Рішення № 139822170, 16.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2026Справа № 910/4282/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Блажівської О.Є., при секретарі судового засідання - Солонюк К.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 910/4282/26,

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діджитал Фінанс» (02095, місто Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9, прим. 369, офіс 1; код ЄДРПОУ 44583263)

про стягнення 81 682 019, 50 грн,

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 16.09.2026,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Стислий виклад позовних вимог.

До Господарського суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діджитал Фінанс» про стягнення 81 682 019, 50 грн, з яких сам основного боргу - 76 180 000,00, 3% річних у розмірі 1 778 229, 04 грн та інфляційні витрати у розмірі 3 723 790,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 05 вересня 2023 року, між ТОВАРИСТВОМ 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИТАЛ ФІНАНС» (далі за текстом - ТОВ «ФК «ДІДЖИТА ФІНАНС»/Відповідач), як Продавцем, та ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 /Позивач), як Покупцем, укладено Договір купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВАРИСТВА 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОП ПРОДАКШН» (ідентифікаційний код юридичної особи 44914548) (далі за текстом - Договір купівлі-продажу від 05.09.2023).

Відповідно до п. 1.1. Договору купівлі-продажу від 05.09.2023 в порядку та на умовах даного Договору Продавець передає Покупцю належну йому на праві власності частину частки у статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОП ПРОДАКШН», ідентифікаційний код юридичної особи: 44914548 (далі - «Товариство»), а Покупець, на визначених цим Договором умовах, приймає у Продавця дану частину частки, належну Продавцеві, і зобов`язується оплатити її в розмірі та порядку, визначених даним Договором.

Відповідно до п.п. 1.3.1. п. 1.3. Договору купівлі-продажу від 05.09.2023 розмір частки, що відступається Продавцем Покупцю за цим Договором - 17,95% від статутного капіталу Товариства.

Відповідно до п.п. 1.3.2. п. 1.3. Договору купівлі-продажу від 05.09.2023 номінальна вартість Частки - 50 018 559,99 грн. (п`ятдесят мільйонів вісімнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень 99 копійок).

Відповідно до п. 2.1. Договору купівлі-продажу від 05.09.2023 за домовленістю Сторін ціна продажу Частки становить - 50 000 000,00 грн. (п`ятдесят мільйонів гривень 00 копійок), які Покупцем будуть перераховані Продавцю в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця до 31 грудня 2023 року включно.

29 грудня 2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИТАЛ ФІНАНС», як Продавцем, та ОСОБА_1 , як Покупцем, укладено Додаткову угоду №1 до Договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВАРИСТВА 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОП ПРОДАКШН» (ідентифікаційний код юридичної особи 44914548) від 05.09.2023 далі за текстом - Додаткова угода №1 від 29.12.2023).

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №1 від 29.12.2023 Сторони дійшли згоди збільшити розмір частки, що відступається, у зв`язку з чим Сторони домовилися внести зміни до п. 1.3.1. Договору шляхом викладення у наступній редакції:

« 1.3.1. Розмір Частки, що відступається Продавцем Покупцю за цим Договором - 26,92% від статутного капіталу Товариства».

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №1 від 29.12.2023 Сторони дійшли згоди збільшити розмір номінально вартості частки, що відступається, у зв`язку з чим Сторони домовилися внести зміни у п. 1.3.2. Договору шляхом викладення у наступній редакції:

« 1.3.2. Номінальна вартість Частки - 75 013 907,23 грн. (сімдесят п`ять мільйонів тринадцять тисяч дев`ятсот сім гривень 23 копійки)».

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №1 від 29.12.2023 Сторони дійшли згоди, що у зв`язку зі збільшення розміру частки, внести зміни до п. 2.1 Договору шляхом викладення у наступній редакції:

« 2.1. За домовленістю Сторін ціна продажу Частки становить 75 000 000,00 грн. (сімдесят п`ять мільйонів гривень 00 копійок), які Покупцем будуть перераховані Продавцю в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця до 31 грудня 2024 року включно».

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди №1 від 29.12.2023 Сторони дійшли згоди внести зміни до п. 3.1. Договору шляхом викладення у наступній редакції:

« 3.1. Право власності на частку у Покупця виникає з моменту повної оплати по Договору. Факт здійснення прийому-передачі частки підтверджується Актом приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства. Вищезазначений акт надається державному реєстратору та/або приватному нотаріусу для державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників Товариства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Справжність підписів на вищезазначеному акті засвідчується нотаріально та Акт укладається після повної оплати по Договору».

17 квітня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИТАЛ ФІНАНС», як Продавцем, та ОСОБА_1 , як Покупцем, укладено Додаткову угоду №2 до Договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВАРИСТВА 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОП ПРОДАКШН» (ідентифікаційний код юридичної особи 44914548) від 05.09.2023 (далі за текстом Додаткова угода №2 від 17.04.2024).

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №2 від 17.04.2024 Сторони дійшли згоди збільшити розмір частки, що відступається, у зв`язку з чим Сторони домовилися внести зміни до п. 1.3.1. Договору шляхом викладення у наступній редакції:

« 1.3.1.Розмір Частки, що відступається Продавцем Покупцю за цим Договором - 29,8% від статутного капіталу Товариства».

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №2 від 17.04.2024 Сторони дійшли згоди збільшити розмір номінально вартості частки, що відступається, у зв`язку з чим Сторони домовилися внести зміни у п. 1.3.2. Договору шляхом викладення у наступній редакції:

« 1.3.2. Номінальна вартість Частки - 83 039 169,22 грн. (вісімдесят три мільйони тридцять дев`ять тисяч сто шістдесят дев`ять гривень 22 копійки)».

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №2 від 17.04.2024 Сторони дійшли згоди, що у зв`язку зі збільшення розміру частки, внести зміни до п. 2.1 Договору шляхом викладення у наступній редакції:

« 2.1. За домовленістю Сторін ціна продажу Частки становить 82 500 000,00 грн. (вісімдесят два мільйони п`ятсот тисяч гривень 00 копійок), які Покупцем будуть перераховані Продавцю в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця до 31 грудня 2024 року включно».

