Рішення № 139815828, 16.09.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/40/26

Провадження № 2/191/40/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Форощук С.А., за участю секретаря судового засідання Вехник С.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду м.Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 29 200 грн.

У позовній заяві представник позивача вказує, що 09.10.2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 3589322, що укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». За умовами договору позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн, строк позики становить 30 днів, з відповідною базовою процентною ставкою 1,6% вдень та розміром акційних процентів 0,64% в день, розмір процентів на прострочену позику (строк користування коштами понад строки Договору) складають 2,7% в день, а позичальник зобов`язався повернути кредит разом з іншими платежами згідно умов договору.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн. Натомість відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконує, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором.

10.07.2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» укладено договір факторингу №10072020 (далі Договір факторингу), відповідно до умов якого первісний кредитор зобов`язується передати новому кредитору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимог, а новий кредитор зобов`язується їх прийняти.

27.05.2021 року між сторонами за Договором факторингу було підписано Реєстр прав вимоги №117 за договором факторингу № 10072020 , відповідно до котрого право вимоги за Договором позики №3589322 від 09.10.2020 року, перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» Так, право вимоги за Договором кредиту перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за Реєстром передачі прав вимоги №117 за договором факторингу № 10072020 починаючи з 27.05.2021 року.

У зв`язку з неповерненням заборгованості за Договором №3589322 від 09.10.2020 року станом на 27.05.2021 року (дата відступлення права вимоги) заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить 29 200 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом 10 000 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за увесь час користування кредитними коштами 19 200 грн.

Враховуючи викладене, представник позивача прохає суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» суму заборгованості за договором позики № 3589322 від 09.10.2020 в розмірі 29 200 грн, яка складається із: 10 000 грн - заборгованість за основним боргом, 19 200 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за увесь час користування кредитними коштами. Також прохає стягнути з відповідача понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 7000 грн.

Ухвалою суду від 31 липня 2026 року вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, роз`яснено сторонам їх право, порядок та строки на подачу заяв по суті справи.

Відповідач правом на подання відзиву у встановлений судом процесуальний строк не скористався.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд, розглянувши та вивчивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

Судом установлено, що 09.10.2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 3589322, відповідно до умов якого Товариство зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) в сумі 10 000 грн на погоджений умовами договору строк 30 днів, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити плату (проценти) від суми позики.

Згідно п. 2 Договору дата повернення кредиту 08.11.2020 року, знижена процентна ставка 0,64% в день, розмір процентів 1,60% в день, розмір процентів на прострочену позику 2,70% в день, загальна вартість позики та процентів становить 11 920 грн.

Таким чином, сторони погодили, що термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом (позикою) становить 08.11.2020 року.

Відповідно до п. 3 Договору проценти за цим договором нараховується щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

Згідно п. 10 Договору інші умови цього договору регулюються Правилами, які є невід`ємною частиною Договору.

Позивачем надано Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, затв. рішенням Загальних зборів учасників «1 Безпечне агентство необхідних кредитів`протокол № 07/02/2019 від 07.02.2019 року, відповідно до яких, ці Правила набувають чинності з дати офіційного оприлюднення та діють до дати оприлюднення Правил у новій редакції. Відомостей про те, в редакції станом на яке число діяли ці Правила та чи взагалі відповідач ознайомилася з їхніми умовами матеріали справи не містять.

У п. 2.26 Правил визначено, що строк позики це період, на який Товариство надає позику позичальнику відповідно до умов Договору позики, який за умовами Договору не може перевищувати 30 днів.

Отже, строк позики за договором не може перевищувати 30 днів.

В матеріалах справи відсутні докази про продовження строку дії договору (пролонгація) відповідачем ОСОБА_1 відповідно до Правил. До того ж у самому договорі позики відсутня така істотна умова договору, як пролонгації та/або автопролонгація та доказів на підтвердження того, що договір позики від 09.10.2020 року був пролонгований на новий строк, суду не надано.

Таким чином, за умовами Договору, кредит надано строком на 30 днів (строк кредитування) від дати отримання кредиту позичальником 09.10.2020 до 08.11.2020 (кінцева дата повернення (останній день).

Згідно п. 5 Договору цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Договір прирівнюється до такого, що укладений в письмовій формі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Порядок укладення електронного договору визначений статтею 11 даного закону, при цьому, згідно частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному цією статтею, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному в письмовій формі.

Факт укладення кредитного договору між кредитодавцем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позичальником ОСОБА_1 у електронному вигляді підтвердженно матеріалами справи.

До договору також додано Паспорт позики, із зазначенням інформації, яка надається споживачу, зі змісту якого вбачається, що орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом становить 11 920 грн.

10.07.2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» укладено договір факторингу №10072020 (далі Договір факторингу), відповідно до умов якого первісний кредитор зобов`язується передати новому кредитору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимог, а новий кредитор зобов`язується їх прийняти.

