Рішення № 139816251, 17.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/17561/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Чепки В. В., за участі секретаря судового засідання Кут Ю. Ю., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Ракущинця А. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Ракущинець Андрій Андрашович, до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Ракущинець Андрій Андрашович, звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.08.2002 між позивачкою, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. У шлюбі народилось двоє дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які наразі проживають з позивачкою.

25.06.2024 ОСОБА_2 було подано до Ужгородського міськрайонного суду позовну заяву про розірвання шлюбу. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 08.11.2024 по справі № 308/10853/24, яке залишено в силі судом апеляційної інстанції, позовну заяву про розірвання шлюбу задоволено (рішення набрало законної сили 05.06.2025).

Позивачка зазначає, що після розірвання шлюбу між сторонами залишились невирішеними майнові питання.

Так, за твердженням позивачки, за час шлюбу між сторонами було нажито спільне майно: квартира АДРЕСА_1 , вартістю 3 568 200,22 грн; квартира АДРЕСА_2 , вартістю 2 266 286,31 грн; квартира АДРЕСА_2 , вартістю 4 251 524,61 грн; земельна ділянка кадастровий номер 2124881800:04:002:0022, вартістю 318 171,53 грн; земельна ділянка кадастровий номер 2124886801:04:002:0113, вартістю 574 575,23 грн; автомобіль легковий Volkswagen, Transporter Т-4, 1999 р. в., вартістю 204 704,70 грн; грошові кошти в розмірі 527 532 грн та 2 500 дол. США.

Крім того, позивачка повідомляє, що відповідачем було реалізоване спільно нажите майно, а саме:

- 25 641 дол. США було сплачено відповідачем ціну купівлі майнових прав на 2 кімнатну квартиру площею 69,3 кв. м за адресою АДРЕСА_3 , яка в подальшому була зареєстрована за ОСОБА_6 ;

- 25 червня 2019 року відповідач продав ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,08 га, що розташована за адресою АДРЕСА_4 , кадастровий номер 2124886800:12:010:0014 за ціною 10508,00 грн відповідно до укладеного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.06.2019 р.;

- 13 березня 2018 року відповідач подарував ОСОБА_8 квартиру за адресою АДРЕСА_2 за ціною 20 500 грн. відповідно до укладеного договору дарування квартири від 13.03.2018р.

Позивачка стверджує, що за період шлюбу було нажито і інше майно: земельна ділянка в с. Пилипець Міжгірського (тепер Мукачівського) району Закарпатської області, автомобіль марки Мерседес Бенц, квартира в с. Поляна Свалявського (тепер Мукачівського) району Закарпатської області, квартири в АДРЕСА_5 .

Вказує, що угоди про добровільний поділ майна сторонами не досягнуто, у зв`язку з чим звертається за захистом порушеного права до суду.

На підставі викладеного просить:

припинити право спільної сумісної власності подружжя на наступне майно:

- квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 48.7, житлова площа (кв.м): 19.7, Опис: 1 кімната. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1298337221101.

- квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа (кв.м): 36.4, житлова площа (кв.м): 17.8, Опис: складається з 1-житлової кімнати. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 635192921101.

- квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа (кв.м): 72.6, житлова площа (кв.м): 47.2, Опис: складається з 3-ох житлових кімнат. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 633682721101.

- земельну ділянку кадастровий номер 2124881800:04:002:0022, площею 0,1200 га розташована за адресою Закарпатська область, Ужгородський район, Руськомарівська сільська рада «За межами населеного пункту». Цільове призначення для ведення індивідуального садівництва.

- земельну ділянку кадастровий номер 2124886801:04:002:0113, площею 0,1920 га розташована за адресою Закарпатська область, Ужгородський район, с. Тарнівці. Цільове призначення для ведення особистого індивідуального садівництва.

- автомобіль легковий Volkswagen, Transporter Т-4, 1999 р.в.

- грошові кошти в розмірі 527 532 грн, 2 500 дол. США, 25 641 дол. США, 10 508,00 грн, 20 500 грн.

У порядку поділу спільного майна подружжя просить визнати за позивачкою ОСОБА_1 право особистої власності на таке майно:

- 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа (кв. м): 48.7, житлова площа (кв. м): 19.7, Опис: 1 кімната. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1298337221101.

- 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа (кв. м): 36.4, житлова площа (кв. м): 17.8, Опис: складається з 1-житлової кімнати. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 635192921101.

