Рішення № 139822595, 16.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2775/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/2775/26

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26302595)

до відповідача: Громадської організація Товариства інвалідів Жовтневий (65046, м. Одеса, вул. Європейська, буд. 48, код ЄДРПОУ 20991004)

про стягнення 94 215,96грн.

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Громадської організація Товариства інвалідів Жовтневий про стягнення 94 215,96грн.

Ухвалою від 08.07.2026р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради було залишено без руху.

09.07.2026р. до господарського суду надійшла заява (вх. №24119/26) Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.07.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2775/26. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою"

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Також, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

10.04.2004р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю міськради (Орендодавець) та Громадською організацією Товариство інвалідів Жовтневий (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, згідно з яким Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул. Катерининська, 48, перший поверх, загальною площею 49, 7 кв.м. на підставі листа №0114/933 від 04.02.2004р.

Відповідно до п. 1.2. договору строк дії договору - до 01.03.2005р.

Згідно з п. 2.2. договору за орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 1,0 грн без урахування податку- на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, шо друкується Мінстатом України.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до п. 5.3. договору у разі невнесення Орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, договір підлягає розірванню у відповідності з чинним законодавством.

За невиконання або неналежне виконання Орендарем обов`язків за цим Договором, Орендодавець має право розірвати договір оренди у відповідності з чинним законодавство (п. 5.6. договору).

Додатковим погодженням № 1 від 14.03.2005р. строк дії договору оренди № 167/3 від 10.04.2004р. продовжено до 01.02.2006р., на підставі листа Орендаря № 01-14/1767 від 05.03.2005р.

Додатковим погодженням № 2 від 13.02.2006р. строк дії договору оренди № 167/3 від 10.04.2004р. продовжено до 01.01.2007р., на підставі листа Орендаря № 01-14/1767 від 01.02.2006р.

Додатковим погодженням № 3 від 29.03.2007р. строк дії договору оренди № 167/3 від 10.04.2004р. продовжено до 27.03.2010р..

На підставі рішення Одеської міської ради від 29.09.2006р. № 378-У (п. 2.20) та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006р. № 1846 «Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна», встановлено розмір орендної плати у розмірі 1,0 грн. за рік (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції).

Додатковим погодженням № 4 від 12.04.2010р. строк дії договору продовжено до 31.12.2010р.

Додатковим погодженням № 5 від 20.12.2010р. строк дії договору продовжено до 01.03.2011р.

Додатковим погодженням № 6 від 16.03.2011р. внесено зміни до договору оренди у частині назви Орендодавця з «Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради» на «Департамент комунальної власності Одеської міської ради» (далі - Департамент) на підставі рішення Одеської міської ради від 28.02.2011р. № 384-УІ «Про затвердження положень про виконавчі органи Одеської міської ради». Строк дії договору оренди № 167/3 від 10.04.2004р. продовжено до 31.12.2011р.

Додатковим погодженням № 7 від 15.12.2011р. строк дії договору продовжено до 31.12.2012р.

Додатковим договором № 8 від 08.01.2013р. були внесені наступні зміни до договору, укладеного між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Громадською організацією Товариство інвалідів Жовтневого району: пункт 1.2 розділу 1 «Предмет договору» викладено у новій редакції: Строк дії договору: з дати підписання договору оренди до 31.12.2013р. Пункт 4.2 доповнено пунктом «м», у якому викладено порядок плати за землю.

Додатковим договором № 9 від 21.01.2014р. строк дії договору продовжено до 31.12.2014р. та внесено доповнення до пункту 4.2 розділу 4 «Права і обов`язки Орендаря» щодо страхування об`єкта оренди.

Додатковим договором № 10 від 24.11.2014р. строк дії договору продовжено до 31.12.2015р.

Додатковим договором № 11 від 15.06.2015р. за взаємною згодою сторін домовились внести наступні зміни до договору, укладеного між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Громадською організацією Товариство інвалідів Жовтневого району, а саме: у Пункті 4.2 Розділу 4 «Права і обов`язки Орендаря» доповнити підпунктом «н» щодо створення умов для людей з обмеженими можливостями безперешкодного доступу до об`єкта оренди.

Додатковим договором № 12 від 21.01.2016р. строк дії договору продовжено до 31.12.2016р.

Додатковим договором № 13 від 23.12.2016р. строк дії договору продовжено до 31.12.2017р.

