Ухвала суду № 139822428, 17.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" вересня 2026 р. Справа № 911/697/23

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Водполімер"

про стягнення 193 359,10 гривень

установив:

У загальному позовному провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/697/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Водполімер" про стягнення ринкової вартості частини майна товариства пропорційно до частки ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства, що становить 4%, в розмірі 110 336,04 грн, 67 669,72 грн інфляційних втрат за період з 13.07.2018 по 02.03.2023 та 15 353,34 грн 3% річних за період з 13.07.2018 по 02.03.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виплатив позивачеві ринкову вартість його частки майна, що пропорційна частці позивача у статутному капіталі товариства, у зв`язку із виключенням позивача з його складу учасників.

Господарський суд Київської області ухвалою від 15.10.2024 у справі №911/697/23 постановив, зокрема:

- клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про призначення комплексної експертизи та надання додаткових матеріалів задовольнити частково;

- призначити по справі №911/697/23 судову комплексну експертизу;

- зупинити провадження у справі №911/697/23 на час проведення судової експертизи до отримання висновків експертів.

Господарський суд Київської області ухвалою від 21.08.2026 у справі №911/697/23 постановив поновити провадження у цій справі та призначити підготовче засідання на 14.09.2026.

Поряд з тим, 14.09.2026 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на наступні об`єкти нерухомого майна:

- адміністративну будівлю №9 за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 500 кв. м, реєстраційний номер 621338632105);

- адміністративно виробничий корпус з підсобно-господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 1005, 2 кв.м; реєстраційний номер 693199132105) та заборони вчиняти з указаним майном будь-які юридично значимі дії, направлені на його відчуження, іншим способом зміну власника, передачу в іпотеку, обтяження, перереєстрацію, зміну ідентифікуючих даних (адреси, реєстраційного номера, технічних характеристик тощо), поділ.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає таке:

- між сторонами існує спір майнового характеру щодо стягнення вартості частки у статутному капіталі, в межах якого відповідач заперечує проти сплати на користь позивача вартості належної йому на час виключення частки, посилаючись на відсутність активів на момент виключення позивача зі складу учасників Товариства. Позивач же стверджує, що фактично активи у відповідача були, після виключення позивача зі складу учасників вони були оплатно відчужені відповідачем, а грошові кошти від такого відчуження не були направлені на розрахунок з позивачем;

- відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на даний час за відповідачем зареєстровано право власності на наступні об`єкти нерухомого майна:

1) адміністративна будівля № 9 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 621338632105; номер об`єкта в РПВН: 896184);

2) адміністративно-виробничий корпус з підсобно-господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 693199132105; номер об`єкта в РПВН: 8092788).

На підтвердження вказаного ОСОБА_2 зазначив, що вчинення ТОВ НВФ «Водполімер» дій з продажу майна товариства підтверджується наявністю оголошень на спеціалізованих сайтах, а саме:

- https://www.olx.ua/d/uk/obyavlenie/prodazh-ofsno-virobnichogokompleksu IDZcwbC.html;

-https://www.olx.ua/d/uk/obyavlenie/dovgostrokova-orendaadmnstrativno-budvl-vd vlasnika-IDZcPed.html;

-https://metrazh.com.ua/uk/prodazh-ofisnovirobnichogo-kompleksu-4822207.html;

-https://metrazh.com.ua/uk/dovgostrokova-orendaadministrativnoji-budivli-vid vlasnika-4827265.html;

- https://ua.m2bomber.com/obj/1349801468/view/commercial-sell/borispilskii-raion 11- 11900985/prodaz-ofisno-virobnicogo-kompleksu;

- https://ua.m2bomber.com/obj/1350063238/view/commercial-rent/borispilskii-raion 11- 11900985/dovgostrokova-orenda-administrativnoi-budivli-vid-vlasnika;

- https://obyava.ua/ua/prodazh-ofisno-virobnichogo-kompleksu-29338493.html;

- https://garna.net/ukr/sale/765276/.