- 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа (кв. м): 72.6, житлова площа (кв. м): 47.2, Опис: складається з 3-ох житлових кімнат. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 633682721101.

- 1/2 земельної ділянки кадастровий номер 2124881800:04:002:0022, площею 0,1200 га розташована за адресою Закарпатська область, Ужгородський район, Руськомарівська сільська рада «За межами населеного пункту». Цільове призначення для ведення індивідуального садівництва.

- 1/2 земельної ділянки кадастровий номер 2124886801:04:002:0113, площею 0,1920 га розташована за адресою Закарпатська область, Ужгородський район, с. Тарнівці. Цільове призначення для ведення особистого індивідуального садівництва.

- 1/2 автомобіля легкового Volkswagen, Transporter Т-4, 1999 р. в.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 коштів спільного майна подружжя в розмірі 860 694,01 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Вказує, що нерухоме майно, про яке мова йде у позовній заяві на момент звернення до суду та на час розгляду справи перебуває під арештом у рамках кримінального провадження. Відтак вважає, що арешт нерухомого майна виключає можливість його поділу, визначення часток або ухвалення судового рішення, виконання якого потребує вчинення будь-яких дій щодо такого майна.

На думку відповідача, розгляд позовних вимог у даній справі є неможливим до завершення кримінального провадження або скасування арешту майна. З урахуванням наведеного, позовні вимоги є необґрунтованими, передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо земельних ділянок, відповідач стверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером 2124881800:04:002:0022, набута на підставі розпорядження Ужгородської райдержадміністрації № 110 від 22.03.2010, та земельна ділянка з кадастровим номером 2124886801:04:002:0113, яка набута на підставі рішення 34 сесії 5 скликання від 17.05.2010 Тарновецької сільської ради, які належать ОСОБА_2 , є його особистою приватною власністю.

Відповідач покликається на положення постанови КЦС ВС від 12 серпня 2020 року у справі № 626/4/17, згідно з якими земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, лише у період з 8 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно, вважається спільною сумісною власністю подружжя. У інших випадках таке майно належить до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.

Щодо грошових коштів, задекларованих відповідачем у 2025 році, на які позивач покликається у позовній заяві, вказує, що поділу підлягають не усі грошові кошти, а лише ті, які були наявні на час припинення ведення спільного господарства та на момент розірвання шлюбу.

Відповідач просить врахувати при визначенні часток майна подружжя, що після розірвання шлюбу діти, хоч і проживають з матір`ю, але перебувають на повному матеріальному утриманні відповідача. Вказує, що на час подання позову у нього відсутні готівкові кошти, оскільки всі кошти реалізовані на утримання дітей.

Відповідач повідомляє, що для позивачки було придбано автомобіль Volkswagen Jetta у 2023 році та надавались кошти для утримання даного автомобіля. Крім того, ним укладено договір позики з рідною сестрою на придбання квартир. А також, відповідачем у 2017 році було реалізовано квартиру у м. Мукачево, кошти від реалізації якої було повністю вкладено у будинок, де зараз проживає позивачка.

Щодо автомобіля, відповідач заперечує щодо поділу грошових коштів реалізованих від продажу легкового автомобіля Volkswagen Transporter T-4, 1999 року випуску, стверджуючи, що кошти були витрачені на утримання сім`ї, оскільки жінка не працювала та не отримувала жодних доходів.

Щодо іншого майна про яке вказує позивачка у позові, відповідач спростовує твердження стосовно набуття за період шлюбу земельної ділянки в с. Пилипець Міжгірського (тепер Мукачівського) району Закарпатської області, автомобіля марки Mersedes Benz, квартири в с. Поляна Свалявського (тепер Мукачівського) району Закарпатської області, квартири в АДРЕСА_5 , покликаючись на відсутність у позовній заяві доказів стосовно набуття такого майна.

Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 28.11.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 17.12.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 04.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та її представник просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач та його представник, які належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання 27.08.2026, для участі у ньому не прибули, клопотання про відкладення розгляду справи не надходило.

За загальним правилом ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши учасників справи, судом встановлено таке.

З рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.11.2024 у справі № 308/10853/24 встановлено, що 09.08.2002 між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 1018, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 15.05.2024 року, виданим повторно.

Від даного шлюбу народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , та малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 листопада 2024 року розірвано шлюб, укладений 09.08.2002 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис № 1018.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 05.06.2025 у справі № 308/10853/24 рішення Ужгородського міськрайонного суду від 08 листопада 2024 року залишено без змін.