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди №2 від 17.04.2024 Сторони дійшли згоди внести зміни до п. 3.1. Договору шляхом викладення у наступній редакції:

« 3.1. Право власності на частку у Покупця виникає з моменту повної оплати по Договору. Факт здійснення прийому-передачі частки підтверджується Актом приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства. Вищезазначений акт надається державному реєстратору та/або приватному нотаріусу для державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників Товариства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Справжність підписів на вищезазначеному акті засвідчується нотаріально та Акт укладається після повної оплати по Договору».

На виконання умов Договору купівлі-продажу від 05.09.2023 (з урахуванням змін, внесених Додатковими угодами №1 від 29.12.2023 та №2 від 17.04.2024) за придбання частини частки в статутному капіталі ТОВ «ТОП ПРОДАКШН» (ідентифікаційний код юридичної особи 44914548) Позивачем сплачено Відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 76 180 000,00 грн. Різниця між сплаченою Позивачем сумою та ціною продажу Частки становить 6 320 000,00 грн. (82 500 000,00 - 76 180 000,00). Факт сплати Позивачем грошових коштів у вказаному розмірі підтверджується банківськими документами.

01 липня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИТАЛ ФІНАНС», як Продавцем, та ОСОБА_1 , як Покупцем, укладено Додаткову угоду №3 до Договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОП ПРОДАКШН» (ідентифікаційний код юридичної особи 44914548) від 05.09.2023 (далі за текстом - Додаткова угода №3 від 01.07.2024).

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №3 від 01.07.2024 Сторони дійшли згоди достроково розірвати Договір купівлі-продажу від 05.09.2023 з 01.07.2024. Останнім днем дії Договору є 01.07.2024. З « 02» липня 2024 року між Сторонами припиняються всі зобов`язання за Договором.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №3 від 01.07.2024 у зв`язку із достроковим розірванням Договору Сторони вирішили внести зміни у пункт 6.1 Договору та викласти його у наступній редакції: « 6.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до « 01» липня 2024 року включно».

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №3 від 01.07.2024 оплату у розмірі 76 180 000,00 грн. (сімдесят шість мільйонів сто вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок, що сплачена Покупцем на користь Продавця за Договором купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОП ПРОДАКШН» (ідентифікаційний код юридичної особи 44914548) від « 05» вересня 2023 року (з урахуванням змін, внесених Додатковими угодами №1 від 29.12.2023 та №2 від 17.04.2024), Продавець зобов`язується повернути Покупцю в строк до 30.06.2025 включно.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди № 3 від 01.07.2024 з моменту розірвання Договору, Продавець набуває право розпорядження частиною частки, що є предметом Договору, на власний розсуд.

При цьому, у листі №10072025-01 від 10.07.2025 (наданому у відповідь на претензію Позивача 03.07.2025), ТОВАРИСТВО 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИТАЛ ФІНАНС» фактично визнало факт невиконання ним зобов`язання на користь ОСОБА_1 у розмірі 76 180 000,00 грн., загалом пославшись на неналежний фінансовий стан підприємства.

Станом на сьогоднішній день, укладена між Позивачем та Відповідачем Додаткова угода №3 від 01.07.2024 недійсною судом не визнавалась, у зв`язку з чим, остання згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, як правочин є правомірною, а тому зазначена додаткова угода в силу вимог ст. 629 ЦК України є обов`язковою для виконання сторонами, і зобов`язання за нею мають виконуватися належним чином відповідно до закону та її умов.

А отже, зміст підписаної сторонами Додаткової угоди №3 від 01.07.2024 надавав Позивачу право на «законне очікування», що йому повинні були бути повернуті (Відповідачем) кошти попередньої оплати до 30.06.2025.

Таким чином, враховуючи приписи згадуваних вище ст. ст. 526, 530 ЦК України, якими передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини (доведеність факту закінчення строку виконання Відповідачем своїх грошових зобов`язань у відповідності до умов Додаткової угоди № 3 від 01.07.2024 та як наслідок порушення таких зобов`язань), Позивач вважає наявними правові підстави для стягнення з ТОВАРИСТВА ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИТАЛ ФІНАНС» на свою користь суми грошових коштів (суми боргу) у розмірі 76 180 000,00 грн.

Позивач вважає за можливе також стягнути з Відповідача 3 % річних у сумі 1 778 229, 04 грн за період з 01.07.2025 по 10.04.2026 (284 дні) та відповідні інфляційні витрати у сумі 3 723 790, 46 грн.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у відповідності до приписів ст. 178 ГПК України не скористався та не надав.

Однак, відповідачем 26.05.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача (керівника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діджитал Фінанс» надійшли додаткові пояснення у справі.

У додаткових поясненнях відповідачем зазначено, що пунктом 3 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право надавати пояснення суду. Бажаючи скористатися гарантованим ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИТАЛ ФІНАНС» (як відповідачу) правом, вважаємо за необхідне подати до суду дані письмові пояснення щодо суті спору. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИТАЛ ФІНАНС» належала на праві власності частка в статутному капіталі ТОВ «ТОП ПРОДАКШН», код ЄДРПОУ 44914548 (далі - ТОВ «ТОП ПРОДАКШН»), в розмірі 66,78 %.

ТОВ «ТОП ПРОДАКШН» являє собою інвестиційний будівельний проект, що передбачає будівництво заміського комплексу для відпочинку в Київській області. Враховуючи те, що при створенні ТОВ «ТОП ПРОДАКШН», статутний капітал у розмірі 278 654 930,27 грн. було сформовано за рахунок майнових прав (заборгованість ТОВ «ПРОДТОРГ-44» (44364729) (раніше ТОВ «ГЛОБАЛ ДИСТРИБ`ЮШН КОМПАНІ»), для успішної реалізації проєкту, на користь ТОВ «ТОП ПРОДАКШН» було необхідно отримати погашення заборгованості з боку ТОВ «ПРОДТОРГ-44» у розмірі 278 654 930,27 грн., чого, нажаль не відбулось.

Для реалізації вказаного проєкту потрібні були значні кошти, у зв`язку з чим відповідачем було прийнято рішення про залучення інвестиційних коштів. Залучення інвестиційних коштів мало відбуватися шляхом продажу відповідачем належної йому частини частки в статутному капіталі ТОВ «ТОП ПРОДАКШН».

