Рішення № 139816176, 16.09.2026, Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/1306/26

Провадження № 2/306/1115/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в складі :

головуючого - судді Уліганинця П.І.

за участю секретаря судового засідання Якубовської С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про зняття заборони з нерухомого майна,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачів звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить зняти обтяження з нерухомого майна житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вилучивши запис про обтяження: заборона (архівний запис) 3855535, зареєстрований реєстратором: Свалявська державна нотаріальна контора на підставі повідомлення б/н, 28.03.1991, Свалявське відділення Ощадбанку.

У поданому письмовому відзиві представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити, так як такий подано до неналежного відповідача. Вважає, що за даним позовом повинен відповідати особа яка є суб`єктом порушеного матеріального правовідношення щодо позивача, тобто сторона відповідного спірного договору чи державний реєстратор, зокрема, нотаріус, оскільки скасування заборони є фенкцією державного реєстратора. Зазначив, що АТ "Державний ощадний банк України", ніяким чином не перешкоджає ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у реалізації їх прав (а.с.33-43).

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Представник позивачів подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності позивачів та без участі їх представника. Просить заявлені вимоги задовольнити на підставі поданих документів (а.с. 52).

Представник відповідача у поданому відзиві просив розгляд справи здійснювати без участі представника АТ ""Державний ощадний банк України" (а.с.43).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 4, 15 ЦК України, ст. 55, 124 Конституції України кожна особа має право на захист свого цивільного права, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ч.2 ст. 83 ЦПК України позивач, повинене подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Свалявським РВ УМВС України в Закарпатській області від 09.09.1997 року на особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Свалявським РВ УМВС України в Закарпатській області від 10.09.1997 року на особу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання (реєстрації) позивачів - АДРЕСА_1 (а.с. 6-11).

Згідно договору дарування житлового будинку від 10.11.2001 року серії АЕЕ №429343, нотаріально посвідченого державним нотаріусом Свалявської державної нотаріальної контори Гуледза С.М., зареєстрованого в реєстрі за №3952 позивачі є власниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Відповідно до ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до інформаційної довідки 399424999 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, розділ відомості з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, у такому міститься запис про обтяження: заборона (архівний запис) 3855535, зареєстрований 09.10.2006 реєстратором: Свалявська державна нотаріальна контора, на підставі повідомлення б/н 28.03.1991, Свалявське відділення Ощадбанку, об`єкт обтяження: будинок АДРЕСА_1 (а.с.12).

Представником позивачів було здійснено електронний запит до Єдиного реєстру боржників. За результатами запиту інформація відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 у Єдиному реєстрі боржників відсутня. Відносно ОСОБА_2 виконавчі провадження в АСВП завершені, заборгованості відсутні (а.с. 14-16).

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої законом від 17.07.97 р. № 475/97-ВР, передбачено право фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Ст. 321 ЦК України закріплений принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції, відповідно до ч.4 якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду з захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути ... в т.ч. припинення дії, яка порушує право.

При вирішенні спору суд враховує, що зняття арешту з майна позивачів не порушує прав інших осіб, не суперечить вимогам діючого законодавства, Конституції України, бере до уваги, що позивачі позбавлені можливості вчиняти правочини щодо майна, зважає, що позивачами доведені обставини, на які вони посилаються в позовній заяві належними та допустимими доказами.

У відповідності до ст.34 Закону України «Про нотаріат» - накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.

Згідно п.5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 - нотаріус, який наклав заборону, знімає заборону відчуження майна за рішенням суду.

Враховуючи, що на належне позивачам майно накладено заборону, що порушує їх право власності, внаслідок чого вони позбавлені можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд, суд дійшов висновку, що заборону на належний позивачам житловий будинок належить скасувати.

Щодо посилання представника відповідача щодо відсутності спору з АТ "Державний ощадний банк України» (неналежний відповідач), суд констатує наступне.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 17.07.1987 року № 821 «Про вдосконалення системи банків в країні і посилання їх впливу на підвищення ефективності економіки» реорганізовано діючі та утворено нові спеціалізовані банки, які створили систему банків у такому складі: Державний банк СРСР (Держбанк СРСР), Банк зовнішньоекономічної діяльності СРСР (Зовнішекономбанк СРСР), Промислово-будівельний банк СРСР (Промбудбанк СРСР), Агропромисловий банк СРСР (Агропромбанк СРСР), Банк Житлово-комунального господарства і соціального розвитку СРСР (Житлосоцбанк СРСР), Банк трудових заощаджень і кредитування населення СРСР (Ощадний банк СРСР). Пунктом 8 зазначеної Постанови передбачено створення банками СРСР в союзних республіках відповідних республіканських банків з прямим підпорядкуванням банкам СРСР.

