Ухвала суду № 139822157, 16.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про вжиття заходів забезпечення позову

м. Київ

16.09.2026Справа №910/11669/26

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Роман Володимирович, розглянувши у порядку письмового провадження заяву Відділу освіти, культури, молоді та спорту Степівської сільської ради про забезпечення позову в межах справи з позовом Відділу освіти, культури, молоді та спорту Степівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська-СТК" про стягнення вартості неповернутого із відповідального зберігання майна на загальну суму 526 146,88 грн,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2026 року Відділ освіти, культури, молоді та спорту Степівської сільської ради звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська-СТК", в якому просить суд стягнути з відповідача вартість майна, переданого на відповідальне зберігання за Договорами №357, №358, №359 від 23.12.2025 та не повернутого відповідачем, на загальну суму 526 146,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог Відділ освіти, культури, молоді та спорту Степівської сільської ради вказує, що ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопольська-СТК" (яке також є генеральним підрядником за Договором підряду №131 від 04.08.2025 на об`єкті "Нове будівництво захисної споруди (ПРУ) для учасників освітнього процесу Михайлівського ліцею Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, село Михайлівка, вул. Набережна, буд. 1А (коригування)") укладено три Договори відповідального зберігання майна №357 від 23.12.2025, №358 від 23.12.2025 та №359 від 23.12.2025, на підставі яких позивачем було передано на відповідальне зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Нікопольська-СТК" майно загальною вартістю 2 534 889,41 грн.

Позивач стверджує, що результатами позапланової інвентаризації, проведеної інвентаризаційною комісією Відділу освіти, культури, молоді та спорту Степівської сільської ради 01-03 червня 2026 року, було встановлено недостачу, а саме:

- за Договором №357 від 23.12.2025 встановлено недостачу дизельного генератора марки Estar Jet PE-R44SA вартістю 411 987,41 грн з ПДВ; одночасно комісія зафіксувала факт несанкціонованої заміни обладнання замість генератора Estar Jet PE-R44SA, визначеного Специфікацією до Договору №357 від 23.12.2025, на об`єкті виявлено генератор марки DE-44BDS, який не є предметом закупівлі за Договором підряду №131 від 04.08.2025, не передбачений проектною документацією, не оплачувався позивачем і не передавався на зберігання за Договором №357 від 23.12.2025;

- за Договором №358 від 23.12.2025 встановлено недостачу обладнання системи оповіщення та зв`язку (моноблок настінного типу ВЕЛЛЕЗн-120-200, блок керування інформацією БКІ-02М, гучномовці настінні 6АС100ПНм, оповіщувачі світлозвукові з написами "ВИХІД" та "ПОЖЕЖА") на загальну суму 103 352,15 грн з ПДВ;

- за Договором №359 від 23.12.2025 встановлено недостачу майна (вішала настінні з гачками - 2 шт., стелаж 500х1500х2000 - 1 шт.) на загальну суму 10 807,32 грн з ПДВ.

Як вказує позивач, загальна вартість неповернутого відповідачем майна за трьома Договорами становить 526 146,88 грн з ПДВ та підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська-СТК".

У змісті позовної заяви Відділом освіти, культури, молоді та спорту Степівської сільської ради викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач очікує понести витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2026 відкрито провадження у справі №910/11669/26; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи; підготовче засідання призначено на 13.10.2026.

Разом із позовом Відділом освіти, культури, молоді та спорту Степівської сільської ради було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Нікопольська-СТК" та знаходяться на його рахунках у банківських установах та інших фінансових установах, у межах ціни позову 526 146,88 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву Відділу освіти, культури, молоді та спорту Степівської сільської ради про забезпечення позову, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд прийшов до висновку про необхідність її задоволення з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

В обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову Відділ освіти, культури, молоді та спорту Степівської сільської ради стверджує, що існує реальний ризик того, що без вжиття заходів забезпечення позову виконання майбутнього рішення суду буде істотно ускладнене або унеможливлене, про що, на його думку, свідчить наступне: 1) систематичне ухилення відповідача від виконання зобов`язань та ігнорування законних вимог позивача; 2) недобросовісна поведінка щодо предмета зберігання факт несанкціонованої заміни майна - переданого на зберігання генератора Estar Jet PE-R44SA (вартістю 411 987,41 грн) на генератор невідомого походження марки DE-44BDS; 3) непослідовна та суперечлива позиція відповідача в листуванні з позивачем; 4) фактичне припинення господарської діяльності відповідача на об`єкті та ознаки виведення активів; 5) ухилення відповідача від участі у процедурах фіксації доказів.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 06.03.2023 у справі №916/2239/22.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №906/1162/22, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22, від 18.05.2023 у справі №910/14989/22, від 24.06.2022 у справі №904/8506/21.

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі, грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Щодо посилань позивача на систематичне ухилення відповідача від виконання зобов`язань та ігнорування законних вимог позивача, то суд зазначає, що саме по собі допущення виникнення спору між сторонами (простроченого зобов`язання, невиконання його в особисто визначені строки), не свідчить про наміри такої особи ухилятись у майбутньому від виконання рішення суду.