Додатковим договором № 14 від 07.06.2018р. за взаємною згодою сторони домовились внести наступні зміни до договору, а саме: назву Орендаря з «Громадської організації «Товариство інвалідів Жовтневого району» змінити на «Громадську організацію «Товариство інвалідів «Жовтневий» м. Одеса» на підставі Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Строк дії договору оренди № 167/3 від 10.04.2004р. продовжено до 31.12.2018р. та встановлено орендну плату з 01.01.2018р., що розрахована на 01.05.2018р. в розмірі 433,33 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Додатковим договором № 15 від 19.09.2018р. за взаємною згодою сторін були внесені зміни до пункту 2.2 про орендоване приміщення: Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату наступним чином - з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. у розмірі 1,0 грн за рік (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), з 01.01.2019р. за орендне приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що розрахована на 01.09.2018р. та становить 430,30 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Додатковим договором № 16 від 27.12.2018р. строк дії договору продовжено до 31.12.2019р., а також були внесені зміни до пункту 2.2 про орендоване приміщення: Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату наступним чином - з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. у розмірі 1,0 грн за рік (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), з 01.01.2020р. в розмірі 451,97 грн, що розрахована на 01.12.2018р. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Додатковим договором № 17 від 28.01.2020р. строк дії договору продовжено з 01.01.2020р. до 31.12.2020р., також були внесені зміни до пункту 2.2 про орендоване приміщення: Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату наступним чином - з 01.01.2020р. по 31.12.2020р. у розмірі 1,0 грн за рік (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) на підставі рішення Одеської міської ради від 11.12.2019р. № 5520-УІІ. З 01.01.2021р. в розмірі 474,50 грн що розрахована на 01.01.2020р. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Як зазначає позивач, відповідно до умов зазначеного договору Відповідачу було передано у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 49,7 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Європейська (Катерининська), буд. 48.

За посиланнями заявника, після закінчення строку дії договору оренди відповідач орендоване майно позивачу не повернув, акт приймання-передачі між сторонами не підписувався, а спірне приміщення фактично продовжило перебувати у користуванні Відповідача без належної правової підстави.

Позивач вказує, що у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо повернення об`єкта оренди та наявністю заборгованості за договором оренди Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про розірвання договору оренди, виселення Відповідача та стягнення заборгованості.

Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 16.06.2025р. у справі №916/431/25 позов задоволено частково. Під час розгляду зазначеної справи судом встановлено, що договір оренди №167/3 припинив свою дію 31.12.2020р. у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, у зв`язку із чим суд відмовив у задоволенні вимоги про його розірвання. Разом із тим суд дійшов висновку, що після припинення договору оренди відповідач не повернув об`єкт оренди Орендодавцю, не виконав покладений на нього законом та договором обов`язок щодо повернення комунального майна, продовжив користування ним без достатніх правових підстав та ухвалив виселити Громадську організацію «Товариство інвалідів «Жовтневий» із нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 49,7 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Європейська (Катерининська), буд. 48.

Рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025р. у справі №916/431/25 набрало законної сили 30.07.2025р.

В подальшому, як зазначає позивач, після ухвалення рішення відповідач двічі звертався до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами. Ухвалою суду від 06.11.2025р., а також ухвалою від 18.03.2026р. у відкритті апеляційного провадження було відмовлено, у зв`язку з чим рішення Господарського суду Одеської області залишилося таким, що набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та підлягає примусовому виконанню у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

09.07.2025р. Господарським судом Одеської області на виконання зазначеного рішення видано наказ про виселення Відповідача з нежитлового приміщення та наказ про стягнення судового збору.

Як зазначає позивач 25.07.2025р. приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Мельниченком А.В. відкрито виконавче провадження №78710254 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області про стягнення судового збору.

Крім того, 07.08.2025р. головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №78796276 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області про виселення Громадської організації «Товариство інвалідів «Жовтневий» із займаного нежитлового приміщення.

За посиланнями заявника, 10.03.2026р. представник відповідача звернувся до державного виконавця із заявою про відкладення проведення виконавчих дій до вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2026р. у відкритті апеляційного провадження повторно відмовлено.

Позивач звертає увагу суду, що незважаючи на набрання рішенням суду законної сили, видачу наказів, відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання судового рішення, відповідач станом на день звернення позивача до суду рішення суду не виконав, нежитлове приміщення позивачу не повернув, акт приймання- передачі між сторонами не підписано, а виконавче провадження щодо виселення триває.

Позивач наголошує, що після припинення договору оренди та до теперішнього часу відповідач безпідставно утримує об`єкт комунальної власності територіальної громади міста Одеси, чим порушує права позивача як уповноваженого органу, який здійснює управління зазначеним майном.

Позивач вказує, що з орендаря підлягає стягненню неустойка за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати України за період з 01.01.2021р. по 30.06.2026р., становить 94 215,26грн.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини Департаменту комунальної власності Одеської міської ради звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Стаття 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2004 між Представництвом по управлінню комунальною власністю міськради (Орендодавець) та Громадською організацією Товариство інвалідів Жовтневий (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, згідно з яким Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул. Катерининська, 48, перший поверх, загальною площею 49, 7 кв.м. на підставі листа №0114/933 від 04.02.2004р.

На підставі договору оренди між сторонами виникли правовідносини оренди.

