Рішення № 139809489, 16.09.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/994/26

Провадження № 2-а/467/13/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16.09.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Кологривої Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.,

представника позивача Красондовича Д.Л. (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Арбузинка справу адміністративного судочинства за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Миколаївській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області, мотивуючи свої вимоги тим, що 20 липня 2026 року інспектором СРПП відділення поліції №1 Первомайського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Лазовим Д.О. по відношенню до нього було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КпАП України з накладенням штрафу у розмірі 340 грн. Вказану постанову він вважає незаконною, оскільки у оскаржуваній постанові відсутні посилання на належні і допустимі докази, які б беззаперечно підтверджували факт керування транспортним засобом, в якого було б встановлено, що на лобове скло нанесено покриття, яке обмежує оглядовість з місця водія і погіршує його прозорість. Спеціальний пристрій для вимірювання відповідного покриття не використовувався, інші докази йому на місці події не демонструвались. Поліцейським при зупинці транспортного засобу під його керуванням повідомлено підставу зупинки, що не відповідала дійсності. Йому також не було роз`яснено у повній мірі зміст ст. 268 КпАП України. Посилаючись на викладене, позивач прохав скасувати постанову від 20 липня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КпАП України у виді штрафу у розмірі 340 грн. та закрити провадження по справі.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 серпня 2026 року замінено відповідача по справі Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції на Головне управління Національної поліції в Миколаївській області.

Представник позивача Красондович Д.Л. у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та прохав суд їх задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Миколаївській області у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 268 КАС України неприбуття учасника справи у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

Представником відповідача Головного управління Національної поліції в Миколаївській області подано відзив по справі, у якому представник відповідача позовні вимоги не визнав, вказуючи на те, що від імені органів Національної поліції мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених повноважень. Фактично позивача було зупинено під час дії воєнного стану працівником поліції під час несення служби у відповідності до ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» за вчинення правопорушення, передбаченого п. 31.4.7 «в» ПДР України: нанесення на лобове скло покриття, яке обмежує оглядовість з місця водія і погіршує його прозорість, що підтверджується відеозаписом. Після зупинки транспортного засобу інспектором Лазовим Д.О. було роз`яснено водію причини зупинки та встановлено, що водієм є ОСОБА_1 . У подальшому позивача було ознайомлено з винесеною щодо нього постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КпАП України, роз`яснено йому права, а також було вручено копію постанови. На відеозаписі чітко видно, що лобове скло автомобіля затоновано чорною плівкою і пропускає менше ніж 70% світла, що є порушенням вимог п.5.1.2.5 ГОСТу 32565-2013.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд приходить до наступного.

20 липня 2026 року інспектором СРПП відділення поліції №1 Первомайського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Лазовим Д.О. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 за порушення ним вимог ч.1 ст. 121 КпАП України, якою до останнього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

Із змісту постанови вбачається, що 20 липня 2026 року о 10 годині 26 хвилин по пров. Каштановий, 1 селища Арбузинка водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом MERSEDES BENZ E220CDI, н/з НОМЕР_1 , у якому на лобове скло нанесено покриття, яке обмежує оглядовість з місця водія і погіршує його прозорість, чим порушив вимоги п. 31.4.7 «в» ПДР України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, ст.7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

Положеннями ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За правилами ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Положеннями Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року за №1395, якою встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Приписами ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача покладається на відповідача.

У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За правилами п.5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджено Наказом МВС України 18.12.2018 року за №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Аналіз наведених вище положень свідчить про те, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. А притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, доказів, у розумінні ст. 251 КУпАП України, які б свідчили про вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення.

Враховуючи вищевказане, суд прийшов до висновку про недоведеність відповідачем наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові та необхідності закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у відповідності до вимог ч.4 ст. 286 КАС України.

На підставі викладеного, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності сторін, беручи до уваги відсутність доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, та правомірність оскаржуваної постанови, є необхідним скасування оскаржуваної постанови.

При цьому, суд зауважує, що у Постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі за № 463/1352/16-а вказано, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відеозапис, наданий відповідачем, на якому зафіксовано наявність у транспортного засобу, яким керував позивач, затонованого бічного переднього скла, теж сам по собі не може слугувати належним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зважаючи, що визначення ступеня пропускання видимого світла (світлопропускання) скла не проводилось за допомогою технічних приладів, а було визначено поліцейським «на око».

За такого, суд зазначає, що будь-яких належних доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови матеріали справи не містять.

У письмових поясненнях, наданих у ході розгляду адміністративної справи працівником поліції, ОСОБА_2 зазначив про те, що з порушенням він не згоден, світлопропускання скла не вимірювалось жодним приладом.

При цьому, наявність таких сумнівів щодо вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» («Ireland v. The United Kingdom», заява № 5310/71), та який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача на те, що при розгляді справи йому не роз`яснено всі права та обов`язки особи, відносно якої здійснюється розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності, суд сприймає такі критично, оскільки такі посилання спростовуються змістом відеозапису, переглянутого у ході судового засідання. Також суд зауважує, що позивачем не зазначено які саме права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП йому не було роз`яснено.

Суд також відхиляє посилання позивача на відсутність у працівників поліції підстав для зупинки транспортного засобу, яким керував позивач, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» надано право поліцейським зупиняти транспортні засоби в т.ч. і у разі порушення водієм Правил дорожнього руху.

З переглянутого у судовому засіданні відеозапису видно, що транспортний засіб, яким керував позивач, має затоноване скло, яке погано проглядається. Після зупинки працівник поліції повідомив водію транспортного засобу саме цю причину зупинки та попрохав його пред`явити посвідчення водія.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про те, що поліцейський мав право на зупинку вказаного транспортного засобу, оскільки існувало достатньо підстав вважати, що особа вчинила адміністративне правопорушення, передбачене п. 31.4.7 «в» Правил дорожнього руху: на скло нанесено покриття, яке обмежує оглядовість з місця водія, і погіршує його прозорість.

Отже, зупинка транспортного засобу, яким керував позивач, відбулась у спосіб та в порядку, передбаченими діючим законодавством.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку про задоволення позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 20, 192, 241-246, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Миколаївській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі задовольнити.

Скасувати постанову від 20 липня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 121 КпАП України у виді штрафу у розмірі 340 грн., винесену інспектором СРПП відділення поліції №1 Первомайського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області Лазовим Д.О. і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т.М.Кологрива