Ухвала суду № 139810182, 15.09.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/10575/25 15.09.2026

н\п 1-кп/490/787/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/10575/25

У Х В А Л А

14 вересня 2026 року м.Миколаїв

Колегія Центрального районного суду м.Миколаєва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

під час проведення судового засідання по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025150000000282 від 04 квітня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_8 ,

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025150000000282 від 04 квітня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

04 вересня 2026 року прокурором у кримінальному провадженні прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_6 подано до Центрального районного суду м.Миколаєва клопотання про продовження застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що ризики, які встановленні судом при продовженні запобіжного заходу не зменшились та не відпали. Так, ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, зможе: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Застосування до обвинуваченого інших більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не є доцільними, оскільки не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти вищевказаним ризикам під час подальшого судового розгляду кримінального провадження.

В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав та просив задовольнити.

Представник потерпілого проти задоволення клопотання прокурора не заперечувала.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_8 проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував та просив змінити на домашній арешт, посилаючись на відсутність підтвердження зазначених у клопотанні прокурора ризиків, які є лише припущеннями.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора та оглянувши матеріали судової справи, колегія суддів приходить до наступного.

Так, ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 01 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18 листопада 2025 року включно, із можливістю звільнення під заставу в сумі 605600 (шістсот п`ять тисяч шістсот) гривень та з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 01 жовтня 2025 року скасовано; застосовано щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із можливістю звільнення під заставу в сумі 302800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень та з покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п.14, 8 ч.5 ст.194 КПК України, який у подальшому неодноразово продовжувався судом, востаннє до 21 травня 2026 року включно.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 19 травня 2026 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 продовжено до 17 липня 2026 року включно, із можливістю звільнення під заставу у розмірі 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень та покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п.14, 8 ч.5 ст.194 КПК України.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 17 липня 2026 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 продовжено до 14 вересня 2026 року включно, із можливістю звільнення під заставу на умовах, визначених ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 19 травня 2026 року.

Відповідно ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Водночас, ст.17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").

На думку колегії суддів, обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, та не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім цього, колегія суддів враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів та бере до уваги доводи захисника ОСОБА_8 щодо клопотання прокурора, однак не вважає беззаперечно достатніми для зміни запобіжного заходу на більш м`який.

Разом з тим, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання та продовження у відношенні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно нього судом не встановлено.

Так, колегія суддів вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 , опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких він обвинувачується і щодо яких останньому органом досудового розслідування пред`явлене обвинувачення. Є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у інкримінованому злочині, зможе: ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування); незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

На наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено відповідальність у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, будучи обізнаним про покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним за вироком суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчинити спробу для виїзду до інших областей, за кордон або на непідконтрольні на даний час Україні території. Також, ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які ще не допитувались під час судового розгляду, шляхом здійснення на них тиску з метою дачі завідомо неправдивих показів, які виправдовують його, чим перешкоджатиме встановленню істини у провадженні, чи взагалі схиляти до відмови давати свідчення. Крім того, зважаючи на характер злочинних дій та ступінь тяжкості кримінального правопорушення, у яких обвинувачується ОСОБА_5 , перебуваючи на волі зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, виправдовує тримання особи під вартою, а також свідчить про неможливість їх запобіганню шляхом застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого в умовах воєнного стану, а тому вказані обставини у повній мірі превалюють над принципом поваги до свободи особистості.

За сукупності таких обставин, з урахуванням вимог ст.178 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та його належну поведінку.

Об`єктивних даних, які б свідчили, що вказаний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено.

Доводи сторони захисту в обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд відхиляє, оскільки вони не спростовують обставин, що вказують на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, необхідних для тримання під вартою, та зводяться лише до незгоди з клопотанням прокурора, а тому в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст.177, 178, 183, 194, 197, 331, 372 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 задовольнити.

Обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 12 листопада 2026 року включно, з можливістю звільнення під заставу на умовах, визначених ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 19 травня 2026 року.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.

Головуючий ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3