Рішення № 139820209, 16.09.2026, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/2647/25

Провадження № 2/553/182/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16.09.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави у складі головуючого судді Фоміної Ю.В., за участю секретаря судового засідання Летюченко В.В., представника позивача Кондрат Л.Г., відповідачки ОСОБА_1 , представника відповідачки - адвоката Пишногуб Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №553/2647/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому прохали стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 3350908 від 05.09.2021 року у розмірі 40575,00 грн, судові витрати у вигляді судового збору у сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 16 000,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 05.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 3350908. За цим договором відповідно до п. 1.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язувався на умовах, визначених цим договору, на строк, визначений п.1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначені у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язувався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/ терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом становлять 1875,00, які нараховуються за ставкою 2,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Пунктом 1.6 договору визначено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0 відсотків від фактичного залишку за кожен день користування кредитом. Умовами кредитного договору передбачено видачу кредитних коштів позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на картковий рахунок. Розділом 2 визначено, що сторони узгодили умови, щодо сплати кредиту, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо.

Відповідно до умов договору, позичальнику надано право збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищувати 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Сторонами кредитного договору узгоджено, що позичальник відповідає перед кредитодавцем за зобов`язаннями, що випливають з цього договору, всіма коштами та майном, що йому належать на праві власності, на які відповідно до законодавства може бути звернене стягнення. У разі прострочення позичальником виконання зобов`язань зі сплати заборгованості, кредитодавець має право, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування ) з урахуванням пролонгацій та оновлень графіків платежів, якщо такі складались), нарахувати проценти за стандартною ставкою визначеною цим договором, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України.

Пунктом 6.1 договору визначено, що цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно - телекомунікаційній системі кредитодавця.

Сторонами договору узгоджено, розміщені в особистому кабінеті позичальника про це цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника. А позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно - цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт кредитодавця, мобільний додаток, меседжери або SMS- повідомлення з мобільного телефонного номеру позичальника (вартість відправки SMS - повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником кредитодавцем.

Пунктом 6.3 Договору визначено, що приймаючи пропозицію кредитодавця про укладення цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватися умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) кредитодавцем, що розміщені на сайті кредитодавця та є невід`ємною частиною цього договору. В свою чергу п. 6.4 договору визначено, що укладення кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично з еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Відповідно до п.6.5 договору даний договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Позивачем зазначалось про те, що зважаючи на те, що відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано кошти у розмірі, встановленому договором.

15.12.2021 року було укладено договір № 15/12-2021-22 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитним договором № 3350908.

10.03.2023 року було укладено договір № 10-03/2023-01 відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 3350908.

Таким чином, сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою, яка становить 40 575,00 грн, із яких: заборгованість за основною сумою боргу - 5 000,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 34 625,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору ( з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості - 0,00 грн, заборгованість за пенею та/або штрафами - 0,00 грн, заборгованість за комісіями - 950,00 грн; інфляційні збитки - 0,00 грн, нараховані 3% річних - 0,00 грн.

Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 18.08.2026 року відкрито спрощене позовне провадження, призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 19.09.2026 року зобов`язано АТ «Універсал Банк» надати інформацію: чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 платіжна картка НОМЕР_1 , якщо так, який повний номер рахунка маска картки НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 ; про факт зарахування коштів на картковий рахунок - маска картки НОМЕР_1 , станом на 05.09.2025 року, та надати банківську виписку або інший документ, який підтверджує зарахування коштів в сумі 5000,00 грн в зазначений період; чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за картковий рахунок - маска картки НОМЕР_1 та чи знаходиться /знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1

15.10.2025 року надійшла відповідь з АТ «Універсал Банк» на виконання вимог ухвали суду від 19.09.2026 року.

20.10.2025 року представником позивача ТОВ «Коллект Центр» подано письмові пояснення в яких прохали поновити строки для подання доказів, позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 12.11.2025 року призначено проведення судових засідань у справі в режимі відеоконференції за допомогою сервісу «EASYCON» для забезпечення участі представника позивача.

29.12.2025 року представником позивача ТОВ «Коллект Центр» подано клопотання про долучення доказів, а саме: надано виписку з ЄДР, договір про споживчий кредит 3350908 від 05.09.2021 року, скріншот кредитного договору з відображенням електронного підпису.

08.01.2026 року представником позивача ТОВ «Коллект Центр» подано клопотання про долучення доказів, а саме: надано виписку з ЄДР, ТОВ «Мілоан» щодо позичальника ОСОБА_1 , РНОКПП.

Ухвалою суду від 12.02.2026 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан».

02.03.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» подано письмові пояснення у справі щодо порядку та умов подання ОСОБА_1 заяви про отримання кредиту.

