Ухвала суду № 139822011, 17.09.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/124/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВА УХВАЛА

17.09.2026 Справа № 908/3198/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,

розглянувши заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФІНІТІ ГРУП» (вх.№19193/08-08/26 від 07.09.2026) про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу у справі №908/3198/24

за позовом: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФІНІТІ ГРУП» (б. Парковий, будинок 1А, місто Запоріжжя, Запорізька область, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 33918351)

до відповідача: Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (вул. Незалежної України, буд. 39Б, м. Запоріжжя, 69037; ідентифікаційний код юридичної особи 37573094)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Запорізька міська рада (просп. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; ідентифікаційний код юридичної особи 04053915)

про стягнення коштів у розмірі 1558006,12 грн,

без виклику (повідомлення) учасників справи

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.05.2025 позов задоволено частково: стягнуто з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (вул. Незалежної України, буд. 39Б, м. Запоріжжя, 69037; ідентифікаційний код юридичної особи 37573094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФІНІТІ ГРУП (б. Парковий, будинок 1А, місто Запоріжжя, Запорізька область, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 33918351) суму 1299066,77 грн (один мільйон двісті дев`яносто дев`ять тисяч шістдесят шість гривень 77 коп.) основного боргу, 13315,00 грн (тринадцять тисяч триста п`ятнадцять гривень 00 коп.) пені, 15443,73 грн (п`ятнадцять тисяч чотириста сорок три гривні 73 коп.) три проценти річних, 55312,54 грн (п`ятдесят п`ять тисяч триста дванадцять гривень 54 коп.) інфляційних втрат; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (вул. Незалежної України, буд. 39Б, м. Запоріжжя, 69037; ідентифікаційний код юридичної особи 37573094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФІНІТІ ГРУП (б. Парковий, будинок 1А, місто Запоріжжя, Запорізька область, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 33918351) суму18036,10 грн (вісімнадцять тисяч тридцять шість гривень 10 коп) витрат по сплаті судового збору; зобов`язано Департамент освіти і науки Запорізької міської ради (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-Б, ідентифікаційний код 37573094) в особі Правобережного відділу освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (69096, м. Запоріжжя, вул. Сагайдачного Петра, буд. 1А, ідентифікаційний код 37611401) подати до Господарського суду Запорізької області звіт про виконання судового рішення протягом 120 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2026 рішення Господарського суду Запорізької області від 06.05.2025 у справі №908/3198/24 залишено без змін, судові витрати Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради за подання апеляційної скарги на рішення суду покладено на заявника апеляційної скарги, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Інфініті Груп від 20.11.2025 про стягнення судових витрат задоволено частково, стягнуто з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-Б, ідентифікаційний код 37573094) в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (69096, м. Запоріжжя, вул. Сагайдачного Петра, буд. 1А, ідентифікаційний код 37611401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інфініті Груп (бульвар Парковий, будинок 1А, місто Запоріжжя, Запорізька область, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 33918351) 8000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 копійок) витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. В решті вимог заяви відмовлено.

Видачу відповідного наказу доручено Господарському суду Запорізької області.

06.04.2026 на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 06.05.2025 та постанови Центрального апеляційного господарського суду Господарським судом Запорізької області видано відповідні накази.

Ухвалою суду від 02.09.2026 задоволено заяву ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП» (вх.№17672/08-08/26 від 13.08.2026) про зміну способу виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 06.05.2025 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2026 у справі №908/3198/24; змінено спосіб виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 06.05.2025 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2026 у справі №908/3198/24 шляхом списання вищевказаних грошових коштів з відповідних рахунків Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 37573094, 69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39Б).

04.09.2026 стягувачем (позивачем) ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП» у системі «Електронний суд» сформовано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу за результатами розгляду заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі №908/1198/24. Просить стягнути 10000,00 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.09.2026 заяву передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 08.09.2026 заяву позивача прийнято до розгляду, визначено, що розгляд заяви відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи.

10.09.2026 від третьої особи Запорізької міської ради надійшло клопотання на зменшення судових витрат на правничу допомогу, яким у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу просить відмовити.

Відповідно до ст. 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Згідно п.п. 1-3 ч. 1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови.

У разі, якщо закінчено судове провадження (тобто, закрито провадження у справі/залишено позов без розгляду/вирішено спір по суті), і судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, суд у порядку статті 244 ГПК України має право за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення до основного рішення у справі (ухвали про закриття провадження у справі; ухвали про залишення позову без розгляду; рішення/постанови за результатом розгляду справи по суті), яким закінчено провадження у справі.

Відповідно, в залежності від виду прийнятого судом процесуального рішення ухваленого за результатом закінчення розгляду справи (ухвали/рішення/постанови), залежить і назва додатково рішення у справі, якими можуть відповідно бути: додаткова ухвала, додаткове рішення, додаткова постанова.

Суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення, внаслідок чого, в порядку статей 240, 244 ГПК України 17.09.2026 постановлено додаткову ухвалу.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ СТЯГУВАЧА (ПОЗИВАЧА).

02 вересня 2026 року Господарський суд Запорізької області ухвалив рішення, яким заяву про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення задоволено частково. Оскільки суд під час ухвалення рішення від 02.09.2026 не вирішив питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених Позивачем під час розгляду справи, наявні підстави для ухвалення додаткового судового рішення.

Просить стягнути з боржника (відповідача) витрати на правничу допомогу за результатами розгляду заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду в розмірі 10000,00 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ БОРЖНИКА (ВІДПОВІДАЧА).

Відповідач заперечень на заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу не надав.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ.

Запорізька міська просить відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, обґрунтовуючи свої заперечення таким.

Так, з долучених до заяви представником позивача документів неможливо встановити ціну договору та тарифів на послуги, які сторони узгодили під час укладання договору, що свідчить про не узгодження тарифів з клієнтом. Крім того, ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Представником позивача у порушення вимог ч. 3 ст. 126 ГПК України детального опису робіт до заяви не долучено. Більше того, матеріали справи №908/3198/24 свідчать, що адвокат Приладишева Н. Г. не готувала та не подавала жодного процесуального документа всі вони підписані та подані іншим представником (Бриль А. В.). Це підтверджує відсутність факту надання послуг саме заявленим адвокатом.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Питання розподілу між сторонами судових витрат суд вирішує під час ухвалення рішення і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 ГПК України).

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою суду від 02.09.2026 задоволено заяву ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП» (вх.№17672/08-08/26 від 13.08.2026) про зміну способу виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 06.05.2025 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2026 у справі №908/3198/24 задовольнити; змінено спосіб виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 06.05.2025 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2026 у справі №908/3198/24 шляхом списання вищевказаних грошових коштів з відповідних рахунків Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 37573094, 69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39Б)».

Оскільки судом під час ухвалення рішення у справі не вирішено питання судових витрат в частині правничої допомоги, суд розглядає заяву стягувача (позивача) про понесені витрати в порядку статті 244 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Стаття 129 ГПК України регламентує загальні правила розподілу судових витрат.

Так, за загальним правилом відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд акцентує увагу на тому, що положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду.

Також суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі №910/5151/22, зазначені у п.п.45, 46 постанови: « 45. Суд, за результатами розгляду справи по суті, вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, встановлює, чи пов`язані такі зі справою, у тому числі і витрати, які виникають після вирішення спору по суті. До таких можуть бути віднесені витрати під час оскарження дій державного (приватного) виконавця, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, тощо. Тобто витрати не пов`язані з вирішенням спору по суті, однак пов`язані з розглядом справи. 46. Такі витрати можуть виникати і в разі оскарження однією із сторін додаткових рішень у справі, оскільки інша сторона має право користуватися правничою допомогою на захист своїх інтересів (частина перша статті 16 ГПК України) і на відшкодування понесених судових витрат, що є однією із засад господарського судочинства (стаття 2 ГПК України). А тому доводи Підприємства про можливість відшкодування витрат на правову допомогу тільки за розгляд справи по суті зводяться до помилкового тлумачення норм процесуального права».

Розглянувши заяву ТОВ «ІНФІНІТІ» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 10000,00 грн.

На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу стягувач надав такі документи: копію договору б/н від 02.08.2026 про надання правничої допомоги; копію додатка №1 до договору про надання правової допомоги від 02.08.2026; копію акту від 02.09.2026 приймання-передачі виконаної роботи до договору б/н від 02.08.2026 про надання правничої допомоги; копію квитанції до прибуткового касового ордеру №02/09 від 02.09.2026 про сплату 10000,00 грн; копію ордеру серії АР №13144473 від 04.09.2026, виданий ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП» на ім`я адвоката Приладишевої Н.Г. на підставі договору про надання правничої допомоги б/н від 02.08.2026.

Як вбачається з наданих документів, 02.08.2026 ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП» (Клієнт) уклав договір про надання правової допомоги із адвокатом Приладишевою Наталією Геннадіївною (Адвокат), за умовами якого (п.1.1) Адвокат надає правову допомогу Клієнтові з приводу представництва та захисту його інтересів у справі №908/3198/24 у Господарському суді Запорізької області.

За умовами п. 2 Договору про надання правничої допомоги Адвокат наділений усіма процесуальними правами сторони згідно із ст.ст. 42, 46 ГПК України.

За змістом п. 3 Договору Сторони дійшли згоди, що на підтвердження виконаної роботи Адвокат надає Клієнту акт виконаних робіт та квитанцію до прибуткового касового ордеру. виконаних робіт та квитанцію до прибуткового касового ордеру.

