Рішення № 139819848, 15.09.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1083/26

Провадження № 2/373/1188/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Лебедя В.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Міньковська А.В. звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» заборгованість за кредитним договором № 10248588 від 18.08.2021 у розмірі 17000,00 грн, судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 18.08.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та відповідачем було укладено електронний кредитний договір № 10248588 на умовах строковості, зворотності та платності.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 01092025/01, на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Відповідачем умови кредитного договору належним чином не виконувалися, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 17000,00 грн, яка складається із заборгованості за основним зобов`язанням - 5000,00 грн, заборгованості за процентами - 12000,00 грн.

У відзиві на позов відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив мотивує тим, що представником позивача не доведено факту укладення кредитного договору, перерахування коштів на його виконання, набуття позивачем права вимоги до нього за кредитним договором. Позивачем не надано детального розрахунку та не обґрунтовано порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами. Крім цього, оскільки представником позивача не доведено факту укладення кредитного договору, то і його умови щодо збільшення строку позовної давності не можуть бути вважатися погодженими відповідачем.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що кредитний договір був укладений в електронній формі та підписний відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора. Без вчинення активних дій з боку відповідача (авторизації в особистому кабінеті на сайті товариства за допомогою логіна та пароля; зазначення особистих даних, а тому числі РНОКПП, номера телефону), укладення договору було б неможливим. Поданими доказами підтверджується ідентифікація особи відповідача як сторони кредитного договору № 10248588 від 18.08.2021. Подані докази та спосіб їх подання відповідають вимогам чинного законодавства України. Вважає, що подана довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення» є належним та допустимим перерахування коштів за вказаним кредитним договором. Зазначає про долучення належних доказів набуття позивачем права вимоги до відповідача за цим договором. Доданий до позову розрахунок заборгованості містить чітке, послідовне та деталізоване відображення нарахування процентів за користування кредитними коштами. Стосовно застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, то вважає, що він не сплинув, оскільки його перебіг був зупинений на час дії карантину та воєнного стану на території України.

Ухвалою судді від 07.04.2026 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

20.04.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позов.

27.04.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до вимог ч. 2 ст. 247, ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, що є допустимими, належними та достовірними, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

18.08.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та відповідачем було укладено електронний кредитний договір № 10248588 (далі - кредитний договір). Відповідачу було направлено одноразовий ідентифікатор (265044) для підписання кредитного договору, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн (п. 3.1 договору), що підтверджується копією довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3152_251023172915 від 23.10.2025.

Умовами договору встановлено, що строк кредитування є тотожним строку дії договору (п. 2.3 договору), строк дії договору - до 16.11.2021 (п. 11.1 договору), сума кредиту - 5000,00 грн, процентна ставка - 2 % протягом пільгового періоду, 3 % - протягом стандартного періоду (п. 3.2 договору).

01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 01092025/01, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до відповідача за цим кредитним договором.

До позову додані копії витягу з прав вимоги, акту приймання-передачі реєстру прав вимоги від 01.09.2025, платіжної інструкції № 6054383 від 02.09.2025.

Із доданого до позову розрахунку, складеного первісним кредитором, вбачається, що заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 16.11.2021 складає 17000,00 грн, в тому числі заборгованість за основним зобов`язанням - 5000,00 грн, заборгованість за процентами - 12000,00 грн.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до норм ст. 526, 527, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Законом України «Про платіжні послуги» визначаються поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Відповідно до п. 53 ст. 1 цього Закону переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.

Згідно з п. 54 ст. 1 цього Закону платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Як зазначено в п. 6 ч. 1 ст. 5 цього Закону до фінансових платіжних послуг належать послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 46 цього Закону надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників. Надавачі платіжних послуг виконують платіжні інструкції відповідно до черговості їх надходження (крім випадків, установлених законом) та виключно в межах залишку коштів на рахунку платника, крім випадків виконання платіжної операції за рахунок наданого платнику кредиту.

