахування показників коливання ціни на електричну енергію є характер ф`ючерсних угод, якими є договори на постачання електричної енергії споживачу, а також обмеженість здійснити закупівлю товару на ринку з твердою ціною електропостачальником понад як на місяць постачання.

Відповідачем-1 надано довідки ТПП, які є офіційними документами, складеними уповноваженим суб`єктом господарювання, який має право на здійснення експертної діяльності. Вказані довідки підтверджують динаміку цін на певні проміжки часу та відображають середньозважений рівень ринкових показників. Це відповідає вимогам законодавства та практиці закупівель.

Висновки ТПП оформлені на підставі аналізу середньозважених цін на ринку "на добу наперед" в торговій зоні "Об`єднаної енергосистеми України" в період, максимально наближений до дати укладення відповідної додаткової угоди. Така практика є прийнятною і логічною з огляду на динамічність коливань на ринку електроенергії.

Отже, додаткові угоди були укладені виключно в межах ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуваннях Особливостей зокрема підпункту 2 пункту 19 з належним документальним підтвердженням. Адже достатньою правовою підставою для перегляду ціни є наявність об`єктивного коливання ринкових цін, підтвердженого висновком ТПП.

Відповідач-1 вказує, що є можливість внесення необмеженої кількості раз змін до договору про закупівлю електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару і без дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 відсотків за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку.

Так, відповідно до підпункту 2 п. 19 Постанови № 1178 відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання ціни такого товару на ринку. При цьому обмеження максимального відсотка збільшення ціни товару відсутні.

У відповідності до пункту 37 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" норми вказаного Закону мають застосовуватись з урахуванням особливостей, визначених Постановою № 1178.

8 липня 2026 року від позивача-2 через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення.

11 серпня 2026 року від відповідача-1 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання від 11.08.2026 року про зупинення розгляду справи до закінчення перегляду в касаційному порядку палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного справи № 922/2848/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.

Ухвалою суду від 24 серпня 2026 року у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Енерджі Груп" від 11.08.2026 року про зупинення розгляду справи відмовлено. Одночасно вказаною ухвалою підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 7 вересня 2026 року.

2 вересня 2026 року від відповідача-1 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання від 02.09.2026 року про зупинення розгляду справи, в якому просить повернутися до стадії підготовчого провадження та зупинити провадження у справі до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного справи № 916/2486/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення. Клопотання мотивоване тим, що у справі № 918/773/26 та у справі № 916/2486/23 (що прийнята до розгляду об`єднаною палатою) правовідносини стосуються оскарження додаткових угод до договору про постачання електричної енергії та стягнення безпідставно отриманих коштів, а відтак предмети і підстави позовів, нормативно-правове регулювання у вказаних справах є подібними.

У судовому засіданні 7 вересня 2026 року прокурор у справі та представник позивача-2 заперечили проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі. Представник відповідача-2 щодо вирішення клопотання про зупинення провадження у справі покладався на розсуд суду.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Енерджі Груп" від 02.09.2026 року про зупинення розгляду справи, суд не вбачає підстав для його задоволення.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду (частини 2, 3 статті 177 ГПК України).

Підготовче провадження у справі закрито 24.08.2026 року та призначено справу до розгляду по суті 07.09.2026 року, що підтверджується відповідною ухвалою суду.

Частиною першою статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

При цьому, суд зазначає, що норми ГПК України не містять прямої вказівки на можливість суду на стадії розгляду справи по суті приймати рішення про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні. При здійсненні правосуддя слід керуватись завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Водночас, повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття можливе лише у виняткових випадках за наявності обставин, які об`єктивно унеможливлюють реалізацію учасником справи відповідних процесуальних прав під час підготовчого провадження та мають істотне значення для правильного вирішення спору. У свою чергу саме на заявника покладається обов`язок доведення існування таких виняткових обставин.

Як вбачається зі змісту поданого клопотання, необхідність повернення до стадії підготовчого провадження відповідач-1 обґрунтовує необхідністю зупинити провадження у справі.

Згідно з частиною третьою статті 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Доводи відповідача-1 зводяться виключно до необхідності вирішення судом питання щодо зупинення провадження у справі, що, на думку суду, не є винятковою обставиною для повернення до стадії підготовчого провадження, оскільки положеннями ГПК передбачені чіткі підстави для зупинення при розгляді справи по суті, серед яких неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України).

