Рішення № 139818249, 10.09.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2026 Справа №607/12664/26 Провадження №2/607/5863/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі: головуючого судді Позняка В.М.,

за участю секретаря судового засідання Козак О.Є., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Повстюк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ :

08.06.2026 ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Повстюк О.А., звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визначити місце проживання дитини разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому в них народилося двоє дітей. Рішенням суду від 14.06.2024 у справі № 607/8412/24 шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишився проживати разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Після розірвання шлюбу відповідач тривалий час, а саме у період з серпня 2024 року по грудень 2025 року, фактично не проживав за адресою своєї реєстрації. 04.03.2025 судом було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 . На даний час відповідач постійно не проживає з позивачкою та сином, а лише періодично з`являється за місцем проживання позивачки та неповнолітнього сина, переважно у нічний час. Відповідач не бере належної участі у вихованні, утриманні сина та повсякденному житті дитини, не забезпечує щоденні потреби. Окрім того, відповідач періодично вчиняє щодо позивачки дії агресивного характеру, а саме: провокує конфлікти, вживає нецензурну лексику, ображає, обмежує доступ до особистих речей, застосовував фізичне насильство щодо позивачки. Зазначені дії нерідко відбуваються в присутності неповнолітнього сина, що негативно впливає на його психологічний стан. Усі обов`язки щодо виховання, розвитку, навчання та забезпечення медичних потреб дитини здійснює позивачка. З цих підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.06.2026 відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Залучено до участі в справі в якості третьої особи Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради.

Ухвалою суду від 06.08.2026 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та просили його задовольнити.

Відповідач до суду не з`явився, не повідомивши про причини неявки, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Відзиву на позов від відповідача не надходило. За вказаних обставин суд доходить переконання, що згідно з частиною четвертою статті 223, статті 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечив проти такого вирішення справи, та відповідно до вимог частини першої статті 281 ЦПК України судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Представник третьої особи - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради в судове засідання не з`явився, направивши на адресу суду висновок органу опіки та піклування. Розгляд справи просить здійснювати без його участі.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

Сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 18.12.2003 Відділом реєстрації актів громадянського стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області, актовий запис № 2266. Шлюб між сторонами розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.06.2024 у справі № 607/8412/24.

Від даного шлюбу у сторін народилося двоє дітей, один з яких є малолітнім, а саме - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим 30.07.2014 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції, актовий запис № 1800.

Відповідно до довідки від 19.05.2026 головою правління ОСББ «С. Бандери, 70» Жебенюк І.В., за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

З характеристики № 02-09/101 від 29.05.2026, виданої директором Тернопільської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов ОСОБА_5, встановлено, що ОСОБА_1 працювала у цій школі з 2008 по 2023 рік на посаді вчителя англійської мови. За час роботи зарекомендувала себе як відповідальний, дисциплінований, врівноважений та професійний педагог. Характеризується як комунікабельна, врівноважена, надійна та емоційно стабільна людина, яка відповідально ставилася до своїх обов`язків та вміла знаходити підхід до дітей.

Відповідно до довідки № 02-13/154 від 20.04.2026, виданої директором Тернопільської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов ОСОБА_5 , зі слів класного керівника ОСОБА_6 , мати ОСОБА_1 бере участь у шкільному житті свого сина. Зокрема, мати спілкується з класним керівником, цікавиться успішністю дитини, відвідує батьківські збори, долучається до організації та проведення екскурсій класу. Батько учня ОСОБА_2 з класним керівником не спілкувався, на батьківські збори не приходив, у класних чи шкільних заходах участі не брав.

З інформації, наданої в.о. директора КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Тернопільської міської ради, встановлено, що в амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 10 КНП «ЦПМСД» ТМР перебуває під медичним спостереженням дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Декларацію про вибір лікаря для надання первинної медичної допомоги укладено з матір`ю дитини ОСОБА_1 20.02.2024. Зі слів лікаря-педіатра дитину для огляду, лікування та вакцинації з народження супроводжували обоє батьків. За останні 3 роки батько, ОСОБА_2 на прийом до лікаря для огляду, лікування та вакцинації дитину не супроводжував та станом здоров`я дитини у лікаря-педіатра не цікавився.

Як вбачається із висновку органу опіки і піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1223 від 26.08.2026, орган опіки і піклування вважає доцільним визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Орган опіки та піклування виходив з того, що з урахуванням віку дитини, її особистої прихильності до матері, фактичної участі матері у щоденному догляді, вихованні та навчанні дитини, можливості матері забезпечувати належні умови для її проживання і розвитку, відсутності встановлених обставин, які б свідчили про неналежне виконання нею батьківських обов`язків або про невідповідність проживання з матір`ю найкращим інтересам дитини, дійшов висновку, що проживання малолітнього разом з матір`ю найбільшою мірою відповідатиме його найкращим інтересам та сприятиме його гармонійному фізичному, психологічному, духовному і моральному розвитку.

Допитаний в судовому засіданні малолітній ОСОБА_3 суду повідомив, що він проживає з матір`ю, батько з ними не проживає, а лише інколи приходить. Бажає проживати разом з матір`ю.

Суд, розглянувши матеріали справи, доходить наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до положень статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Згідно з положеннями частини першої, другої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до положень частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до положень частини першої статті 3, частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б якнайкращим інтересам дитини. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 288/39/20 виснував, що вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей. Проживання батьків за однією адресою не є підставою для відмови у задоволенні позову про визначення місця проживання дитини (дітей) разом з одним із них.

У цій справі суд встановив, що хоча сторони й зареєстровані за однією адресою, але позивачка заперечує факт їх постійного спільного проживання, що також підтверджено показами неповнолітнього ОСОБА_3 . Відповідач в судове засідання не з`явився, доводів протилежного суду не надав.

У постанові від 22.10.2025 у справі № 202/14959/23 Верховний Суд виснував, що саме по собі пред`явлення позову про визначення місця проживання дає підстави для висновку, що між сторонами наявні неврегульовані питання щодо визначення місця проживання дитини. Водночас відсутність заперечень з боку відповідача щодо проживання дитини разом із позивачем не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з частиною шостою статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечать інтересам дитини.

Орган опіки та піклування Тернопільської міської ради дійшов висновку про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Вказаний висновок суд вважає обґрунтованим, оскільки в ньому детально викладено мотиви, з яких орган опіки та піклування дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Суд заслухав думку малолітнього ОСОБА_7 , який висловив своє бажання проживати разом з матір`ю.

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовим висновком викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц.

З урахуванням встановлених обставин справи, зокрема, більшої прихильності дитини до матері, вік дитини, те, що мати виявляє більшу турботу про сина, особисті якості батьків, можливість створення матір`ю належних умов для виховання сина, суд доходить висновку, що визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю - ОСОБА_1 , забезпечить якнайкраще їх інтереси.

При цьому суд зауважує, що ОСОБА_2 не обмежений у можливості реалізації належного йому права на спілкування із сином. Визначення місця проживання дитини з матір`ю не впливатиме на взаємовідносини батька із сином, оскільки таке визначення місця проживання дитини не позбавляє батька батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити шляхом визначення місця проживання дитини разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 133, 223, 263, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1331,2 гривень судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду виготовлено 10.09.2026.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .

Третя особа: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, бульвар. Т.Шевченка, 1, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ - 43459222.

Головуючий суддя В. М. Позняк