09.06.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Пишногуб Н.О. подано відзив на позовну заяву, в якому прохала відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Коллект Центр». В обгрунтування своєї позиції вказувала про те, що дійсно 05.09.2021 року ОСОБА_1 зверталась до ТОВ «Мілоан» з метою оформлення кредитного договору та отримання позики, проте дооформити належно його не вдалось, як і кошти за ним відповідачці не були перераховані на її картку. Тому, з огляду на вказані обставини, на наступний день відповідачка була змушена звернутися до фінансової установи щодо отримання позики. Поряд з цим, стороною відповідача зазначалось про те, що ОСОБА_1 восени 2021 року випадково дізналась, що використовуючи її персональні дані було укладено договори позики на її ім`я у декількох фінансових компаніях серед яких і Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», які вона не укладала та кошти за ними не отримувала, зокрема і Договір № 3350908 від 05.09.2021 року у зв`язку з чим відповідачка була змушена звернутися до поліції про вчинення відносно неї кримінального правопорушення. Відповідачкою категорично заперечувався факт укладення 05.09.2021 року кредитного договору із ТОВ «Мілоан» на яку посилається у своїй заяві позивач та отримання за вказаним договором будь-яких коштів. У вказаному кредитному договорі дійсно вказані її персональні дані, котрі належать їй, проте вона не отримувала ніяких коштів від ТОВ «Мілоан» при укладенні саме вище вказаного договору на який посилається позивач. Поряд з цим, відповідачкою зазначалось про те, що вона користувалась послугами ТОВ «Мілоан» щодо отримання кредиту за іншим договором раніше, при цьому взяті в позику кошти та відсотки по ньому нею були повернуті, тому вона не виключає, що її персональні дані збереглися в ТОВ «Мілоан», які і були використані, як і не виключено, що її персональні дані були при спробі відповідачки укласти того дня кредитний договір, проте безуспішно.

Стороною відповідача наголошувалось на тому, що вказаний кредитний договір № 3350908 від 05.09.2021 року в розділі реквізити сторін не містить жодного підпису ( як ідентифікатором чи кваліфікованим електронним підписом), як відповідачки так і представника первісного кредитора як і додатки до вказаного договору. З даного приводу, стороною відповідача стверджувалось про те, що матеріали справи не містять належних доказів укладення електронного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» шляхом використання електронного цифрового підпису, в тому числі шляхом застосування одноразового алфавітно - цифрового ідентифікатора визначеного ЗУ «Про електронну комерцію», що не відповідає вимогам Закону. Доданий до матеріалів справи кредитний договір не містить кваліфікованого електронного підпису (КЕП) позивача (уповноваженого працівника кредитодавця) з кваліфікованою електронною позначкою часу, що визначає дату та час укладення договору, шляхом використання електронного цифрового підпису, в тому числі шляхом застосування одноразового алфавітно - цифрового ідентифікатора визначеного ЗУ «Про електронну комерцію».

Поряд з цим, сторона відповідача не погоджується з заявленою до стягнення з нею сумою заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування даної позиції вказувала, що згідно умов кредитного договору від 05.09.2021 року передбачено надання кредиту шляхом перерахування первісним кредитором грошових коштів на банківський картковий рахунок. В свою чергу, стороною позивача не було надано жодного доказу на підтвердження фактичного надання саме відповідачу ОСОБА_1 визначеної умовами договору позики.

Надані суду відомості про щоденні нарахування та погашення, виписка не підтверджують заборгованість яка виникла саме у відповідача, оскільки за своєю правовою природою є лише одностороннім математичним розрахунком, які в силу ст. 11 ЦК України не є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків. Інших належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження факту отримання відповідачем грошових коштів на виконання умов договору матеріали справи не містять.

Стосовно довідки від 24.01.2025 року, відповідно до якої платник ТОВ «Мілоан» перераховано кошти отримувачу ОСОБА_1 кошти в сумі 5 000 грн. Дана довідка не підтверджує фактичного отримання відповідачем кредитних коштів. Дана довідка не відповідає вимогам, встановленим ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо обов`язкових реквізитів первинного бухгалтерського документа та вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, так як не містить інформації про зміст та обсяг господарської операції, не зазначено повного номеру рахунку, на який доручено здійснити перерахування коштів; не вказано посаду особи, підпис та інші дані, які мають змогу ідентифікувати особу, відповідальну за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; на платіжному дорученні відсутня печатка підприємства. Вказане є істотними недоліками первинного документа, які не дають можливості підтвердити фактичне здійснення господарської операції.

Відповідачем вказувалось про те, що номер банківського рахунку, на який повинна бути перерахована сума, зазначено як НОМЕР_3 , тобто зазначений номер не відображає коректній інформації про номер рахунку та не надає можливості встановити власника рахунку. Відповідачем зазначалось про те, що вказаний номер рахунку відповідачці не належить, що підтверджується інформацією з АТ «Універсал Банк».

Матеріали справи не містять відомості щодо відкриття ОСОБА_1 відповідного кредитного рахунку (кредитної картки) на виконання умов кредитного договору та зарахування вказаних коштів на цей кредитний рахунок.

Стороною відповідача у відзиві зазначалось про те, що надані стороною позивача докази не містять доказів передання грошових відповідно до умов вищезазначеного кредитного договору, що на думку сторони відповідача є підставою для визнання такого договору неукладеним відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України, у зв`язку з чим у сторін такого договору не виникає взаємних прав та обов`язків, зокрема обов`язку у ОСОБА_1 повернути позику та сплатити відсотки та, відповідно, права кредитора вимагати від відповідача повернення суми позики, сплатити відсотки, та виконання усіх інших зобов`язань, визначених договором від 05.09.2021 року.

