Рішення № 139822144, 16.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026Справа № 910/7684/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» (03056, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОРЩАГІВСЬКА, будинок 154, ідентифікаційний код юридичної особи 33908322) до проПриватного акціонерного товариства «ГАРАНТІЯ» (01601, місто Київ, ПЕЧЕРСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 14229456) стягнення страхового відшкодування у розмірі 15 445 грн. 26 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» (надалі також - "Позивач") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «ГАРАНТІЯ» (надалі також - "Відповідач") про стягнення страхового відшкодування у розмірі 15 445 грн. 26 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № 115/23-Т/Чн від 20.05.2023 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому Позивачем відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу марки «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким скоєно ДТП, застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/006639488, а тому Позивач вказує, що обов`язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 року відкрито провадження у справі № 910/7684/26, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

01.07.2026 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли відомості з ЄЦБД МТСБУ.

15.07.2026 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому також просить суд витребувати у Позивача докази оплати страхового платежу у розмірі 1545 грн. 59 коп. згідно з умовами Додаткової угоди №1 від 19.06.2023 року до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 115/23-Т/Чн від 20.05.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 року витребувано від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» належним чином завірені докази здійснення оплати додаткового страхового платежу у розмірі 1 545 грн. 59 коп. відповідно до п.9 Додаткової угоди №1 від 19.06.2023 року до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 115/23-Т/Чн від 20.05.2023 року.

17.07.2026 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла відповідь на відзив.

24.07.2026 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшли докази на виконання вимог ухвали суду.

27.07.2026 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення.

31.07.2026 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли пояснення по справі.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.06.2026 року була надіслана до електронного кабінету Сторін, що підтверджується повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету Сторін.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

20.05.2023 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» (Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 115/23-Т/Чн, предметом якого є страхування транспортного засобу «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2023 року випуску. (а.с. 8-12)

Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2023 року у м. Чернігів, по вул. Надії, 12 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням Висоцької Юлії, що підтверджується повідомленням про дорожньо - транспортну пригоду (європротоколом). (а.с.19).

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль марки «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Фізичною особою - підприємцем Маслівець О.В. виставлено рахунок на оплату №2158049 від 26.06.2023 року на ремонт транспортного засобу «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 38 083 грн. 95 коп. (а.с.40

Відповідно до Страхового акту №006.01765723-1 від 27.06.2023 року (а.с. 42) Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 38 083 грн. 95 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №31812280 від 28.06.2023 року. (а.с. 43)

Відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/006639488 цивільно-правова відповідальність власника транспортного «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 00 грн. (а.с.44)

Приватним акціонерним товариством «ГАРАНТІЯ» було відшкодовано Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» страхове відшкодування у розмірі 22 638 грн. 59 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №973 від 07.08.2023 року. (а.с. 45)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 15 445 грн. 26 коп. відповідно до встановлених Полісом № АР/006639488 лімітів відшкодування по майну та франшизи.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що умовами Договору добровільного страхування наземного транспорту № 115/23-Т/Чн від 20.05.2023 року не було застраховано додаткове обладнання автомобіля «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , зокрема, плівки захисної. Додатковою угодою №1 від 19.06.2023 року до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 115/23-Т/Чн від 20.05.2023 року Сторони виклали п.п.6.10, 11, 12, 14 договору в новій редакції: застраховане обладнання, що не входить до комплектації заводської моделі ТЗ - захисна плівка, тонувальна плівка. Згідно з п.9 Додаткової угоди №1 від 19.06.2023 року до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 115/23-Т/Чн від 20.05.2023 року передбачено, що додатковий страховий платіж за додатковим договором складає 1 545 грн. 59 коп., проте Позивачем вказані докази надані не були.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов`язань за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 115/23-Т/Чн від 20.05.2023 року, предметом якого є страхування транспортного засобу «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2023 року випуску, було відшкодовано на користь Страхувальника 38 083 грн. 95 коп.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України, відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, Суд зазначає, що до Позивача у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі №910/12500/17.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2023 року у м. Чернігів, по вул. Надії, 12 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що підтверджується повідомленням про дорожньо - транспортну пригоду (європротоколом). (а.с.19).

Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`я та/або майну потерпілого.

З набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011, яким внесено зміни та доповнення до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених пунктом 33.2 статті 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.

Отже, з 19 вересня 2011 року в Україні в силу Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" від 17.02.2011 №3045-VI запроваджено механізм спрощеного оформлення ДТП.

Згідно з абзацу 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка, водії таких транспортних засобів після складення ними зазначеного повідомлення звільняються від обов`язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.

На виконання Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 №274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (надалі - Інструкція).

Відповідно до зазначеної Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

Європротокол - це спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, потім надається страховику та стає підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим. Європротокол може заповнюватися як в паперовому вигляді на спеціальному бланку, так і в електронній формі з використанням системи "Електронний Європротокол".

Відповідно до пункту 33.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Отже, сам факт складання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.

З відомостей, які містяться у повідомленні про дорожньо - транспортну пригоду (європротокол) від 23.06.2023 року, вбачається, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль марки «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що електронний європротокол) складений обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортні засоби, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми. Крім того, у повідомленні міститься інформація про наявність полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Суд зазначає, що відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У зв`язку з тим, що між учасниками ДТП спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Крім того, сам лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.

Отже, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства, і є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП.

Водій транспортного засобу «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 свою вину у вчиненні ДТП визнав, про що міститься відмітка в пункті 14 названого повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Таким чином, Суд за змістом Європротоколу встановив обставини скоєння ДТП та особу, відповідальну за заподіяну шкоду.

Отже, враховуючи вищенаведене, з урахуванням приписів чинного законодавства, Суд приймає до уваги повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 23.06.2023 року як належний доказ вчинення дорожньо - транспортної пригоди, за участю транспортного засобу «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Закону України «Про страхування» №1909-IX від 18.11.2021 року регулює відносини у сфері страхування, визначає загальні правові засади здійснення діяльності із страхування, надання посередницьких послуг і спрямований на посилення захисту прав та законних інтересів клієнтів, у тому числі споживачів, шляхом встановлення вимог до системи управління, платоспроможності страховиків, філій страховиків-нерезидентів на території України та розкриття ними інформації, встановлює вимоги до порядку укладання, обслуговування та виконання договорів страхування та перестрахування, врегульовує питання інформаційного забезпечення договорів страхування та перестрахування і дій, що передують їх укладанню, а також державне регулювання та нагляд у сфері страхування.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства. (п.59 ч.1 ст. 1 Закону України «Про страхування» №1909-IX від 18.11.2021 року)

Згідно з п. 69 ч.1 ст. 1 Закону страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством. (п.77 ч.1 ст. 1 Закону України «Про страхування» №1909-IX від 18.11.2021 року)

Відповідно до ч. 4 ст. 89 Закону України «Про страхування» №1909-IX від 18.11.2021 року предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

У п.п.5,6 ст. 89 Закону України «Про страхування» №1909-IX від 18.11.2021 року визначено, що об`єктом страхування можуть бути:

1) життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення;

2) майно на праві володіння, користування і розпорядження майном та/або можливі збитки чи витрати;

3) відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Договором страхування визначаються конкретний об`єкт страхування, з яким пов`язані страхові інтереси страхувальника (іншої особи, визначеної у договорі страхування), та страхові ризики, що пов`язані з цим об`єктом страхування та підлягають страхуванню за цим договором страхування.

Перелік страхових випадків визначається в договорі страхування за згодою сторін, якщо інше не передбачено законодавством. (ч.7 ст. 93 Закону України «Про страхування» №1909-IX від 18.11.2021 року)

Згідно зі ст. 94 Закону страхова сума може бути встановлена за окремим об`єктом страхування, страховим випадком, групою страхових випадків, договором страхування в цілому.