Судом встановлено, що під час перебування у шлюбі подружжя придбало майно, право власності на яке було зареєстроване за відповідачем, ОСОБА_2 .

Так, згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 12.05.2015 індексний номер: 37361551 ОСОБА_2 набув у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 72,6 кв. м.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13.05.2015 індексний номер: 37464477 ОСОБА_2 набув у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 36,4 кв. м.

Згідно даних інформаційної довідки 455727916 від 09.12.2025 Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на праві власності належить:

- квартира за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 48,7 кв. м, документи подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, квартири, серія та номер: 927, виданий 01.06.2018, видавник: приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Журкі О. Т., дата державної реєстрації 01.06.2018;

- квартира за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 36,4 кв. м, документи подані для державної реєстрації: свідоцтво про право власності, на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_5 , виданий 13.05.2015, видавник: Реєстраційна служба Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, дата державної реєстрації 13.05.2015;

- квартира за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 72,6 кв. м, документи подані для державної реєстрації: свідоцтво про право власності, на нерухоме майно, серія та номер: 37361551, виданий 12.05.2015, видавник: Реєстраційна служба Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, видавник: Реєстраційна служба Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, дата державної реєстрації 12.05.2015.

На означене в інформаційній довідці нерухоме майно Відділом державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Закарпатська обл. накладено арешт у межах виконавчого провадження згідно Постанови про арешт майна боржника ВП №78532615, виданий 04.07.2025, видавник: ВДВС у місті Ужгороді ЗМУ МЮ.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 079806 ОСОБА_2 набув у власність на підставі розпорядження Ужгородської райдержадміністрації № 110 від 22.03.2010 земельну ділянку площею 0,12 га розташовану: Закарпатська область, Ужгородський район, Руськокомарівська сільська рада, «За межами населеного пункту», цільове призначення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 079808 ОСОБА_2 набув у власність на підставі рішення 34 сесії 5 скликання від 17.05.2010 Тарновецької сільської ради земельну ділянку площею 0,1920 га розташовану: Закарпатська область, Ужгородський район, село Тарнівці, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 10.12.2025 щодо земельної ділянки кадастровий номер 2124881800:04:002:0022 площею 0,12 га, місце розташування Закарпатська область, Ужгородський район, Руськокомарівська сільська рада у розділі відомості про суб`єктів права власності на земельну ділянку зазначено ОСОБА_2 .

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 10.12.2025 щодо земельної ділянки кадастровий номер 2124886801:04:002:0113 площею 0,192 га, місце розташування Закарпатська область, Ужгородський район, с.Тарнівці у розділі відомості про суб`єктів права власності на земельну ділянку зазначено ОСОБА_2 .

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості 201-20251209-0010897275 від 09.12.2025 щодо квартири АДРЕСА_2 загальною площею 36,4 кв. м, оціночна вартість об`єкта оцінки становить 2 266 286,31 грн.

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості 201-20251209-0010897317 від 09.12.2025 щодо квартири АДРЕСА_2 загальною площею 72,6 кв. м, оціночна вартість об`єкта оцінки становить 4 251 524,61 грн.

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості 201-20251209-0010897208 від 09.12.2025 щодо квартири АДРЕСА_1 загальною площею 48,7 кв. м, оціночна вартість об`єкта оцінки становить 3 568 200,22 грн.

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості 201-20251209-0010897348 від 09.12.2025 щодо земельної ділянки кадастровий номер 2124881800:04:002:0022 площею 1200 кв. м, адреса ЗАКАРПАТСЬКА ОБЛАСТЬ, УЖГОРОДСЬКИЙ РАЙОН, РУСЬКОКОМАРІВСЬКА, оціночна вартість об`єкта оцінки становить 318 171,53 грн.

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості 201-20251209-0010897368 від 09.12.2025 щодо земельної ділянки кадастровий номер 2124886801:04:002:0113 площею 1920 кв. м, адреса ЗАКАРПАТСЬКА ОБЛАСТЬ, УЖГОРОДСЬКИЙ РАЙОН, ТАРНОВЕЦЬКА, оціночна вартість об`єкта оцінки становить 574 575,23 грн.

Встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу Volkswagen Transporter Kasten PRO L1H1 4MOTION 8AT, 1999 року випуску, для цілей оподаткування транспортним податком відповідно до пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України за Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18 лютого 2016 року зі змінами становить: 204 704,70 грн.