Поряд з цим, стороною відповідача у відзиві зазначалось про те, що ураховуючи, що кредитні правовідносини між відповідачем та ТОВ «Мілоан» не виникли, позивач за відповідним договором про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги, права вимоги до ОСОБА_1 не набув. На думку сторони відповідача відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

З огляду на вище викладене сторона відповідача стверджувала на тому, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт отримання відповідачкою будь-яких коштів, що в свою чергу виключає саму можливість виникнення між сторонами кредитних правовідносин. Тому, посилання позивача на укладення кредитного договору та наявність заборгованості є юридично неспроможними, оскільки не підтверджені належними доказами, а фактично грунтуються на припущеннях та даних, отриманих внаслідок неправомірного використання персональних даних відповідачки третіми особами, так як відсутній один із ключових елементів зобов`язання - передання грошових коштів позичальнику, що вказує про безпідставність заявлених позовних вимог.

12.06.2026 року представником позивача ТОВ «Коллект Центр» - Ушаковою М.І. подано відповідь на відзив, в якому просить позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

Так, 05.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3350908. Підписанням договору відповідач підтвердила, що ознайомлена з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства (п. 6.3 Договору).

Договір про споживчий кредит № 3350908 від 05.09.2021 року підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором «Z55691», який було відправлено на номер телефону НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Стороною позивача зазначала про те, що на ідентифікацію та верифікацію позичальника, яким є ОСОБА_1 , через систему BankID НБУ перед укладенням договору про споживчий кредит № 3350908 від 05.09.2021 року. Відповідно до копії інформації про посвідчення особи з системи BankID НБУ від 01.10.2021, наданої ТОВ «Мілоан» та долученої до матеріалів справи, номер мобільного телефону НОМЕР_4 перебував в анкетних даних відповідача згідно звіту НБУ. Відповідно до звіту УБКІ, сформованого на підставі відомостей, наданих фінансовими установами ( долученого до пояснень) підтверджено інформацію про факт укладення ОСОБА_1 договору № 3350908 від 05.09.2021 року з фінансовою установкою. Відповідно до вказаного звіту УБКІ номер телефону НОМЕР_4 є одним із номерів телефонів, що перебувають в розпорядженні ОСОБА_1 ..

Таким чином, ідентифікація та верифікація відповідача була проведена за допомогою системи BankID НБУ та звіт УБКІ також підтверджують факт укладення ОСОБА_1 договору № 3350908 від 05.09.2021 року.

Стороною позивача наголошувалось на тому, що матеріали справи не містять доказів використання третіми особами особистого кабінету відповідача, натомість наявність доказів проведення належної ідентифікації відповідача перед укладенням кредитного договору, тому сторона позивача наголошувала на тому, що матеріали справи містять належні та достатні докази на підтвердження факту укладення відповідачем кредитного договору від 05.09.2021 року та отримання коштів на його виконання.

Щодо отримання відповідачем коштів за договором про споживчий кредит № 3350908 від 05.09.2021 року, стороною позивача зазначалось про те, що відповідно до п. 1.2 кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000,00 грн. Перерахування коштів за договором підтверджується довідкою від 24.01.2025 ТОВ «Фінансова компанія» ЄЛАЄНС, згідно якої 05.09.2021 року було перераховано грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн на картку № НОМЕР_3 , номер в системі FONDY 440927167, призначених для платежу : кошти згідно договору № 3350908. Так, ОСОБА_1 здійснюючи оформлення заявки на кредит на сайті ТОВ «МІЛОАН», вказала бажаний спосіб отримання кредитних коштів шляхом їх безготівкового перерахування на банківську картку № НОМЕР_3 .

Стороною позивача стверджувалось про те, що саме відповідач на сайті кредитодавця власноруч зазначила реквізити банківської карти, на яку бажала отримати кредитні кошти. Банківська картка може і не належати позичальнику, проте саме він вирішує і зазначає про найзручніший спосіб отримання коштів на виконання кредитного договору, а кредитодавець, у свою чергу, не може нести ризик можливих наслідків щодо обраного відповідачем способу отримання кредитних коштів. Таким чином, кредитодавцем належним чином було виконано свої зобов`язання за договором про споживчий кредит № 3350908 від 05.09.2021 року, перерахувавши кошти на вказану відповідачем банківську картку.

Щодо правомірності набуття позивачем ТОВ «Коллект центр» права вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 3350908 від 05.09.2021 року стороною позивача зазначалось про те, що 15.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 15/12-2021-22, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит № 3350908 від 05.09.2021 року, що уклали ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 ..

На підтвердження належного виконання умов договору факторингу та факту переходу права вимоги позивачем до матеріалів справи долучено копію платіжного доручення № 313550011 від 20.12.2021 року, яке в свою чергу підтверджує здійснення оплати за договором факторингу. Більше того, з Акту приймання - передавання реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу № 15/12-2021-22 від 15.12.2021 року, який наданий стороною позивача, свідчить про дотримання сторонами передбаченого договором порядку оформлення відступлення права вимоги.

У відповіді на відзив сторона позивача зазначала про те, що подані позивачем докази у сукупності беззаперечно підтверджують належне і правомірне відступлення право вимоги за договором № 3350908 від 05.09.2021 року від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт Капітал», а також дотримання сторонами всіх вимог договору факторингу та норм чинного законодавства.

В свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект центр» відповідно до договору відступлення (купівлі - продаж) право вимоги № 10-03/2023-01 від 10.03.2023 року, в тому числі за договором про споживчий кредит № 3350908 від 05.09.2021, що уклали ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 ..

На підтвердження належного виконання умов договору факторингу та факту переходу права вимоги позивачем до матеріалів справи надано копію Акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2023 року, який підтверджує здійснення оплати за договором відступлення. Надано копію Акта прийому - передачі реєстру боржників за договором № 10-03/2023-01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 року, що свідчить про дотримання сторонами передбаченого договором порядку оформлення відступлення права вимоги. З огляду на наведені вище обставини, ТОВ «Коллект центр» наділено право грошової вимоги до відповідача, що підтверджується належними доказами.

