Рішення № 139818059, 16.09.2026, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/3182/26

Номер провадження 2/585/1981/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі: головуючого судді - Євлах О.О., за участю: секретаря судового засідання - Безручко О.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Ромни цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження

позивач: Товариство з обмеженою відповідальності «Споживчий центр»

до

відповідача: ОСОБА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором ,

негайно після закінчення судового розгляду ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

1. Товариство з обмеженою відповідальності «Споживчий центр» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

2. Позов обґрунтував тим, що між ТОВ «Споживчий центр» (надалі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) 22.11.2025 р. укладено Кредитний договір (оферти) № 22.11.2025-100000641. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 4500,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 22.11.2025 р., строком на 189 дні з дати його надання. Процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 5 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 16.12.2025 року між Кредитодавцем та Позичальником було укладено додатковий договір, за яким сторони домовилися за взаємною згодою та ініціативною позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внести зміни до Договору: Сума кредиту з дати укладення даного Додаткового Договору станом на 5500, 00 грн., яка складається з усіх Траншів, зазначених в Договорі та в укладених Сторонами Додаткових договорах (чергові Транші). За даним Додатковим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику 2-й Транш у розмірі 1000 грн. 00 коп. ; дата надання/видачі Кредиту (2-го Траншу) - 16/12/2025. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту (2-го Траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_3. Днем надання Кредиту (2-го Траншу) вважається списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця. Реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику: НОМЕР_3. Строк, на який надається Кредит (а саме 2-й Транш) - 165 днів з дати його надання. Сторони домовились, що Позичальник відповідно до даного Додаткового Договору зобов`язаний сплатити Комісію, пов`язану з наданням 2-го Траншу (частини Суми Кредиту) (надалі - "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 7% від суми 2-го Траншу (частини Суми Кредиту), що дорівнює 70 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми 2-го Траншу (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитодавцем та обліковується в день видачі Траншу, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування з дати укладення даного Додаткового Договору встановлюється у розмірі 385 грн. 00 коп., починаючи з Комісії за обслуговування, яка сплачується у тому черговому періоді (у черговому періоді No2), у якому надається Транш. Кількість і порядкові номери чергових періодів, у яких сплачується Комісія за обслуговування, не змінюються даним Додатковим Договором, Комісія за обслуговування сплачується у чергові періоди NN 2-3. Грошова сума у розмірі різниці між Комісією за обслуговування у черговому періоді (у черговому періоді No2), у якому надається Транш, встановленою до та з дати укладення даного Додаткового Договору, становить 70 грн. 00 коп., нараховується та обліковується в день укладення даного Додаткового Договору та сплачується у складі відповідного чергового платежу згідно Графіку платежів, встановленого даним Додатковим Договором.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 18740, 00 грн. В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 18740 грн., що складається з: тіла кредиту - 5500 грн., процентів - 6900 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 70 грн., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 770 грн. відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України - 5500 грн., чим порушує права та інтереси позивача. ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 22.11.2025-100000641 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку. Тому просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 22.11.2025-100000641 від 22.11.2025 року у розмірі 18740, 00 грн. та судовий збір.

3. Відповідач відзивів на позов не надав.

ІІ. Заяви ( клопотання) учасників справи.

4. Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, подав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

5. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Про день і час розгляду справи повідомлений через оголошення, розміщене на офіційному веб-порталі сайту «Судова влада». Крім того, судова повістка направлялася відповідачу за адресою вказаною в позовній заяві.

Клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його обов`язкової участі суду не надав.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

6. Ухвалою суду від 30 липня 2026 року (а. с. 45) було постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

7. Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання ((далі - ЦПК)), в судове засідання не з`явився без поважних причин, а представник позивача заперечень проти проведення заочного розгляду справи не висловив, Судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносини.

8. 22.11.2025 року ОСОБА_1 підписав пропозицію про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) (а. с. 19-22).

9. Також 22.11.2025 року ОСОБА_1 підписав заявку кредитного договору №22.11.2025-100000641 від 22.11.2025 року (кредитної лінії), відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №22.11.2025-100000641 від 22.11.2025 року, інформаційне повідомлення позичальника, а також паспорт споживчого кредиту, згідно яких відповідно до умов Кредитного договору № 22.11.2025-100000641 від 22.11.2025 року. Позичальнику надається Кредит на суму 45000 грн., строком на строком на 189 днів. Процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (а. с. 22-24).

10. 04.01.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 (а. с. 12-16).