До того ж у вказаній заяві позивачем зазначено, що з огляду на поведінку відповідача, який відчужує активи, однак не виплачує належну йому частку, у відповідача відсутні інші активи, за рахунок яких можливо виконати судове рішення про стягнення з відповідача вартості частки у статутному капіталі у разі задоволення позову, а тому, що існують достатні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане нерухоме майно із забороною вчиняти з указаним нерухомим майном будь-які юридично значимі дії, направлені на його відчуження, іншим способом зміну власника, передачу в іпотеку, обтяження, перереєстрацію, зміну ідентифікуючих даних (адреси, реєстраційних номерів, технічних характеристик тощо), поділ, оскільки невжиття таких заходів за умови відчуження відповідачем зазначеного майна призведе до значного ускладнення або взагалі до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову про стягнення на користь позивача вартості частки у статутному капіталі відповідача.

Таким чином, на думку позивача, наведене вище підтверджує обґрунтованість заяви про забезпечення позову та є доказом існування реальних ризиків відчуження відповідачем майна Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Водполімер" без здійснення розрахунків з ОСОБА_3 .

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №911/697/23, суд дійшов таких висновків.

Приписами ст. ст. 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З системного аналізу вищевказаних процесуальних приписів слідує, що забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. ГПК України не визначає перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 07.02.2025 у справі №910/7497/24.

Наведене вище, а також аналіз приписів статей 136, 137 ГПК України, вказує на те, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Водночас, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Згідно приписів статей 73, 76, 78 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Однак заявником не обґрунтовано та доказово не підтверджено наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходу забезпечення позову, а саме: вчинення відповідачем дій, спрямованих на ускладнення чи унеможливлення виконання рішення за наслідками вирішення спору у цій справі, в тому числі і дій спрямованих на реалізацію належного відповідачу майна, безпідставного витрачання відповідачем коштів, приховування активів, тощо.

Підставою ж для забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути та/або зменшитись.

Наведені ж у заяві припущення позивача про умисні дії відповідача щодо здійснення відчуження належного йому майна з метою уникнення реального виконання судового рішення за результатом розгляду цього спору, ґрунтуються на суб`єктивних припущеннях позивача та аналізу оголошень розміщених у мережі Інтернет про продаж та/або оренду майна, що в свою чергу не свідчить про вчинення відповідачем конкретних дій спрямованих на реалізацію майна, на яке позивач просить накласти арешт.

До того ж припущення позивача, що відповідачем вчиняються дії спрямовані на відчуження належних йому активів, які за доводами останнього підтверджуються зазначеними вище оголошеннями, не можуть бути достатніми, оскільки вказане свідчить лише про здійснення ним господарської діяльності і не підтверджує наявності у відповідача умисного наміру приховати та/або зменшити майнову базу, за рахунок якої може бути виконано можливе рішення суду.

Так, відповідач як власник нерухомого майна може вільно ним розпоряджатися, тоді як лише наявність у нього такого права як у власника майна не підтверджує неможливості або утруднення виконання рішення у справі у разі реалізації відповідного майна.

Крім того позивачем не доведено, що внаслідок вчинення відповідачем відповідних дій відбудеться таке зменшення обсягу його активів, за рахунок яких неможливо буде виконати можливе рішення суду і яке створить реальну загрозу його виконанню.

При цьому позивачем не доведено відсутності у відповідача інших грошових коштів, майна чи інших активів, на які можливо звернути стягнення у випадку задоволення позову, а тому припущення заявника щодо відсутності у відповідача інших активів, за рахунок яких може бути виконано можливе рішення суду у цій справі не підтверджено належними та допустимими доказами.

Водночас посилання позивача на відповідні оголошення, як на підтвердження того, що відповідачем вчиняються фактичні дії, спрямовані на відчуження належних йому активів, не можуть бути визнані достатніми для підтвердження зазначених обставин, оскільки, проаналізувавши долучені до заяви скриншоти таких оголошень, судом встановлено, що в них, окрім місцезнаходження відповідного майна, не зазначено адрес, реєстраційних номерів або інших достатніх індивідуалізуючих ознак, які б давали змогу достовірно встановити, що зазначені в оголошеннях об`єкти нерухомості є саме тими об`єктами, щодо яких позивач просить застосувати заходи забезпечення позову, а тому зазначені оголошення самі по собі не підтверджують того, що відповідач вчиняє або готується вчинити дії спрямовані на відчуження саме зазначених у заяві об`єктів нерухомого майна, а також не свідчать про наявність реальної загрози, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду у цій справі.

Водночас інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували підготовку відповідача до відчуження саме зазначених об`єктів нерухомого майна, позивачем не надано.