23.06.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Пишногуб Н.О. надано письмові пояснення у справі, у яких остання прохала відмовити у задоволенні позовних вимог пред`явлених до ОСОБА_1 ..

10.07.2026 року представником ТОВ «Коллект Центр» - Ушаковою М.І. подано письмові пояснення у справі, в останні наполягали на обгрунтованості заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ «Коллект Центр» -Кондрат Л.Г. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Пишногуб Н.О. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали в повному обсязі та прохали відмовити в їх задоволенні, відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердила, що вона дійсно через свій мобільний телефон із номером НОМЕР_2 зайшла на сайт ТОВ «Міолан» для укладення кредитного договору та ввела пароль-ідентифікатор для його підписання, але в цей момент сайт завис, та до неї через месенжер звернулася особа, яка представилася представником ТОВ «Міолан» та запропонувала свою допомогу, вона передала цій особі свої дані та СМС-пароль. Вважає, що саме ця особа ввела іншу банківську картку, яка їй не належить та зоволоділа грошима. Особисто вона кредитні кошти не отримували. В установлений законом 14 денний строк до ТОВ «Міолан» для розірвання договору не зверталася.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 05.09.2021 від імені ОСОБА_1 створено анкету-заяву на кредит № 3350908 на сайті miloan.ua, відповідно до якої: сума кредиту - 5000,00 грн; строк кредиту - 15 днів; дата повернення кредиту - 20.09.2021; сума до повернення - 7825,00 грн; складові частини сукупності вартості кредиту: 1) комісія за надання кредиту - 950,00 грн, яка нараховується одноразово за ставкою 19,00 % від суми кредиту за договором; 2) проценти за користування кредитом - 1875,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; позичальник: ОСОБА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , стать - жіноча; номер мобільного телефону: НОМЕР_2 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

В даній анкеті також відображені анкетні дані відповідача, процес оформлення, верифікації за допомогою дзвінків та результати розгляду заяви, прийняте рішення по заяві та погоджені умови кредитування.

05.09.2021 між ТОВ «Мілоан» (за договором - кредитодавець або товариство) та ОСОБА_1 (за договором - позичальник) укладено договір про споживчий кредит № 3350908. Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток, чи інші засоби, про що свідчить п. 6.1 договору (а.с. 18-22). У верхньому правому кутку договору зазначено, що договір підписано ОСОБА_1 , ТОВ «Мілоан», час 05.09.2021 16:01 (а.с.147).

Згідно з п. 1.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 грн у валюті: українські гривні.

Кредит надається строком на 15 днів з 05.09.2021 (строк кредитування) (п.1.3 кредитного договору). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 20.09.2021 (п. 1.4 кредитного договору).

Згідно з п. 1.5 кредитного договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 2825,00 грн у грошовому виразі та 5,409,714,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 7825,00 гривень. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору комісія за надання кредиту: 950,00 грн, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Згідно з п. 1.5.2 кредитного договору проценти за користування кредитом: 1875,00 грн, які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 кредитного договору).

Відповідно до п. 1.7 кредитного договору тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2, 2.3 цього договору.

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1 кредитного договору).

У відповідності до п. 2.2.1 кредитного договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених у п. 1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату), вказаний у п. 1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний у п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п. 1.5.2, або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, у сумі та на умовах, визначених п. 2.3 договору.

Згідно з п. 2.2.2 кредитного договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору.

Відповідно до п. 2.2.3 кредитного договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій тощо визначена у п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування, визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно з п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно з п. 1.6 договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою, встановленою п. 1.6, та процентною ставкою, визначеною п. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

У п. 2.3.1.2 кредитного договору визначено порядок пролонгації на стандартних (базових) умовах, а саме: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною у п. 1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Відповідно до п. 2.4.1 кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4 договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

Згідно з п. 2.4.2 кредитного договору у випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця, встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п.1.4. договору, або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування, визначеного згідно з п. 1.3 та п. 2.3 цього договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, п. 3.2.5 договору.

Пунктом 3.2.5, у свою чергу, передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником умов цього договору, кредитодавець з дотриманням вимог законодавства має право стягнути заборгованість у примусовому порядку …

Згідно з п. 3.1.6 у випадку відступлення права вимоги за цим договором новому кредитору …кредитодавець зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за цим договором новому кредитору …. Повідомити позичальника про такий факт …, а також надати інформацію про нового кредитора …, використовуючи на власний розсуд один з таких способів: особисто, під час телефонних, відеопереговорів, шляхом надсилання текстових, голосових повідомлень через засоби телекомунікації тощо.

Відповідно до п. 3.2.6 кредитного договору кредитодавець має право, крім інших передбачених законодавством та цим договором прав: відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника. У випадку, якщо після відступлення прав вимоги за цим договором кредитодавець отримає від позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим договором, такий платіж (кошти) відповідно до ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України позичальнику не повертаються і зараховуються в рахунок виконання зобов`язань позичальника за цим договором.

Згідно з п. 3.3.2 кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені цим договором у порядку, строки та терміни, передбачені п.п. 1.1-1.6 та п. 2.4. цього договору.

