Ухвала суду № 139815284, 11.09.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/4025/26

Провадження № 1-кп/210/633/26

У Х В А Л А

іменем України

11 вересня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:

головуючої - судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

сторони кримінального провадження, які приймали участь у підготовчому судовому засіданні: прокурор третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , адвокати ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі дистанційного судового провадження обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України, відомості про яке 14.05.2026 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026000000001095,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу перебуває обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України, відомості про яке 14.05.2026 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026000000001095.

Від прокурора надійшли клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинувачених у вигляді тримання під вартою, із можливістю внесення застави.

Від обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надійшли клопотання про зміну запобіжного заходу.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з мотивів, викладених у них. Покликається на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які мали місце під час застосування запобіжного заходу, не зменшилися і продовжують існувати.

Захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував, щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Зазначив, що подальше тримання ОСОБА_5 під вартою є надмірним, не відповідає його фактичній процесуальній поведінці, тяжкому стану здоров`я та можливості забезпечити виконання всіх процесуальних обов`язків шляхом застосування цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_5 думку захисника підтримав, вважає, що прокурором не доведено ризики, зазначені в клопотанні. Звернувся до суду з письмовим клопотання про зміну запобіжного заходу. Зазначив, що в клопотанні сторони обвинувачення немає викладу обставин, що дають підстави підозрювати його у вчинені інкримінованого правопорушення і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Немає жодної копії матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_7 просять відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник ОСОБА_9 , в інтересах ОСОБА_4 , заперечувала щодо клопотання прокурора та зазначила, що ризики, передбачені статтею 177 КПК України не доведені, конкретних фактів ухилення від суду або перешкоджання обвинуваченим досудовому розслідуванню або судовому розгляду не представлено. Зазначила, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, має трьох неповнолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем проживання, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв`язків. Просить суд відмовити в продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_4 та змінити запобіжний захід на домашній арешт за адресою його постійного місця проживання на певний період доби, або зменшити суму застави.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника та просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, або зменшити розмір застави.

Захисник ОСОБА_8 , в інтересах ОСОБА_6 , проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою заперечувала. У своїх запереченнях захисник зазначила, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, у даному випадку відсутні, а сама по собі тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може бути достатньою підставою для висновку про необхідність застосування до ОСОБА_6 найбільш суворого запобіжного заходу. Зазначила, що на стадії досудового розслідування ОСОБА_6 від органу досудового розслідування не переховувалася, виконувала покладені на неї процесуальні обов`язки та належним чином реагувала на виклики слідчого. Долучила до матеріалів справи копію виписки із медичної картки амбулаторного хворого щодо ОСОБА_6 ..

Обвинувачена ОСОБА_6 звернулася до суду з письмовим клопотання про зміну запобіжного заходу тримання під вартою на інший альтернативний запобіжний захід. Зазначила, що в клопотанні сторони обвинувачення немає викладу обставин, що дають підстави підозрювати її у вчинені кримінального правопорушення і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Немає жодної копії матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. Враховуючи зазначені обставини, ОСОБА_6 просила суд, застосувати міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, яка забезпечить належну поведінку під наглядом поліції з покладенням відповідних обов`язків.

Суд, заслухавши позицію прокурора, доводи захисників та обвинувачених, дослідивши матеріали обвинувального акту та додатки до клопотань, прийшов до наступних висновків.

За змістом частини 3 статті 331 Кримінального процесуального кодекси України (надалі за текстом - КПК України) за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

При вирішенні на стадії судового провадження питання доцільності продовження строку дії запобіжних заходів та процесуальних обов`язків, покладених на обвинувачених, суд має врахувати наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, а так само чи зменшилися зазначені прокурором ризики або з`явилися нові ризики, які виправдовують їх застосування.

Після скерування обвинувального акту до суду, обґрунтованість підозри судом не досліджується, оскільки досудове розслідування завершене і суд вирішує питання винуватості чи невинуватості особи за критерієм «поза розумним сумнівом» після повного та всебічного дослідження обставин справи на підставі поданих доказів.

Згідно з статтею 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинувачених, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

При встановленні наявності ризиків, необхідністю запобігти яким може обґрунтовуватися продовження запобіжних заходів, необхідно виходити із загальних тверджень про наявність певного ризику, передбаченого тим чи іншим пунктом ч. 1 ст. 177 КПК, а існування кожного визнаного ризику має підтверджуватися конкретними фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстрована. Такими підставми можуть бути, зокрема: небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, ризик перешкоджання своєчасному розгляду справи, тощо.