Разом з тим, як було встановлено у рішенні Господарського суду Одеської області від 16.06.2025р. у справі №916/431/25 договір оренди №167/3 припинив свою дію 31.12.2020р. у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, у зв`язку із чим суд відмовив у задоволенні вимоги про його розірвання. Разом із тим суд дійшов висновку, що після припинення договору оренди відповідач не повернув об`єкт оренди Орендодавцю, не виконав покладений на нього законом та договором обов`язок щодо повернення комунального майна, продовжив користування ним без достатніх правових підстав та ухвалив виселити Громадську організацію «Товариство інвалідів «Жовтневий» із нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 49,7 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Європейська (Катерининська), буд. 48.

Відповідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові від 10.10.2023р. у справі № 907/969/22 Верховний Суд виснував, що преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини справи № 916/431/25 є преюдиційними у цій справі.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).

Статтею 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України Про оренду державного і комунального майна у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

За умовами укладеного між сторонами договору (п. 4.7.) саме на Орендаря покладено обов`язок передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду у 15-денний строк після закінчення дії договору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, яку позивач визначив як підставу вимог про стягнення неустойки, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог ст. 614 цього Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої наведеною нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 30.08.2019 у справі № 910/13695/18).

Судом встановлено, що наразі відповідачем рішення суд не виконано, об`єкт оренди позивачу не повернуто. При цьому встановлені судом обставини, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані.

Доказів виконання своєчасного повернення орендованого майна відповідач суду не надав, як і не надав доказів вчинення Орендодавцем (Департаментом комунальної власності Одеської міської ради) дій, спрямованих на ухилення від прийняття об`єкта оренди від орендаря після припинення договору, або ухилення Орендодавця від підписання акта приймання-передачі майна у встановлений законом та договором строк.

Господарський суд зауважує, що предметом розгляду даної справи є стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди відповідачем починаючи з 01.01.2021р. по 30.06.2026р. та за розрахунком позивача неустойка за вказаний період склала 94 215,26 грн.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи також встановлені обставини у справі №916/431/25 щодо строку дії договору оренди, господарський суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення вищевказаних норм законодавства, обов`язок щодо повернення орендованого майна у строки, визначені договором та Законом України Про оренду державного та комунального майна, не виконав, орендоване майно не поврнув, у зв`язку з чим господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди за період з 01.01.2021р. по 30.06.2026р.

Поряд з цим щодо розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.

Так як вбачається з наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивачем при обрахунку неустойки було застосовно індексацію.

Питання застосування індексації при розрахунку неустойки за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України було предметом оцінки Верховного Суду у постанові від 27.05.2025р. у справі №904/8325/21.

У пункті 4.8 цієї постанови Верховний Суд зазначив: "Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві … з моменту припинення договору оренди та до часу повернення орендарем майна, орендодавець має право здійснити нарахування неустойки відповідно до положень частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України у розмірі подвійної плати за найм речі, тобто орендної плати. При цьому розмір такої неустойки має розраховуватися виходячи із розміру орендної плати станом на день припинення договору оренди майна".

Крім того, у пункті 4.9 постанови Верховний Суд звернув увагу, що "суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги про стягнення неустойки відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, не звернули уваги на те, що позивачем розрахунок неустойки зроблено із застосуванням індексу інфляції, який нараховується, у свою чергу, на орендну плату", у зв`язку з чим визнав їхній висновок про стягнення неустойки передчасним та скерував справу на новий розгляд до місцевого суду.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки з 01.01.2021р. по 30.06.2026р. на суму 94 215,26 грн., господарський суд зауважує, що позивачем при здійсненні розрахунку, неправомірно було застосовано індекс інфляції при здійсненні розрахунку неустойки, оскільки з моменту припинення договору оренди та до часу повернення орендарем майна орендодавець має право здійснити нарахування неустойки відповідно до положень частини 2 статті 785 ЦК України у розмірі подвійної плати за найм речі, тобто орендної плати, при цьому розмір такої неустойки має розраховуватися виходячи із розміру орендної плати станом на день припинення договору оренди майна; окрім того, у договорі оренди сторонами не було узгоджено, що після припинення договору орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Таким чином, судом самостійно здійснено перерахунок неустойки за період з 01.01.2021р. по 30.06.2026р. з урахуванням ставки орендної плати станом на дату початку спірного у даній справі без подальшого застосування індексу інфляції, що з розрахунку суду становить 65 175 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Департамента комунальної власності Одеської міської ради є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, проте враховуючи перерахунок неустойки підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595) до Громадської організація Товариства інвалідів Жовтневий (65046, м. Одеса, вул. Європейська, буд. 48, код ЄДРПОУ 20991004) - задовольнити частково.

2. Громадської організація Товариства інвалідів Жовтневий (65046, м. Одеса, вул. Європейська, буд. 48, код ЄДРПОУ 20991004) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595,) неустойку в сумі 65 175 (шістдесят п`ять тисяч сто сімдесят п`ять)грн. та судовий збір в сумі 1 841 (одна тисяча вісім сорок одна)грн. 76коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16 вересня 2026 р.

Суддя К.Ф. Погребна