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України).

Статтею 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч. 4). Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч. 5); запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (п. 5 ч. 5).

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України унормовано, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку (п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України).

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 5 ч. 1 ст. 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Приймаючи до уваги те, що у справі № 918/773/26 предметом перегляду є правомірність укладення додаткових угод до договору про постачання електричної енергії, відповідність таких змін вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", а також наслідки їх укладення; перегляд справи № 916/2486/26 у касаційному порядку об`єднаною палатою Верховного Суду за відсутності об`єктивної неможливості самостійного встановлення обставин у справі № 918/773/26 не зумовлює автоматичного чи обов`язкового зупинення провадження у справі; відповідачем-1 не надано суду належних та допустимих доказів того, що господарський суд позбавлений можливості встановити обставини справи № 918/773/26, надати їм належну правову оцінку та ухвалити законне і обґрунтоване рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів та чинного законодавства; господарський суд наділений повноваженнями самостійно досліджувати та встановлювати фактичні обставини спору незалежно від вирішення справи № 916/2486/26; зупинення провадження у цій справі за відсутності об`єктивної та обґрунтованої необхідності матиме наслідком лише безпідставного затягування її розгляду, що призведе до порушення вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також принципу ефективності судового захисту, а тому, судом, через необґрунтованість відмовляється у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Енерджі Груп" від 02.09.2026 року про зупинення розгляду справи.

У судовому засіданні 7 вересня 2026 року прокурор у справі підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача-2 у судовому засіданні 7 вересня 2026 року також підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 7 вересня 2026 року позов заперечив.

Позивач-1 у судове засідання 7 вересня 2026 року не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 24.08.2026 року, до електронного кабінету Рівненської обласної ради (т. 2 а.с. 147). В той час 21 липня 2026 року від представника позивача-1 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про розгляд справи без участі, в якому просить розглянути дану справу без участі представника Рівненської обласної ради.

Крім того відповідач-1 у судове засідання 7 вересня 2026 року також не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 24.08.2026 року, до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Енерджі Груп" (т. 2 а.с. 150). В той час про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

У той же час повторне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи належне повідомлення позивача-1 та відповідача-1 про судове засідання, призначене на 07.09.2026 року, та заяву позивача, а також неповідомлення відповідачем-1 про причини неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Рівненської обласної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Енерджі Груп".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора у справі, представників позивача-2 та відповідача-2, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

За результатами проведеної закупівлі у формі відкритих торгів UA-2023-12-20-017474-а, 9 січня 2024 року між Комунальним підприємством "Рівненська обласна дитяча лікарня" Рівненської обласної ради (далі - Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Енерджі Груп" (далі - Постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 074/Т (далі - Договір), відповідно до предмету якого за цим договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу (за кодом ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія) для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Загальна кількість електричної енергії за договором становить 1 381 000 кВт/год (пункт 2.2. Договору).

Згідно з умовами пункту 5.2. Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

У разі надання у встановленому порядку Постачальником Споживачу повідомлення про зміни умов цього договору (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, цей договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання Споживачу повідомлення, у спосіб визначений комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору:

1) розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою Споживача - у разі надання Постачальнику письмової заяви Споживача про незгоду/неприйняття змін у строк до зазначеної в повідомленні дати зміни умов даного договору;

2) зміненим на запропонованих Постачальником умовах - якщо Споживач не надав Постачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін у строк до зазначеної в повідомленні дати зміни умов даного договору.

Відповідно до пункту 5.3. Договору, Постачальник не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати, що не визначена цим договором.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (з першого по останнє число місяця (п. 5.5. Договору).

Пунктом 5.6. Договору передбачено, що ціна за одиницю товару за цим договором може змінюватися виключно з дотриманням сторонами норм, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", що оформлюються додатковою угодою. До зміни ціни за одиницю товару Постачальник зобов`язаний постачити електричну енергію за ціною, яка зазначена у договорі у чинній його редакції.