Пунктом 4.2 кредитного договору встановлено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору, у якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п. 6.1 кредитного договору).

Відповідно до п. 6.2 кредитного договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проєкт цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (sms) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток, месенджери або у sms повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки sms повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником товариству.

Згідно з п. 6.4 кредитного договору укладення товариством кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 кредитного договору).

Відповідно до п. 7.1 договору цей договір, що складається з правил та індивідуальної частини (з додатками № 1 та № 2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно з правилами та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1 цього договору. Строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинно відбутися не пізніше дати, встановленої п. 1.4 договору. Якщо зі спливом 3-го дня з моменту укладення цього договору кредитні кошти не будуть відправлені товариством та/або не будуть отримані позичальником у відповідності з визначеним способом надання кредиту, дія цього договору може бути припинена достроково з відповідним відображенням в особистому кабінеті.

У п. 10 кредитного договору зазначено реквізити та підписи сторін договору, у тому числі позичальника: прізвище, ім`я, по батькові - « ОСОБА_1 », ідентифікаційний номер (співпадає з податковим номером відповідача) - НОМЕР_5 ; відомості про паспорт НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації (проживання) АДРЕСА_1 (співпадає зі зареєстрованим місцем проживання відповідача); телефон: НОМЕР_2 (співпадає з фінансовим номером телефону відповідача, до якого прив`язний поточний банківський рахунок), електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Графіком платежів, що є додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 3350908 від 05.09.2021, передбачено та зазначено такі умови кредитування: дата видачі кредиту/дата платежу - 05.09.2021/20.09.2021; кількість днів у розрахунковому періоді - 15; чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період - 5000,00/7450,00 грн; сума кредиту за договором/погашення суми кредиту - 5000,00 грн; проценти за користування кредитом - 1500,00 грн; комісія за надання кредиту - 950,00 грн; реальна річна процентна ставка - 5,409,714,00 %; загальна вартість кредиту - 7825,00 грн.

Довідкою про ідентифікацію первісний кредитор ТОВ «Мілоан» підтвердив, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 3350908 від 05.09.2021, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) відбувся шляхом направлення одноразового ідентифікатора Z55691; дата відправки ідентифікатора позичальнику - 05.09.2021; номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор, - НОМЕР_2 (а.с. 57).

Довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс», виданої 24.01.2025 ТОВ «Мілоан», підтверджено успішне проведення платнжу у системі, а саме: дата проведення платежу - 05.09.2021; призначення платежу - кошти згідно з договором 3350908; сума платежу - 5000,00 грн; номер картки отримувача - НОМЕР_3 (а.с. 58).

15.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 15/12-2021-22, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит № 3350908 від 05.09.2021 року, що уклали ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 ..

Відповідно до платіжного доручення № 313550011 від 20.12.2021 року, яке в свою чергу підтверджує здійснення оплати за вказаним вище договором факторингу. Більше того, з Акту приймання - передавання реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу № 15/12-2021-22 від 15.12.2021 року, який наданий стороною позивача, свідчить про дотримання сторонами передбаченого договором порядку оформлення відступлення права вимоги.

Суд констатує, подані позивачем докази у сукупності беззаперечно підтверджують належне і правомірне відступлення право вимоги за договором № 3350908 від 05.09.2021 року від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт Капітал», а також дотримання сторонами всіх вимог договору факторингу та норм чинного законодавства.

В свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «Коллект центр» відповідно до договору відступлення (купівлі - продаж) право вимоги № 10-03/2023-01 від 10.03.2023 року, в тому числі за договором про споживчий кредит № 3350908 від 05.09.2021, що уклали ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 ..

На підтвердження належного виконання умов договору факторингу та факту переходу права вимоги позивачем до матеріалів справи надано копію Акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2023 року, який підтверджує здійснення оплати за договором відступлення. Надано копію Акта прийому - передачі реєстру боржників за договором № 10-03/2023-01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 року, що свідчить про дотримання сторонами передбаченого договором порядку оформлення відступлення права вимоги. З огляду на наведені вище обставини, ТОВ «Коллект центр» наділено право грошової вимоги до відповідача, що підтверджується належними доказами.

Таким чином, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 3350908 від 05.09.2021 року, що заявлений позивачем станоить 40575,00 грн, з яких: заборгрваність за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення прваав вимоги - 34625,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного догвоору ( з моменту відступлення права вимогу по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 0,00 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами - 0,00 грн, заборгоаність за комісіями - 950,00 грн, інфляційні збитки - 0,00 грн, нараховані 3% річних - 0,00 грн.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ЦК України - ЦКУ).

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (у редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 641 ЦКУ пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

За ст. 642 ЦКУ відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Відповідно до ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦКУ).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Так, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: -електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

-електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

-аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно зі статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 (справа № 404/502/18), від 09.09.2020 (справа № 732/670/19) дійшов такого висновку:

«Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Договір в спрощеній формі шляхом обміну, наприклад, електронними листами та іншими засобами електронної комунікації, або договір, який укладається шляхом приєднання до нього можна підписати з використанням:

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Однак важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Однак важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом».

У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (610 ЦКУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин - у період нарахування процентів кредиторами з 12.09.2021 по 26.11.2021 та з 15.12.2021 по 23.02.2022) було передбачено, що у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Карантин, установлений постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами та доповненнями), діяв на території України з 12.03.2020 до 30.06.2023.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» звільняв споживача від відповідальності за прострочення зобов`язань за кредитним договором на період дії карантину.

