Ухвала суду № 139810214, 16.09.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/2772/26 16.09.2026

н\п 1-кп/490/959/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/2772/26

У Х В А Л А

16 вересня 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

під час проведення судового засідання по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025150000000236 від 18 березня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_9 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025150000000236 від 18 березня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189 КК України.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2026 року, вказане кримінальне провадження перерозподілено та передано судді ОСОБА_1 для розгляду.

15 вересня 2026 року прокурором у кримінальному провадженні прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_6 подано до Центрального районного суду м.Миколаєва клопотання про продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави. В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що строк дії попередньої ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 спливає, а ризики, які були враховані слідчим суддею при продовженні даного запобіжного заходу не зменшились та не відпали. Так, встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть гарантувати належну процесуальну поведінку ОСОБА_3 та запобігти вищевказаним ризикам під час подальшого судового розгляду кримінального провадження. Враховуючи високий ступінь існування зазначених вище ризиків, дані про особу ОСОБА_3 та обставини кримінального провадження, прокурор просив продовжити строк застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав та просив задовольнити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_7 проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував та просив змінити на цілодобовий домашній арешт із носінням електронного засобу контролю, посилаючись на необґрунтованість підозри та відсутність підтвердження зазначених у клопотанні прокурора ризиків.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.

Обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та їх захисники адвокати ОСОБА_9 , ОСОБА_8 підтримали думку захисника ОСОБА_7 ..

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора та оглянувши матеріали судової справи, суд приходить до наступного.

Так, ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який у подальшому неодноразово продовжувався судом, востаннє ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 21 липня 2026 року до 18 вересня 2026 року включно, без права внесення застави.

Відповідно ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Водночас, ст.17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").

На думку суду, обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються, та не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім цього, суд враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів та бере до уваги доводи захисника ОСОБА_7 щодо клопотання прокурора, однак не вважає беззаперечно достатніми для зміни запобіжного заходу на більш м`який.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 , опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких він обвинувачується і щодо яких останньому органом досудового розслідування пред`явлене обвинувачення. Є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у інкримінованих злочинах, зможе: ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування); незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

На наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено відповідальність у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованих йому злочинів, будучи обізнаним про покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним за вироком суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчинити спробу для виїзду до інших областей, за кордон або на непідконтрольні на даний час Україні території. Також, ОСОБА_3 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які ще не допитувались під час судового розгляду, шляхом здійснення на них тиску з метою дачі завідомо неправдивих показів, які виправдовують його, чим перешкоджатиме встановленню істини у провадженні, чи взагалі схиляти до відмови давати свідчення. Крім того, на розгляді Корабельного районного суду м.Миколаєва перебуває інше кримінальне провадження за обвинуваченням, зокрема, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України (судова справа №488/3504/21), де обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що свідчить про схильність останнього до вчинення кримінальних правопорушень, а тому наявний ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення.

Існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, виправдовує тримання особи під вартою, а також свідчить про неможливість їх запобіганню шляхом застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, а тому вказані обставини у повній мірі превалюють над принципом поваги до свободи особистості.

За сукупності таких обставин, з урахуванням вимог ст.178 КПК України та положень п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та його належну поведінку.

Об`єктивних даних, які б свідчили, що вказаний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено.

Доводи сторони захисту в обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд відхиляє, оскільки вони не спростовують обставин, що вказують на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, необхідних для тримання під вартою, та зводяться лише до незгоди з клопотанням прокурора, а тому в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із носінням електронного засобу контролю, слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст.177, 178, 183, 194, 197, 331, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 задовольнити.

Обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 14 листопада 2026 року включно, без права внесення застави.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт із носінням електронного засобу контролю відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.

Головуючий ОСОБА_1