До того ж зміст розміщених оголошень не є однаковим за характером запропонованих у них дій щодо майна, а саме в одному оголошенні йдеться про продаж майна, тоді як інше оголошення передбачає довгострокову оренду відповідного майна.

У розрізі наведеного, суд звертає увагу позивача, що передача майна в оренду за своєю правовою природою не є відчуженням майна, як наслідок додане позивачем оголошення про оренду не може бути оцінене як належний доказ вчинення відповідачем дій спрямованих на відчуження майна, на яке позивач просить накласти арешт.

Посилання ж позивача на факт відчуження відповідачем наявних у нього активів, зокрема частки у статутному капіталі ТДВ «Трест Дніпроводбуд» та корпусу по виробництву полімерних труб та підсобно-господарські приміщення за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Запорізька, будинок 14-В, не свідчить про те, що станом на момент розгляду цієї заяви відповідач вчиняє або готується вчинити аналогічні дії щодо саме тих об`єктів нерухомого майна, на які заявник просить поширити заборону, а тому, у розумінні приписів ст. 136 Господарського процесуального кодексу, вказане не є підставою для вжиття відповідного заходу забезпечення позову, оскільки, як вказано судом вище, припущення позивача про утруднення виконання рішення, як і обставини, які свідчать про такі утруднення, мають бути обґрунтованим та доказово доведеним.

Крім того, посилання позивача на правові позиції Верховного Суду, як на підставу застосування заходів забезпечення позову, визнаються судом неспроможними, оскільки відповідна оцінка наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин конкретної справи.

Отже, з огляду на недоведеність належними та допустимими доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу майно, а саме:

- адміністративну будівлю №9 за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Запорізька, будинок 8-в (загальна площа 500 кв. м, реєстраційний номер 621338632105);

- адміністративно виробничий корпус з підсобно-господарськими спорудами за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Запорізька, будинок 14-а (загальна площа 1005, 2 кв.м; реєстраційний номер 693199132105).

Щодо вимоги заявника про заборону вчиняти щодо зазначеного нерухомого майна будь-які юридично значимі дії, спрямовані на його відчуження, іншим способом зміну власника, передачу в іпотеку, обтяження, перереєстрацію, зміну ідентифікуючих даних (адреси, реєстраційного номера, технічних характеристик тощо), поділ, суд зазначає таке.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов може бути забезпечено, зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Застосування зазначеного заходу забезпечення позову допускається за наявності визначених приписами ст. 136 Господарського процесуального кодексу підстав, зокрема, якщо невжиття такого заходу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся .

Оскільки судом вище встановлено, що позивачем не обґрунтовано та доказово не підтверджено вчинення відповідачем умисних дій, спрямованих на ускладнення чи унеможливлення виконання рішення за наслідками вирішення спору у цій справі, в тому числі і дій спрямованих на реалізацію належного відповідачу майна, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем вчинення відповідачем дій спрямованих на відчуження, обтяження, перереєстрацію чи інше розпорядження зазначеним майном, і як наслідок про відсутність підстав для застосування такого заходу забезпечення позову як заборона вчиняти щодо нього відповідні юридично значимі дії.

У розрізі наведеного судом враховано, що позивачем не надано доказів щодо вчинення відповідачем відповідних юридичних дій щодо вказаного майна, зокрема щодо укладення правочинів стосовно відчуження зазначеного майна, вчинення нотаріальних або реєстраційний дій спрямованих на зміну власника або передачу такого майна в іпотеку чи встановлення щодо нього інших обтяжень.

Самі ж по собі припущення заявника щодо можливості вчинення таких дій не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Оскільки судом не встановлено передбачених приписами ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України підстав для застосування заходу забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти щодо зазначеного майна будь-які юридично значимі дії, спрямовані на його відчуження, іншим способом зміну власника, передачу в іпотеку, обтяження, перереєстрацію, зміну ідентифікуючих даних (адреси, реєстраційного номера, технічних характеристик тощо), поділ, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову шляхом заборони вчиняти з зазначеним майном будь-які юридично значимі дії.

З огляду наведеного, ураховуючи доказову необґрунтованість доводів позивача стосовно обставин утруднення виконання рішення суду та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала складена та підписана 17.09.2026, набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду у строки та порядок відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.А. Ярема