Ухвала суду № 139811982, 11.09.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4640/26

1-кп/583/423/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2026 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 /в режимі відеоконференції/

його захисника ОСОБА_5 /в режимі відеоконференції/

з фіксацією розгляду справи підсистемою «ВКЗ», розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка кримінальне провадження №12026200540000152 від 10.06.2026 стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Радехів Львівської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, одруженого, раніше не судимого

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України,

встановив:

10.09.2026 до суду надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні суддею одноособово з викликом учасників судового провадження та просив продовжити застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшилися, а саме: переховування від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні двох тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, та йому загрожує покарання від шести до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна; знищення, приховування або спотворення речей і документів, які мають істотне значення для кримінального провадження, оскільки досудове розслідування триває, встановлюються джерела незаконного придбання психотропної речовини, можливі місця її зберігання, інші особи, причетні до незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин та перебуваючи на волі ОСОБА_4 матиме реальну можливість приховати або знищити предмети, речі, документи, електронні носії інформації, засоби зв`язку та інші докази, які мають істотне значення для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме перебуваючи на волі може узгодити свою позицію з іншими особами, причетними до незаконного обігу психотропних речовин, створювати штучні докази, надавати неправдиві відомості; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений не має легальних джерел доходів та зможе продовжити незаконну діяльність, пов`язану з придбанням, зберіганням та збутом наркотичних засобів та психотропних речовин. При цьому прокурор зазначав, що запобігти вищезазначеним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, неможливо.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні не заперечували проти призначення справи до судового розгляду. Разом з тим сторона захисту вважали недоведеними зазначені у клопотанні ризики, пославшись на те, що з моменту затримання обвинувачений опору не чинив, добровільно надавав покази, здійснювати тиск на свідків наміру не має, оскільки свідки вже допитані під час досудового розслідування, а сама санкція статті не є підставою для застосовування виключного запобіжного заходу. Вважали, що в розумінні ст. 177 КПК України не вичерпані можливості застосування більш м`якого виду запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту за адресою зареєстрованого місця проживання у м. Охтирка. Крім того, обвинувачений прохав зменшити суму визначеної йому застави до 20 н.м.д.г. пославшись на його майновий стан, оскільки він не працює, доходів не має, будь-яке майно у нього відсутнє.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи стосовно обвинуваченого, суд дійшов висновку про можливість призначення судового розгляду виходячи з наступного.

Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено. Дане кримінальне провадження підсудне Охтирському міськрайонному суду Сумської області, угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст.ст. 468-475 КПК України до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.

У даному випадку суд вважає, що обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст. 291 КПК України та підстав для його повернення прокурору не встановлено.

Щодо продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує наступне.

Ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Сумської області від 18.07.2026 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 14.09.2026. Такий вид запобіжного заходу застосований обвинуваченому з урахуванням тяжкості інкримінованих йому злочинів, обґрунтованості наявних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та даних про його особу.

Згідно зі ст. 29 Конституції України ніхто не може триматися під вартою інакше, як на підставах та в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочинів, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочинів, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість злочинів, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Перевіряючи доводи прокурора за клопотанням на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що ризики, які були враховані слідчим суддею при застосуванні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час не зменшилися.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Прокурор звертаючись до суду з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому, посилається на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; знищити, приховати або спотворити речові докази у справі; вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Суд звертає увагу і на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимостей може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення ймовірного покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому злочинів, може вдатися до відповідних дій.

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні двох тяжких злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних речовин, відповідальність за які, зокрема, передбачена у виді позбавлення волі строком до десяти років з конфіскацією майна. Свідки у цьому кримінальному проваджені судом ще не допитані, а тому існує ризик, що обвинувачений може незаконно впливати на них з метою надання неправдивих свідчень.

При оцінці продовження існування вказаного ризику суд враховує встановлений нормами КПК України порядок безпосереднього сприйняття судом показів від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, із забезпеченням права обвинуваченого на перехресний допит.

За приписами ст. 23 КПК України суд під час судового провадження може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо сприймав, отримав усно від свідків.

Тобто, ризик незаконного впливу на свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показів від свідків та дослідження їх судом.

