Рішення № 139819775, 17.09.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/15579/25

Провадження № 2/369/5881/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 серпня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики № 73576862, відповідно до умов якого відповідач отримала грошові кошти та зобов`язалася повернути їх у встановлений договором строк зі сплатою процентів.

14 січня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним договором позики.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором утворилася заборгованість у розмірі 29 099,75 грн, яка складається із: 12 410,00 грн.- заборгованості за основною сумою боргу, 8 313,00 грн. -заборгованості за процентами та 8 376,75 грн.- заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики у загальному розмірі 29 099,75 грн, а також судові витрати.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

10.12.2025 від відповідача надійшов відзив на позов. Не погоджуючись з позовними вимогами, зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами набуття права вимоги за спірним кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять достатніх доказів переходу до нього права вимоги.

Крім того, відповідач вказувала на відсутність у позивача правових підстав для стягнення комісії, трьох відсотків річних, інфляційних втрат, штрафу та пені, посилаючись на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Також зазначила, що є дружиною військовослужбовця, який проходить військову службу та бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, у зв`язку з чим на неї поширюються гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На думку відповідача, відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 зазначеного Закону їй не можуть нараховуватися проценти за користування кредитом, а також штрафні санкції, пеня та інші платежі, передбачені кредитним договором. На підтвердження своєї позиції відповідач посилалася на правові висновки Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності забезпечення справедливого балансу між інтересами кредитора та позичальника в умовах воєнного стану.

З огляду на викладене відповідач просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що матеріалами справи підтверджується факт укладення між відповідачем та первісним кредитором договору позики, отримання відповідачем кредитних коштів та неналежне виконання нею взятих на себе зобов`язань. Крім того, представник позивача вказував, що право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі чинного договору факторингу, а доводи відповідача щодо відсутності належних доказів такого переходу є безпідставними. Зазначив, що чинним законодавством не передбачено обов`язку нового кредитора підтверджувати факт отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги, а неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від виконання кредитних зобов`язань. Також представник позивача зазначив, що доводи відповідача не спростовують обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та не підтверджені належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим просив суд відхилити заперечення відповідача, долучити відповідь на відзив до матеріалів справи та задовольнити позов у повному обсязі.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5ст.268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справу суди першої інстанції» від 12.06.2009№2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124Конституції України та статті 3ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 06.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики № 73576862 в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями із використанням одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 12 410,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений договором строк та сплатити проценти за користування позикою у порядку та на умовах, визначених договором.

На підтвердження виникнення спірних правовідносин позивачем надано договір позики, паспорт споживчого кредиту, розрахунок заборгованості, При цьому відповідач не заперечує факту укладення договору позики, не оспорює належність їй електронного підпису (одноразового ідентифікатора), не стверджує, що кредитні кошти не отримувала, а її заперечення зводяться до недоведеності позивачем факту перерахування кредитних коштів.

Оцінивши наведені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вони є достатніми для підтвердження виникнення між сторонами договірних правовідносин та отримання відповідачем кредитних коштів.

14.01.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив, а позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 73576862 від 06 серпня 2024 року.

Матеріалами справи підтверджується, що до договору факторингу долучено витяг з реєстру боржників, акт приймання-передачі реєстру боржників, копії додаткових угод та платіжну інструкцію щодо виконання договору факторингу, що у своїй сукупності підтверджує перехід до позивача права вимоги за спірним договором позики.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, станом на дату звернення до суду утворилась заборгованість у розмірі 29 099,75 грн., яка складається із: 12 410,00 грн.- заборгованості за основною сумою боргу, 8 313,00 грн.- заборгованості за процентами та 8 376,75 грн. -заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до статей 1046, 1048, 1049, 1054 ЦК України за договором позики (кредитним договором) позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю отримані кошти та сплатити проценти у порядку й розмірі, визначених договором.

Відповідно до статей 512, 514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав.

Оцінюючи доводи відповідача щодо недоведеності переходу права вимоги до позивача, суд виходить із такого.

Матеріалами справи підтверджується, що між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу, до якого долучено витяг з реєстру боржників, акт приймання-передачі реєстру боржників, копії додаткових угод та платіжну інструкцію щодо виконання договору факторингу, що у своїй сукупності підтверджує перехід до позивача права вимоги за спірним договором позики.

При цьому сам по собі факт неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не припиняє зобов`язання та не звільняє боржника від обов`язку його виконання, а тому відповідні доводи відповідача є безпідставними.

Щодо доводів відповідача про поширення на спірні правовідносини положень ч Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд зазначає таке.

Відповідно до ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації до закінчення особливого періоду, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Зазначена пільга поширюється також на дружин (чоловіків) військовослужбовців з дати укладення шлюбу.

На підтвердження своїх заперечень відповідачем надано копію свідоцтва про шлюб, відповідно до якого шлюб між нею та ОСОБА_2 зареєстровано 26 квітня 2025 року, довідку військової частини про проходження ним військової служби з 22 грудня 2024 року, а також сповіщення про його зникнення безвісти від 16 червня 2025 року.

Разом із тим, із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування позикою нараховані за період з 06 серпня 2024 року по 04 жовтня 2024 року включно, а проценти за понадстрокове користування позикою -за період з 05 жовтня 2024 року по 29 жовтня 2024 року.

Отже, на момент нарахування позивачем процентів відповідач не перебувала у шлюбі з військовослужбовцем, а особа, з якою вона в подальшому уклала шлюб, ще не проходила військову службу.

Таким чином, обставини, з якими закон пов`язує поширення на відповідача гарантій, передбачених частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виникли лише після завершення періоду, за який позивачем здійснено нарахування процентів, а тому підстави для застосування зазначеної пільги у спірних правовідносинах відсутні.

Також суд відхиляє посилання відповідача на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки позивачем не заявлено вимог про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних, пені чи штрафних санкцій. Предметом позову є стягнення основної суми боргу та процентів, нарахованих відповідно до умов договору позики, а тому наведені відповідачем положення закону не регулюють спірні правовідносини.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивач довів факт укладення договору позики, набуття ним права вимоги за договором факторингу, наявність та розмір заборгованості, тоді як відповідачем належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог суду не надано, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за договором позики № 73576862 в розмірі 29 099,75 грн. (двадцять дев`ять тисяч дев`яносто дев`ять гривень 75 коп.), яка складається із: 12 410,00 грн. (дванадцять тисяч чотириста десять гривень) заборгованості за основною сумою боргу, 8313грн. (вісім тисяч триста тринадцять гривень) заборгованості за процентами та 8 376,75 грн. (вісім тисячі триста сімдесят шість гривень 75 коп.) заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмір 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 17 вересня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