Станом на дату розгляду даної справи судом п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачає таке:

«У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (набрання чинності 24 грудня 2023 року + 30 днів = 23 січня 2024 року), у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.»

Тобто у період з 01.03.2020 по 23.01.2024 споживач звільняється законом від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення за кредитним договором. Будь-які платежі, нараховані у вказаний період за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за кредитним договором підлягають списанню кредитодавцем.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦКУ).

Відповідно до ст. 517 ЦКУ первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За ст. 518 ЦКУ боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ст. 519 ЦКУ).

Згідно зі ст. 1082 ЦКУ боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

05.09.2021 було укладено з первісним кредитором ТОВ «Мілоан» договір про споживчий кредит в електронній формі, що згідно зі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору у письмовій формі, та відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) надало відповідачу у користування за плату грошові кошти у сумі 5000,00 грн строком на 15 днів з автопролонгацією ще максимум на 60 днів, у разі неповернення кредиту протягом 15 днів.

Факт укладення кредитного договору належним чином підтверджено сукупністю доказів, що містяться у матеріалах справи.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідача на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договори між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Суд відхиляє заперечення сторони відповідача з приводу того, що номер картки НОМЕР_3 не належить їй, так як даний номер картки був введений не нею, а менеджером кредитодавця, оскільки при введені відповідачем ОСОБА_1 персональних даних в особистому кабінеті, що нею не заперечувалось на момент ідентифікації особи відбулось підвисання системи, що спричинило втручання менеджера кредитодавця, якою на переконання сторони відповідача і було введено вказаний вище номер картки.

27.10.2021 року ОСОБА_1 було подано заяву до поліції з приводу шахрайський дій, про те, що 05.09.2021 року, ОСОБА_1 через мережу інтернет намагалася оформити кредит на банківську картку, чле через збій в системі кредитом заволоділа менеджер на ім`я ОСОБА_1

Відповідно до дослідженого судом кредитного договору та з умов Правил надання фінансових кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (вбачається, що особистий номер мобільного телефону та/або адреси електронної пошти позичальника є логіном особистого кабінету та всі персональні дані внесені у кредитному договорі відповідають особі ОСОБА_1 )

Суд констатує, що без входу до особистого кабінету позичальника проєкт цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього, які вважалися пропозицію первісного кредитора про укладення кредитного договору (офертою), та без направлення відповіді про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення зі застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилався первісним кредитором електронним повідомленням (sms) на мобільний телефонний номер позичальника (відповідача), а позичальник (відповідач), в свою чергу, шляхом використання одноразового ідентифікатора (отриманої алфавітно-цифрову послідовністі) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту), не був би укладений.

Номер мобільного телефону, зазначений у кредитному договорі, та який є логіном особистого кабінету, є фінансовим номером відповідача, через який відбувалася, відповідно, верифікація платежів у банківській установі, де відкритий поточний рахунок на ім`я відповідача.

При цьому, в судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 зазначала, що код індентифікатор для укладення кредитного договору був направлений на її номер мобільного телефону та в подальшому з даного мобільного телефону нею укладено кредитний договір, який був підписаний електронним ключем.

Таким чином, номер картки на, який було проведено зарахування кредитних коштів в сумі 5 000 грн, який був зазначений в особистому кабінеті ОСОБА_1 , яка не належить їй, як стверджувалось відповідачем у справі, не відповідність даного ідентифікатора не спростовує факт генерації такого ідентифікатора та його направлення на номер телефону, зазначений у р. 10 кредитного договору, який, як встановлено судом, є фінансовим номером телефону відповідача.

Отже суд висновує, що кредитний договір було укладено в електронному вигляді саме відповідачем, а не третіми особами.

Такі висновки суду ґрунтуються на сукупності досліджених судом доказів, зокрема: кредитному договорі, у реквізитах сторін якого зазначено повні та достовірні відомості про позичальника які повністю співпадають з даними відповідача, довідці про ідентифікацію, яка окрім номеру одноразового ідентифікатора містить відомості про дату відправки ідентифікатору, яка співпадає з датою укладення договору; номер телефону позичальника, який співпадає з фінансовим номером телефону відповідача; прізвище, ім`я та по батькові відповідача, його податковий номер та дату народження; укладення договору через одну хвилину після підписання договору.

Передача коштів при укладенні електронних кредитних договорів (особливо з мікрофінансовими організаціями) зазвичай підтверджується комплексом доказів, що демонструють факт переказу коштів від кредитора до позичальника через платіжну систему або інші канали.

У постанові від 12.12.2024 у справі № 298/825/15 Верховний Суд вказав, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Таким чином, надані банком виписки за рахунками позичальника повинні бути досліджені судами з наданням оцінки у сукупності з іншими зібраними у справі доказами на предмет обставин видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку позивача.

У постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20 (провадження № 61-232св23) зазначено, що кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно- телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, ІПН, телефону, email) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора.

У справі № 234/7298/20, що переглядалась КЦС ВС, суд установив, що договір сторони уклали в електронному вигляді, зі застосуванням електронного підпису. При цьому позивач через особистий кабінет на вебсайті відповідача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого відповідач надіслав позивачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору. На думку КЦС ВС, встановивши, що без здійснення вказаних дій позивачем кредитний договір не був би укладений сторонами, суди дійшли обґрунтовано висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.