Відповідно до п. 13.10. Договору істотні умови цього договору не повинні змінюватися після підписання договору до повного виконання зобов`язань сторонами, крім випадків, визначених Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178 (зі змінами) та чинним законодавством України:

13.10.1. зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

13.10.2. погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному вебсайті ДП "Оператор ринку" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua - згідно з частиною 6 статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження на експертні висновки стосовно відсоткової зміни ціни товару на ринках.

Зміна ціни за одиницю товару застосовується з початку розрахункового періоду, у якому відбулись такі зміни.

13.10.3. покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

13.10.4. продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

13.10.5. погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

13.10.6. зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку зі зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;

13.10.7. зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Істотні умови договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих (тарифів) та нормативів, які застосовуються у договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або тарифу на послуги з розподілу електричної енергії, які враховуються в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за договором.

У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку:

- підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у договорі;

- нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП).

Згідно з комерційною пропозицією "Тендерна+ОСР", яка є додатком № 2 до Договору, ціна на електричну енергію за 1 кВт*год становить 7,70 грн. без ПДВ, зазначається у розрахунковому документі, виставленому за підсумком розрахункового періоду та включає наступні складові: закупівельна ціна електричної енергії для Споживача на сегментах ринку електричної енергії (ринку "на добу наперед", та/або внутрішньодобовому ринку, та/або ринку двосторонніх договорів, та/або балансуючому ринку) з урахуванням податків, зборів та платежів, що передбачені чинним законодавством України, які Постачальник сплачує при закупівлі електричної енергії та вартість послуг Постачальника електричної енергії; тариф на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК "Укренерго", що встановлюється відповідною Постановою НКРЕКП; тариф на послуги з розподілу електричної енергії оператора системи розподілу, що встановлюється відповідною Постановою НКРЕКП, грн. без ПДВ.

22 березня 2024 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до якої, керуючись ч. 5 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178 (зі змінами), пп. 13.10.5 п. 13.10 Розд. 13 Договору, а саме: "погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг),", сторони домовилися внести зміни до Договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік зменшення, викласти в новій редакції Додаток 2 "Комерційна пропозиція "Тендерна+ОСР" (Додаток 2 до Додаткової угоди) та встановити, що ціна на електричну енергію становить 6,8093 грн. без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.04.2024 року.

1 липня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Енерджі Груп" звернулось до Комунального підприємства "Рівненська обласна дитяча лікарня" Рівненської обласної ради з листом № 6/052, в якому товариство зазначило, що відповідно до даних офіційного веб-сайту ДП "Оператор ринку" відбулося зростання ціни на "на ринку на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку (РДН/ВДР) в період з березня, квітня і травня місяця 2024 року. Внаслідок істотної зміни обставин, які неможливо було передбачити в момент укладання договору, а саме у зв`язку із значним коливанням (зростанням) ціни на ринку, укладений договір та його виконання на діючих умовах є невигідним, тобто збитковим. З огляду на зазначене, наявні усі правові підстави для внесення змін до договору, в частині збільшення ціни.

5 липня 2024 року сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору, відповідно до якої, керуючись ч. 5 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178 (зі змінами), пп. 13.10.5 п. 13.10 Розд. 13 Договору, а саме: "погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести не збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення", сторони домовилися внести зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення, викласти в новій редакції Додаток 2 "Комерційна пропозиція "Тендерна+ОСР" (Додаток 2 до Додаткової угоди) та встановити, що ціна на електричну енергію становить 8,30 грн. без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.06.2024 року.

7 серпня 2024 року сторони уклали додаткову угоду № 4 до договору, відповідно до якої, керуючись ч. 5 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178 (зі змінами), пп. 13.10.5 п. 13.10 Розд. 13 Договору, а саме: "погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести не збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення", сторони домовилися внести зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення, викласти в новій редакції Додаток 2 "Комерційна пропозиція "Тендерна+ОСР" (Додаток 2 до Додаткової угоди) та встановити, що ціна на електричну енергію становить 8,75 грн. без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.07.2024 року.

Як слідує з долучених прокурором актів приймання-передачі електроенергії за січень 2024 року - січень 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Енерджі Груп" поставлено Комунальному підприємству "Рівненська обласна дитяча лікарня" Рівненської обласної ради 1 008 446 кВт*год електричної енергії на загальну суму 9 825 592 грн 58 коп.