У додатку №1 до договору від 02.08.2026 Сторони узгодили, що вартість послуг, які надаватиме Адвокат Клієнтові з приводу спору у справі №908/3198/24 у Господарському суді Запорізької області про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення складатиме 10000,00 грн. Причому вказана сума включає в себе участь Адвоката в усіх процесуальних діях у Господарському суді Запорізької області, в тому числі підготовка та складання заяви про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, підготовка матеріалів, представництво інтересів у суді та підготовка до судових засідань.

Підтвердженням наданих послуг Адвокатом є підписаний акт виконаних робіт.

02.09.2026 між Клієнтом та Адвокатом підписано акт приймання-передачі наданих виконаної роботи.

В акті сторони погодили, що Адвокат надав Клієнтові юридичні послуги, а Клієнт, в свою чергу, надані послуги прийняв та сплатив в розмірі 10000,00 грн, а саме: підготовка та складання заяви про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, підготовка матеріалів, представництво інтересів у суді та підготовка до судових засідань.

Відповідно прибуткового касового ордеру №02/09 від 02.09.2026 позивачем на користь ОСОБА_1 внесено 10000,00 грн.

Отже сума гонорару сторонами була встановлена у фіксованому обсязі в розмірі 10000,00 грн, яка і заявлена ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП» до стягнення з боржника за результатами розгляду справи за заявою позивача про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

Отже, стягувач надав докази на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу після розгляду справи по суті під час розгляду заяви вх.№17672/08-08/26 від 13.08.2026 про зміну способу виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 06.05.2026 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2026 у справі №908/3198/24.

За ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (п. п. 130-132, 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Третя особа заперечує щодо стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що представником позивача у порушення вимог ч. 3 ст. 126 ГПК України детального опису робіт до заяви не долучено. Більше того, матеріали справи №908/3198/24 свідчать, що адвокат Приладишева Н. Г. не готувала та не подавала жодного процесуального документа всі вони підписані та подані іншим представником (Бриль А.В.). Це, на думку Запорізької міської ради, підтверджує відсутність факту надання послуг саме заявленим адвокатом.

Щодо заперечень відповідача суд зазначає таке.

Частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного суду, оцінюючи зміст зазначених приписів у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (п. п. 140, 143, 144, 145), виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У даному випадку сторони обумовили фіксований гонорар за надані, при цьому в акті, наданому заявником, зазначено які саме послуги надані, та зазначено їх вартість, що дає можливість визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, доводи третьої особи щодо детального опису робіт спростовано вищенаведеним.

Щодо самого заявленого розміру витрат на професійну допомогу.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Правова позиція, наведена вище, викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2019 року у справі №905/1795/18.

Суд зазначає, що стягувач повторно звернувся із відповідною заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду. Отже підстави звернення стягувача із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення вже були предметом розгляду як у цій, так і в інших подібних справах, а тому не потребувало додаткового часу для формування правової позиції чи її зміни.

З урахуванням викладеного, керуючись принципами справедливості та верховенства права, враховуючи критерії реальності та розумності адвокатських витрат, характер розглянутого судом процесуального питання, беручи до уваги слушні доводи іншої сторони щодо залученості адвоката Приладишевої Н.Г. під час розгляду заяви про зміну способу та порядку виконання судових рішень, суд вважає завищеним розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00грн, у зв`язку з чим вважає за можливе частково зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн.

В іншій частині заяви слід відмовити.

Крім того, враховуючи зміну способу виконання рішення суду у цій справі, з метою забезпечення реального фактичного виконання без невиправданих затримок судових рішень у справі №908/3198/24, з мотивів, викладених в ухвалі суду від 02.09.2026, суд стягує суму витрат на правничу допомогу за розгляд заяви про зміну порядку та способу виконання рішення з боржника шляхом списання вищевказаних грошових коштів з відповідних рахунків Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 37573094, 69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39Б).

Керуючись ст.ст. 123, 127, 129, 130, 232-235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФІНІТІ ГРУП» (вх.№19193/08-08/26 від 07.09.2026) про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу у справі №908/3198/24 задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 37573094 (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-Б) в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (69096, м. Запоріжжя, вул. Сагайдачного Петра, буд. 1А, ідентифікаційний код ВП 37611401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП», код ЄДРПОУ 33918351 (69006, м. Запоріжжя, б. Парковий, буд. 1-А), шляхом списання вищевказаних грошових коштів з відповідних рахунків Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 37573094, 69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39Б) 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.

В іншій частині заяви відмовити.

Додаткова ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Додаткова ухвала підписана 17.09.2026.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду протягом десяти днів.

Направити додаткову ухвалу суду учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси в електронній формі із застосуванням ЄСІТС.

Суддя С.І. Педорич