Також у постанові від 01.07.2024 у справі № 638/161/22 ВС погодився з тим, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували, що грошові кошти за спірним договором, укладеним між позивачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перераховувалися на платіжну картку позивача, відкриту АТ КБ «ПриватБанк». КЦС ВС погодився із тим, що без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, які стосуються підписання кредитного договору.

У постанові КЦС ВС від 20 червня 2024 року (справа № 523/13603/21) суди встановили, що спірні договори укладені сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». При цьому позивачка через особисті кабінети на вебсайтах відповідачів подала заявки на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту. Ідентифікація позивачки в інформаційно-телекомунікаційних системах відповідачів здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням її особистих даних, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, місця реєстрації та проживання, номера телефону, електронної пошти, номера банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, контактних даних її матері. Належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що всі ці дії вчинені від імені позивача невстановленими особами внаслідок шахрайських дій, матеріали справи не містять.

Отже, суд відхиляє заперечення представника відповідача щодо самого факту укладення кредитного договору відповідачем.

Відповідно до умов кредитного договору його сторонами врегульовано основні істотні умови кредитування, у тому числі: загальну суму кредиту; строк, на який надається кредит, умови автопролонгації строку кредитування; порядок повернення кредиту (графік розрахунків); розмір комісії; проценти за користування кредитом та відповідальність за порушення умов кредитування.

Суд вважає, доведеним позивачем та не спростованим відповідачем факт видачі первісним кредитором кредиту у сумі 5000,00 грн та перерахування коштів саме у такій сумі у день укладення договору на поточний банківський рахунок зазначений відповідачем, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс».

Отже, факт отримання кредиту відповідачем за кредитним договором у сумі 5000,00 грн є доведеним позивачем та не спростованим відповідачем. Такий факт ґрунтується на умовах кредитного договору.

Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, що передбачені договором.

Доказів проведення відповідачем повного розрахунку за отриманим кредитом матеріали справи не містять. Відповідач таких доказів не надав та про таке не стверджував.

Отже, відповідач умови кредитного договору порушив та у строк, встановлений умовами кредитного договору, кредитні кошти не повернув.

З цих підстав позовні вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості за договором у сумі 5000,00 грн, суд уважає законними, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на умовах договору.

Сума комісії, пред`явленої до стягнення, у сумі 950,00 грн також цілком відповідає положенням пункту 1.5.1 договору про споживчий кредит.

Факт набуття позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором суд також уважає доведеним належними та достатніми доказами.

Ствердження представника відповідача, що відсутність у позивача жодних з необхідних наведених відомостей стосовно боржника під час звернення до суду з позовними вимогами свідчить про те, що позивач не набув права вимоги до відповідача за договором про надання кредитних коштів № 3350908 від 05.09.2021, на який він посилається, є лише припущенням представника відповідача та відхиляється судом.

Відсутність доказів повідомлення відповідача первісним кредитором про відступлення права вимоги за кредитним договором, як того вимагає а п. 3.1.6 кредитного договору, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Адже відповідач не надав доказів того, що здійснив погашення заборгованості за кредитним договором на користь первісного кредитора. Наслідки неповідомлення боржника (відповідача) про заміну кредитора у зобов`язанні встановлені у ст. 516 ЦК України, відповідно до якої виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням .

Щодо аргументу представника відповідача про безпідставне нарахування позивачем процентів суд зазначає.

З досліджених судом розрахунків заборгованостей вбачається, що нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося як у межах встановленого договором строку кредитування (за правомірне користування кредитом), так і поза межами строку кредитування (за неправомірне користування кредитом).

Так, первісним кредитором ТОВ «Мілоан» було нараховано заборгованість за договором у загальному розмірі 22 825,00 грн, яка складається з таких платежів: заборгованість по тілу кредиту - 5000,00 грн; заборгованість за процентами - 16875,00 грн; заборгованість по комісії за надання кредиту - 950,00 грн.

У подальшому новим кредитором ТОВ «Вердикт Капітал», який придбав право вимоги до відповідача, здійснено додаткове нарахування заборгованості за кредитним договором за період з 15.12.2021 по 23.02.2022, а саме за 70 днів додатково нараховано заборгованість за процентами за ставкою 5,00 % у сумі 17750,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) зробила такий уточнений висновок (п. 141): «у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором». Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).»

У даній справі, що вирішувалася судом, чітко та недвозначно вбачається, що умови кредитного договору передбачають нарахування процентів як плати за правомірне користування кредитом з урахування автопролонгації (75 днів (15+60)) та як міри відповідальності після настання строку погашення кредиту (на умовах 4.2 кредитного договору). Тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Про таке свідчать і відповідні положення договору, викладені у п. 2.2.3, 2.4.1, 2.4.2, 4.2 договору про споживчий кредит.

Положеннями ст. 625 ЦК України обґрунтував й свої позовні вимоги позивач у позовній заяві. Факт нарахування процентів за вказаний період (з 15.12.2021 по 23.02.2022) на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 4.2 кредитного договору, яким врегульовано відповідальність позичальника у разі прострочення зобов`язань, визнав і представник позивача у судовому засіданні.

Суд констатує, що розрахунок заборгованості за договором кредиту не у повній мірі відповідає вимогам закону, та вважає, що положення пункту 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування» (як у редакції, чинній у період нарахування процентів за спірним договором, так і у чинній редакції) цілком застосовні й до даного спору.