За приписами ст. 22 Закону СРСР №1305-1 від 06.03.1990р. "Про власність в СРСР" у власності союзної республіки (тобто, Української РСР) перебувають майно органів влади і управління союзної республіки, культурні та історичні цінності народів союзної республіки, кошти республіканського бюджету, республіканські банки, республіканські страхові, резервні та інші фонди, а також підприємства і народногосподарські комплекси, вищі навчальні заклади республіканського значення, об`єкти соціально-культурної сфери та інше майно, що забезпечує суверенітет, господарську самостійність республіки, її економічний і соціальний розвиток.

З часу прийняття Українською РСР Закону України "Про власність" № 885-XII, тобто з 26 березня 1991 року, у статті 34 такого Закону було визначено об`єкти права загальнодержавної (республіканської) власності.

Згідно ст. 34 ЗУ "Про власність" загальнодержавну (республіканську) власність складають: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, внутрішніх військ і Державної прикордонної служби України; оборонні об`єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв`язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об`єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

Відповідно до пункту 2 Постанови ВРУ від 20.03.1991р. "Про порядок введення в дію Закону України "Про банки і банківську діяльність" було оголошено власністю України Український Республіканський банк Держбанку СРСР, Український Республіканський банк державного комерційного промислово-будівельного банку "Укрпромбудбанк", Український Республіканський Банк Ощадного банку СРСР, Український республіканський банк Зовнішекономбанку СРСР з їх мережею, обчислювальним центрами, усіма активами, пасивами.

Наказом Українського Республіканського банку від 02.01.1992 року за №2-К у відповідності з Статутом, зареєстрованим Національним банком України 31.12.1991 року за №4, Український Республіканський банк Ощадного банку СРСР, з підзвітною йому інфраструктурою установ та організацій, перетворено в Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України).

Із статуту Державного спеціалізованого комерційного Ощадного банку України, зареєстрованого НБУ 31 грудня 1991 року відомо, що Державний спеціалізований комерційний Ощадбанк України (Ощадбанк України), створений відповідно до Закону України від 20 березня 1991 року «Про банки та банківську діяльність» і входить в банківську систему України.

Постановою КМУ від 21.05.1999 року за № 876 "Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України" на виконання розпорядження Президента України від 20.05.1999 року №106 та з метою удосконалення структури і організації управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України, створення умов для більш ефективної реалізації державою прав власника вирішено перетворити Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України) у відкрите акціонерне товариство „Державний ощадний банк України". Установлено, що Банк є правонаступником прав і обов`язків Ощадбанку. 02 червня 2011 року внесено зміни до Статуту Банку, якими слово «відкрите» змінено на «публічне».

Постановою КМУ від 05.06.2019 року № 568 «Питання акціонерного товариства Державний ощадний банк України» затверджено статут такого банку, згідно якого цей банк є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком 31.12.1991 року за № 4.

З вищевикладеного вбачається, що з моменту створення системи Ощадбанків і до сьогоднішнього часу такі відносяться до державних банків, а відповідач є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, який перетворено з Українського Республіканського банку Ощадного банку СРСР в інтересах якого накладено заборону.

Частиною першою статті 1 ЗУ «Про нотаріат» встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

За приписами ч.2 статті 1 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

У постанові Великої Палати Верховного Суду 01 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17 зроблено висновок, що «[…] позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року, справаі № 680/214/16-ц.

Таким чином державний реєстратор, зокрема, нотаріус не може бути належним відповідачем у даній категорії справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; ст. 264 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; докази на їх підтвердження; ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

З огляду на вищенаведене, на підставі досліджених доказів в судовому засіданні, наданих позивачами на обґрунтування заявлених вимог, суд встановив, що наявність заборони обтяження на нерухоме майно, належне позивачам, порушує право власності позивачів, внаслідок чого вони позбавлені можливості в повному об`ємі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд, враховуючи, що іншого способу зняти заборону у позивачів, крім судового немає, суд доходить висновку, що вимоги необхідно задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 18, 76, 81, 128, 133, 141,200, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 16, 317, 319, 321 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про зняття заборони з нерухомого майна задовольнити.

Скасувати запис про обтяження: заборону (архівний запис) 3855535, зареєстрований 09.10.2006 реєстратором: Свалявська державна нотаріальна контора; підстава обтяження: повідомлення б/н 28.03.1991, Свалявське відділення Ощадбанку; об`єкт обтяження: будинок АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_2 ; додаткові дані: архівний номер: 4001645LVOV33, архівна дата: 03.01.1980, Дата виникнення: 01.11.1991, № реєстра: 520815-206, внутр.№В401CE2422DD4А262Е21, коментарий: 255-11/1991.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ - СУДДЯ П.І.Уліганинець

16.09.2026 року.