Після проведеної зустрічі з позивачем, останній зацікавився бізнес-проєктом відповідача, у зв`язку з чим вирішив інвестувати в цей проєкт шляхом придбання у відповідача належної йому частини частки в статутному капіталі ТОВ «ТОП ПРОДАКШН».

Після узгодження всіх деталей 05.09.2023 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИТАЛ ФІНАНС» та позивачем було укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до якого відповідач зобов`язався передати позивачу частину частки в статутному капіталі ТОВ «ТОП ПРОДАКШН», код ЄДРПОУ 44914548, в розмірі 17,95 %, а позивач зобов`язався прийняти дану частку та оплатити її в розмірі та порядку відповідно до умов договору.

Продаж вказаної частини частки здійснювався за ціною 50 000 000 грн. Строк оплати - до 31.12.2023.

Оскільки вартість вищевказаного проєкту після укладання договору з позивачем змінилася, що вимагало отримання додаткового фінансування від інвестора, додатковими угодами до вказаного Договору купівлі-продажу від 05.09.2023, відповідач та позивач збільшували розмір частки, що підлягала відчуженню, та як наслідок ціну продажу такої частки.

Так, згідно Додаткової угоди № 1 від 29.12.2023, розмір частки, що підлягала відчуженню, збільшився до 26,92 %, а ціна продажу частки збільшилася до 75 000 000 грн. Згідно Додаткової угоди № 2 від 17.04.2024 розмір частки, що підлягала відчуженню, збільшився до 29,8 %, а ціна продажу частки збільшилася до 82 500 000 грн.

На виконання укладеного між позивачем та відповідачем договору купівліпродажу частини частки в статутному капіталі ТОВ «ТОП ПРОДАКШН» від 05.09.2023 позивачем було сплачено на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИТАЛ ФІНАНС» грошові кошти у загальному розмірі 76 180 000,00 грн., що відповідачем не заперечується. Разом з тим, спроби залучити інших інвесторів (у тому числі Позивача) не дозволили забезпечити необхідне фінансування проекту ТОВ «ТОП ПРОДАКШН» в обсязі, що є необхідним для реалізації цього проекту.

Враховуючи вищенаведене, проект ТОВ «ТОП ПРОДАКШН» станом на сьогоднішній день знаходиться у початкової стадії та будівництво не розпочато.

Оскільки проект, в який позивачем було інвестовано кошти не було розпочато у зв`язку з недостатністю фінансування, а позивач не бажав чекати на реалізацію цього проекту, позивач звернувся до відповідача з вимогою про розірвання договору та повернення коштів. Відповідач пояснив позивачу, що сплачені позивачем кошти не знаходяться на депозиті та для повернення коштів необхідно вилучати ці кошти з обігу, а тому він не має можливості повернути кошти миттєво. Не дивлячись на це, позивач все одно наполягав на розірванні договору та поверненні коштів. Після певних перемовин, між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИТАЛ ФІНАНС» та позивачем було знайдено компромісне рішення, відповідно до якого сторони розривають договір, а кошти відповідач повертає протягом року з моменту розірвання договору. За цей час відповідач сподівався знайти нового інвестора.

01.07.2024 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИТАЛ ФІНАНС» та позивачем було укладено Додаткову угоду № 3 до Договору купівлі-продажу від 05.09.2023, якою сторонами було достроково розірвано договір. За умовами даної додаткової угоди ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИТАЛ ФІНАНС» взяло на себе договірні зобов`язання повернути сплачені позивачу (в рамках відповідного договору купівлі-продажу) кошти у загальному розмірі 76 180 000,00 грн. в строк до 30 червня 2025 року включно.

Водночас, прийняті на себе відповідні зобов`язання (з повернення коштів) відповідач виконати не зміг через скрутне фінансове становище. Про даний факт відповідач повідомляв позивача своїм листом № 10072025-01 від 10 липня 2025 року.

Відповідачем зазначено у додаткових поясненнях від 26.05.2026, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИТАЛ ФІНАНС» не заперечує наявність непогашеної заборгованості перед позивачем, однак станом на поточну дату відповідач не має можливості погасити заборгованість перед позивачем через скрутне фінансове становище. Враховуючи скрутне фінансове становище, а також положення наведених норм, відповідач вважає за можливе просити суд відстрочити виконання рішення суду на 1 рік.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

22.04.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача Молдавського Геннадія Григоровича надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Справа розглядатиметься за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.05.2026.

26.05.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача (керівника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діджитал Фінанс» надійшли додаткові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 підготовче засідання у справі № 910/4282/26 призначено на 22.06.2026.

22.06.2026 у судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача не з`явився 22.06.2026 у судове засідання.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 була направлена відповідачу в електронний кабінет системи "Електронний суд" та отримана останнім, про що свідчать довідка про доставку електронного листа. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Представником відповідача у додаткових пояснення від 26.05.2026 зазначено, розгляд даної справи № 910/4282/26 (як у підготовчому засіданні, так і під час розгляду справи по суті) здійснити за відсутності представника відповідача.

22.06.2026 у засіданні судом поставлено на обговорення питання щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У засіданні 22.06.2026 представник позивача не заперечував щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Також судом під час розгляду справи у підготовчому провадженні та при розгляді справи по суті з`ясовувалося у позивача чи рішення у справі може вплинути на права або обов`язки третіх осіб, а також чи та чи є необхідність у залучені до участі у справі співвідповідача або заміни відповідача.

Під час розгляду справи, представником позивача повідомлено про відсутність правових підстав для залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору та будь-яких співвідповідачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 29.07.2026.

09.07.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача Молдавського Геннадія Григоровича надійшло клопотання про долучення доказів у справі № 910/4282/26.

28.07.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача Молдавського Геннадія Григоровича надійшло клопотання про вирішення питання про судові витрати після прийняття судом рішення у справі №910/4282/26.

29.07.2026 у судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача не з`явився 29.07.2026 у судове засідання.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 була направлена відповідачу в електронний кабінет системи "Електронний суд" та отримана останнім, про що свідчать довідка про доставку електронного листа. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Представником відповідача у додаткових пояснення від 26.05.2026 зазначено, розгляд даної справи № 910/4282/26 (як у підготовчому засіданні, так і під час розгляду справи по суті) здійснити за відсутності представника відповідача.

