Рішення № 139811942, 07.09.2026, Недригайлівський районний суд Сумської області

Провадження № 2/582/241/26

Справа № 582/153/26

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Яковенко Н.М.,

за участю секретаря Ярмоленко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Недригайлів за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія "Кредит-Капітал» в особі представника позивача АО "Апологет" адвоката Усенка М.І. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", в особі представника позивача АО "Апологет" адвоката Усенка М.І. звернулося до Недригайлівського районного суду Сумської області із цим позовом та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути на користь позивача із відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ), заборгованість за кредитним договором № 102846041 від 19.12.2023 року, в сумі 13700 грн та суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,4 грн, 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.12.2023 між ТОВ "Мілоан" та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит №102846041, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" надало відповідачу кредит в розмірі 4 000, 00 грн. строком на 105 дні з 19.12.2023, а відповідач (позичальник) зобов`язалася повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в строк до 02.04.2024. Однак відповідач не виконала умови кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 13700, 00 грн, в тому числі 4 000, 00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 9300, 00 грн - прострочена заборгованість за відсотками, 400, 00 грн - прострочена заборгованість за комісією.

26.03.2024 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК" Кредит-Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги №106-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" відступило ТОВ "ФК" Кредит-Капітал" право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №102846041 від 19.12.2023, що уклали ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 .

Окрім заборгованості, представник позивача просив стягнути із відповідача судові витрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Відповідач по справі ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву разом з доданими до нього письмовими доказами на обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог та розміру судових витрат у встановлений судом строк не подала.

Ухвалою від 10.02.2026 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

07 квітня 2026 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Заочним рішенням суду від 07.04.2026 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та стягнуто заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

18.05.2026 представником відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Зачепіло З.Я. поданозаяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою від 29.05.2026 задоволено заяву про перегляд заочного рішення, ріщення скосоване та призначено новий судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не прибув, направив до суду клопотання, у якому просив розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги підтримує повністю, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.

В судовому засіданні представник відповіача ОСОБА_1 , адвокат Кобрись О.М. з позовм не погодився з мотивів, що викладені в заяві про перегляд заочного рішення. Зокрема ОСОБА_1 ніколи не зверталася до ТОВ «Мілоан» з приводу отримання коштів, не реєструвалася на їх сайті, не робила жодних заявок на отримання грошових коштів і не укладала жодного договору позики, зазначений договір позики був укладений внаслідок шахрайських дій невідомих їй осіб, які використали персональні дані Відповідача та заволоділи грошовими коштами.

Вважає, що саме ТОВ «Мілоан» не встановив та не перевірив особистість позичальника та надав кредит іншій особі, що призвело до відповідних наслідків. Також позивачем не доведено отримання відповідачкою крединих коштів. Так, на підтвердження виконання первісним кредитором TOB «Мілоан» позивачем TOB «ФК «Кредит Капітал» було надано копію платіжного доручення №78890872 від 19.12.2023. проте таке платіжне доручення не є доказом отримання ОСОБА_1 кредитних коштів від ТОВ «Мілоан» у розмірі 4000 грн. Саме по собі без належних відміток банку платіжне доручення це намір перерахування коштів, а не підтвердження здійснення такого перерахування.Надане позивачем платіжне доручення не містить обов`язкових реквізитів, що передбачені для такого виду фінансових документів. Оскільки на платіжному дорученні не вказано прізвище, ім`я, по батькові та посаду працівника банку, який засвідчив проходження цього платежу на оплату, вказане платіжне доручення не можна вважати належним та допустимим доказом у розумінні статей 76-79, 81 ЦПК України.

Матеріали справи не містять належних доказів, які підтверджують виконання первісним кредитором ТОВ «Мілоан» умов договору, щодо здійснення безготівкового переказу грошових коштів на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Крім того, матеріали справи не містять даних, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого зазначені у тексті Договору, саме Відповідачу ОСОБА_1 . Відтак, неможливо ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять. Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу.

Встановлюючи в договорі комісію, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу. Фактично позивач нараховував (протилежного не доведено), а ОСОБА_1 сплачувала комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок відповідача, що є незаконним.

Також представник заявив клопотання про зменшення суми судових витрат на правову допомогу. Представник зазначив, що з огляду на рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 8000 гривень є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для відповідача.

Суд, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 19.12.20236 між ТОВ "Мілоан" та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит №102846041, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" надало відповідачу кредит в розмірі 4000, 00 грн строком на 105 дні з 19.12.2023, а відповідач (позичальник) зобов`язалася повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в строк до 02.04.2024.

Договір укладався в електронній формі та був підписаний відповідачкою електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 184053.

Відповідно до пункту 2.1. договору, кредитні кошти надаються позичальнику на рахунок з використання карти НОМЕР_2 .

Згідно із пунктом 3.3.2. договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.5. та п. 2.4. цього договору.

Згідно із пунктом 6.1. договору, цей кредитний договір укладався в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН» та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником ТОВ «Мілоан» через веб-сайт, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника (п. 6.2. договору).

За змістом п. 6.3. договору, позичальник, зокрема, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. правилами та графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил.

Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4. договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. договору).

Згідно із пунктом 7.1, цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту (а.с.23).

Згідно із довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, підписаної представником ТОВ «Мілоан» Вініченко О. В., відповідач ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «Мілоан», як позичальник за укладеним договором. Договір підписаний 19.12.2023 позивчальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 184053 (а.с.26)

Анкета-заява на кредит №102846041 від 19.12.2023 року містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем у ТОВ «Мілоан» (а.с.27-28).

Відповідно до Платіжного доручення №78890872 від 19.12.2023 ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок відповідача № НОМЕР_2 4000,00 грн., призначення платежу: кошти згідно договору 102846041 (а.с.29).

Наданою на запит суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацією від 26.02.2026 підтверджується, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 та на цю карту було зарахування коштів на суму 4000 грн за період 19.12.2023-24.12.2023 (а.с.85).

26.03.2024 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК" Кредит-Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги №106-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ "Мілоан" відступило ТОВ "ФК" Кредит-Капітал" право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит №102846041 від 19.12.2023, що уклали ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 (а.с.34-43).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №106-МЛ/Т від 26.03.2024, заборгованість відповідача перед позивачем становить 13056, 00 грн, в тому числі 4000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 8656,00 грн - прострочена заборгованість за відсотками, 400, 00 грн - прострочена заборгованість за комісією (а.с.54).

Дійсність договору відступлення вимоги відповідачем не оспорюється.

Відповідно до розрахунку заборгованості, який наданим позивачем, заборгованість відповідача за кредитним договором №102846041 від 19.12.2023 з період з 27.03.2024 по 02.04.2024 становить 13700 грн (а.с.33).

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що між сторонами склалися правовідносини, які виникли з договору позики (кредиту) та які нормативно врегульовані нормами ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1-2 статті 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Як встановлено судом, про споживчий кредит ОСОБА_1 був укладений з використанням інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «Мілоан» , підписаний нею за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання цього правочину.

Без власного волевиявлення відповідача, без входу в інформаційно-комунікаційну систему, надання ОСОБА_1 необхідної інформації для укладення договору, зокрема паспортних даних, ідентифікаційного коду, даних банківської карти (п.2.1 договору) для зарахування коштів, електронної адреси для надсилання одноразового ідентифікатора кредитний договір між первісним кредитором та відповідачкою не був би укладений.

Отже цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св 20), від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 статті 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові і відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

За статтею 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 79 ЦПК передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з чч. 1, 5, 6 статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ст.83 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Судом встановлено, що відповідач уклала з ТОВ «Мілоан» договір про споживчий кредит, отримала від позикодавця 4000 грн, однак свої обов`язки за цим договором не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі отриманої позики та процентів за її використання. Це право вимоги за договором про споживчий кредит перейшло до позивача за договором відступлання права вимоги.

Відповідач будь-яких доказів на спростування правильності розрахунку заборгованості до суду не надала. При цьому сама по собі незгода з наданим позивачем розрахунком не є підставою для відмови у позові, оскільки у справах про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави, кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Оскільки відповідачем не надано доказів, які б підтверджували відсутність заборгованості у відповідача перед ТОВ «Мілоан», а також не надано альтернативного розрахунку заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту від 19.12.2023, суд приймає до уваги розрахунок наданий позивачем, відповідно до якого розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 13700,00 грн.

Така позиція суду узгоджується з висновками, які викладені в постановах Верховного суду від 07.06.2023 у справі №234/3840/15 (провадження № 61-3014св22), № 464/4985/15-ц (провадження № 61-43538св18).

З аналізу досліджених судом доказів, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено факт укладення договору між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 та факт відступлення права вимоги за вказаним договором позивачу ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», а відповідачем не надано доказів щодо відсутності підстав для стягнення з неї на користь позивача заборгованості за цим кредитним договором.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за основним боргом та відсотками та загальну суму 13700 грн відповідно до поданого розрахунку.

Щодо стягнення комісії за видачу кредиту суд зазначає, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються серед іншого комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Враховуючи, що ОСОБА_1 ознайомившись з споживчого кредитування та кредитного договору, мала реальну можливість відмовитися від укладення останнього та на момент його підписання додаткових вимог щодо спірних умов договору не заявляла. Суд бере до уваги, що позивач, незважаючи на незгоду із розміром комісії за видачу кредиту в розмірі 400 грн, отримала кредит на визначених у договорі умовах. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 червня 2021 року в справі № 201/10403/19, від 13 березня 2023 року в справі № 707/782/22, 21 червня 2023 року і справі № 463/2891/21.

Відповідно до приписів ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати, пов`язані з витребуванням доказів та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до платіжної інструкції №6906 від 28.01.2026 позивачем при зверненні з даною позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн (а.с.1).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положення ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини друга-четверта статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Таку позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №907/357/16, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18, від 08.04.2019 у справі № 922/619/18.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду надано: копію договору про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладеного між адвокатським об`єднанням «Апологет» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», детальний опис наданих послуг, копію акта №Д/15360 від 28.01.2026, копію детального опису наданих послуг до акту (а.с.61,63-64).

Враховуючи наявність клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, обсяг фактичних витрат, понесених стороною позивача, незначну складність справи, яка розглядалася в спрощеному провадженні, ціну позову, розмір витрат на правову допомогу, які складають майже 60 % ціни позову, вважає за можливе стягнути з відповідача 2500 грн на відшкодування витрат на правову допомогу

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_4 , банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького,1, 28 корпус, 4-ий поверх); заборгованість за кредитним договором №102846041 від 19.12.2023 у розмірі 13700 (тринадцять тисяч сімсот) грн 00 коп, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп, та витрати на правову допомогу в розмірі 2 500 грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 35234236, місце знаходження: 79029, місто Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя:підпис З оригіналом згідно

Суддя : Н. М. Яковенко