Розмір страхової суми визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником або відповідно до законодавства під час укладення договору страхування або внесення змін до такого договору.

У договорі страхування в межах страхової суми можуть визначатися ліміти відповідальності страховика за окремим об`єктом страхування, страховим ризиком або страховим випадком, групою страхових ризиків та/або страхових випадків тощо.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах дійсної вартості майна за цінами і тарифами, що діють на день укладення договору страхування або внесення змін до такого договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.

Договором страхування може передбачатися франшиза, яка може бути умовною та безумовною.

У разі зазначення в договорі страхування умовної франшизи страховик не відшкодовує частину збитку, яка не перевищує розмір франшизи, але відшкодовує збитки в повному обсязі, якщо збиток перевищує розмір франшизи.

У разі зазначення в договорі страхування безумовної франшизи страховик вираховує розмір франшизи при здійсненні страхової виплати за кожним страховим випадком.

Франшиза може встановлюватися у відсотках від страхової суми (страхової виплати), в абсолютному розмірі або в інших розрахункових одиницях, визначених договором страхування.

Вид та розмір франшизи зазначаються у договорі страхування.

Страхові виплати здійснюються у порядку, визначеному страховим продуктом та договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України.

Страхова виплата не може перевищувати розмір прямого збитку, заподіяного страхувальнику та/або іншій особі, передбаченій договором страхування. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі якщо страхова сума становить певну частку дійсної вартості застрахованого об`єкта страхування, страхова виплата виплачується у такій самій частці дійсної вартості застрахованого об`єкта страхування, якщо інше не передбачено умовами договору страхування.

Якщо майно застраховано у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, страхова виплата, що виплачується всіма страховиками, не може перевищувати дійсну вартість майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно до розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 102 Закону у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим.

Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).

У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства.

Згідно зі ст. 108 Закону України «Про страхування» №1909-IX від 18.11.2021 року страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

20.06.2024 року набрав чинності новий Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX, який введено в дію з 01.01.2025.

У ч. 6 розділу 6 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX від 20.06.2024 зазначено, що договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону. Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Як вбачається з Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/006639488, дата початку дії Полісу 07.08.2022 року.

Таким чином, відповідно до ч. 6 розділу 6 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX від 20.06.2024 року Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/006639488, який був укладений та набрав чинність до введення в дію цього Закону, продовжує діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такого договору.

За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (який підлягає застосуванню до спірних правовідносин сторін) якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Разом з цим, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Фізичною особою - підприємцем Маслівець О.В. виставлено рахунок на оплату №2158049 від 26.06.2023 року на ремонт транспортного засобу «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 38 083 грн. 95 коп. (а.с.40

Відповідно до Страхового акту №006.01765723-1 від 27.06.2023 року (а.с. 42) Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 38 083 грн. 95 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №31812280 від 28.06.2023 року. (а.с. 43)

Суд зазначає, що проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.

Відповідно до п.7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує:

5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.

3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;

4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;

5 років - для мототехніки.

Згідно з п.1.6 вищевказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2023, а отже, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (23.06.2023 року) строк експлуатації означеного автомобіля не перевищував 7 років.

Крім цього, п.7.39 зазначеної Методики визначено, що винятком, стосовно використання зазначених вище вимог є, зокрема, випадок якщо колісні транспортні засоби експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

Суд зазначає, що доказів існування обставин, які є винятковими відповідно до п. 7.39 Методики, стосовно застрахованого Позивачем автомобіля матеріали справи не містять.

Отже, з наявних в матеріалах справи документів Судом не встановлено наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , при визначенні розміру страхового відшкодування.

При визначенні розміру заподіяної шкоди у даному випадку Суд виходить із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно із сумою, яка вказана у рахунку, виставленому станцією технічного обслуговування (Фізичною особою - підприємцем Маслівець О.В.)