У засіданні 29.07.2026 судом з`ясовувалось щодо клопотання представника позивача Молдавського Геннадія Григоровича про долучення доказів у справі № 910/4282/26.

Представник позивача надав пояснення, висловив позицію, зазначив, що надано довідки про наявність рахунків у банках та рух коштів.

Заслухавши позицію сторони та дослідивши матеріали справи, судом долучено клопотання представника позивача Молдавського Геннадія Григоровича про долучення доказів у справі № 910/4282/26 від 09.07.2026 до матеріалів справи.

У засіданні 29.07.2026 судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті, відповідно до ст. 201 ГПК України.

29.07.2026 у судовому засіданні заслухано вступне слово представника позивача, відповідно до ст. 208 ГПК України

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 засідання у справі №910/4282/26 призначено на 09.09.2026.

У судове засідання 09.09.2026 з`явився представник позивача.

Представник відповідача не з`явився 09.09.2026 у судове засідання.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 29.07.2026 була направлена відповідачу в електронний кабінет системи "Електронний суд" та отримана останнім, про що свідчать довідка про доставку електронного листа. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Представником відповідача у додаткових пояснення від 26.05.2026 зазначено, розгляд даної справи № 910/4282/26 (як у підготовчому засіданні, так і під час розгляду справи по суті) здійснити за відсутності представника відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, Відповідач повідомлений належним чином про розгляд даної справи.

09.09.2026 заслухавши позиції сторони, після судових дебатів, судом оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення та у відповідності до ст. 219 ГПК України відкладено ухвалення та проголошення судового рішення до 16.09.2026 о 10:50.

У судове засідання 16.09.2026 з`явився представник позивача.

Представник відповідача не з`явився 16.09.2026 у судове засідання.

Судом проголошено вступну та резолютивну частину повного рішення відповідно до приписів ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 16.09.2026 з`явився представник позивача.

У судове засідання 16.09.2026 представник відповідача не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи.

16.09.2026 у судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини повного тексту рішення суду.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

05 вересня 2023 року, між ТОВАРИСТВОМ 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИТАЛ ФІНАНС», як Продавцем, та ОСОБА_1 , як Покупцем, укладено Договір купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВАРИСТВА 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОП ПРОДАКШН» (ідентифікаційний код юридичної особи 44914548).

Відповідно до п. 1.1. Договору купівлі-продажу від 05.09.2023 в порядку та на умовах даного Договору Продавець передає Покупцю належну йому на праві власності частину частки у статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОП ПРОДАКШН», ідентифікаційний код юридичної особи: 44914548 (далі - «Товариство»), а Покупець, на визначених цим Договором умовах, приймає у Продавця дану частину частки, належну Продавцеві, і зобов`язується оплатити її в розмірі та порядку, визначених даним Договором.

Відповідно до п.п. 1.3.1. п. 1.3. Договору купівлі-продажу від 05.09.2023 розмір частки, що відступається Продавцем Покупцю за цим Договором - 17,95% від статутного капіталу Товариства.

Відповідно до п.п. 1.3.2. п. 1.3. Договору купівлі-продажу від 05.09.2023 номінальна вартість Частки - 50 018 559,99 грн. (п`ятдесят мільйонів вісімнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень 99 копійок).

Відповідно до п. 2.1. Договору купівлі-продажу від 05.09.2023 за домовленістю Сторін ціна продажу Частки становить - 50 000 000,00 грн. (п`ятдесят мільйонів гривень 00 копійок), які Покупцем будуть перераховані Продавцю в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця до 31 грудня 2023 року включно.

29 грудня 2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИТАЛ ФІНАНС», як Продавцем, та ОСОБА_1 , як Покупцем, укладено Додаткову угоду №1 до Договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВАРИСТВА 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОП ПРОДАКШН» (ідентифікаційний код юридичної особи 44914548) від 05.09.2023 далі за текстом - Додаткова угода №1 від 29.12.2023).

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №1 від 29.12.2023 Сторони дійшли згоди збільшити розмір частки, що відступається, у зв`язку з чим Сторони домовилися внести зміни до п. 1.3.1. Договору шляхом викладення у наступній редакції:

« 1.3.1. Розмір Частки, що відступається Продавцем Покупцю за цим Договором - 26,92% від статутного капіталу Товариства».

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №1 від 29.12.2023 Сторони дійшли згоди збільшити розмір номінально вартості частки, що відступається, у зв`язку з чим Сторони домовилися внести зміни у п. 1.3.2. Договору шляхом викладення у наступній редакції:

« 1.3.2. Номінальна вартість Частки - 75 013 907,23 грн. (сімдесят п`ять мільйонів тринадцять тисяч дев`ятсот сім гривень 23 копійки)».

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №1 від 29.12.2023 Сторони дійшли згоди, що у зв`язку зі збільшення розміру частки, внести зміни до п. 2.1 Договору шляхом викладення у наступній редакції:

« 2.1. За домовленістю Сторін ціна продажу Частки становить 75 000 000,00 грн. (сімдесят п`ять мільйонів гривень 00 копійок), які Покупцем будуть перераховані Продавцю в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця до 31 грудня 2024 року включно».

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди №1 від 29.12.2023 Сторони дійшли згоди внести зміни до п. 3.1. Договору шляхом викладення у наступній редакції:

« 3.1. Право власності на частку у Покупця виникає з моменту повної оплати по Договору. Факт здійснення прийому-передачі частки підтверджується Актом приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства. Вищезазначений акт надається державному реєстратору та/або приватному нотаріусу для державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників Товариства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Справжність підписів на вищезазначеному акті засвідчується нотаріально та Акт укладається після повної оплати по Договору».

17 квітня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИТАЛ ФІНАНС», як Продавцем, та ОСОБА_1 , як Покупцем, укладено Додаткову угоду №2 до Договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВАРИСТВА 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОП ПРОДАКШН» (ідентифікаційний код юридичної особи 44914548) від 05.09.2023.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №2 від 17.04.2024 Сторони дійшли згоди збільшити розмір частки, що відступається, у зв`язку з чим Сторони домовилися внести зміни до п. 1.3.1. Договору шляхом викладення у наступній редакції: « 1.3.1.Розмір Частки, що відступається Продавцем Покупцю за цим Договором - 29,8% від статутного капіталу Товариства».