Прокурор у справі вказує, що додаткові угоди від 05.07.2024 року № 3 та від 07.08.2024 року № 4 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 1 січня 2024 року № 074/Т укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому мають бути визнані недійсними в судовому порядку, а безпідставно сплачені кошти підлягають стягненню.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Такі випадки передбачено ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", за приписами якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У п. п. 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п.п. 5.6 постанови від 16.04.2019 року у справі № 910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і y разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У постанові від 15.10.2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковими угодами, укладеними з порушенням законодавства, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Факт незвернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Преамбулою Закону визначено, що метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Заявлена прокурором позовна вимога спрямована на захист державного та суспільного інтересу, оскільки проведення процедури закупівель та укладення договорів із порушенням законодавства про публічні закупівлі призводить до неефективного, нераціонального та нецільового використання бюджетних коштів, підриває довіру громадян і наносить матеріальний збиток, що не може не відобразитися на інтересах та авторитеті держави, оскільки створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок використання бюджетних коштів та може призвести до неможливості виконання завдань держави, в даному випадку коштів спрямованих на охорону здоров`я.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.

Статтею 5 цього Закону визначено, що система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме i нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Статтею 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Пунктами 6, 8 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України серед принципів, на яких ґрунтується бюджетна система, визначено принципи цільового та ефективного використання бюджетних коштів, дотримання яких забезпечується використанням бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, задля досягнення якісного запланованого результату при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів.

Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов`язками з управління бюджетними коштами) (ч. 3 ст. 19 Бюджетного кодексу України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 року у справі № 905/1907/21, оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади.

Місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними, характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Таким чином, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.7, 1.8 Статуту Комунального підприємства "Рівненська обласна дитяча лікарня" Рівненської обласної ради, затвердженого рішенням Рівненської обласної ради від 17.03.2023 року № 648, лікарня заснована на спільній власності територіальних громад Рівненської області. Власником лікарні є територіальні громади сіл, селищ, міст Рівненської області в особі Рівненської обласної ради. Контроль за забезпеченням збереження та ефективністю використання майна лікарні здійснює власник. Лікарня є неприбутковою організацією і фінансується за рахунок бюджетних коштів та інших джерел, незаборонених законом.

Оскільки укладання спірних додаткових угод призвело до неправомірного витрачання коштів обласного бюджету обласною прокуратурою у відповідності до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" скеровано на адресу Рівненської обласної ради лист від 11.05.2026 року № 24-446вих-26 про надання інформації, у тому числі щодо вжиття заходів до стягнення безпідставно сплачених коштів за незаконними додатковими угодами до договору, причин їх невжиття, а також намірів реалізувати вказані повноваження.

Відповідно до відповіді на зазначений лист від 20.05.2026 року № 09-1580/01 Рівненською обласною радою не вживались відповідні заходи, у тому числі щодо проведення претензійно-позовної роботи.

Крім того ч. 2 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" визначено, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Водночас, реалізація результатів заходів державного фінансового контролю спрямована на усунення виявлених порушень та здійснюється відповідно до чинного законодавства залежно від виду заходу державного фінансового контролю, що проводився.

При цьому, на підставі п.п. 8, 10 ст. 10 зазначеного Закону, органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016 року, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до п.п. 2, 3, абз. 3 п.п. 9 п. 4 Положення на Держаудитслужбу покладено здійснення контролю у міністерствах, інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах, суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи). Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки закупівель.

Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з п. 7 Положення, Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Положенням про Західний офіс Держаудитслужби, затвердженим наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 року № 23, передбачено, що у складі Західного офісу Держаудитслужби утворюються як структурні підрозділи управління у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій, Хмельницькій областях. Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно.

Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області є структурним підрозділом Західного офісу Держаудитслужби, що реалізує повноваження на території Рівненської області, зокрема реалізує державний фінансовий контроль та усуненням виявлених недоліків і порушень (п.п. 3, 4 Положення про Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, затвердженого наказом Західного офісу Держаудитслужби від 22.02.2022 року № 116).

Про те, що органи Державної аудиторської служби України є належними позивачами в правовідносинах у сфері публічних закупівель неодноразово засвідчив Верховний Суд, переглядаючи рішення судів по аналогічній категорії справ (постанови суду у справах № 911/1497/18, № 912/2887/18).