Оцінюючи кожен факт, викладений на підтвердження заявлених стороною обвинувачення ризиків, необхідно оцінювати його у контексті чинників, перелічених у ч. 1 ст. 178 КПК.

Ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню».

Відповідно до частини 1 статті 178 КПК України під час вирішення питання про подальшу дію запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: - вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; - тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; - вік та стан здоров`я обвинуваченого; - міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; - наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; - репутацію обвинуваченого; - майновий стан обвинуваченого; - наявність судимостей обвинуваченого; - дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; - наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; - розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статті 177 КПК України.

Згідно з вимог пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п"ять років.

Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, його зміни чи його продовження, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з частиною 3 статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

За версією сторони обвинувачення ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення як організатор шахрайства, вчиненого організованою групою. Обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються як виконавці шахрайства, вчиненого організованою групою.

Санкція статті (ч. 5 ст. 190 КК України) відносить інкриміноване діяння до особливо тяжких злочинів, та передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Слідчим суддею на стадії досудового розслідування застосовано до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400,00 гривень.

На переконання суду відсутні підстави для зміни обвинувачуваним ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу, оскільки саме тримання під вартою повністю забезпечує виконання покладених на них процесуальних обов`язків, а також у зв`язку з існуванням ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшились та продовжують існувати.

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, (переховування ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від суду) обумовлюється не лише тяжкістю кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 190 КК України та безальтернативним покаранням (позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна).

Саме по собі усвідомлення можливості бути засудженим до реальної міри покарання обвинуваченими дає підстави вважати, що саме запобіжний захід, пов`язаний з ізоляцією від суспільства станом на дату розгляду питання зможе попередити ризик ухилення від суду.

Ризик ухилення від суду та переховування щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_10 посилюється й тим, що обидва обвинувачених є фігурантами аналогічного кримінального провадження, де до них застосовано заставу ( ОСОБА_4 ) та домашній арешт ( ОСОБА_10 ). Останні мають статус обвинувачених, і їм інкримінується вчинення злочинних дій у складі злочинної організації з розподілом ролей.

Ця обставина не спростована ані захистом, ані обвинуваченими.

В межах цього кримінального провадження суд не вдається до оцінки тих обставин, про які ведуть мову захисники, а саме що обвинувачені належним чином виконують свої процесуальні обов`язки в іншому кримінальному провадженні, оскільки належність виконання обов`язків на теперішній час обумовлена їх ізоляцією.

Пред`явлення нового обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого корисливого кримінального правопорушення двом фігурантам одного кримінального провадження посилює ризик втечі в контексті безальтернативного покарання, оскільки якщо заставодавцями ОСОБА_4 є сторонні особи, а не обвинувачені чи їх близькі родичі, запобіжний захід як застави не є стримуючим фактором, та обвинувачені не мають остраху її втрати.

Сторона захисту не представила суду відомостей про заставодавця ОСОБА_4 , а так само й ухвали про визначення обов`язків у зв`язку з внесенням застави, що позбавляє суд оцінити можливість застосування альтернативних заходів в контексті нового обвинувачення.

Що стосується ОСОБА_10 - захист та обвинувачений не надав доказів, які б свідчили про наявність у останнього міцних та сталих соціальних зв`язків, а посилання на стан здоров`я, враховуючи що ОСОБА_10 отримує належну допомогу та лікування є лише маніпулятивними твердженнями.

ОСОБА_6 зареєстрована за місцем проживання у Кіровоградській області і має певні родинні зв`язки. Про те належних даних, які б свідчили про те, що у разі зміни запобіжного заходу остання не стане на шлях переховування, захистом не надано. Суд не вбачає достатніх підстав для висновку про те, що ОСОБА_6 не може скористатися можливістю залишити територію України з метою ухилення від суду та переховування від кримінальної відповідальності, що, у свою чергу, свідчить про збереження ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При оцінці ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, суд враховує той факт, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відомі анкетні дані потерпілих, а також інші обставини кримінального провадження, що дає їм можливість прямо чи опосередковано, особисто або через інших осіб, впливати на потерпілих та свідків з метою зміни ними показань, ухилення від явки до суду, або вчинення інших дій, спрямованих на уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, у даному кримінальному провадженні тільки розпочатий судовий розгляд по суті, ще не допитані всі потерпілі та свідки, а їхні показання безпосередньо судом не досліджувалися. Відповідно до принципу безпосередності дослідження доказів, закріпленого ст. 23 КПК України, суд обґрунтовує свої висновки лише показаннями, які були безпосередньо сприйняті ним під час судового розгляду або отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. За таких обставин ризик незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших обвинувачених з метою зміни ними показань, відмови від їх надання чи ухилення від явки до суду не втратив своєї актуальності та продовжує існувати до моменту безпосереднього допиту зазначених осіб судом.