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №2 від 17.04.2024 Сторони дійшли згоди збільшити розмір номінально вартості частки, що відступається, у зв`язку з чим Сторони домовилися внести зміни у п. 1.3.2. Договору шляхом викладення у наступній редакції: « 1.3.2. Номінальна вартість Частки - 83 039 169,22 грн. (вісімдесят три мільйони тридцять дев`ять тисяч сто шістдесят дев`ять гривень 22 копійки)».

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №2 від 17.04.2024 Сторони дійшли згоди, що у зв`язку зі збільшення розміру частки, внести зміни до п. 2.1 Договору шляхом викладення у наступній редакції: « 2.1. За домовленістю Сторін ціна продажу Частки становить 82 500 000,00 грн. (вісімдесят два мільйони п`ятсот тисяч гривень 00 копійок), які Покупцем будуть перераховані Продавцю в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця до 31 грудня 2024 року включно».

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди №2 від 17.04.2024 Сторони дійшли згоди внести зміни до п. 3.1. Договору шляхом викладення у наступній редакції: « 3.1. Право власності на частку у Покупця виникає з моменту повної оплати по Договору. Факт здійснення прийому-передачі частки підтверджується Актом приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства. Вищезазначений акт надається державному реєстратору та/або приватному нотаріусу для державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників Товариства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Справжність підписів на вищезазначеному акті засвідчується нотаріально та Акт укладається після повної оплати по Договору».

На виконання умов Договору купівлі-продажу від 05.09.2023 (з урахуванням змін, внесених Додатковими угодами №1 від 29.12.2023 та №2 від 17.04.2024) за придбання частини частки в статутному капіталі ТОВ «ТОП ПРОДАКШН» (ідентифікаційний код юридичної особи 44914548) Позивачем сплачено Відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 76 180 000,00 грн. Різниця між сплаченою Позивачем сумою та ціною продажу Частки становить 6 320 000,00 грн. (82 500 000,00 - 76 180 000,00). Факт сплати Позивачем грошових коштів у вказаному розмірі підтверджується банківськими документами.

01 липня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИТАЛ ФІНАНС», як Продавцем, та ОСОБА_1 , як Покупцем, укладено Додаткову угоду №3 до Договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОП ПРОДАКШН» (ідентифікаційний код юридичної особи 44914548) від 05.09.2023.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №3 від 01.07.2024 Сторони дійшли згоди достроково розірвати Договір купівлі-продажу від 05.09.2023 з 01.07.2024. Останнім днем дії Договору є 01.07.2024. З « 02» липня 2024 року між Сторонами припиняються всі зобов`язання за Договором.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №3 від 01.07.2024 у зв`язку із достроковим розірванням Договору Сторони вирішили внести зміни у пункт 6.1 Договору та викласти його у наступній редакції: « 6.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до « 01» липня 2024 року включно».

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №3 від 01.07.2024 оплату у розмірі 76 180 000,00 грн. (сімдесят шість мільйонів сто вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок, що сплачена Покупцем на користь Продавця за Договором купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОП ПРОДАКШН» (ідентифікаційний код юридичної особи 44914548) від « 05» вересня 2023 року (з урахуванням змін, внесених Додатковими угодами №1 від 29.12.2023 та №2 від 17.04.2024), Продавець зобов`язується повернути Покупцю в строк до 30.06.2025 включно.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди № 3 від 01.07.2024 з моменту розірвання Договору, Продавець набуває право розпорядження частиною частки, що є предметом Договору, на власний розсуд.

У листі №10072025-01 від 10.07.2025 ТОВАРИСТВО 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИТАЛ ФІНАНС» зазначило щодо невиконання ним зобов`язання на користь ОСОБА_1 у розмірі 76 180 000,00 грн., загалом пославшись на неналежний фінансовий стан підприємства. Укладена між Позивачем та Відповідачем Додаткова угода №3 від 01.07.2024 недійсною визнана не була.

Позивачем нараховано також до стягнення з Відповідача 3 % річних у сумі 1 778 229, 04 грн за період з 01.07.2025 по 10.04.2026 (284 дні) та відповідні інфляційні витрати у сумі 3 723 790, 46 грн за період з 01.07.2025 по 10.04.2026 (284 дні).

Відповідачем зобов`язання не виконано, відповідно до додаткових пояснень від 26.05.2026, відповідачем зазначено, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИТАЛ ФІНАНС» не заперечує наявність непогашеної заборгованості перед позивачем, однак станом на поточну дату відповідач не має можливості погасити заборгованість перед позивачем, про даний факт відповідач повідомляв позивача своїм листом № 10072025-01 від 10 липня 2025 року. Просив суд відстрочити виконання судового рішення на 12 місяців.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Судом під час розгляду справи по суті було досліджено наступні докази, якими позивач та відповідач обґрунтовували свої доводи, а саме копії: Паспорту ОСОБА_1 ; Картка фізичної особи - платника податків; Витяг з ЄДР щодо відповідача, Витяг з ЄДР щодо ТОВ «Топ Продакшн»; Договір купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Продакшн» від 05.09.2023 року; Додаткова угода №1 від 29.12.2023 року; Додаткова угода №2 від 17.04.2024 року; Додаткова угода №3 від 01.07.2024 року; Платіжна інструкція №1 від 13.09.2023 на суму 19 985 000,00 грн; Платіжна інструкція №1 від 19.09.2023 на суму 4 990 000, 00 грн; Платіжна інструкція №1 від 20.09.2023 на суму 3 490 000, 00 грн; Платіжна інструкція №1 від 11.10.2023 на суму 5 000 000, 00 грн; Платіжна інструкція №1 від 13.10.2023 на суму 6 020 000, 00 грн; Платіжна інструкція №1 від 16.10.2023 на суму 4 495 000, 00 грн; Платіжна інструкція №1 від 19.02.2024 на суму 24 700 000, 00 грн; Платіжна інструкція №1 від 18.04.2024 на суму 7 500 000, 00 грн; Лист №10072025-01 від 10.07.2025; Довідка про наявність рахунків в АТ «Сенс Банк» від 24.06.2026 вих. № 27316-50.2/2026; Довідка від 24.06.2026 №1750, судом надано оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 ГПК України, за змістом п.4 ч.1 якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

При цьому пункт 4 частини першої статті 20 ГПК України не обмежує склад учасників такого спору.

