Ухвала суду № 139809310, 07.09.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7998/26

Провадження № 2/466/4759/26

У Х В А Л А

про передачу справи на розгляд іншому суду

« 07 » вересня 2026 року м. Львів

Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Невойт П.С., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Правова допомога юриста» про захист прав споживача, визнання договорів припиненими внаслідок односторонньої відмови, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

31 серпня 2026 року позивачка звернулася до Шевченківського районного суду м.Львова із позовом про захист прав споживача, визнання договорів припиненими внаслідок односторонньої відмови, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, в якому просить суд:

1. Визнати припиненими внаслідок реалізації Позивачем передбаченого ст. 907 ЦК України та п. 4.3 договорів права на односторонню відмову з 17 серпня 2026 року:

- ??Договір №12082603 від 12.08.2026 року;

??- Договір №12082602 від 12.08.2026 року, укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «ПРАВОВА ДОПОМОГА ЮРИСТА».

2. Стягнути з ТОВ «ПРАВОВА ДОПОМОГА ЮРИСТА» (ЄДРПОУ 45565554) на користь ОСОБА_1 40 000 (сорок тисяч) грн сплачених за договорами коштів, за винятком суми фактично понесених та документально підтверджених Відповідачем витрат, якщо такі витрати будуть доведені суду:

3. Стягнути з ТОВ «ПРАВОВА ДОПОМОГА ЮРИСТА» (ЄДРПОУ 45565554) на користь ОСОБА_1 20 000 (двадцять тисяч) грн моральної шкоди.

4. ???У разі посилання Відповідача на фактичне виконання робіт або понесення витрат дослідити та зобов?язати Відповідача надати належні докази фактично виконаних робіт, їх обсягу, результатів, дати виконання та фактично понесених витрат, пов?язаних саме з виконанням договорів.

???5. Надати оцінку положенням укладених договорів, зокрема п. 4.3, п.5.2, п. 5.7 та п 6.4, на предмет їх відповідності вимогам законодавства про захист прав споживачів та цивільного законодавства України.

6. Стягнути з Відповідача понесені Позивачем судові витрати, якщо такі виникнуть.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що між нею та відповідачем було укладено договора №№12082603, 12082602 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 12.08.2026 року, на підставі якого позивачка сплатила готівкові кошти в сумі 40 000,00 грн.

З посиланням на положення Закоу України «Про захист прав споживачів» позивачка обґрунтовує підсудність розгляду справи Шевченківському районному суду м. Львова згідно ч.5 ст. 28 ЦПК України та наявність підстав для звільнення її від сплати судового збору.

Оглянувши матеріали позовної заяви, вважаю, що такі слід скерувати до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за підсудністю, виходячи з наступного.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Звертаючись за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Львова, позивачкою обрано підсудність на підставі ч. 5 ст. 28 ЦПК України за зареєстрованим місцем проживання позивачки АДРЕСА_1 , оскільки, на її думку, до виниклих спірних правовідносин мають застосовуватись положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд не погоджується з даними доводами позивачки, виходячи з наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм, викладених у постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 191/2617/19, яка є релевантною для її застосування у цій справі, Верховний Суд зазначив, що згідно з преамбулою до Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

З аналізу норм Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вбачається, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. При цьому зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики, що виключає застосування до відносин, що виникли між адвокатом та клієнтом положень Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, відповідно до позиції сформованої у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справа № 191/2617/19, до договору про надання правничої (правової) допомоги не застосовуються положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, враховуючи те, що між сторонами виник спір з підстав невиконання зобов`язань адвокатом за договором про надання правничої допомоги та на такі правовідносини не поширюються положення ЗУ «Про захист прав споживачів», то для визначення територіальної підсудності розгляду даного спору відсутні підстави для застосування ч. 5 ст. 28 ЦПК України, яка визначає альтернативну підсудність за вибором позивача, зокрема за зареєстрованим місцем проживання позивача за позовами про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Правова допомога юриста» зареєстроване за адресою: 46001, місто Тернопіль, вул. В. Чорновола, будинок 1.

Таким чином, вказана позовна заява подана з порушенням територіальної юрисдикції (підсудності), а вказана цивільна справа не підсудна Шевченківському районному суду м.Львова, оскільки відповідач зареєстрований у Личаківському районі м. Львова, тобто вказаний позов підсудний Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської областіза правилами загальної підсудності.

Згідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці послідовно зазначає, що поняття «суд, встановлений законом» як елемент права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод пов`язаний із реалізацією принципу верховенства права під час здійснення правосуддя у цивільних справах. Зазначений елемент включає інституційну, процесуальну та компетенційну складову. При цьому порушення будь-якої із цих складових визнається фундаментальним порушенням права на справедливий судовий розгляд у практиці ЄСПЛ, що, як правило, тягне за собою скасування судового рішення у справі.

ЄСПЛ зазначає, що компетенційна складова поняття «суд, встановлений законом» передбачає необхідність дотримання норм вітчизняного законодавства щодо правил предметної і суб`єктної, інстанційної та територіальної юрисдикції. Інакше кажучи, йдеться про те, що суд, який розглядає справу, повинен бути належним з точки зору наявності у нього повноважень на розгляд конкретної справи.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Таким чином, термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Нормами ст. 32 ЦПК України визначено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 ЦПК України).

Керуючись ст. 27, 31, 184, 258, 260-261, 35 3-355 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Правова допомога юриста» про захист прав споживача, визнання договорів припиненими внаслідок односторонньої відмови, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди - передати за підсудністю для розгляду до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, що знаходиться за адресою: 46003, м. Тернопіль, вул. Івана Котляревського, 34, e-mail: inbox@tem.te.court.gov.ua.

Передачу цивільної справи здійснити в порядку, встановленому ч. 3 ст. 31 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя: П. С. Невойт