За даними щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (охоплює попередній рік) 2023 ОСОБА_2 встановлено наявність об`єктів нерухомості:

1) квартира у м. Ужгород, дата набуття права 13.05.2015, загальна площа 36,4 кв. м, власність 100 % ОСОБА_2 ;

2) земельна ділянка у с. Тарнівці, дата набуття права 23.07.2010, загальна площа 1920 кв. м, власність 100 % ОСОБА_2 ;

3) земельна ділянка у с. Руські Комарівці, дата набуття права 14.07.2010, загальна площа 1200 кв. м, власність 100 % ОСОБА_2 ;

4) квартира у м. Ужгород, дата набуття права 12.05.2015, загальна площа 72,6 кв. м, власність ОСОБА_2 ;

5) квартира у м. Ужгород, дата набуття права 01.06.2018, загальна площа 48,7 кв. м, власність ОСОБА_2 ;

6) квартира у м. Ужгород, дата набуття права 07.08.2018, загальна площа 140,0 кв. м, інше право користування право безкоштовного проживання ОСОБА_2 ..

Згідно даних розділу 6 декларації встановлено наявність рухомого майна:

1) автомобіль легковий, дата набуття права 09.11.2006, Volkswagen Transporter Т-4, рік випуску 1999, власність ОСОБА_2 ;

2) автомобіль легковий, дата набуття права 28.11.2003, ВАЗ 21099, рік випуску 2002, власність ОСОБА_2 ;

3) автомобіль легковий, дата набуття права 08.01.2021, TOYOTA : LAND CRUISER PRADO, рік випуску 2019, інше право користування ОСОБА_2 .

Згідно даних розділу 12 декларації встановлено наявність грошових активів у власності ОСОБА_2 :

1) кошти розміщені на банківських рахунках 16 058 грн в АТ «Універсал-банк», 53 967 грн в АТ КБ «Приватбанк», 5 197 грн в АТ «Ощадбанк», 6 720 грн в АТ «СЕНС БАНК», 995 грн в АТ «ОТП Банк», 14 USD в АТ «ОТП Банк»;

2) готівкові кошти у розмірі 310 000 грн, 2 500 USD, 5 EUR.

За даними щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (охоплює попередній рік) 2024 ОСОБА_2 встановлено наявність об`єктів нерухомості:

1) квартира у м. Ужгород, дата набуття права 13.05.2015, загальна площа 36,4 кв. м, власність 100 % ОСОБА_2 ;

2) земельна ділянка у с. Тарнівці, дата набуття права 23.07.2010, загальна площа 1920 кв. м, власність 100 % ОСОБА_2 ;

3) земельна ділянка у с. Руські Комарівці, дата набуття права 14.07.2010, загальна площа 1200 кв. м, власність 100 % ОСОБА_2 ;

4) квартира у м. Ужгород, дата набуття права 12.05.2015, загальна площа 72,6 кв. м, власність ОСОБА_2 ;

5) квартира у м. Ужгород, дата набуття права 01.06.2018, загальна площа 48,7 кв. м, власність ОСОБА_2 ;

6) квартира у м. Ужгород, дата набуття права 07.08.2018, загальна площа 140,0 кв. м, інше право користування право безкоштовного проживання ОСОБА_2 ..

Згідно даних розділу 6 декларації встановлено наявність рухомого майна:

1) автомобіль легковий, дата набуття права 09.11.2006, Volkswagen Transporter Т-4, рік випуску 1999, власність ОСОБА_2 ;

2) автомобіль легковий, дата набуття права 28.11.2003, ВАЗ 21099, рік випуску 2002, власність ОСОБА_2 .

Згідно даних розділу 12 декларації встановлено наявність грошових актівів у власності ОСОБА_2 :

1) кошти розміщені на банківських рахунках 14 959 грн в АТ «Універсал-банк», 91 338 грн в АТ КБ «Приватбанк», 4 515 грн в АТ «Ощадбанк», 1 720 грн в АТ «СЕНС БАНК»;

2) готівкові кошти у розмірі 415 000 грн, 2 500 USD.

Згідно постанови про арешт майна боржника від 04.07.2025 ВП № 78532615 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Троцюком В. В. при примусовому виконанні ухвали № 304/1055/25, виданої 24.06.2025 Перечинським районним судом, накладено арешт на нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2 :

- квартира загальною площею 36,4 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 635192921101);

- квартира загальною площею 72,6 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 633682721101);

- квартира загальною площею 48,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1298337221101).

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд враховує наступні норми права.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Законом, що регулює, в тому числі, майнові права подружжя є Сімейний кодекс України (далі СК України).

Згідно з вимогами ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, у сімейному законодавстві України встановлено спростовну презумпцію спільності майна подружжя, яка полягає у тому, що майно, набуте за час шлюбу, вважається об`єктом права спільної сумісної власності (виключення зазначені у ст. 57 СК України), допоки одним із подружжя, який це заперечує, не доведено інше.

Статтею 61 СК України визначено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений (ст. 69 СК України).

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Зазначені вище норми закону, а також встановлені судом факти, насамперед, проживання сторін у справі у зареєстрованому шлюбі та веденні спільного сімейного бюджету в період купівлі об`єкту нерухомості, свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст. 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст. 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1, 2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. № 11).

Зі змісту п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України.

Сутність презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу, полягає в тому, що на певний об`єкт поширюється правовий режим спільного сумісного майна, що не потребує доказування та встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу. Проте за наявності спору така презумпція може бути спростована, тому тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається саме на заінтересовану особу, яка її оспорює (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2024 року у справі № 742/3129/21 (провадження № 61-9704св22)).

Факт реєстрації нерухомого майна, придбаного у період шлюбу, на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише особі, на ім`я якої зареєстроване. Таке майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18 (провадження № 61-13422св19).

Суд встановив, що під час перебування у шлюбі подружжя придбало майно, право власності на яке було зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 .

Судом встановлено обсяг майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, і час його придбання, а саме:

1) нерухоме майно, яке складається з:

- квартири за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 48,7 кв. м, дата державної реєстрації 01.06.2018;

- квартири за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 36,4 кв. м, дата державної реєстрації 13.05.2015;

- квартири за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 72,6 кв. м, дата державної реєстрації 12.05.2015.

2) грошових коштів у загальному розмірі 527 532 грн та 2 500доларів США, які знаходяться у ОСОБА_2 , та складаються з:

- коштів розміщених на банківських рахунках 14 959 грн в АТ «Універсал-банк», 91 338 грн в АТ КБ «Приватбанк», 4 515 грн в АТ «Ощадбанк», 1 720 грн в АТ «СЕНС БАНК»;

- готівкових коштів у розмірі 415 000 грн, 2 500 доларів США.

3) рухомого майна, яке знаходиться у володінні та користуванні ОСОБА_2 , а саме: автомобіль легковий, дата набуття права 09.11.2006, Volkswagen Transporter Т-4, рік випуску 1999.

Таким чином, дане майно відповідно до ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.

Суд критично сприймає твердження відповідача щодо неможливості поділу нерухомого майна, зокрема квартир, до скасування арешту, накладеного згідно постанови про арешт майна боржника від 04.07.2025 у виконавчому провадженні № 78532615 при примусовому виконанні ухвали № 304/1055/25.

У даному випадку суд враховує, що згідно з положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України, арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який обмежує розпорядження майном. Він не впливає на право власності на об`єкт, не змінює його природу і не позбавляє учасників цивільного процесу права на судовий захист своїх прав щодо цього майна, зокрема через поділ спільного майна подружжя.

Частина 3 ст. 368 ЦК України та ч. 1 ст. 5 ЦК України гарантують кожному право на захист цивільних прав, у тому числі, на встановлення частки у спільному майні.

Ні цивільне, ні сімейне законодавство України не визначає, що сам факт арешту (обтяження) спільного майна подружжя є самодостатньою перешкодою для визнання чи визначення права власності в межах цивільного спору.

Суд у таких справах не здійснює відчуження або розпорядження майном у прямому сенсі, а лише встановлює правовий режим та обсяг прав кожного з подружжя.

Таким чином, навіть за наявності обтяжень, позивач має право на судовий розгляд та визначення своєї частки, а сам арешт не виключає такої можливості.

Судом також враховано, що ОСОБА_2 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 367, ч. 3 ст. 358 КК України. При цьому санкція ані ч. 3 ст. 367 КК України, ані ч. 3 ст. 358 КК України не передбачає можливу конфіскацію майна.

Суд також звертає увагу на право позивача мирно володіти належним їй майном.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Доводи позивача щодо наявності у відповідача іншого нерухомого майна та коштів за реалізоване спільно нажите майно, викладені у позовній заяві, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, докази на підтвердження вказаних обставин позивачем не додані.