Відповідно до ст. 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Статтею 140 ЦК України встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки.

Розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства (ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIIІ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Звідси справи в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

У даній справі виникнення спірних правовідносин фактично зумовлене укладенням правочину щодо відчуження частини частки у статутному капіталі юридичної особи від ТОВ «ФК «Діджитал Фінанс» до ОСОБА_1 , а тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України спір відносяться до юрисдикції господарських судів незалежно від того, що стороною вказаного правочину та додаткових угод до нього, є фізична особа.

Між сторонами договору купівлі-продажу частки частини в статутному капіталі юридичної особи від 5 вересня 2023 року та додаткових угод до нього - ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Діджитал Фінанс», виникли господарські правовідносин. Додатковою угодою № 3 до договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі юридичної особи від 5 вересня 2023 року визначено суму, про стягнення якої заявлено у спорі, що розглядається (відповідно до постанови від 18.11.2025 у справі №753/15857/25).

Відповідно до приписів частини першої статті 167 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Участь у товаристві майном і узгодження між учасниками спільного управління ним наділяє учасника корпоративними правами, а тому відносини щодо цих прав мають характер корпоративних правовідносин (частина третя статті 167 Господарського кодексу України) (такий ж правовий висновок зазначено у постанові від 07.04.2020 року у справі № 904/3657/18).

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно із приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1. С т. 662 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1,2,3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ст. 610 Цивільного Кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

За ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до матеріалів справи, що 05 вересня 2023 року, між ТОВАРИСТВОМ 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИТАЛ ФІНАНС», як Продавцем, та ОСОБА_1 , як Покупцем, укладено Договір купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВАРИСТВА 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОП ПРОДАКШН».

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства може встановити вимогу нотаріального посвідчення правочину з відчуження, застави частки такого учасника у статутному капіталі відповідного товариства та скасувати таку вимогу, відомості про що вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку, визначеному законом.

Відповідно до п.п. 1.3.1. п. 1.3. Договору купівлі-продажу від 05.09.2023 розмір частки, що відступається Продавцем Покупцю за цим Договором - 17,95% від статутного капіталу Товариства.

29 грудня 2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИТАЛ ФІНАНС», як Продавцем, та ОСОБА_1 , як Покупцем, укладено Додаткову угоду №1 до Договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВАРИСТВА 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОП ПРОДАКШН».

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №1 від 29.12.2023 Сторони дійшли згоди збільшити розмір частки, що відступається, у зв`язку з чим Сторони домовилися внести зміни до п. 1.3.1. Договору шляхом викладення у наступній редакції:

« 1.3.1. Розмір Частки, що відступається Продавцем Покупцю за цим Договором - 26,92% від статутного капіталу Товариства».

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №1 від 29.12.2023 Сторони дійшли згоди збільшити розмір номінально вартості частки, що відступається, у зв`язку з чим Сторони домовилися внести зміни у п. 1.3.2. Договору шляхом викладення у наступній редакції:

« 1.3.2. Номінальна вартість Частки - 75 013 907,23 грн. (сімдесят п`ять мільйонів тринадцять тисяч дев`ятсот сім гривень 23 копійки)».

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №1 від 29.12.2023 Сторони дійшли згоди, що у зв`язку зі збільшення розміру частки, внести зміни до п. 2.1 Договору шляхом викладення у наступній редакції:

« 2.1. За домовленістю Сторін ціна продажу Частки становить 75 000 000,00 грн. (сімдесят п`ять мільйонів гривень 00 копійок), які Покупцем будуть перераховані Продавцю в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця до 31 грудня 2024 року включно».

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди №1 від 29.12.2023 Сторони дійшли згоди внести зміни до п. 3.1. Договору шляхом викладення у наступній редакції:

« 3.1. Право власності на частку у Покупця виникає з моменту повної оплати по Договору. Факт здійснення прийому-передачі частки підтверджується Актом приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства. Вищезазначений акт надається державному реєстратору та/або приватному нотаріусу для державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників Товариства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Справжність підписів на вищезазначеному акті засвідчується нотаріально та Акт укладається після повної оплати по Договору».

17 квітня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИТАЛ ФІНАНС», як Продавцем, та ОСОБА_1 , як Покупцем, укладено Додаткову угоду №2 до Договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВАРИСТВА 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОП ПРОДАКШН» (ідентифікаційний код юридичної особи 44914548) від 05.09.2023 (далі за текстом Додаткова угода №2 від 17.04.2024).

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №2 від 17.04.2024 Сторони дійшли згоди збільшити розмір частки, що відступається, у зв`язку з чим Сторони домовилися внести зміни до п. 1.3.1. Договору шляхом викладення у наступній редакції:

« 1.3.1.Розмір Частки, що відступається Продавцем Покупцю за цим Договором - 29,8% від статутного капіталу Товариства».

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №2 від 17.04.2024 Сторони дійшли згоди збільшити розмір номінально вартості частки, що відступається, у зв`язку з чим Сторони домовилися внести зміни у п. 1.3.2. Договору шляхом викладення у наступній редакції:

« 1.3.2. Номінальна вартість Частки - 83 039 169,22 грн. (вісімдесят три мільйони тридцять дев`ять тисяч сто шістдесят дев`ять гривень 22 копійки)».

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №2 від 17.04.2024 Сторони дійшли згоди, що у зв`язку зі збільшення розміру частки, внести зміни до п. 2.1 Договору шляхом викладення у наступній редакції:

« 2.1. За домовленістю Сторін ціна продажу Частки становить 82 500 000,00 грн. (вісімдесят два мільйони п`ятсот тисяч гривень 00 копійок), які Покупцем будуть перераховані Продавцю в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця до 31 грудня 2024 року включно».

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди №2 від 17.04.2024 Сторони дійшли згоди внести зміни до п. 3.1. Договору шляхом викладення у наступній редакції:

« 3.1. Право власності на частку у Покупця виникає з моменту повної оплати по Договору. Факт здійснення прийому-передачі частки підтверджується Актом приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства. Вищезазначений акт надається державному реєстратору та/або приватному нотаріусу для державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників Товариства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Справжність підписів на вищезазначеному акті засвідчується нотаріально та Акт укладається після повної оплати по Договору».