27.05.2021 року між сторонами за Договором факторингу було підписано Реєстр прав вимоги №117 за договором факторингу № 10072020 , відповідно до котрого право вимоги за Договором позики №3589322 від 09.10.2020 року, перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» Таким чином, право вимоги за Договором кредиту перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за Реєстром передачі прав вимоги №117 за договором факторингу № 10072020 починаючи з 27.05.2021 року

У зв`язку з неповерненням заборгованості за Договором №3589322 від 09.10.2020 року станом на 27.05.2021 року (дата відступлення права вимоги) заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить 29 200 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом 10 000 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за увесь час користування кредитними коштами 19 200 грн.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Статтею 629 ЦК Українипередбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п.1 ч.1 ст.512 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судовий розгляд відбувається на засадах змагальності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом установлено, що ОСОБА_1 уклала договір позики № 3589322 та отримала від первісного кредитора кредитні кошти на суму 10 000 грн, відповідно до умов укладеного договору шляхом зарахування на картку відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, однак не виконала взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого утворилася заборгованість за договором.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем за тілом кредиту становить 10 000 грн, що підлягає стягненню на користь позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал», як нового кредитора у зобов`язанні з відповідачем.

Щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом суд зазначає таке.

Так, позивач, окрім основної суми кредиту, просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 19 200 грн.

Умовами договору позики № 3589322 від 09.10.2020 року строк кредитування визначений 30 днів, дата повернення кредиту 08 листопада 2020 року.

Строк кредитування також був визначений і в Паспорті позики, із зазначенням інформації, яка надається споживачу. Погоджена знижена процентна ставка 0,64% в день.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

З наданого розрахунку заборгованості, складеного первісним позикодавцем, вбачається, що відсотки за користування кредитними коштами нараховані поза межами строку кредитування.

При цьому суд не бере до уваги нарахування за позикою після 08 листопада 2020 року.

Так, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відтак, після спливу строку кредитування, відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, товариство не мало правових підстав нараховувати плату за користування позикою.

Враховуючи, що строк кредитування був погоджений сторонами строком на 30 днів, доказів того, що позичальник ініціював продовження строку, а також зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять, а відтак розмір відсотків підлягає перерахуванню.

Відповідно, наданий позивачем розрахунок свідчить, що проценти нараховувалися поза межами кредитного договору, а не за 30 днів, що є порушенням умов договору.

Судом самостійно здійснено розрахунок процентів за користування кредитом за 30 днів з 09.10.2020 по 08.11.2020: (10000 грн (тіло кредиту) х 0,64% (знижена процентна ставка) х 30днів (строку кредиту), що дорівнює 1920 грн.

Також суд звертає увагу, що сторонами у п. 2 Договору визначено, що загальна вартість позики та процентів становить 11 920 грн.

Суд також зазначає, що загальні витрати за кредитом (без урахування суми (тіла) кредиту) у розмірі 1 920 грн та орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки та інші платежі) у розмірі 11 920 грн погоджено сторонами у Паспорті позики.

Таким чином, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначивши суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного строку кредитування, вважає за необхідне стягнути з відповідача, на користь позивача заборгованість за тілом кредитом та правомірно нараховані відсотки, що становить в сумі 11 920 (10 000 + 1 920) грн.

Із урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог і стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 11 920 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню 988,87 грн судового збору.

Крім цього, згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником позивача заявлено вимогу про відшкодування судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Як установлено судом, 01 липня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» та адвокатським об`єднанням «Правовий курс»,в особі директора Разумного Євгенія Миколайовича укладено договір про надання правової допомоги №02-24 від 01.07.2024 року.

Відповідно до п.п. 1.1 Договору Об`єднання бере на себе зобов`язання по наданню Клієнту за його зверненням на довгостроковій основі правової допомоги у відповідності з умовами цього договору, а Клієнт зобов`язується прийняти надану йому правову допомогу та здійснити її оплату у відповідності до умов Договору.

01 липня 2024 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» та АО «ПРАВОВИЙ КУРС» укладено Додаткову угоду № 1/1, зі змісту якої вбачається, що сторони дійшли згоди про доповнення до п. 3.1 Договору підпунктом 3.1.1 щодо розміру винагороди та додаткової фіксованої винагороди Об`єднання.

Сторони в п.п 3.1.1 додатковою Угодою до Договору визначили, що Клієнт сплачує на користь Об`єднання винагороду, зокрема у розмірі 7000,00 грн, за проведення консультацій з клієнтом, здійснення вивчення документів та підготовки проекту позовної заяви для направлення до суду 1 (однієї) позовної заяви згідно реєстру боржників. На виконання умов Договору про надання правової допомоги, між ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» та АО «ПРАВОВИЙ КУРС» складено Акту № 97 прийому-передачі правової допомоги, в тому числі до позичальника ОСОБА_1 у розмірі 7000,00 грн, що була сплачена ТОВ «ФК «ПРОФІТ КАПІТАЛ» Об`єднанню в повному обсязі, та підтверджується платіжним дорученням.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Згідно правового висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданих послуг, складності справи, частково не підтверджені, а тому (з урахуванням розміру задоволених вимог) дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 3 000 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України; статтями 526, 612, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082, адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, рахунок: IBAN № НОМЕР_2 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» Код Банку 322001) заборгованість за Договором №3589322 від 09.10.2020, в загальному розмірі 11 920 гривень, а також 3 988,87 гривень судових витрат.

В іншій частині позовних вимог, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч. 6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя С. А. Форощук