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній постанові від 21.03.2019 року у справі № 912/898/18, Держаудитслужба набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства питань збереження і використання активів.

Враховуючи те, що Управління Західного офісу Держаудитслужби у Рівненській області (далі - Управління) провело ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства "Рівненська обласна дитяча лікарня" Рівненської обласної ради за період з 01.04.2022 року по 30.06.2025 року, в ході якої встановлення порушення при укладенні оскаржуваних додаткових угод та безпідставне витрачання бюджетних коштів, які на даний час не усунуті, тому Управління залучається у якості позивача у даних правовідносинах.

Обласною прокуратурою 17.04.2026 року до Управління скеровано лист № 24-365вих-26 про надання інформації, на який 06.05.2026 року отримано відповідь № 131704-17/1016-2026 про те, що порушення щодо постачання електричної енергії за завищеною вартістю не усунуто.

Відповідно до ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявні підстави для захисту інтересів держави в особі Рівненської обласної ради та Західного офісу Держаудитслужби в особі Управління шляхом звернення до суду з даним позовом.

Враховуючи наведене, суд вважає, що прокурор у цій справі підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та цілком правильно визначив позивачів за пред`явленим ним до суду позовом.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом № 922-VIII (тут і надалі - у редакції, чинній станом на час укладення договору про закупівлю та оспорюваних додаткових угод до нього).

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону № 922-VIII відносини, пов`язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону № 922-VIII, частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 652 ЦК України разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною четвертою статті 41 Закону № 922-VIII визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина п`ята статті 41 Закону № 922-VIII). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

У спірних правовідносинах договір про закупівлю та оспорювані додаткові угоди до нього були укладені у період дії положень норм частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 1530-ІХ.

Щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 1530-ІХ) зазначає таке.

Законом № 1530-ІХ внесено зміни до Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) та викладено пункт 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону в такій редакції: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії".

Внесеними Законом № 1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10% залишилося незмінним і застосовується й надалі.

Так, на відміну від норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.

Додатково на підтвердження зазначеного свідчить зміст пояснювальної записки до проєкту Закону № 1530-IX (див. https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/634356), згідно з якою метою його прийняття було завершити реформу органу оскарження у сфері публічних закупівель, що відповідно дозволяє стверджувати, що подібні зміни вочевидь не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель (виконавцям) після підписання договору збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

Іншими словами, зміни та доповнення до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Проте пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII як у редакції, викладеній Законом № 114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Водночас положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10%. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10% ціни, встановленої в договорі закупівлі.

Тлумачення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII унормовано на рівні не більше 10%.

До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10% значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.

Отже, норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.

Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10%, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10% ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.

Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону № 922-VIII.

Окрім того збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.

До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2025 року у справі № 920/19/24 з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, повважала, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові відзначила, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом № 1530-ІХ до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10%, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.

Суд ураховує, що пунктом 3-7 розділу Х Перехідних положень Закону України "Про публічні закупівлі" установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом (далі - Особливості), визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених пунктом 3-8 цього розділу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178 затверджені Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (надалі - "Особливості").

В даному спорі до застосування не підлягає редакція підпункту 2 пункту 19 Особливостей в редакції Постанови КМУ № 1067 від 01.09.2025 року, оскільки як договір, так і спірні додаткові угоди укладені до прийняття вказаної постанови, яка не має ретроспективної дії на правовідносини, які виникли до її прийняття.

Пунктом 19 Особливостей передбачено, що істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону;

9) зменшення обсягів закупівлі та/або ціни згідно з договорами про закупівлю робіт з будівництва об`єктів нерухомого майна відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 382 "Про реалізацію експериментального проекту щодо відновлення населених пунктів, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації" (Офіційний вісник України, 2023 р., № 46, ст. 2466), якщо розроблення проектної документації покладено на підрядника, після проведення експертизи та затвердження проектної документації в установленому законодавством порядку.

Суд проаналізував обґрунтування необхідності зміни ціни, як підставу для підписання спірних додаткових угод.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження належного обґрунтування коливання ціни на ринку з моменту укладення договору до моменту укладення додаткових угод від 05.07.2024 року № 3 та від 07.08.2024 року № 4.