На виконання умов Договору купівлі-продажу від 05.09.2023 (з урахуванням змін, внесених Додатковими угодами №1 від 29.12.2023 та №2 від 17.04.2024) за придбання частини частки в статутному капіталі ТОВ «ТОП ПРОДАКШН» (ідентифікаційний код юридичної особи 44914548) Позивачем сплачено Відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 76 180 000,00 грн. Факт сплати Позивачем грошових коштів у вказаному розмірі підтверджується банківськими документами.

Зокрема, Платіжна інструкція №1 від 13.09.2023 на суму 19 985 000,00 грн; Платіжна інструкція №1 від 19.09.2023 на суму 4 990 000, 00 грн; Платіжна інструкція №1 від 20.09.2023 на суму 3 490 000, 00 грн; Платіжна інструкція №1 від 11.10.2023 на суму 5 000 000, 00 грн; Платіжна інструкція №1 від 13.10.2023 на суму 6 020 000, 00 грн; Платіжна інструкція №1 від 16.10.2023 на суму 4 495 000, 00 грн; Платіжна інструкція №1 від 19.02.2024 на суму 24 700 000, 00 грн; Платіжна інструкція №1 від 18.04.2024 на суму 7 500 000, 00 грн, на загальну суму - 76 180 000, 00 грн.

Також, матеріалами справи встановлено, що 01 липня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИТАЛ ФІНАНС», як Продавцем, та ОСОБА_1 , як Покупцем, укладено Додаткову угоду №3 до Договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОП ПРОДАКШН» (ідентифікаційний код юридичної особи 44914548) від 05.09.2023.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №3 від 01.07.2024 Сторони дійшли згоди достроково розірвати Договір купівлі-продажу від 05.09.2023 з 01.07.2024. Останнім днем дії Договору є 01.07.2024. З « 02» липня 2024 року між Сторонами припиняються всі зобов`язання за Договором.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №3 від 01.07.2024 у зв`язку із достроковим розірванням Договору Сторони вирішили внести зміни у пункт 6.1 Договору та викласти його у наступній редакції: « 6.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до « 01» липня 2024 року включно».

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №3 від 01.07.2024 оплату у розмірі 76 180 000,00 грн. (сімдесят шість мільйонів сто вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок, що сплачена Покупцем на користь Продавця за Договором купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОП ПРОДАКШН» від « 05» вересня 2023 року (з урахуванням змін, внесених Додатковими угодами №1 від 29.12.2023 та №2 від 17.04.2024), Продавець зобов`язується повернути Покупцю в строк до 30.06.2025 включно.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди № 3 від 01.07.2024 з моменту розірвання Договору, Продавець набуває право розпорядження частиною частки, що є предметом Договору, на власний розсуд.

Договір купівлі-продажу від 05.09.2023, Додаткової угоди №1 від 29.12.2023, Додаткової угоди №2 від 17.04.2024, Додаткова угода № 3 від 01.07.2024 не оскаржувались сторонами в судовому порядку, так угоди є обов`язковими для виконання сторонами.

Так, у листі №10072025-01 від 10.07.2025 ТОВАРИСТВО 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИТАЛ ФІНАНС» зазначило щодо факту невиконання ним зобов`язання на користь ОСОБА_1 у розмірі 76 180 000,00 грн., пославшись на неналежний фінансовий стан підприємства.

Матеріалами справи встановлено, що Лист №10072025-01 від 10.07.2025 ТОВАРИСТВА 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИТАЛ ФІНАНС» та додаткові пояснення у справі від 26.05.2026 підписано керівником Миколою Миколайович Чорним (відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - ОСОБА_2 є керівником, має прямий вирішальний вплив, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 100).

Згідно з ч.1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру: якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем не спростовано факту наявності заборгованості, зокрема у додаткових поясненнях від 26.05.2026 зазначено, що «ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИТАЛ ФІНАНС» не заперечує наявність непогашеної заборгованості перед позивачем, однак станом на поточну дату відповідач не має можливості погасити заборгованість перед позивачем через скрутне фінансове становище».

Отже, наведені вище обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

Зазначений принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами. Вказаний принцип "estoppel", зокрема застосовано в практиці Європейського суду з прав людини (зокрема у рішенні ЄСПЛ у справі "Хохліч проти України" (заява № 41707/98).

Також із доданої представником позивача Довідки від 24.06.2026 №1750 вбачається, що «в період з 05.09.2023 по поточну дату (24.06.2026) на рахунки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відкритих в АТ «Правекс Банк», не надходили грошові кошти від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діджитал Фінанс» (код ЄДРПОУ: 44583263)». А також із Довідкипро наявність рахунків в АТ «Сенс Банк» вих.№27316-50.2/2026 від 24.06.2026 визначено, що «за період з 05 вересня 2023 року по сьогоднішній день (24.06.2026) відсутні будь-які зарахування на рахунки ОСОБА_1 від ТОВ «Фінансова компанія «Діджитал Фінанс» (код ЄДРПОУ: 44583263)».

Отже, сума до стягнення зобов`язання на користь ОСОБА_1 з відповідача у розмірі 76 180 000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Також позивачем заявлено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат до стягнення.

Позивач проводить розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з 01.07.2025 року враховуючи положення пункту 3 Додаткової угоди №3 від 01.07.2024: « 3. Оплату у розмірі 76 180 000,00 грн. (сімдесят шість мільйонів сто вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок, що сплачена Покупцем на користь Продавця за Договором купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОП ПРОДАКШН» (ідентифікаційний код юридичної особи 44914548) від « 05» вересня 2023 року (з урахуванням змін, внесених Додатковими угодами №1 від 29.12.2023 та №2 від 17.04.2024), Продавець зобов`язується повернути Покупцю в строк до 30.06.2025 включно». Відтак, прострочення розпочинається із 01.07.2025 та розраховано позивачем до 10.04.2026, що складає 284 дні.

