Ухвала суду № 139823946, 03.09.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/7840/26

Провадження № 1-кс/0203/5049/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 від 10.08.2024 про закриття кримінального провадження №42024040000000162 від 13.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Центрального районного суду міста Дніпра зі скаргою на постанову старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 від 10.08.2024 про закриття кримінального провадження №42024040000000162 від 13.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.

Подана скарга обґрунтована тим, що слідчий встановив всі обставини несвоєчасного виконання ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 04.12.2023 у справі №554/450/23, яка має зобов`язальний характер, але зробив неправильний висновок про те, що за це не передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 382 КК України.

Матеріали кримінального провадження №42024040000000162 надійшли до суду 03.09.2026.

У судове засіданні ані скаржник, ані прокурор не з`явилися, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. У поданій скарзі ОСОБА_3 заявив клопотання про розгляд скарги без його участі.

Перевіривши викладені в скарзі доводи, а також матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення в порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод і інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Частиною 1 ст. 303 КПК України визначено право на оскарження та перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового провадження, зокрема, рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження заявником.

Судом встановлено, що у провадженні Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, перебували матеріали кримінального провадження №42024040000000162 від 13.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, яке розпочато на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.03.2024 у справі №201/2097/24, якою зобов`язано уповноважену особу Дніпропетровської обласної прокуратури внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 від 19.02.2024 про те, що уповноважені особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Полтаві, не внесли відомості про вчинення кримінального правопорушення на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 04.12.2023 у справі №554/450/23, якою Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване в м. Полтаві, зобов`язано внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 від 15.01.2023.

Постановою старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_4 від 10.08.2024 було закрито кримінальне провадження №42024040000000162 від 13.03.2024, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, у зв`язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

За правилами, встановленими ч.ч. 1, 2, 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Частинами 1, 3 ст. 26 КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Аналіз приведених норм у їх системному взаємозв`язку дає підстави дійти висновку про те, що до суду за захистом порушеного права у порядку, визначеному главою 26 КПК України, може звернутися будь-яка особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено.

При цьому процес такого захисту у суді обмежено законодавцем принципами змагальності та диспозитивності.

Принцип змагальності за загальним правилом визначає для сторін ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій. Такий принцип, зокрема, полягає у покладенні на заявника (його представника), які звернулися до суду за скаргою, обов`язку з доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог. Невиконання такого обов`язку несе процесуально негативні наслідки у вигляді настання ризиків, визначених процесуальним законом (відмова у відкритті провадження, повна або часткова відмова у її задоволенні тощо).

Принцип диспозитивності, натомість, має дещо інший юридичний зміст, згідно з яким суд зобов`язаний розглянути справу винятково в межах заявлених позивачем вимог. При цьому заявник розпоряджається своїми правами щодо предмету скарги на власний розсуд.

Принцип диспозитивності при розгляді справи та ухваленні у ній рішення процесуально обмежує суд доводами сторони та доказами, наданими на підтвердження таких доводів. При цьому межі самостійно визначених заявником доводів суд порушувати не має права.

Зі змісту обґрунтувань поданої скарги вбачається, що ОСОБА_3 не погоджується саме з висновком слідчого щодо відсутності складу кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 382 КК України за встановлених в повному обсязі обставин кримінального провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Відсутність складу злочину як підстава для закриття провадження застосовується, коли встановлено, що подія, з приводу якої надійшли заява або повідомлення, мала місце, була результатом вчиненого особою діяння (дії або бездіяльності), але сама по собі не є злочином, оскільки: а) відсутній хоча б один із елементів складу злочину (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона); б) наявні обставини, які виключають злочинність діяння.

Постанова про закриття справи може вважатись обґрунтованою, якщо вона відповідає таким вимогам: а) висновки, сформульовані в постанові, підтверджуються наявними доказами; б) слідчим враховано й досліджено всі докази; в) ці докази досліджено в сукупності; г) на підставі цих доказів можливим є тільки один висновок; д) висновки, сформульовані в постанові, не суперечать фактичним обставинам; е) резолютивна частина постанови повністю відповідає описово-мотивувальній частині.

Із постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що слідчим в тому числі було проаналізовано склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, та за встановлених обставин зроблено висновок про відсутність об`єктивної та суб`єктивної сторони злочину.

За ознаками суб`єктивної сторони злочин, передбачений ст. 382 КК України, характеризується наявністю вини у формі прямого умислу (Постанова Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 26 лютого 2019 року в рамках справи №554/10478/15-к, провадження № 51-9155км 18).

Для встановлення факту умисного невиконання судового рішення має важливе значення з`ясування питання про наявність реальної можливості його виконати. Зокрема, відсутність реальної можливості виконати рішення суду виключає відповідальність за ст. 382 КК України. Водночас, для встановлення факту умисного невиконання достатньо підтвердити, що зобов`язана особа мала можливість хоча б частково виконати судове рішення, але без поважних причин не зробила цього.

З огляду на фактичні обставини кримінального провадження, зокрема, що ухвала Октябрського районного суду м. Полтави від 04.12.2023 у справі №554/450/23, яка надійшла до ТУ ДБР у м. Полтаві засобами кур`єрського зв`язку суду 12.02.2024 (зареєстрована 13.02.2024 за вх.№3600-24/п), була виконана та відповідні відомості внесені до ЄРДР 29.06.2024, висновки слідчого про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, є ґрунтовними

Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що слідчим Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 всебічно, повно та об`єктивно досліджено всі обставин справи, надано оцінку зібраним доказам та обґрунтовано закрито кримінальне провадження №42024040000000162 на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України.

Керуючись ст. ст. 303-306, 307, 369, 371, 372 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 від 10.08.2024 про закриття кримінального провадження №42024040000000162 від 13.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали слідчого судді складений та проголошений 10.09.2026 о 16:00 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1