Щодо ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, суд зазначає, що кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, судовий розгляд по суті ще не розпочато, а тому обвинувачені, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого їм кримінального правопорушення та можливі наслідки у разі визнання їх винуватими, можуть вчиняти дії, спрямовані на затягування судового розгляду, безпідставне невиконання покладених на них процесуальних обов`язків, неявку до суду, узгодження позицій між собою або вчинення інших дій, які можуть перешкодити своєчасному, повному та неупередженому судовому розгляду кримінального провадження.

При оцінці ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , суд виходить із характеру, способу вчинення та ступеня суспільної небезпечності інкримінованого кримінального правопорушення. Як вбачається з обвинувального акта, обвинуваченим інкримінується вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, у співучасті та у складі організованої групи, що свідчить про попередню організацію, узгодженість дій між її учасниками, розподіл ролей та вчинення кримінального правопорушення не спонтанно, а внаслідок заздалегідь підготовленого умислу, спрямованого на досягнення злочинного результату. Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про стійкість злочинного умислу, цілеспрямований характер дій та здатність обвинувачених до координування своїх дій між собою, що на даній стадії кримінального провадження дає достатні підстави вважати, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення не є суто припущенням, а продовжує існувати.

Спосіб вчинення шахрайства, який інкримінують обвинуваченим, свідчить про застосування конспіративних заходів, що може свідчити про наявність у обвинувачених спеціальних знань з подолань систем логічного захисту та застосування технічних засобів для введення в оману невизначеного кола осіб.

За таких обставин, існує обгрунтоване припущення, що перебуваючи на волі, обвинувачені можуть не лише переховуватися, а вчинювати такі ж дії, в яких вони обвинувачуються.

Ссуд враховує, що судовий розгляд по суті тільки розпочатий, докази безпосередньо судом ще не досліджувалися, а обставини, викладені в обвинувальному акті, підлягають перевірці під час судового розгляду. За таких умов відсутні підстави вважати, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, істотно зменшився або повністю відпав.

При вирішенні питання про продовження чи зміну обвинуваченим запобіжного заходу, суд враховує те, що тяжкість покарання, яке може бути призначене у разі визнання обвинувачених винуватими, характер інкримінованих кримінальних правопорушень, його корисливі мотиви, спосіб їх вчинення, а також те, що обвинувачення стосується діяльності організованої групи, у своїй сукупності дають суду підстави дійти висновку, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на час розгляду клопотання не зменшилися, не втратили своєї актуальності та продовжують існувати.

Суд вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених і продовження раніше обраного щодо них запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти ризикам, визначених у пунктах 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК - ризик переховування від суду, ризик незаконного впливу на свідків, ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином - можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує два місяця.

Підстав для задоволення клопотань обвинувачених про зміну запобіжного заходу на час розгляду клопотання не встановлено.

Щодо альтернативного заходу

Відповідно до пункту 3 частини 5 статті 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб".

Оцінюючи національне законодавство, ЄСПЛ у справі "Істоміна проти України" зауважив, що відповідно до ч. 4 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України (КПК) слідчий суддя визначає розмір застави «…з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього».

Відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при застосуванні запобіжного заходу визначено розмір застави на рівні 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 998 400,00 грн.

Застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. ЄСПЛ наголосив на тому, що суд повинен так само обережно і ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі та ін.

КПК України імперативно визначив межі розміру застави, яка може бути призначена в залежності від кваліфікації і тяжкості кримінального правопорушення.

У відповідності до положень статті 182 КПК України, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти бажанню особи, щодо якої застосовано заставу, будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. А тому розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою він може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану, іншими словами, з огляду на особу обвинуваченого впевненість у тому, що перспектива втрати застави у випадку його неявки до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.

