Ухвала суду № 139816801, 15.09.2026, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/25/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Костюк У. І.

секретаря судових засідань Луківської Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка-Бузька заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю « Вердикт Капітал» - адвоката Арсемікової Інни Василівни про ухвалення додатково рішення суду щодо розподілу судових витрат,

в с т а н о в и в:

представник позивача ОСОБА_1 адвокат Білик Р.О., 08.01.2026 через підсистему «Електронний суд» подала до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області позовну заяву до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», за участі третьої особи: Кам`янка-Бузький ВДВС у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління міністерства, в якій просила скасувати арешт накладений на все майно ОСОБА_1 , зареєстрований 24.03.2014 року державним реєстратором ВДВС Кам`янка-Бузького РУЮ, реєстраційний номер обтяження 5085509, індексний номер обтяження 11862084 підставою даного обтяження являється постанова 42642538 від 24.03.2014 року видана ВДВС Кам`янка-Бузького РУЮ.

Ухвалою судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 14.01.2026 заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі, визначено, що розгляд справи проводитиметься за правилами спрощеного позовного провадження та визначену дату судового засідання.

Ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 25.08.2026 провадження у даній справі №446/25/26 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - Арсеміковою І.В. на адресу суду засобами поштового зв`язку надіслана заява про ухвалення додаткового рішення суду, яка надійшла на адресу суду 07.09.2026. В поданій заяві, просить суд винести додаткове рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15785 гривень 00 коп. В обґрунтування поданої заяви зазначає, що відповідачем у зв`язку з розглядом були понесені судові витрати, на підтвердженнях яких долучає відповідні докази та які на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з позивача.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, представником позивачки адвокатом Білик Р.О. подана заява, в якій просить суд судове засідання проводити у відсутності сторони, проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення заперечують

Інші учасники процесу не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце судового.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Водночас відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом заяви за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, матеріали додані до заяви, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, за змістом ч. 5 ст. 142 ЦПК України стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Відтак, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Отже, наведена норма пов`язує можливість компенсації відповідачу понесених ним судових витрат не лише з фактом закриття провадження у справі, а й з наявністю та доведеністю причинного зв`язку між понесеними витратами та саме необґрунтованими діями позивача.

При цьому, як неодноразово зазначав Верховний Суд, необґрунтовані дії позивача у розумінні частини п`ятої статті 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії, які можуть свідчити про зловживання процесуальними правами. Для компенсації витрат відповідач повинен довести, які саме дії позивача були необґрунтованими, у чому вони полягали, чи діяв позивач недобросовісно, чи пред`явив необґрунтований позов, чи протидіяв правильному та своєчасному вирішенню спору, а також чи були такі дії умисними та чим це підтверджується.

Сам по собі факт звернення позивача до суду з позовом, так само як і подальше закриття провадження у справі, не свідчить про необґрунтованість дій позивача та не може автоматично бути підставою для покладення на нього витрат відповідача.

В ході розгляду заяви про ухвалення додатково рішення суду щодо розподілу судових витрат, представником відповідача не наведено належних та допустимих доказів того, що позивач при зверненні до суду або в ході розгляду справи діяв недобросовісно, зловживав наданими йому процесуальними правами, мав на меті ущемлення прав чи інтересів відповідача або вчиняв інші умисні дії, які можуть бути кваліфіковані як необґрунтовані у розумінні частини п`ятої статті 142 ЦПК України.

Зокрема, позивачка звернулася до суду з позовом, оскільки вважала, що її права та інтереси порушено, а звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрат на правову допомогу, то підстави для визнання дій позивача необґрунтованими відсутні.

Сам факт закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, тобто у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, не свідчить про недобросовісність позивача та не підтверджує необґрунтованості його звернення до суду.

Судом відзначається, що процесуальна можливість компенсації витрат у разі закриття провадження не означає їх автоматичного стягнення, оскільки необхідною умовою є встановлення необґрунтованих дій позивача.

За таких обставин під час розгляду справи судом не встановлено, а відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про недобросовісність поведінки позивача, зловживання ним процесуальними правами або вчинення ним умисних необґрунтованих дій, унаслідок яких відповідач був змушений понести заявлені до компенсації витрати.

Відтак, за відсутності належних і допустимих доказів необґрунтованих дій позивача та причинного зв`язку між такими діями і понесеними відповідачем витратами, правові підстави для їх компенсації за рахунок позивача відсутні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, щосудом не встановлено з боку позивачки, а представником відповідача не надано суду належних доказів на підтвердження того, що позивачем було допущено зловживання процесуальними правами, або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як то передбачено вимогами ч.9 ст.141 ЦПК України, що виключає собою право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, оскільки це нічим не підтверджено.

Керуючись ст.ст. 137, 141-142, 260-261, 270, 353-355 ЦПК України, суд-

ухвалив:

в задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю « Вердикт Капітал» - адвоката Арсемікової Інни Василівни про ухвалення додатково рішення суду щодо розподілу судових витрат в цивільній справі № 446/25/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» за участі третьої особи: Кам`янка-Бузький ВДВС у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна- відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 17.09.2026.

Суддя У.І. Костюк