Ухвала суду № 139822537, 17.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.09.2026 Справа№914/2699/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

розглянув заяву представника Фермерського господарства Шумило М. О.

про забезпечення позову у справі №914/2699/26

за позовом: Фермерського господарства Шумило М. О., с. Добрячин, Львівська обл.

до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Новарчук Інни Олегівни, м. Львів

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Агрокапітал, м. Київ

про: визнання недійсним договору та стягнення 2 594 500, 00 грн

без участі представників сторін,

встановив:

До Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фермерського Господарства Шумило М.О. до Фізичної особи-підприємця Новарчук Інни Олегівни, Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Агрокапітал про визнання недійсним договору №16/09 від 16.09, укладеного між відповідачами та стягнення з Фізичної особи-підприємця Новарчук Інни Олегівни на користь позивача грошових коштів у сумі 2 594 500,00 грн.

Ухвалою суду від 08.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.10.2026.

16.09.2026 позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій Фермерське Господарство Шумило М.О. просить суд, з метою забезпечення позовної заяви, накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно Фізичної особи-підприємця Новарчук Інни Олегівни в межах суми позовних вимог у розмірі 2 594 500,00 грн, а також розглянути цю заяву не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

За змістом статті 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначив, що відповідач-1 ФОП Новарчук Інна Олегівна вже більше ніж пів року жодним чином на контакт не виходить та не реагує на повідомлення сторони позивача, що, на думку заявника, свідчить про наявність у неї прямого умислу на виведення грошових коштів, отриманих від ТзОВ «Торгова Компанія Агрокапітал», та про її недоброчесну поведінку.

Також заявник послався на те, що у провадженні Господарського суду Волинської області та Волинського окружного адміністративного суду перебував ряд судових проваджень щодо невиконання ФОП Новарчук І.О. фінансових зобов`язань на значні суми, на підтвердження чого до заяви додано витяг із системи «Опендатабот» та витяг із системи «Судова влада».

Крім того, позивач вказав, що Новарчук І.О. змінила місце реєстрації із Волинської області на Львівську область, що, на переконання заявника, також свідчить про умисел на невиконання боргових зобов`язань та про створення перешкод для виконання можливого рішення суду органами виконавчої служби.

На думку заявника, встановлення обтяження у вигляді арешту в межах суми позову є співмірним заходом, оскільки воно не позбавляє відповідача-1 права користування майном та коштами, проте створює необхідні юридичні запобіжники від приховування чи відчуження майна до остаточного вирішення спору по суті.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та подані на її підтвердження докази, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частини 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/2795/20, постанова Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №910/11857/20).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.02.2025 у справі №916/4391/24).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем-1 дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача-1 від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, підкріпленого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Згідно з правовою позицією, наведеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Оцінюючи доводи заявника з урахуванням наведених правових позицій, суд зазначає таке.

Щодо доводу про зміну місця реєстрації відповідача-1. Суд оцінює цей довід критично, оскільки зміна місця проживання (реєстрації) фізичної особи є реалізацією конституційного права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, гарантованого статтею 33 Конституції України. Сама по собі зміна місця реєстрації, без наведення заявником додаткових доказів, які б підтверджували зв`язок такої зміни саме з наміром ухилення від виконання можливого рішення суду у цій справі (зокрема, доказів того, що зміна відбулась після пред`явлення вимоги позивача, супроводжувалась припиненням підприємницької діяльності за попередньою адресою, відчуженням майна тощо), не може розцінюватися судом як самостійна та достатня ознака недобросовісної поведінки відповідача-1.

Щодо доводу про наявність інших судових проваджень за участю відповідача-1.

Долучені до заяви витяги із систем «Опендатабот» та «Судова влада» не підтверджують доводу заявника про недобросовісність відповідача-1.

Так, рішення у справі № 140/14886/21 виконано, а саме провадження стосувалося протиправних дій Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо нарахування пенсії.

Справа №903/463/25 також не стосується боргових зобов`язань Новарчук І.О. Позов у цій справі задоволено частково: заборгованість стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд Стиль», а не з ФОП Новарчук І.О.; у частині ж покладення солідарної відповідальності на пов`язаних із товариством фізичних осіб суд відмовив.

За таких обставин наведені заявником судові провадження не підтверджують намір відповідача-1 ухилитися від виконання можливого рішення у справі №914/2699/26.

Матеріали заяви не містять доказів реалізації відповідачем-1 майна чи вчинення підготовчих дій до його реалізації, або будь-яких інших дій, які б з достатньою мірою вірогідності свідчили про намір ухилення саме у зв`язку із заявленими в цій справі вимогами.

Щодо доводу про тривалу відсутність контакту з боку відповідача-1.

Суд критично оцінює посилання заявника на те, що відповідача-1 протягом понад шести місяців не реагує на його звернення, оскільки між сторонами відсутні будь-які господарські відносини.

Суд звертає увагу позивача на те, що первинною вимогою є визнання недійсним договору, який відсутній в матеріалах справи. Суд в підготовчому засіданні буде з`ясовувати чи є в природі даний договір, на яку суму він укладений та чи відповідає він вимогам ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При відсутності договору задоволення заяви про забезпечення до з`ясування цих обставин означало б передчасне вирішення спору по суті, що суперечить частині 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, наведені позивачем доводи фактично зводяться до того, що сама по собі відсутність контакту з боку відповідача-1, зміна нею місця реєстрації та наявність спорів з третіми особами можуть у майбутньому призвести до утруднення виконання можливого рішення суду. Однак заявник лише висловлює припущення щодо можливої моделі поведінки відповідача-1, не підкріплюючи його доказами вчинення нею конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача-1 від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17).

Щодо співмірності заявленого заходу забезпечення позову.

Суд звертає окрему увагу на те, що позивач просить накласти арешт не лише на грошові кошти відповідача-1, а й на все належне їй рухоме та нерухоме майно, без зазначення конкретного складу, переліку чи вартості такого майна. Відповідно до частини 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Оскільки предметом спору в частині майнової вимоги є стягнення визначеної грошової суми у розмірі 2 594 500,00 грн, найбільш співмірним, адекватним та таким, що безпосередньо пов`язаний з предметом позовної вимоги, є захід у вигляді арешту грошових коштів відповідача-1 в межах ціни позову. Накладення ж арешту на все без обмеження рухоме та нерухоме майно відповідача-1, склад та вартість якого заявником не визначено і не підтверджено жодними доказами (витягами з реєстрів речових прав, відомостями про зареєстровані транспортні засоби тощо), є заходом, що виходить за межі необхідного для гарантування виконання можливого рішення суду, і порушує вимогу співмірності, встановлену частиною 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №910/688/13).

Наявність лише припущень щодо можливого виникнення ускладнень під час виконання судового рішення у справі в разі задоволення позову не є беззаперечним свідченням наявності підстав вважати, що виконання рішення у справі буде ускладнено або унеможливлено.

Суд завертає увагу позивача, що обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявником не доведено, а судом не встановлено обставин, які б з достатньою мірою переконливості свідчили про те, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову. Наведені позивачем доводи ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені належними та допустимими доказами вчинення відповідачем-1 конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання можливого рішення суду.

За таких обставин, заява Фермерського Господарства Шумило М.О. про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 73, 74, 136, 137, 138, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Фермерського Господарства Шумило М.О. про забезпечення позову у справі №914/2699/26 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі.

Суддя Запотічняк О.Д.