Зважаючи на природу, характер, та кількість епізодів злочинної діяльності, в яких обвинувачується ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , розмір майнової шкоди, встановленої слідством, з метою необхідності запобігання спробам переховуватися від суду, та інших ризиків, розмір застави визначений у вигляді 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400,00 гривень, забезпечить належну поведінку обвинуваченим.

Підстав для її зменшення не вбачається.

Сторона захисту не надала доказів, які б свідчили що такий розмір застави є надмірним для родичів та близьких осіб обвинувачених, саме по собі заперечення розміру не є належним доказом неможливості внесення застави.

Що стосується покликань на стан здоров`я ОСОБА_5 суд зазначає, що останньому надається своєчасна медична допомога, та проводяться необхідні обстеження.

Також, суд звертає увагу, що стандарти надання медичної допомоги слідчо-заарештованим особам не повинен дорівнювати умовам, як надають приватні лікарні.

Щодо альтернативного запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_6 суд зазначає, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на руху кримінального провадження.

Приймаючи до уваги положення статті 178 КПК України та встановлені в судовому засіданні обставини справи, а також, зважаючи характер злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , суд доходить висновку, що на даному етапі розгляду справи тримання під вартою є необхідним заходом забезпечення кримінального провадження. Тому клопотання в цій частині слід задовольнити. Суд вбачає обґрунтованим тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів, як того просить прокурор.

Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Визначаючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, суд виходить із такого. Застосування запобіжних заходів є однією з гарантій кримінального провадження, тому основною метою застави є забезпечення підозрюваним покладених на нього обов`язків і забезпечення здійснення кримінального провадження. Разом з тим застава у кримінальному провадженні вважається процесуальним примусом, який застосовується до підозрюваного та накладає відповідні зобов`язання не тільки на підозрюваного, а також на іншу особу, яка погодилась внести заставу за підозрюваного (заставодавця).

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, становить від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Ухвалою суду від 22 липня 2026 року ОСОБА_6 продовжено дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів та попередньо визначений слідчим суддею альтернативний захід обвинуваченій у вигляді застави у межах 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400,00 гривень (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста гривень) у національній грошовій одиниці - залишити без змін.

Під час продовження строку дії запобіжного заходу стороною захисту доведено, що такий розмір застави є надмірним. Прокурором не доведено, що зменшення розміру застави негативно вплине на існуючі ризики.

Враховуючи майновий стан обвинуваченої, яка раніше не судима, не є обвинуваченою в інших кримінальних провадженнях, та має на утримані неповнолітнього сина, у сукупності з обставинами інкримінованого кримінального правопорушення, суспільно-небезпечні наслідки, які могли настати від таких кримінальних правопорушень та тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій у випадку визнання її винуватою, а також встановлені в судовому засіданні ризики, суддя вважає, що розмір застави може бути зменшений з 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, до 150 (ста п`ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Застава на рівні 499 200,00 гривень (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті гривень) здатна стримувати можливу протиправну поведінку обвинуваченої, під загрозою звернення застави в дохід держави, та забезпечити виконання покладених на обвинувачу процесуальних обов`язків, у випадку її внесення.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 314-316, 291, 370, ч. 2 ст. 376 КПК України

УХВАЛИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.

Клопотання обвинуваченої ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.

Клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 задовольнити частково.

Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 08.11.2026 року включно.

Попередньо визначений слідчим суддею альтернативний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді застави у межах 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400,00 гривень (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста гривень) у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області з покладенням попередньо вказаних обов`язків у випадку внесення застави - залишити без змін.

Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 08.11.2026 року включно.

Попередньо визначений слідчим суддею альтернативний захід обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді застави у межах 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400,00 гривень (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста гривень) у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області з покладенням попередньо вказаних обов`язків у випадку внесення застави - залишити без змін.

Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 08.11.2026 року включно.

Попередньо визначений слідчим суддею альтернативний захід обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вигляді застави зменшити до 150 (ста п`ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 499 200,00 гривень (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті гривень) у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області. Покладені попередньо обов`язки у випадку внесення застави - залишити без змін.

Зобов`язати Державну установу "Криворізька установа виконання покарань (№3)" доставити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в судові засідання згідно вимог про доставку в зал судових засідань № 309 (м. Кривий Ріг, пр-т Миру, 24).

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 11 вересня 2026 року.

Суддя: ОСОБА_1