Згідно з ч. 8 ст. 46 цього Закону надавач платіжних послуг вважається таким, що виконав належним чином платіжну операцію, якщо така операція виконана на користь отримувача відповідно до унікального ідентифікатора, зазначеного ініціатором у платіжній інструкції.

Як зазначено в ч. 1 ст. 49-1 цього Закону надавачі платіжних послуг виконують миттєвий кредитовий переказ відповідно до вимог, встановлених цим Законом. Національний банк України має право встановлювати додаткові вимоги та обмеження щодо виконання миттєвого кредитового переказу.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 49-1 цього Закону надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку після отримання платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу зобов`язаний перевірити дотримання всіх необхідних умов для виконання такої платіжної інструкції та наявність і доступність коштів на рахунку платника. Надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку після вчинення всіх дій щодо перевірки блокує суму коштів платіжної операції, необхідну для виконання миттєвого кредитового переказу, або списує суму коштів платіжної операції з рахунку платника.

Моментом прийняття платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу є зафіксований в операційно-обліковій системі надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку час надходження до нього такої платіжної інструкції від платника, незалежно від години або календарного дня її прийняття.

Згідно з ч. 5 ст. 49-1 цього Закону надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний протягом 10 секунд з моменту прийняття платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача, доступність для отримувача зарахованих коштів та повідомити надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку про завершення платіжної операції.

Надавач платіжних послуг отримувача після зарахування на рахунок отримувача суми коштів за платіжною операцією з виконання миттєвого кредитового переказу зобов`язаний невідкладно безкоштовно повідомити отримувача про таке зарахування коштів у спосіб, передбачений договором між ними.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У ч. 1 ст. 513 ЦК України зазначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд, аналізуючи зібрані письмові докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що 18.08.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та відповідачем був укладений кредитний договір № 10248588, відповідно до умов якого йому було надано кредит у розмірі 5000,00 грн. Договір укладався дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи. Відповідач, підписавши договір одноразовим ідентифікатором, погодився з його істотним умовами.

Довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3152_251023172915 від 23.10.2025, як доказ здійснення платежу з використанням платіжної системи, узгоджується з приписами Закону України «Про платіжні послуги» та підтверджує перерахування коштів на виконання умов кредитного договору № 10248588 від 18.08.2021.

Розмір нарахованих первісним кредитором процентів за користування кредитом відповідає умовам договору, які були погоджені його сторонами, та не суперечить вимогам законодавства України, які були чинними на момент укладення договору та нарахування цих процентів. Доданий розрахунок містить дані про всі складові заборгованості.

Представником позивача подані належні, допустимі та достатні докази набуття ТОВ «ФК «Позика» права вимоги до відповідача за кредитним договором.

Стосовно питання застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, слід зазначити, що, з урахуванням продовження перебігу позовної давності на строк дії карантину з 12.03.2020 до 30.06.2023 та її зупинення на період дії воєнного стану з 24.02.2022 до 04.09.2025, на момент звернення позивача до суду (23.03.2026) встановлений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності не сплив та не може вважатися пропущеним.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Відповідач допустив порушення умов кредитного договору в частині виконання зобов`язань по сплаті обов`язкових платежів.

Враховуючи викладене вище, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 10248588 від 18.08.2021 у розмірі 17000,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 12000,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн, які були сплачені позивачем за подання позову до суду.

Відповідно ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, що передбачено ст. 15 ЦПК України.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На обґрунтування вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача були подані наступні докази в копіях: договір про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026; додаткова угода № 77651353 від 16.02.2026; детальний опис робіт (наданих послуг); акт наданих послуг від 16.02.2026.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), «Двойних проти України» (заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На ці ж обставини та критерії посилається Верховний Суд у справі № 756/2114/17 від 13.02.2019, зменшивши розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи.

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого адвокатом часу, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат за професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн, що узгоджується з принципом розумності та об`єктивності.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором № 10248588 від 18.08.2021 у розмірі 17000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» судовий збір у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», адреса місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Броввари, Київська область, 07406; код ЄДРПОУ 39493634;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