Так, у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі №922/4013/17 зроблено висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Згідно з п.1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/006639488 цивільно-правова відповідальність власника транспортного «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 00 грн. (а.с.44)

Згідно зі статтею 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що умовами Договору добровільного страхування наземного транспорту № 115/23-Т/Чн від 20.05.2023 року не було застраховано додаткове обладнання автомобіля «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , зокрема, плівки захисної. Додатковою угодою №1 від 19.06.2023 року до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 115/23-Т/Чн від 20.05.2023 року Сторони виклали п.п.6.10, 11, 12, 14 договору в новій редакції: застраховане обладнання, що не входить до комплектації заводської моделі ТЗ - захисна плівка, тонувальна плівка. Згідно з п.9 Додаткової угоди №1 від 19.06.2023 року до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 115/23-Т/Чн від 20.05.2023 року передбачено, що додатковий страховий платіж за додатковим договором складає 1 545 грн. 59 коп., проте Позивачем вказані докази надані не були.

Як вбачається з рахунку на оплату №2158049 від 26.06.2023 року, виставленого Фізичною особою - підприємцем Маслівець О.В., на ремонт транспортного засобу «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на суму у розмірі 38 083 грн. 95 коп., у графі 4 зазначено плівка захисна, демонтаж - 2 115 грн., у графі 18 - плівка захисна поклейка (бампер пер, фара ліва) - 13 330 грн. 36 коп., а загалом сума в розмірі 15 445 грн. 36 коп., яка є предметом спору у даній справі. При цьому, Позивачем заявлено до стягнення суму страхового відшкодування у розмірі 15 445 грн. 26 коп. Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог. А тому Суд розглядає позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» в межах заявленої суми.

Судом встановлено, що Додатковим договором №1 від 19.06.2023 року до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 115/23-Т/Чн від 20.05.2023 року Сторони погодили викласти розділи 6, 10, 11, 12, 14 в новій редакції, зокрема, передбачено страхування обладнання, що не входить до комплектації заводської моделі ТЗ - захисної плівки, тонувальної плівки. (зворотна частина а.с.14)

Згідно з п.7 Додаткової угоди викладено розділ 14 Договору в наступній редакції, зокрема, розмір платежу 1545,59 грн. строк сплати (до вказаної дати включно) 19.06.2023 р.

Пунктом 9 Додаткової угоди №1 від 19.06.2023 року до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 115/23-Т/Чн від 20.05.2023 року передбачено, що додатковий страховий платіж за додатковим договором складає 1 545 грн. 59 коп.

Згідно з п.10 Додаткової угоди №1 від 19.06.2023 року додатковий страховий платіж, визначений у п.9 Додаткового договору, страхувальник зобов`язаний сплатити на поточний рахунок або до каси Страховика у строк до 19.06.2023 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 року витребувано від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» належним чином завірені докази здійснення оплати додаткового страхового платежу у розмірі 1 545 грн. 59 коп. відповідно до п.9 Додаткової угоди №1 від 19.06.2023 року до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 115/23-Т/Чн від 20.05.2023 року.

На виконання вимог ухвали суду Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» надало виписку по рахунку за 23.06.2023 року, згідно з якою 23.06.2023 року о 18:48 ОСОБА_1 здійснено страховий платіж на суму в розмірі 1 545 грн. 59 коп. (а.с.90) При цьому, Суд зазначає, що у призначенні платежу невірно зазначено дату договору, однак Позивач не заперечується факт отримання вказаних грошових коштів саме на виконання умов Додаткової угоди №1 від 19.06.2023 року до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 115/23-Т/Чн від 20.05.2023 року.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, Суд зазначає, що в порушення умов Додаткової угоди №1 від 19.06.2023 року до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 115/23-Т/Чн від 20.05.2023 року Страхувальником не було сплачено страховий платіж у розмірі 1 545 грн. 59 коп. у строк по 19.06.2023 року.