Згідно листів ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18.04.2026 року 22.11.2025 року об 11:15:32 на суму 4500, 00 грн., а також 16.12.2025 о 12:22:57 було перераховано кошти в сумі 1000, 00 грн. на платіжну картку клієнта НОМЕР_1 за договором № 22.11.2025-100000641 від 22.11.2025 року (а. с. 17, 18).

11. Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №22.11.2025-100000641 від 22.11.2025 року ОСОБА_1 має заборгованість по вищевказаному кредитному договору на суму 18740,00 грн., що складається: із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5500,00 грн., по процентам в розмірі 6900,00 грн., комісія за надання кредиту - 840,00 грн., залишок відсотків за ст. 625 ЦК України, - 5500, 00 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 22.11.2025 року по 30.05.2026 року (а. с. 30-32).

VІ. Норми права

12. За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частиною 1 ст.634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону №675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами статті 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 2 статті 11 Закону №675-VIII.

Статтею 12 Закону №675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону № 675-VIII передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 3 Закону №675-VIII.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст.625 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

V. Оцінка Суду.

13. Суд оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо вважає, що існують підстави для часткового задоволення позову.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» було укладено Кредитний договір № 22.11.2025-100000641 від 22.11.2025 року та додатковий договір від 16.12.2025 р.

Так, в суду не має сумніву, що саме ОСОБА_1 отримав позику в сумі 5000,00 гривень. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав в повному обсязі, у передбачений в договорі строк грошові кошти та нараховані відсотки не повернув. Відповідачем було сплачено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 1260, 00 грн.

Враховуючи, що згідно квитанцій загальна сума отриманого відповідачем кредиту становить 5500,00 грн., позивач просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 5500,00 грн., за відсутності заперечень з боку відповідача, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості основного боргу в сумі 5500,00 грн.

Щодо стягнення суми заборгованості за процентами, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути заявлену позивачем суму в розмірі 6900 грн. Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд виходить з того, що позивач надав відповідачу кредитні кошти на строк - 189 днів з дати його надання в розмірі 5000,00 грн. під 1% за один день користування Кредитом та на строк 165 днів з дати надання у розмірі 1000 грн під 1% за один день користування Кредитом. З урахуванням укладеної в подальшому Додаткового договору, сума заборгованості за відсотками заявлена в межах строку кредитування за Договором, та відповідає умовам договору, а тому в цій частині позов також підлягає задоволенню.

Щодо заборгованості за простроченими процентами за ст. 625 ЦК України суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 викладено правовий висновок, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 5017/1987/2012).

Проте, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє до цього часу.

Таким чином, нарахована в порядку ст..625 ЦК України заборгованість за простроченими процентами в сумі 3000,00 грн. стягненню не підлягає.

Стосовно нарахування комісії, суд зазначає наступне.

Позовні вимоги щодо стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 840,00 грн. суд вважає необґрунтованими.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.

З положення ст. 8Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо включаються до реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки.

Окреме стягнення комісії за надання кредиту, обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення є порушенням закону, в зв`язку з чим умова Договору яка передбачає таке стягнення є нікчемною на підставі ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином заявлена позивачем до стягнення сума комісії у розмірі 840,00 грн. не підлягає стягненню, оскільки за такі дії,-надання та обслуговування кредиту, які банк вчиняє на власну користь, банк отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами.

З огляду на вищевикладене, виходячи з доведеності позовних вимог, суд приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості за Договором № 22.11.2025-100000641 від 22.11.2025 року підлягає частковому задоволенню, в частині стягнення заборгованості в сумі 12400,00 грн, яка складається з: 5500 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 6900 грн. прострочена заборгованість за сумою відсотків.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

14. За змістом статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовна заява ТОВ "Споживчий центр" подана через систему "Електронний суд", тому при зверненні з позовом до суду згідно платіжної інструкції №СЦ00128547 від 27.07.2026 року (а. с. 36) позивачем сплачений судовий збір відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору в сумі 2662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги позивача були задоволенні частково, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 66,16 % від сплаченої суми судового збору, тобто 1761,44 гривень (2662, 40 грн. Х 66,16 %), та витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви з описом вкладення у розмірі 86,65 грн. (130,98 х 66,16%).

З цих підстав,

керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В :

1. Позов Товариство з обмеженою відповідальності «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 22.11.2025-100000641 від 22.11.2025 року у розмірі 12400 (дванадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок.

3. Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - 1761 грн. 44 коп. судового збору та витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви з описом вкладення у розмірі 86,65 грн.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Роменський міськрайонний суд Сумської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальності «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського,133-А, 01032, ел. адреса: info@sgroshi.com.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Оксана ЄВЛАХ