Рішення № 139819195, 17.09.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/3346/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Житомир

Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду із даним позовом, у якому просило стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про споживчий кредит №4764579 від 16.08.2021 з урахування програми лояльності у сумі 76625,00 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 10000,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 65625,00 грн, заборгованості з комісії - 1000,00 грн.

Крім того, просили стягнути із відповідача судовий збір у сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 16.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про споживчий кредит №4764579, підписаний електронним підписом відповідача, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало позичальнику кредит у сумі 10000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити комісію за надання кредиту та проценти за його користування, нараховані відповідно умов такого договору, його додатків та правил.

29.11.2021 було укладено договір № 29-11-102 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4764579.

У подальшому 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4764579.

У порушення умов укладеного кредитного договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, що становить 88125,00 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 10000,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 77125,00 грн, заборгованості з комісії - 1000,00 грн.

Провадження у даній справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 166).

Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутність (зворот. а.с. 5).

Копія ухвали про відкриття провадження у справі направлялась відповідачу за зареєстрованим місцем її проживання (а.с. 90); рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулось на адресу суду із відміткою про невручення (а.с. 95-96). Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Інших заяв чи клопотань до суду не надходило.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази у їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 16.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Мілоан» з анкетою-заявою на кредит №4764579 із зазначенням особистих ідентифікуючих та контактних даних (а.с. 21).

16.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про споживчий кредит №4764579, який підписаний електронним підписом ОСОБА_1 . Відповідно до умов договору, ТОВ «Мілоан» надало позичальнику кредит у сумі 10000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язувалась повернути кредит та сплатити комісію за надання кредиту та проценти за його користування, нараховані відповідно умов такого договору, його додатків та правил (а.с. 22-27, 68).

Кредитний договір укладений в електронному вигляді, який відповідач підписав електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором S21035 (а.с. 28).

Строк кредиту - 29 днів з 16.08.2021, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за його користування 14.09.2021; проценти за користування нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна процентна ставка - 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем за договором про споживчий кредит виконало та надало кредит у сумі 10000,00 грн, що підтверджується квитанцією LIQPAY від 16.08.2021 (а.с. 29).

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 13.11.2021 становить 44625,00 грн та складається із: заборгованості за тілом кредиту 10000,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами 33625,00 грн, заборгованості комісіями - 1000,00 грн (а.с. 30-31).

29.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 29-11-102, у відповідності до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги до боржників, у тому числі до відповідача за договором про споживчий кредит №4764579 від 16.08.2021 року. Перехід права вимоги також підтверджується витягом з реєстру прав вимог до договору відступлення права вимоги, реєстром боржників до договору факторингу (а.с. 34-47).

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 10.01.2023 становить 88125,00 грн та складається із: заборгованості за тілом кредиту 10000,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 33625,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами - 43500,00 грн, заборгованості комісіями - 1000,00 грн (а.с. 32).

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги до боржників, у тому числі до відповідача за договором про споживчий кредит №4764579 від 16.08.2021 року. Перехід права вимоги також підтверджується витягом з реєстру прав вимог до договору відступлення права вимоги, реєстром боржників до договору факторингу (а.с.48-66).

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Коллект Центр», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 25.06.2025 становить 88125,00 грн та складається із: заборгованості за тілом кредиту 10000,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 77125,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами - 43500,00 грн, заборгованості комісіями - 1000,00 грн (а.с. 33).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В частинах першій, другій статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація, в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію(оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 частини першоїст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на викладене, на підставі ст. ст. 626, 627, 638, 639, 1054 ЦК України, положень Закону України "Про електронну комерцію", Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», суд дійшов висновку, що між сторонами в належній формі укладений кредитний договір, підписання умов якого може здійснюватись в електронній формі шляхом накладення електронного цифрового підпису, який згенерований і зазначений в Анкеті-заяві, що узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 12.01.2021 року в справі № 524/556/19.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Щодо нарахованих відсотків.

Як вбачається із умов кредитного договору строк кредиту - 29 днів з 16.08.2021, термін повернення кредиту і спати комісії за надання кредиту та процентів за його користування 14.09.2021, проценти за користування кредитом 3625,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна процентна ставка - 5, 00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Пунктом 2.3.1.2. договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Відповідно до п. 2.3.2 Розділ 2.3 договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, і яка( і) полягає(ють), зокрема п.б) в продовженні користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування визначеного згідно п.1.3., п. 2.3.1.1., п.2.3.1.2 договору.

Пролонгація на стандартних базових умовах. Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Збільшення строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відтак, враховуючи умови укладеного сторонами договору, строк дії якого визначено з 16.08.2021 по 13.11.2021 включно (89 днів), то стягненню підлягає заборгованість за відсотками у сумі 3625,00 грн. Із розрахунку: з 16.08.2021 по 14.09.2021 (29 днів) 10000,00 грн * 1,25% * 29 днів = грн.

У подальшому у зв`язку із продовженням користування кредитними коштами позичальником, його строк продовжився на 60 днів.

Відтак з 14.09.2021 по 13.11.2021 (60 днів) заборгованість нараховувалась за базовою відсотковою ставкою 5% вдень: 10000,00 * 5% * 60 днів = 30000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками за користування кредитом з 16.08.2021 по 13.11.2021 року у сумі 33625,00 грн (3625,00 грн відсотки за 29 дні + 30000,00 грн відсотки за 60 днів).

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №723/304/16-ц (провадження N14-360цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі №638/13683/15-ц (провадження N14-680цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22), тобто дана судова практика є сталою.

Таким чином, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Позивачем не було заявлено вимоги щодо стягнення заборгованості за наслідки невиконання грошового зобов`язання, на підставі ст. 625 ЦК України.

Не надано суду належного розрахунку, щодо нарахування заборгованості по ст. 625 ЦК України.

З урахуванням вищевказаного, суд приходить до висновку, що із відповідача слід стягнути заборгованість у сумі 44625,00 грн, з якої: 10000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 33625,00 грн заборгованість за процентами, 1000,00 грн заборгованість за комісією відповідно до умов договору №4764579 від 16.08.2021.

Відповідно до приписів ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 та у додатковій постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16).

Враховуючи викладене, суд вважає, що стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 25000,00 грн є необґрунтованим, оскільки наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному заявником розмірі, а також часткове задоволення позовних вимог, адже цей розмір має відповідати критеріям розумної необхідності та реальності таких витрат, належних та допустимих доказів про понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у такому розмірі суду не надано.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Враховуючи викладене, зважаючи на об`єм та характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та враховуючи характер та складність справи, відсутності судових засідань з розгляду даної справи, підготовку та подачу позовної заяви, часткового задоволення позову, а також принципу співмірності, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 3000,00 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки судом частково задоволено позов, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 1410,77 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 3, 207, 509, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1046, 1049, 1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит №4764579 від 16.08.2021 у сумі 44625,00 грн, яка складається з: 10000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 33625,00 грн заборгованість за процентами, 1000,00 грн заборгованість за комісією.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у сумі 1410,77 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

У решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місце знаходження: місто Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя О. М. Дубовік