У період нарахування таких процентів не була завершена дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Закон України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній станом у період нарахування процентів другим кредитором) звільняв споживача від відповідальності за прострочення зобов`язань за кредитним договором, у тому числі за кредитним договором про споживчий кредит, договором позики зі строком погашення кредиту/позики до одного місяця на період дії карантину.

Чинна ж редакція Закону України «Про захист прав споживачів» звільняє відповідача як споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення за кредитним договором у період з 01.03.2020 по 23.01.2024. Будь-які платежі, нараховані у вказаний період за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за кредитним договором підлягають списанню кредитодавцем та примусовому стягненню не підлягають.

Тлумачення пункту 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції чинній у період нарахування процентів за спірними договорами) свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

- в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину

- в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

- у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) у тому числі, але не виключно, неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Законодавець на рівні акту цивільного законодавстві передбачив спеціальний випадок звільнення від обов`язку позичальника сплатити проценти за неправомірне користування позикою, кредитом. Такий обов`язок припиняється без його виконання.

Отже, суд уважає, що відповідач на підставі п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» звільняється від відповідальності перед первісним кредитором, а відповідно й перед позивачем як правонаступником, за прострочення виконання зобов`язань за договором кредиту; звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю інші платежі (проценти за період прострочення), сплата яких передбачена договором кредиту за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) відповідачем зобов`язань за таким договором.

Той факт, що проценти за понадстрокове користування кредитом нараховувалися за стандартною (базовою) ставкою, а не за підвищеною, правового значення не має.

Разом з тим, умовами кредитного договору було передбачено, що сторонами погоджено, що строк користування кредитом збільшується (продовжується), якщо позичальник продовжує користуватися кредитним коштами після завершення строку кредитування, та таке продовження не потребує додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника, тобто сторонами погоджено автопролонгацію строку користування кредитом, який має становити не більше 60 днів.

З доказів, наданих позивачем та досліджених судом, які зазначені вище у розділі «Фактичні обставини…» вбачається, що сума кредиту за договором становить 5000,00 грн; строк правомірного користування кредитом 75 днів (15 днів (п. 1.3) з автопролонгацією ще на 60 днів (п. 2.3.1.2)); процентна ставка в день - 2,50 % (за 15 днів); процентна базова ставка в день - 5,00 % (за 60 днів).

Також з наданих позивачем розрахунків заборгованості встановлено, що ТОВ «Вердикт Капітал» (попередній (другий) кредитор) нараховувало проценти за користування кредитними коштами після відступлення права вимоги первісним кредитором та поза межами договірного строку правомірного користування кредитом.

Сума процентів за правомірне користування кредитом за договором, яка була нарахована первісним кредитором, за розрахунком, наданим позивачем, становить - 16 875,00 грн за період з 06.09.2021 по 19.11.2021. Така сума процентів не перевищує суму процентів, які мали нараховуватися за правомірне користування коштами на умовах договору.

Решта сума процентів, пред`явлена до стягнення, - 17750,00 грн (34 625 - 16875,00 = 17 7750,00) за період з 15.12.2021 по 23.02.2022 - проценти, нараховані на прострочену суму кредиту поза межами строку, встановленого кредитним договором.

Суд констатує увагу на те, що відповідач чи його представник правильність розрахунку не оспорювали, контррорахунок заборгованості не надавали, положеннями Закону України «Про споживче кредитування» (на який послався суд) свої заперечення не обґрунтовували. Разом з тим, суд, керуючись принципом «суд знає право», вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин норми закону, які підлягають застосуванню та є релевантними до обставин даної справи.

Крім того, загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, наявності доказів, що їх підтверджують).

Перевірка розрахунку заборгованості, наданого стороною, та у разі його помилковості, наведення власного розрахунку не порушує принцип змагальності сторін, оскільки є обов`язком суду, що цілком узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у справах № 642/548/21, 642/548/21, 159/2146/15-ц, 153/1334/16-ц, № 189/2109/18.

Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об`єктивної істини та об`єктивного вирішення справи.

Отже, сума процентів 17750,00 грн за період з 15.12.2021 по 23.02.2022, нарахована другим кредитором (ТОВ «Вердикт Капітал») та пред`явлена до стягнення позивачем, є неправомірною. Така сума процентів, нарахована на прострочену заборгованість поза межами строку кредитування, підлягала списанню кредитодавцем, а обов`язок відповідача по сплаті процентів, нарахованих за понадстрокове користування кредитом, припиняється без його виконання. Відповідно, у задоволенні вимог в цій частині суд відмовляє за безпідставністю.

Суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості за договором про споживчий кредит №3350908 від 05.09.2021 у загальній сумі 22825,00 грн, у тому числі: сума заборгованості за основною сумою боргу - 5000,00 грн, сума заборгованості за процентами - 16 875,00 грн; заборгованість з комісії - 950,00 грн.

Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1362,69 грн.

Крім того позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 16000,00 грн, на підтвердження яких надав відповідні докази.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 9000,62 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.526,527,530,611, 625, 1054, ЦК України, ст. ст.10-13,81,89,263,265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження юридичної особи: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова,3, оф 306) заборгованість за договором № 3350908 від 05.09.2021 року на загальну суму 22825,00 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот двадцять п`ять грн. 00 коп), судовий збір в сумі 1362,69 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9000,62 грн.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та оголошений 16.09.2026 року об 11.50 год.

Суддя Подільського районного суду міста Полтави Ю. В. Фоміна