Ухвала суду № 139810870, 15.09.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/9648/26

1-кс/0203/6585/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро клопотання слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, ОСОБА_3 , погоджене прокурором, про арешт майна, заявлене в рамках кримінального провадження №62026170030026897,-

ВСТАНОВИВ:

До Центрального районного суду міста Дніпра надійшло вищезазначене клопотання слідчого, заявлене в рамках кримінального провадження №62026170030026897, про арешт майна.

В призначене судове засідання слідчий не з`явився.

Власник майна в наданій заяві просив розглянути клопотання за його відсутності.

Перевіривши викладені в клопотанні доводи та дослідивши надані до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів такого забезпечення є арешт майна.

Частинами 1,3 ст.132 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч.2 ст.170 КПК України).

В свою чергу ч.3 ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Під час розгляду клопотання встановлено, що Третім слідчим відділом (з дислокацією у м.Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62026170030026897, відомості за яким було внесено до ЄРДР 13.09.2026 року з правовою кваліфікацією за ч.3 ст.286-1 КК України, за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 12.09.2026 року в м.Марганці за участю автомобіля «ВАЗ 211540», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який здійснив наїзд на пішохода, який помер.

Згідно протоколу огляду місця ДТП від 12.09.2026 року зазначений вище транспортний засіб було вилучено.

В наданому клопотанні слідчим, з метою збереження як речового доказу, поставлено питання про арешт автомобіля «ВАЗ 211540», д.н.з. НОМЕР_1 , що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 , із забороною відчуження, розпорядження та користування.

Перевіряючи доводи клопотання, слідчий суддя враховує, що транспортний засіб було вилучено за результатами проведення огляду місця ДТП.

Проведення такого огляду та вилучення транспортного засобу узгоджується із приписами ч.3 ст.214, ч.ч.1,5,7 ст.237 КПК України.

Також слідчий суддя приймає до уваги, що матеріали кримінального провадження, зокрема обставини, зафіксовані у протоколі огляду місця ДТП, медичні довідки, в достатній мірі свідчать про факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.286-1 КК України.

Крім того, з урахуванням характеру та обставин вчиненого кримінального правопорушення, а також обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, вилучений транспортний засіб є знаряддям вчиненого кримінального правопорушення, внаслідок ДТП отримав механічні пошкодження. Таким чином, останній також має на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України та необхідний для забезпечення проведення у кримінальному провадженні судових експертиз.

За вказаних обставин, слідчий суддя приходить до висновку про наявність передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК України підстав для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження на даному етапі досудового розслідування у вигляді арешту транспортного засобу, із забороною відчуження, розпорядження та користування останнім, з метою збереження його як речового доказу та забезпечення проведення необхідних судових експертиз.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.98,131,132,170-172,175,309,369-372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого задовольнити.

Накласти арешт на транспортний засіб автомобіль «ВАЗ 211540», д.н.з. НОМЕР_1 , що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 , із забороною відчуження, розпорядження та користування транспортним засобом.

Ухвала відповідно до ч.1 ст.175 КПК України виконується негайно слідчим, прокурором та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1