Суд звертає увагу, що п.7 Додаткової угоди №1 від 19.06.2023 року до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 115/23-Т/Чн від 20.05.2023 року пункт містить примітку («*») «з урахуванням умов, передбачених п.п. 23.1, 23.2 Договору».

Відповідно до пункту 23.2 Договору у разі несплати Страхувальником страхового платежу одноразово в розмірі згідно з п.11 договору або першого страхового платежу у розмірі згідно з розділом 14 договору, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати, визначеної п.14.3 договору, як строк сплати страхового платежу або першого страхового платежу включно, Договір не набирає чинності та Страховик не несе зобов?язань за Договором щодо виплати страхового відшкодування.

У разі несплати Страхувальником другого або наступних страхових платежів протягом 10 (десяти) календарних днів з дати, визначеної п. 14.3 договору, як строк сплати другого або наступних страхових платежів, дія Договору припиняється та втрачає чинність з 00-00 годин 11 (одинадцятого) календарного дня, що слідує за датою, визначеною п. 14.3 Договору, як строк сплати другого або наступних страхових платежів.

Страховик не несе зобов?язань за Договором щодо виплати страхового відшкодування у випадку настання подій, що сталися у період, за який не сплачений страховий платіж у розмірі та у строки, передбачені розділом 14 Договору.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зазначена норма закріплює презумпцію правомірності правочину, яка означає, що кожен укладений договір вважається чинним та таким, що породжує передбачені ним права та обов`язки, доки інше не встановлено законом або судовим рішенням, яке набрало законної сили.

За приписами ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Статтею 213 ЦК України встановлено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, дорожньо - транспортна пригода за участю транспортного засобу «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу «Хюндай», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , сталась 23.06.2023 року. З заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку, вбачається, що подія сталась 23.06.2023 року о 13:40. В той час, як страховий платіж був здійснений страхувальником ОСОБА_1 23.06.2023 року о 18:48.

З урахуванням однакового для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйнятого у відповідній сфері відносин значення термінів, Суд приходить до висновку, що Договір добровільного страхування наземного транспорту № 115/23-Т/Чн від 20.05.2023 року станом на 23.06.2023 року не припинив свою дію, проте у страховика за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 115/23-Т/Чн від 20.05.2023 року - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» не виникло зобов`язання з виплати страхового відшкодування у випадку настання страхового випадку 23.06.2023 року, що стався у період, за який не сплачений страховий платіж розмірі 1 545 грн. 59 коп. у строк по 19.06.2023 року, передбачений умовами Додаткової угоди №1 від 19.06.2023 року до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 115/23-Т/Чн від 20.05.2023 року, тобто в частині виплати страхового відшкодування додаткового обладнання.

В той же час, Судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» самостійно на власний розсуд й поза умовами Договору добровільного страхування наземного транспорту № 115/23-Т/Чн від 20.05.2023 року було виплачено Страхувальнику суму страхового відшкодування в частині виплати за демонтаж захисної плівки та поклейки захисної плівки, страхування якої було передбачено умовами Додаткової угоди №1 від 19.06.2023 року до Договору добровільного страхування наземного транспорту № 115/23-Т/Чн від 20.05.2023 року, однак не було здійснено оплату страхового платежу.

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» не набуло право зворотньої вимоги до Приватного акціонерного товариства «ГАРАНТІЯ» в частині стягнення виплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 15 445 грн. 26 коп., оскільки така виплата була здійснена останнім у позадоговірному порядку, визначеному пунктом 23.2 Договору добровільного страхування наземного транспорту № 115/23-Т/Чн від 20.05.2023 року.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що зустрічні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» до Приватного акціонерного товариства «ГАРАНТІЯ» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 15 445 грн. 26 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ

1. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» до Приватного акціонерного товариства «ГАРАНТІЯ» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 15 445 грн. 26 коп. - відмовити у повному обсязі.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16 вересня 2026 року

Суддя О.В. Чинчин