Натомість обставини заміни переданого на зберігання генератора входять до предмету доказування у справі №910/11669/26 та мають бути доведеними Відділом освіти, культури, молоді та спорту Степівської сільської ради (в тому числі за наслідками дослідження позиції відповідача у листуванні із позивачем) при вирішенні спору по суті, а тому не можуть лягти в мотиви вжиття заходів забезпечення позову, оскільки матимуть своїм наслідком вирішення судового спору в цій частині.

Водночас час під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Разом з тим Відділ освіти, культури, молоді та спорту Степівської сільської ради стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольська-СТК" фактично припинило господарську діяльність на об`єкті та вчиняє дії, що мають ознаки виведення активів.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольська-СТК" є генеральним підрядником за Договором підряду №131 від 04.08.2025, за яким зобов`язалось на замовлення Відділу освіти, культури, молоді та спорту Степівської сільської ради побудувати захисну споруду (ПРУ) для учасників освітнього процесу Михайлівського ліцею Степівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Посилаючись на Акт обстеження об`єкта будівництва від 03.06.2026, позивач стверджує, що відповідачем було повністю припинено виконання будівельних робіт (виконано лише 23,09% робіт, відхилення від Календарного графіка перевищує 151 день), будівельний майданчик має незадовільний стан (захаращений будівельним сміттям), на будівельному майданчику залишено без нагляду майно (будівельну тачку, бетонозмішувач).

Із долучених до акту від 03.06.2026 фотознімків будівельного майданчика вбачається, що 03.06.2026 (середа) на об`єкті відсутні працівники підрядника (будівельники), недобудова затоплена калюжами та заросла бур`яном, будівельні матеріали та інструменти розкидані просто неба, що підтверджує доводи позивача про фактичне припинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопольська-СТК" виконання підрядних робіт задовго до виконання цих фотознімків, хоча згідно п. 18.3 Договору підряду №131 від 04.08.2025 підрядні роботи мали бути завершені 31.12.2025.

Також під час під час перевірки інформації про юридичну особу із ідентифікаційним кодом 34610536 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, поза увагою суду не залишилась та обставина, що протягом останнього кварталу 2025 року (наприкінці строку виконання робіт за Договором підряду №131 від 04.08.2025) змінився керівник та місцезнаходження відповідача.

Суд з прикрістю констатує, що в Україні є досить поширеною практика, коли з метою невиконання зобов`язань юридичною особою (в тому числі, судових рішень), керівництво / власники такої юридичної особи виводять з підприємства всі активи та залишають його, при цьому не здійснюючи жодних дій для припинення юридичної особи у передбаченому законодавством порядку та внесення відповідного запису у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Наведені обставини у їх сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що має місце існування обставин, а не виключно припущень заявника, щодо можливого ухилення відповідачем від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, в тому числі шляхом виведення з підприємства всіх активів, що у випадку вчинення таких дій фактично нівелює можливість захисту прав і інтересів позивача.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Вказаний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22.

При зверненні із позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22 та від 14.12.2022 у справі №922/1369/22.

Окрім того, у пункті 24 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, Верховним Судом зроблено висновок, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Таким чином, при вирішенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову судом враховується те, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Враховуючи наявну можливість у Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська-СТК" здійснити розпорядчі дії щодо коштів на користь третіх осіб, є підстави вважати, що при невжитті заходів забезпечення позову виконання рішення буде ускладнено.

Згідно ст. 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Проте, в даному випадку суд не вбачає необхідності в зустрічному забезпеченні, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідач понесе збитки, у зв`язку із заявою позивача про забезпечення позову.

Крім того, судом враховано положення Закону України "Про виконавче провадження" щодо порядку виконання ухвал господарських судів про вжиття заходів забезпечення позову, який не потребує визначення конкретного банківського рахунку боржника.

Відтак, суд вбачає наявність зв`язку між зазначеними заходами забезпечення позову (накладення арешту на грошові кошти) і предметом спору, співмірність заходів із заявленими позивачем вимогами. Вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

З огляду на наведене, заява Відділу освіти, культури, молоді та спорту Степівської сільської ради про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню шляхом накладення арешту на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська-СТК" у межах ціни позову 526 146,88 грн.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 136, 137, 138, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Відділу освіти, культури, молоді та спорту Степівської сільської ради про забезпечення позову задовольнити.

2. Накласти арешт на кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Нікопольська-СТК" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 74 Б, офіс 11/3; ідентифікаційний код 34610536), в межах ціни позову в розмірі 526 146 (п`ятсот двадцять шість тисяч сто сорок шість) грн 88 коп., що обліковуються на будь-яких виявлених виконавцем рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська-СТК" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 74 Б, офіс 11/3; ідентифікаційний код 34610536) в фінансових установах та/або банках як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, в тому числі і на тих, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову.

3. Дана ухвала є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років, тобто до 17.09.2029.

4. Стягувач: Відділ освіти, культури, молоді та спорту Степівської сільської ради (57116, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Михайлівка, Степівська ТГ, вул. Андрія Шептицького, буд. 9; ідентифікаційний код 41093479).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольська-СТК" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 74 Б, офіс 11/3; ідентифікаційний код 34610536).

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскарження протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Роман Володимирович Бойко