Таким чином, на теперішній час лишається вірогідність того, що обвинувачений може здійснити дії, спрямовані на вплив у позапроцесуальний спосіб на свідків у вказаному кримінальному провадженні з метою перешкодити наданню органу досудового розслідування достовірних показань щодо його участі та ролі у вчиненні злочину з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, ОСОБА_4 є чоловіком віком 42 роки, не одружений, отже не має сталих соціальних зв`язків, проживає один, не має постійного місця роботи чи навчання, отже не має офіційних джерел до існування, тобто в сукупності його поведінка дає підстави вважати, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема, продовжити злочинну діяльність у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та переховуватися від суду.

Також судом враховується і характер кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства та те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, а тому в даному випадку тримання обвинуваченого під вартою є виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

Відповідно доводи захисту про недоведеність існування ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання щодо запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Таким чином наявний ризик переховування від суду, щоб уникнути покарання.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Щодо обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, про що клопоче сторона захисту, суд, зважаючи на вищевикладене, не знаходить таких підстав, за яких до обвинуваченого може бути застосований інший вид запобіжного заходу, оскільки навіть нетривале його порушення суттєво підвищить ймовірність реалізації встановлених в судовому засіданні ризиків.

Медичних даних, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого в умовах тримання під вартою, суду не надано.

Наведені захистом позитивні характеристики обвинуваченого не спростовують висновки суду щодо наявності ризиків його неправомірної процесуальної поведінки та будуть оцінені судом у сукупності з іншими доказами у справі при ухваленні вироку за наслідками судового розгляду кримінального провадження.

Також необхідно враховувати, що в умовах воєнного стану питання щодо забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого набуває особливого значення, оскільки здійснення правосуддя в особливих умовах ускладнюється наявністю певних перешкод, які не існують у мирний час та вимагає від учасників судового розгляду відноситись до виконання своїх обов`язків, та реалізації наданих прав з більшою відповідальністю і зобов`язує суд діяти більш ефективно та організовано.

Беручи до уваги, що на даний час вторгнення РФ на територію України триває, частина території України тимчасово окупована, є підстави вважати, що обвинувачений може виїхати на вказану територію поза межами контролю прикордонного органу.

Таким чином, продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру діянь, які інкримінуються останньому, а тому більш м`який запобіжний захід, не може бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

За наведених обставин, суд вважає, що підстави запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпали, на даний час судовий розгляд справи ще не розпочато, тому з метою запобігти спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконного впливу на свідків, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень, суд вбачає за доцільне продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів.

Разом з тим, враховуючи дані про особу обвинуваченого та ступінь можливості реалізації встановлених ризиків, а також зважаючи на його майновий стан, суд вважає за необхідне визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків у межах 65 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави, на думку суду, є справедливою альтернативою запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, відповідає доведеним у справі ризикам та буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 .

Керуючись ст. 7-20, 22-29, 31, 35, 176-178, 183, 193, 194, 196, 314-317 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Призначити кримінальне провадження №12026200540000152 від 10.06.2026 стосовно ОСОБА_4 ,за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні Охтирського міськрайонного суду Сумської області на 18 вересня 2026 року о 10:00 год, яке провести в залі суду № 8 за адресою: вул. Ярославського, 2, м. Охтирка Сумської області.

У судове засідання викликати учасників кримінального провадження,явка прокурора та обвинуваченого є обов`язковою.

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів, обчислюючи строк тримання під вартою з 11 вересня 2026 року.

Строк дії ухвали до 24.00 год. 9 листопада 2026 року.

Одночасно визначити заставу для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України, у межах 65 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 216 320 (двісті шістнадцять тисяч триста двадцять) гривень у національній грошовій одиниці України, яка може бути внесена як самим обвинуваченим ОСОБА_4 , так і іншою фізичною або юридичною особою на депозитний рахунок Охтирського міськрайонного суду Сумської області: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Сумській області, код 26270240, банк: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, рахунок UA558201720355249001000008869, призначення платежу: застава за ОСОБА_4 , ухвала № 583/4640/26 від 11.09.2026, платник застави (ПІП).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) прибувати до суд за викликом;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, а саме з м. Охтирка Сумської області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Охтирського міськрайонного суду Сумської області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена в частині запобіжного заходу до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим з моменту вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 16 вересня 2026 року у зв`язку з перебуванням головуючої у справі судді 15 вересня 2026 року у відпустці.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_1