Підставою для внесення змін до договору за додатковою угодою від 05.07.2024 року № 3 став лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Енерджі Груп" про те, що упродовж березня, квітня і травня 2024 року відбулося зростання на РДН/ВДР, що є істотною обставиною.

Так, на обґрунтування необхідності внесення змін до договору надано експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати В-165 від 01.07.2024 року, в якому проведено моніторинг цін на електричну енергію на ринку "на добу наперед" (РДН), зокрема: 28.12.2023 та червень (01.06.-30.06.), 11.01.2024-31.01.2024 та червень (01.06.-30.06.), 17.01.2024-31.01.2024 та червень (01.06.-30.06.), 18.01.2024-31.01.2024 та червень (01.06.-30.06.), а також впродовж січня-червня 2024 року, зокрема6 січень: (01.01.-31.01.), лютий (01.02.-29.02.), березень (01.03.-31.03), квітень (01.04.-30.04.), травень (01.05.-31.05.), червень (01.06.-30.06.).

У вказаному висновку зазначено, що у червні 2024 року середньозважена ціна на електроенергію на РДН (ОЕС) збільшилася на 54,29% в порівнянні з 28.12.2023 року; у червні 2024 року - на 52,62% в порівнянні з періодом 11.01.2024-31.01.2024 року; у червні 2024 року - на 37,63% в порівнянні з періодом 17.01.2024-31.01.2024 року; у червні 2024 року - на 40,59% в порівнянні з періодом 18.01.2024-31.01.2024 року; у червні 2024 року - на 40,04% в порівнянні з січнем 2024 року; у червні 2024 року - на 65,31% в порівнянні з лютим 2024 року; у червні 2024 року - на 74,89% в порівнянні з березнем 2024 року; у червні 2024 року - на 62,08% в порівнянні з квітнем 2024 року; у червні 2024 року - на 27,98% в порівнянні з травнем 2024 року.

Разом з цим, Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Енерджі Груп" не обґрунтовано, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, не наведено причин, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним, зокрема з урахуванням складових ціни (закупівельної ціни електричної енергії, а також тарифів на послуги з передачі електричної енергії і з розподілу електричної енергії оператора системи розподілу).

Оскільки навіть з врахуванням цін за електричну енергію на РДН/ВДР у зазначені періоди, а також відповідних тарифів, визначених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 09.12.2023 року № 2322 та № 2339, ціна за договором значно вища.

Обґрунтування та документальне підтвердження при укладанні додаткової угоди від 07.08.2024 року № 4 відсутні.

Крім того підставою зміни ціни у додаткових угодах № 3 та № 4 зазначено ч. 5 п. 19 Особливостей, тобто погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг).

Також судом встановлено, що казані додаткові угоди розповсюджують свою дію на відносини сторін, які виникли до їх укладення, тобто такі угоди змінюють ціну за товар після його споживання.

Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Натомість угодою № 3 внесено зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення, зокрема ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію визначена у розмірі 8,30 грн/кВт*год без ПДВ, тобто ціна збільшилась на 7,8%, а угодою № 4 внесено зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення, зокрема ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію визначена у розмірі 8,75 грн/кВт*год без ПДВ, тобто ціна збільшилась на 13,6%, тобто за останньою угодою ціну збільшено понад порогове обмеження встановлене законом.

Суд враховує, що зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 2 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є не прогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Законом № 922-VIII не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 6 лютого 2025 року у справі № 916/747/24).

Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.

Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 5 вересня 2023 року у справі № 926/3244/22).

Водночас наведені документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, пропорційності їх зростання, у них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв`язку із чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII.

Підсумовуючи суд зазначає, що необхідність внесення зазначених змін не можна вважати обґрунтованим та такою, що підтверджена належними доказами, окрім того, спірною угодою № 4 збільшено ціну за одиницю товару понад 10%.

Водночас суд звертає увагу сторін, що посилання відповідача-1 на підпункт 2, підпункт 7 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року № 1178 не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спору, оскільки: 1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; 2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою (правова позиція ВС викладена у постанові від 28 серпня 2024 року у cправі № 918/694/23).