Стосовно заперечень відповідача щодо поділу грошових коштів, реалізованих від продажу легкового автомобіля Volkswagen Transporter T-4, 1999 року випуску, суд зазначає таке.

Позивач у позовній заяві просить в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право особистої власності на 1/2 автомобіля легкового Volkswagen, Transporter Т-4, 1999 року випуску.

Відповідач у відзиві стверджує про продаж легкового автомобіля Volkswagen Transporter T-4, 1999 року випуску, та заперечує щодо поділу грошових коштів реалізованих від його продажу.

Доказом наявності права власності відповідача на означене рухоме майно є дані декларації ОСОБА_2 , поданої 18.03.2025 та розміщеної на сайті Єдиного державного реєстру декларацій (https://public.nazk.gov.ua/documents/056a65ac-49e4- 4cb8-a72d-d25ccda26533).

Водночас, доказів на підтвердження продажу даного легкового автомобіля відповідачем не надано.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог в частині припинення права спільної сумісної власності подружжя на автомобіль легковий Volkswagen, Transporter Т-4, 1999 року випуску, та визнання за позивачем права особистої власності на 1/2 автомобіля легкового Volkswagen, Transporter Т-4, 1999 року випуску.

Щодо тверджень відповідача про придбання ним для позивачки автомобіля Volkswagen Jetta у 2023 році та надання коштів для його утримання, а також відсутності в останнього готівкових коштів на момент подачі даного позову, суд констатує, що дані твердження не підтверджені належними, достовірними і допустимими доказами та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

У той же час, суд погоджується з твердження відповідача стосовно належності останньому земельних ділянок з кадастровими номерами 2124881800:04:002:0022 та 2124886801:04:002:0113 на праві особистої приватної власності.

Так, земельну ділянку кадастровий номер 2124881800:04:002:0022 площею 0,12 га ОСОБА_2 набув у власність на підставі розпорядження Ужгородської райдержадміністрації № 110 від 22.03.2010 та земельну ділянку кадастровий номер 2124886801:04:002:0113 площею 0,192 га ОСОБА_2 набув у власність на підставі рішення 34 сесії 5 скликання від 17.05.2010 Тарновецької сільської ради.

Тобто, обидві земельні ділянки набуті відповідачем в порядку приватизації у межах норм безоплатної приватизації.

Частиною 1 ст. 57 СК України встановлено перелік майна, яке є особистою приватною власністю дружини, чоловіка: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Наведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду викладеною у постанові від 12.08.2020 у справі № 626/4/17: «Із урахуванням вказаних змін до СК України правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. При цьому тільки в період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до 08 лютого 2011 року та після 12 червня 2012 року така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.»

Таким чином, такі земельні ділянки не є спільною сумісною власністю подружжя, а тому не підлягають поділу.

Щодо позовної вимоги про припинення права спільної сумісної власності подружжя, суд зазначає таке.

Згідно ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Положенням ч. 1 ст. 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Статтею 372 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Таким чином, суд зауважує, що припинення права спільної сумісної власності у разі поділу майна регулюється положеннями чинного законодавства та не потребує додаткового визнання.

Оскільки добровільно сторони не домовилися про розмір часток, які мають бути визначені кожному з них, суд вважає, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, а тому вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя права власності на 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1298337221101; 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 635192921101; 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 633682721101; 1/2 автомобіля легкового Volkswagen, Transporter Т-4, 1999 р. в.

У порядку поділу майна, що є спільною власністю подружжя, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 263 766,00 грн, 1250,00 доларів США.

З врахуванням зазначеного, на думку суду, такий розподіл майна по відношенню до сторін буде справедливими, відповідатиме інтересам осіб та не буде порушувати їх прав.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 76 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. 60, 69-71 СК України, суд

ухвалив:

позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Ракущинець Андрій Андрашович, до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1298337221101.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 635192921101.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 633682721101.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 автомобіля легкового Volkswagen, Transporter Т-4, 1999 року випуску.

У порядку поділу майна, що є спільною власністю подружжя, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 263 766,00 грн, 1250,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 17.09.2026 складає 55 750 грн, а всього 319 675,13 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 145,14 (шість тисяч сто сорок п`ять гривен 14 копійок) грн.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_8 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_9 .

Повний текст рішення складено 17.09.2026.

Суддя В. В. Чепка