Позивач розраховує інфляційні збитки у період з 01.07.2025 року по 10.04.2026 року індексація на суму 76 180 000, 00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох відсотків від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач розраховує 3% річних у період з 01.07.2025 року по 10.04.2026 рік.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Таким чином, враховуючи наявний факт порушення відповідачем грошового зобов`язання та положення Цивільного кодексу України, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 конкретизувала правовий висновок, викладений в її постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та зазначила, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519). Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об`єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати. Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат. Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22

Відповідачем заперечення щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат подано не було.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає 1 778 229, 04 грн - 3% річних; 3 723 790, 46 грн - інфляційні витрати.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення.

Відстрочка виконання судового рішення - це обґрунтоване й умотивоване встановлення судом нового терміну (строку) виконання у зв?язку з обгрунтованою наявністю обставин, що ускладнюють виконання рішення в попередній термін (строк) або роблять його тимчасово неможливим, якщо доведено, що вказані обставини будуть усунені до настання нового терміну (строку) виконання; що вказані обставини не були штучно винайдені для затягування або невиконання судового рішення, а в діях заявника не знайдено недобросовісного наміру; що вказані обставини не здійснюють надмірно негативний вплив на кредитора та інших осіб.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 - розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не звільняє боржника від наслідків порушення відповідного зобов`язання.

Відповідачем у письмових поясненнях від 26.05.2026 зазначено, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДІДЖИТАЛ ФІНАНС» не заперечує наявність непогашеної заборгованості перед позивачем, однак станом на поточну дату відповідач не має можливості погасити заборгованість перед позивачем через скрутне фінансове становище. Враховуючи скрутне фінансове становище, а також положення наведених норм, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду у даній справі на 12 місяців.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.

Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР.

Неможливість виконання рішення не є тотожною неможливості виконання зобов`язання, яке є одним із способів його припинення. З огляду на це обставини, з`ясування сутності та настання яких зумовлює вирішення спору щодо права цивільного, не віднесені законом до таких, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Подібна за своїм змістом правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 06.02.2025 у справі №904/1060/24 зазначила, що у статті 331 ГПК України передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з частиною третьою статті 331 ГПК України підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, ураховуючи положення частин четвертої та п`ятої статті 331 ГПК України, суд, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Ураховуючи викладене, вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, вказана норма не вимагає, а господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього кодексу.

Відповідно до вказаної норми господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах. Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17.

Оскільки виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, згідно з пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, як це визначено у пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012.

Право людини на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ). За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V ).

ЄСПЛ у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 зазначив, що, ураховуючи що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити:

1) чи зумовлена затримка у виконанні рішення особливими і непереборними обставинами;

2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексація присудженої суми;

3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони";

4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Ураховуючи викладене, недостатнім є лише факт відсутності у боржника коштів, суди обов`язково повинні враховувати інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

В силу закріплених в пункті 1 ст. 6 Конвенції принципів на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 р. у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02).

Однак, за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 р. у справі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00). Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 р. у справі № 904/4566/18 та від 20.09.2018 р. у справі № 905/2953/17.

Критичний майновий стан компанії підлягає індивідуальній оцінці, а формальне тлумачення норми без аналізу доказів не відповідає вимогам Конвенції (відповідно до позицій ВП ВС у постанові від 21.01.2026 у справі № 925/1293/19). Суд оцінює фінансовий стан крізь призму добросовісності.

Також суд зазначає, що відповідно до зазначеної позиції відповідача про важкий фінансовий стан, укладення Додаткової угоди №3 від 01.07.2024 у зв`язку із достроковим розірванням Договору, судом враховано інтереси обох сторін та зазначено, що відстрочення не повинно перетворюватись на непомірний тягар для боржника, але й немає позбавляти кредитора справедливої сатисфакції.

За таких обставин, суд дійшов висновку про достатню винятковість наведених обставин для застосування визначеної ст. 331 Господарського процесуального кодексу України процедури відстрочення виконання судового рішення, а тому вважає можливим відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2026 у справі №910/4282/26 на термін один рік з моменту ухвалення рішення, строком до 16.09.2027.

Представник позивача Молдавського Геннадія Григоровича у засіданні 09.09.2026 щодо відстрочення виконання судового рішення заперечував, письмової позиції позивачем (його представником) надано не було.

Таким чином, клопотання відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діджитал Фінанс» про відстрочення виконання рішення у справі №910/4282/26 задля дотримання балансу інтересів сторін, урахувавши обставини справи, підлягає задоволенню повністю.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Також відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність.

Принцип рівності сторін, закріплений у ст. 7 ГПК України, вказує на рівність сторін перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак та форм; принцип змагальності за ст. 13 ГПК України - забезпечує повноту дослідження обставин справи, передбачає покладання тягаря доказування на сторони і не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Суть принципу диспозитивності, закріпленого у ст. 14 ГПК України, реалізується через засадниче правило "немає суду за межами вимог сторін" і означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися спірним матеріальним правом і процесуальними правами, в тому числі подавати докази, оскільки збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених процесуальним законом; принцип пропорційності відповідно до ст. 15 ГПК України вимагає дотримання належного балансу між інтересами сторін.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно змісту якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача пені є доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню сума у розмірі 1 164 800 грн 00 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп.) та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 164 800 грн. 00 коп.). З позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп.).

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 242, 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діджитал Фінанс» (02095, місто Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9, прим. 369, офіс 1; код ЄДРПОУ 44583263) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошові кошти (основну суму боргу) у розмірі 76 180 000 (сімдесят шість мільйонів сто вісімдесят тисяч) грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 1 778 229 (один мільйон сімсот сімдесят вісім тисяч двісті двадцять дев`ять) грн 04 коп. та інфляційні втрати у розмірі 3 723 790 (три мільйони сімсот двадцять три тисячі сімсот дев`яносто) грн 46 коп.

3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діджитал Фінанс» (02095, місто Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9, прим. 369, офіс 1; код ЄДРПОУ 44583263) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 164 800 (один мільйон сто шістдесят чотири тисячі вісімсот) грн 00 коп. за подання позовної заяви.

4. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діджитал Фінанс» від 26.05.2026 року про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2026 року у справі №910/4282/26 - задовольнити повністю.

5. Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2026 року у справі №910/4282/26 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діджитал Фінанс» на 12 місяців строком до 16.09.2027 року.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення суду складено та підписано 16.09.2026.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА