Рішення № 139809956, 16.09.2026, Новоодеський районний суд Миколаївської області

16.09.2026

Справа № 482/2373/25

Номер провадження 2/482/81/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

16 вересня 2026 року місто Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Кічули В.М., за участю секретаря судового засідання Алєксєєнко В.В., представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» - адвоката Брагара А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» про стягнення заборгованості по орендній платі за земельну ділянку, пені, індексу інфляції та трьох відсотків річних,-

встановив:

ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Ярмуша В.В., звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» про стягнення заборгованості по орендній платі за земельну ділянку, пені, індексу інфляції та трьох відсотків річних.

На обґрунтування позову зазначив, що позивач являється власником земельної ділянки загальною площею 10,24 га з кадастровим номером 4824884800:01:000:0024, призначеної для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

07.10.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди вказаної вище земельної ділянки, відповідно до умов якого орендна плата за користування цією земельною ділянкою складає 30720,00 грн. на рік, але не менше 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або в натуральній формі на суму орендної плати.

25.11.2024 року рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області по справі № 482/823/22 укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки було розірвано, а також встановлено факт несплати орендної плати відповідачем за 2018-2023 роки.

Позивач вказує, що відповідач не сплатив на його користь орендну плату за 6 років (за 2018-2023 роки) загальною сумою 184320,00 грн., а тому просив про стягнення з відповідача такої суми заборгованості.

Представницею відповідача було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просила про відмову у задоволенні позову, посилаючись при цьому на те, що відповідачем в повному обсязі виплачено позивачу заборгованість з орендної плати за спірний період.

Зокрема вказала, що згідно з п. 4.1. договору оренди землі від 07.10.2016 року, сторони узгодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 30 720,00 грн. на рік, починаючи з 01 січня 2017 року, але не менше 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, або в натуральній формі на суму орендної плати. Пунктом 4.2. договору, сторони узгодили, що із суми орендної плати орендарем, як податковим агентом утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України.

Зазначила, що відповідно до п. 141.9.2. ст. 142 Податкового кодексу України до суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відносяться податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, в тому числі з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Ставки податку на доходи фізичних осіб, що застосовуються до доходів, отриманих у 2017 - 2023 рр. - 18 відсотків від бази оподаткування (п. 167.1 ст. 167 ПК України); ставки військового збору, що застосовуються до доходів, отриманих у 2017 - 2023 рр. - 1,5 відсотка (п. 1.16 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу). Таким чином із суми орендної плати з урахуванням індексу інфляції орендарем утримується податок з доходів фізичних осіб та військовий збір, що разом становить 19,5 %.

Враховуючи вищевикладене, сума, що підлягає до виплати за спірний період, у якості орендної плати за рік, становить: 24 729,60 грн.

Належну виплату позивачу орендної плати за спірний період з 2018 року по 2023 рік відповідач підтверджує: відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела / суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за 2017 2021 роки та за 2022 2025 року, наданими ГУ ДПС у Миколаївській області; відомістю про виплату готівки №00000000361 від 27.03.2019 року; платіжною інструкцією №3219 від 16.07.2020 року; та відрахуваннями, здійсненими відповідачем згідно постанови Новоодеського відділу ДВС у Миколаївському районі Миколаївської області Південного МУМЮ (м. Одеса) про звернення стягнення на кошти боржника, що перебувають у третіх осіб, на підставі платіжних інструкцій №4074 від 10.09.2024 року, №11269 від 05.11.2021 року та №9128 від 07.11.2025 року.

Враховуючи зазначене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та стягнути з позивача на його користь 22 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач у судове засідання не з`явився, але від його представника надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позов підтримав та просив про його задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов, та у зв`язку із підтвердженням виплаченої позивачеві орендної плати за спірний період в повному обсязі. Просив також стягнути заявлену попереднім представником суму витрат на професійну правничу допомогу.

Вивчивши доводи позову, відзиву та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 10,24 га з кадастровим номером 4824884800:01:000:0024, призначеної для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

07.10.2016 року між позивачем (Орендодавець) та ТОВ «Новоодеський Райагрохім» (Орендар) укладено договір оренди землі (далі - Договір) на вищевказану земельну ділянку.

В подальшому, додатковою угодою від 04.09.2017 року сторону Орендаря замінено на товариство з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест».

Згідно п. 1.1., 2.1., 2.2., 2.3. Договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 10,2400 га, яка розташована на території Себинської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, кадастровий номер 4824884800:01:000:0024.

Згідно п. 3.1. Договору, Договір укладено на 10 (десять) років, сплив якого починається з моменту державної реєстрації права оренди в порядку, передбаченому законодавством, але в будь якому випадку даний Договір та право оренди за даним Договором є чинним до моменту закінчення збирання врожаю Орендарем.

Пунктом 4.1. Договору, сторони узгодили, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 30 720,00 грн. на рік, починаючи з 01 січня 2017 року, але не менше 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, або в натуральній формі на суму орендної плати.

Пунктом 4.2. Договору, сторони узгодили, що із суми орендної плати Орендарем, як податковим агентом утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України.

Згідно п. 4.5. Договору, орендна плата вноситься Орендарем до 30 грудня кожного року.

Орендар перераховує грошові кошти орендної плати на банківський розрахунковий рахунок Орендодавця та/або виплачує через касу Орендаря та/або здійснює виплату засобами поштового зв`язку через місцеві відділення УДПЗ «УКРПОШТА» шляхом надіслання на адресу Орендодавця поштових переказів, або в іншій формі погодженій Сторонами.

Орендна плата може бути перерахована Орендодавцю, як Орендарем, та і за його дорученням, третьою особою, що буде належним виконанням Договору.

Відповідно до п. 4.4. Договору, розмір орендної плати переглядається 1 (один) раз на 7 років у разі: зміни умов господарювання, передбачених Договором; зміни розмірів земельного податку; підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Як передбачено п. 12.1 Договору, Зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою Сторін.

Згідно п. 12.3. Договору, Дія Договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 24.01.2025 року, залишеним без змін Постановою Миколаївського апеляційного суду від 25.02.2025 року у справі №482/823/22, Договір оренди землі від 07.10.2016 року, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Новоодеський Райагрохім», та додаткову угоду від 04.09.2017 року, укладену між позивачем та відповідачем - розірвано.

Позивач вказує, що відповідач не сплатив на його користь орендну плату за 6 років (за 2018-2023 роки) загальною сумою 184 320,00 грн., посилаючись на те, що у вищевказаних рішенні та постанові по справі №482/823/22, судами встановлено, що відповідач не заперечував не виплату позивачеві орендної плати за спірний період, у зв`язку з чим пред`явив даний позов.

Суд звертає увагу, що до суду позивачем подано позовну заяву про стягнення заборгованості по орендній платі за земельну ділянку, пені, індексу інфляції та трьох відсотків річних, однак нарахування пені, індексу інфляції та трьох відсотків річних позивачем не проведено, та вимоги про їх стягнення позовна заява не містить.

При аналізі долучених до позовної заяви копій рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 24.01.2025 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 25.02.2025 року у справі №482/823/22, судом встановлено, що у таких лише зафіксовано про неналежне заперечення зі сторони ТОВ «Південь Агро Інвест» під час судового розгляду справи №482/823/22, факту невиплати орендної плати за період 2018 2023 роки. Надання до суду апеляційної інстанції певних доказів оплати, судом до уваги не взято, оскільки порушено порядок їх подачі до суду.

За ч. 7 ст. 82 ЦПК України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

За ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Зважаючи на вказані норми законодавства, суд вважає правомірним надання можливості відповідачу заперечити факт несплати ним позивачеві орендної плати за спірний період.

Згідно з п. 4.1. Договору, сторони узгодили, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 30 720,00 грн. на рік, починаючи з 01 січня 2017 року, але не менше 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, або в натуральній формі на суму орендної плати.

Пунктом 4.2. Договору, сторони узгодили, що із суми орендної плати Орендарем, як податковим агентом утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до п. 164.2.5 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до п. 170.1.1 ст. 170 ПК України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. Відповідно до п. 141.9.2. ст. 142 ПК України до суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відносяться податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, які сплачені за придбання товарів у фізичних осіб), з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Ставки податку на доходи фізичних осіб, що застосовуються до доходів, отриманих у 2017 - 2023 рр. - 18 відсотків від бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 ст. 167 Кодексу) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (п. 167.1 ст. 167 Кодексу).

Ставки військового збору, що застосовуються до доходів, отриманих у 2017 - 2023 рр.- 1,5 відсотка з доходів платників, визначених п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України (далі Кодекс), що включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу за звітний (податковий) рік та остаточний розрахунок податкових зобов`язань щодо яких проводиться в поданій річній податковій декларації про майновий стан і доходи, у тому числі з іноземних доходів (п. 1.16 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Таким чином із суми орендної плати з урахуванням індексу інфляції Орендарем утримується податок з доходів фізичних осіб та військовий збір, що разом становить 19,5 %.

Згідно з встановленими обставинами, сума, що підлягала до виплати позивачеві, у якості орендної плати за рік, за спірний період становила 24 729,60 грн., та сукупно за шість років повинна становити 148 377,60 грн.

У зв`язку із відсутністю у відповідача документів на підтвердження факту виплати позивачу орендної плати за 2018 рік, за його клопотанням, судом витребувану у ДПС України відповідні відомості.

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела / суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за 2017 2021 роки, наданими ГУ ДПС у Миколаївській області щодо позивача ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), відображено наступні операції щодо джерел / сум нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору відповідачем ТОВ «Південь Агро Інвест»: за 4 квартал 2018 року сума виплаченого доходу в розмірі 30720,00 грн., з яких перераховано податку 5529,60 грн.; за 3 квартал 2020 року сума виплаченого доходу в розмірі 30720,00 грн., з яких перераховано податку 5529,60 грн.; за листопад 2021 року сума виплаченого доходу в розмірі 30720,00 грн., з яких перераховано податку 5529,60 грн.

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела / суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за 2022 2025 роки, наданими ГУ ДПС у Миколаївській області щодо позивача ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), відображено наступні операції щодо джерел / сум нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору відповідачем ТОВ «Південь Агро Інвест»: за липень 2023 року сума виплаченого доходу в розмірі 30720,00 грн., з яких перераховано податку 5529,60 грн., перераховано військового збору 460,80 грн.; за грудень 2023 року сума виплаченого доходу в розмірі 30720,00 грн., з яких перераховано податку 5529,60 грн., перераховано військового збору 460,80 грн.; за вересень 2024 року сума виплаченого доходу в розмірі 32286,72 грн., з яких перераховано податку 5811,61 грн., перераховано військового збору 484,30 грн.; за листопад 2025 року сума виплаченого доходу в розмірі 5548,25 грн., з яких перераховано податку 998,69 грн., перераховано військового збору 277,41 грн.

Суд звертає увагу, що докази сплати орендної плати у 2024 2025 роках не входять в предмет доказування у даній справі.

Згідно відомості про виплату готівки №00000000361 від 27.03.2019 року, 27.03.2019 р. через касу ТОВ «Південь Агро Інвест» позивач отримав орендну плату за 2019 рік у розмірі 24 729,60 грн., про що свідчить його підпис у відповідній графі документу.

Згідно платіжної інструкції №3219 від 16.07.2020 року на банківський рахунок позивача відповідачем було вплачено орендну плату за 2020 рік в розмірі 24 729,60 грн.

На обґрунтування виплати орендної плати за 2021, 2022, 2023 роки, відповідач вказує, що ним здійснювались відрахування із суми доходів (орендної плати) позивача у розмірі 100% доходів за виконавчим провадженням, яке перебувало на виконанні Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - ВП 62931279, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фідобанк» залишку заборгованості у розмірі 141007,11 грн., згідно з постановою, винесеною у даному виконавчому провадженні - про звернення стягнення на кошти боржника, що перебувають у третіх осіб, та супровідного листа до неї.

На виконання вказаної постанови органу ДВС, відповідач здійснив наступні платежі: згідно з платіжною інструкцією № 11269 від 05.11.2021 року в сумі 24 729,60 грн. (що дорівнює розміру орендної плати за 2021 рік); згідно з платіжною інструкцією №4074 від 10.09.2024 року в сумі 49459,20 грн. (що дорівнює розміру орендної плати за 2022 - 2023 роки); згідно з платіжною інструкцією №9128 від 07.11.2025 року в сумі 4 272,15 грн. (як орендну плату за 2024 рік, що не входить в предмет доказування).

Згідно ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку.

Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих.

З огляду на вищевказане, добровільне перерахування третьою особою (відповідачем) у якого знаходяться грошові кошти які належать боржнику від орендної плати на депозитний рахунок ВДВС, закону не суперечить і свідчить про належне виконання відповідачем свого обов`язку по сплаті орендної плати на користь ОСОБА_1 .

Також відповідачем надано суду оборотно-сальдову відомість по договору оренди земельної ділянки, відповідно до якої сплачено позивачу 152 649,75 грн., з яких, за спірний період, який згідно з позовною заявою входить до предмета доказування, виплачено позивачу 148 377,60 грн., що відповідає сумі орендної плати, яку відповідач повинен був заплатити ОСОБА_1 у період з 2018 по 2023 рік, за вирахуванням податків та зборів. Відображена у цій відомості інформація підтверджується вищевказаними первинними фінансовими документами.

На підставі наведених доказів судом встановлено, що відповідач в повній мірі сплатив позивачеві орендну плату, узгоджену сторонами в Договорі оренди землі та в додатковій угоді.

Позивачем та його представником не надано належного обґрунтування того, що відповідачем орендна плата не сплачувалася, або сплачувалася у розмірі меншому, ніж узгоджено сторонами у договорі оренди. Доказів необхідності врахування індексації орендної плати позивачем не надано.

Враховуючи, що позивачем не заявлялися вимоги про стягнення з відповідача пені, індексу інфляції та трьох відсотків річних, судом не досліджуються періоди здійснення таких виплат в контексті порушення строку виплати орендної плати, перегляду розміру орендної плати згідно умов договору оренди, в тому числі з урахуванням інфляції, індексації, зміни нормативно-грошової оцінки землі тощо.

Жодного розрахунку, який би підтверджував необхідність сплати орендної плати у розмірі більшому, ніж сплачено відповідачем, позивачем та його представником не надано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі").

Ст. 24 Закону України "Про оренду землі" визначено право орендодавця вимагати від орендаря в тому числі і своєчасного внесення орендної плати.

За правилами ч.3 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що у відповідача відсутня заборгованість із виплати орендної плати перед позивачем за 2018 2023 роки, у зв`язку з чим позов до задоволення не підлягає.

За ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед інших, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то у відповідності до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин першої-третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема у разі відмови в позові, такий покладається на позивача.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу)».

На підтвердження надання правничої допомоги представником відповідача надано договір № АБ-16/12 про надання правничої допомоги від 16.12.2025 року, Акт прийому-передачі наданих послуг від 19.03.2026 року до Договору № АБ-16/12, та платіжну інструкцію №2019 від 19.03.2026 року, за якими вартість наданих послуг у даній справі, а саме за: консультацію клієнта, вивчення та правовий аналіз позовної заяви ОСОБА_2 , підготовку та направлення адвокатського запиту, відзиву, клопотання про витребування доказів, та за участь в судовому засіданні, складає 22500,00 грн.

Оцінюючи подані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат, суд встановив, що зазначені відповідачем витрати на правничу допомогу адвоката, які включають такі послуги як «консультація клієнта, вивчення та правовий аналіз позовної заяви, підготовка та направлення адвокатського запиту» мають організаційний характер та зводяться до формування правової позиції позивача та є складовою підготовки відзиву на позов і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги, як окремі послуги.

У цій справі суд, враховуючи положення пункту 2 частини третьої статті 141 ЦПК України та правові висновки щодо застосування цієї норми, які викладені у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19, з огляду на критерії обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову, доходить висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 22500,00 грн. за складання відзиву на позов та участі в одному судовому засіданні, не є співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи.

Тому суд, з огляду на критерій обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, вважає, що витрати на правничу допомогу мають бути відшкодовані у розмірі 10 000,00 грн. за захист інтересів відповідача у цій справі. Судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 141, 259, 264, 265, 273, 280-289 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» про стягнення заборгованості по орендній платі за земельну ділянку відмовити повністю.

Судовий збір віднести на рахунок позивача.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» (ЄДРПОУ 41107067, адреса: 57440, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Калинівка, вул. Центральна, 1) 10 000,00 (десять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвали суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 16 вересня 2026 року.

Головуючий суддя В.М. Кічула