З урахуванням наведеного суд робить висновок щодо наявності підстав для визнання оспорюваних додаткових угод № 3 та № 4 до договору недійсними, оскільки вони укладені всупереч вимог статі 41 Закону № 922-VIII та не містять належних доказів коливання цін на ринку з моменту укладення договору до моменту внесення змін, змінюють ціну товару після того як товар було спожито, а оспорювана угода № 4 збільшує ціну за одиницю товару понад 10% що заборонено законом, який регулює спірні правовідносини щодо процедури публічних закупівель.

Оскільки зазначені додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, то підстава для оплати електричної енергії за встановленою у них ціною відпала, а тому грошові кошти, на підставі норм статей 216, 1212 ЦК України, у заявленому розмірі Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Енерджі Груп" має повернути (аналогічні висновки наведено у пунктах 71, 72, 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22).

Згідно з актом ревізії внаслідок укладання зазначених додаткових угод Товариству з обмеженою відповідальністю "Захід Енерджі Груп" безпідставно сплачено 695 819 грн 16 коп., з яких: 379 221 грн 44 коп. - кошти обласного бюджету та 316 597 грн 72 коп. - лікарні.

Таким чином, грошові кошти в сумі 379 221 грн 44 коп. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-1, оскільки підстава їх набуття відпала. А тому відповідач-1 зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що додаткові угоди до договору, які були предметом розгляду, укладені з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці угоди судом визнаються недійсними.

Надмірно сплачені кошти в сумі 379 221 грн 44 коп. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-1, оскільки підстава їх набуття відпала. А тому вказані кошти необхідно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Енерджі Груп" на користь Рівненської обласної ради в дохід обласного бюджету.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

У позовній заяві заступник керівника Рівненської обласної прокуратури просить стягнути з відповідачів на користь Рівненської обласної прокуратури судовий збір в сумі 12 344 грн 32 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

На підставі підпунктів 1-2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до господарського суду: 1) позовної заяви майнового характеру: збір становить - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) позовної заяви немайнового характеру: збір становить - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб на місяць з 01.01.2026 року встановлено у розмірі 3 328 грн 00 коп.

Враховуючи, що заступником керівника Рівненської обласної прокуратури заявлено дві вимоги немайнового характеру, за які судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожну вимогу окремо, а також одну вимогу немайнового характеру, за яку судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, відповідно останній зобов`язаний був сплатити при поданні позову до суду судовий збір в розмірі 12 344 грн 32 коп. (3 328,00*2 + (379 221,44*1,5%)).

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні даного позову Рівненською обласною прокуратурою було сплачено 12 344 грн 32 коп., що підтверджується платіжною інструкцією від 15 червня 2026 року № 1274 (внутрішній номер 516101124).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 12 344 грн 32 коп. покладаються на відповідачів у справі, по 6 172 грн 16 коп. на кожного.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 178, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 05.07.2024 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 9 січня 2024 року № 074/Т, укладеного між Комунальним підприємством "Рівненська обласна дитяча лікарня" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Енерджі Груп".

Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 07.08.2024 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 9 січня 2024 року № 074/Т, укладеного між Комунальним підприємством "Рівненська обласна дитяча лікарня" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Енерджі Груп".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Енерджі Груп" (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 4А/6А, офіс 508, код ЄДРПОУ 43752746) на користь Рівненської обласної ради (33013, Рівненська обл., м. Рівне, м-н Просвіти, буд. 1, код ЄДРПОУ 21085816) в дохід обласного бюджету кошти у сумі 379 221 (триста сімдесят дев`ять тисяч двісті двадцять одна) грн 44 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Енерджі Груп" (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 4А/6А, офіс 508, код ЄДРПОУ 43752746) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, банк: Державна казначейська служба м. Київ) 6 172 (шість тисяч сто сімдесят дві) грн 16 коп. витрат по оплаті судового збору.

Стягнути з Комунального підприємства "Рівненська обласна дитяча лікарня" Рівненської обласної ради (33027, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Київська, буд. 60, код ЄДРПОУ 03067009) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, банк: Державна казначейська служба м. Київ) 6 172 (шість тисяч сто сімдесят дві) грн 16 коп. витрат по оплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 17 вересня 2026 року.

Суддя Політика Н.А.