Ухвала суду № 139813271, 16.09.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/2774/26

№ 1-кп/688/244/26

Ухвала

Іменем України

16 вересня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за №12023244000001437 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Липовець Липовецького району Вінницької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України,

встановив:

В провадженні Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області перебуває зазначене кримінальне провадження та згідно обвинувального акту ОСОБА_4 , маючи вищу медичну освіту за спеціальністю «педіатрія» (диплом № НОМЕР_1 ), будучи призначений на підставі наказу № 57/к-тр від 31 травня 2019 року начальника філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Хмельницькій області на посаду лікаря інфекціоніста Шепетівської багатопрофільної лікарні № 98 філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Хмельницькій області, яка розташована за адресою: вул. Шевченка, 60, с. Климентовичі Шепетівського району Хмельницької області з 03 червня 2019 року виконував обов`язки медичного працівника.

Працюючи на вказаній посаді ОСОБА_4 , будучи, відповідно до ст.74 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі Закон), медичним працівником зі спеціальною освітою, будучи зобов`язаним згідно з п. «а» ч. 1 ст. 78 Закону, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, всупереч вимогам ст.ст. 37, 78 Закону, згідно вимог ст. ст. 33, 34 Закону будучи відповідальним за надання медичної допомоги, маючи достатній досвід та кваліфікацію, всі необхідні умови та можливості для надання кваліфікованого лікування пацієнту, перебуваючи у медичному закладі неналежно виконав свої професійні обов`язки, як медичний працівник, внаслідок недбалого та несумлінного ставлення до них, допустив настання тяжких наслідків для хворого у виді смерті, за наступних обставин.

Так, 07 липня 2023 року з держаної установи «Замкова виправна колонія (№58), засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доставлено у терапевтичне відділення багатопрофільної лікарні для засуджених при ДУ «Шепетівська виправна колонія (№ 98)», де останній був оглянутий черговим лікарем ОСОБА_4 , який не виявив вираженні ознаки запального процесу за результатами клінічного аналізу крові в день надходження, що вимагало невідкладного з`ясування причини локалізації цього процесу за допомогою відповідних лабораторних та інструментальних досліджень.

Крім того, 16 липня 2023 року під час лікування у засудженого ОСОБА_5 , відбувалось погіршення стану, що проявилось дезорієнтацією, а 19 липня 2023 року у засудженого ОСОБА_5 , проявилось різке підвищення маркерів запалення у крові, вказували на прогресування процесу, а виявлення поширених сухих хрипів над легенями, дозволяло локалізувати цей процес та запідозрити гострий бронхіт та/або пневмонію, для підтвердження яких критично було необхідним проведення рентгенологічного дослідження в динаміці. Крім того перед початком антибіотикотерапії було обов`язковим проведення лабораторних досліджень, необхідних для призначення найбільш ефективного антибактеріального засобу.

Внаслідок допущення вищевказаних недоліків під час надання медичної допомоги хворому ОСОБА_5 , 29 липня 2023 року о 08 годині 30 хвилин констатовано смерть останнього, причиною якої стало захворювання хронічної ішемічної хвороби серця, яка, на фоні пневмосклерозу обох легенів, призвела до гострої серцево-легеневої недостатності, про що свідчить гіпертрофія міокарду, множинні сполучнотканинні розростання в товщі серцевого м`язу, склероз вінцевих судин, нашарування атеросклеротичних бляшок на інтимі аорти, патоморфологічні зміни обох легенів, венозне повнокров`я внутрішніх органів, рідкий стан крові в порожнинах серця і печінки.

Таким чином, дії лікаря інфекціоніста ОСОБА_4 , які виразились у неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення та полягали у не встановлені правильного діагнозу (пневмонія), і, відповідно, не призначення необхідного лікування (дія яка показана, але не виконана бездіяльність лікаря), призвели до настання тяжких наслідки у вигляді смерті ОСОБА_5 та мають прямий причинно-наслідковий зв`язок із настанням смерті останнього.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.1 ст.140 КК України, як неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі у зв`язку з закінченням строків давності. Обґрунтовуючи, що злочин, у вчиненні якого його підозрюють, вчинений в період з 07 по 29 липня 2023 року, тобто станом на сьогодні з моменту його вчинення пройшло більш ніж 3 роки, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вказаний злочин давно минув.

Прокурор ОСОБА_3 не заперечував щодо задоволення клопотання про закриття кримінального провадження за строками давності. Зазначив, що згідно вимоги про судимості щодо обвинуваченого з 29 липня 2023 року відсутні судимості, даних щодо перебігу строку давності чи оголошення ОСОБА_4 в розшук матеріали кримінального провадження не містять.

Обвинуваченому роз`яснені наслідки закриття кримінального провадження за нереабілітуючою обставиною. Однак, ОСОБА_4 не заперечував проти закриття справи відповідно до положень ст. 49 КК України.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Звільнення від кримінальної відповідальності за строками давності передбачене ст.49 КК України.

Згідно з санкцією ч.1 ст.140 КК України, вказане кримінальне правопорушення відповідно до ч.4 ст.12 КК України є нетяжким злочином, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п`яти років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

З наведеного можна зробити висновок, що строк давності в даному випадку складає три роки з дня вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України.

Згідно ч.2 ст.49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

У даному кримінальному провадженні строк давності з дня вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення не призупинявся. В зазначений період у розшуку ОСОБА_4 не перебував.

Згідно ч.3 ст.49 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

У кримінальному провадженні відсутні відомості, що у вказаний період ОСОБА_4 вчинив нове кримінальне правопорушення.

Згідно матеріалів справи, подія кримінального правопорушення відбулася в період з 07 по 29 липня 2023 року. З цього виходить, що проміжок часу з моменту вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.140 КК України складає понад 3 роки, що згідно з п.2 ч.1 ст.49 КК України є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності за нетяжкий злочин.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

У постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №287/359/14-к, суд прийшов до висновку, що у нормах КПК не вбачається, що при вирішенні питання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України необхідно враховувати позицію обвинуваченого щодо визнання чи невизнання ним вини у пред`явленому обвинуваченні.

В мотивувальній частині постанови Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №566/554/16-к вказується про те, що у випадку встановлення передбачених у ст.49 КК України підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закривається кримінальне провадження та звільняється особа від кримінальної відповідальності. Визнання винуватості не є умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України. Крім того, відповідно правової позицій касаційної інстанції викладеної в постанові по справі № 462/7282/14-к від 12 грудня 2018 року, дане клопотання підлягає до задоволення також без встановлення вини обвинуваченої.

Відповідно до ч.8 ст.284 КПК закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.1 ч.2 цієї статті, не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

Суд, роз`яснивши обвинуваченому наслідки закриття провадження у судовому засіданні, останній не заперечував проти закриття кримінального провадження.

З огляду на наведене, враховуючи доводи сторін, останні правові мотиви та рішення прийняті Верховним Судом, клопотання обвинуваченого підлягає до задоволення, а кримінальне провадження закриттю, оскільки на час розгляду провадження судом спливли строки давності, передбачені ст.49 КК України та перебіг давності не зупинявся та не переривався.

Арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_4 не накладався.

Процесуальні витрати на проведення експертизи на суму 63 989грн 00коп, слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.49 КК України та ст.ст. 284, 369-372, 395 КПК України,

постановив:

Клопотання задовольнити.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.140 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження №12023244000001437 закрити.

Процесуальні витрати на проведення експертизи на суму 63 989грн 00коп віднести на рахунок держави.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: