Рішення № 139808436, 08.09.2026, Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/1189/25

Провадження № 2/943/1301/2026

08 вересня 2026 року м. Буськ

Буський районний суд Львівської області

в складі:головуючого-судді Журибіда Б. М.

при секретарі Пирка В.М.

за участі представника відповідачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Буську в режимі відеоконференцзв`язку цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» в особі представника Бачинського Остапа Михайловича до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и в :

Представник позивача звернувся до суду з означеним позовом. Мотивує тим, що 27.09.2020 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено Договір позики №9161177. Договір укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на веб-сайті https://mycredit.ua, підписана електронним цифровим підписом «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та акцептована гр. ОСОБА_2 27.09.2020 р., шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію». За умовами Договору позики (п.2, договору) Позикодавець надав Відповідачу грошові кошти (позику) у гривні на умовах передбачених Договором позики НОМЕР_1 у розмірі 8500,00 (вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) грн., а Відповідач зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 29.11.2020 р. (п.2, дата повернення позики (останній день), процентна ставка у день становить 1,60% (п.2, процентна ставка у день становить), розмір процентів на прострочену Позику у день, становить 2,70% (п.2, процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) за день). Кредитор через ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС», відповідно до умов Договору № 23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Документ за вих. № КД-000033657/ТНПП від 12.06.2025 р., перерахував означені кошти відповідачці. 01.04.2021 р. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», уклали Договору факторингу №016-010421 від 01.04.2021 р., яке в свою чергу відступило Право вимоги на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф», на підставі договору факторингу №20231130/1 від 30.11.2023 р.. Згідно Договору факторингу №20231130/1 від 30.11.2023 р., та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АРТЕМІДА-Ф" набуло статусу Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», включно і до гр. ОСОБА_2 . Відповідач свої зобов`янання по договору не виконує, добровільно не повертає кредитну забогованість та інші платежі за договором. У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за Договором позики, станом на 25.06.2025 р. заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 19545,92 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот сорок п`ять гривень 92 копійки) грн., а саме: залишок заборгованості за тілом 7 011,47 грн.; залишок заборгованості по процентам за користування 9 559,35 грн.; залишок заборгованості по простроченим процентам за користування 0,00 грн.; заборгованість за пенею 0,00 грн.; 3% річних згідно ч. 2 с. 625 ЦК України (3% річних) 614,14 грн. (період нарахування 30.11.2020 23.02.2022); інфляційне збільшення 2 360,96 грн. (період нарахування 30.11.2020 23.02.2022). Позивачем неодноразово вживалися заходи щодо досудового врегулювання спору між сторонами. 14.12.2023 р. на поштову адресу боржника було відправлено ряд листів, в тому числі повідомлення про зміну Кредитора та Вимогу, однак такі залишені відповідачкою без належного реагування. Позивач просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

В даній справі Буським районним судом 04 травня 2026 року винесено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Ухвалою цього ж суду від 18 червня 2026 року заочне рішення у справі від 04 травня 2026 року скасоване, справу призначено до нового розгляду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання останнього про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить такі задоволити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, забезпечила явку представника (по відеоконференцзв`язку), адвокатки Жовтої А.С., яка проти позовних вимог заперечила, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов, додала, що позивачем не подано доказів перерахування саме відповідачці та отримання нею кредитних коштів. Не подано платіжного доручення чи меморіального ордеру, що би підтвердило отримання відповідачкою коштів. Просить в позові відмовити повністю.

Вислухавши представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У пункті 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 27.09.2020 р. між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_2 укладено Договір позики №9161177.

Договір укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на веб-сайті https://mycredit.ua, підписана електронним цифровим підписом «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та акцептована гр. ОСОБА_2 27.09.2020 р., шляхом підписання електронним підписом відповідача.

Відповідно до частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Генерація і надсилання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання Заявки і, відповідно, укладення Договору здійснюється наступним чином: коли клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору, силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання, доступу до якого працівники ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» не мають. Вказаний ключ автоматично через АРІ-сервіс Клієнт отримує на сторінці в Особистому кабінеті, на електронну пошту або на номер мобільного телефону, вказаний ним під час реєстрації. Для цього використовуються послуги оператора СМС-відправлень. Після введення Клієнтом згенерованого ключа у відповідне поле для підписання, програма звіряє згенерований та введений ключі, і у випадку їх співпадіння заявка/договір вважаються підписаними.

Відповідач, здійснивши дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 8500,00 грн., на поточний/картковий рахунок НОМЕР_1 вказаний Відповідачем при оформленні Договору позики.

На умовах Договору позики (п.2, основні параметри) Позикодавець надав Відповідачу грошові кошти (позику) у гривні на умовах передбачених Договором позики НОМЕР_1 у розмірі 8500,00 (вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) грн, а Відповідач зобов`язалася повернути позику та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 29.11.2020 р. (п.2, дата повернення позики (останній день), процентна ставка у день становить 1,60% (п.2, процентна ставка у день становить), розмір процентів на прострочену Позику у день, становить 2,70% (п.2, процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) за день).

Первісний Кредитор через ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС», котра являється підрядником в частині технічного перерахування коштів у безготівковій формі, та діє на підставі Витягу з реєстру платіжної інфраструктури з інформацією про ліцензію на надання фінансових платіжних послуг від 27.04.2023 №21/764-рк, відповідно до умов Договору № 23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Документ за вих. № КД-000033657/ТНПП від 12.06.2025 р., надав (перерахуав) відповідачці означені в договорі кредитні кошти.

Ухвалою Буського районного суду від 17.03.2026 року, за клопотанням представника позивача у поданому запереченні на відзив, витребувано у АТ КБ «Приват Банк» письмові докази, зокрема про належність банківської картки № НОМЕР_2 відповідачці ОСОБА_2 , та рух коштів по такій.

Згідно відповіді АТ КБ «Приват Банк» від 31.03.2026 року, на ім`я ОСОБА_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 та інші карти. На означену карту за період 27.09.2020 по 30.09.2020 року, зокрема 27.09.2020 було зарахування коштів на суму 8500,00 гривень. Суд приймає як належний та допустимий доказ дану відповідь банку, оскільки такою підтверджено належність банківської карти відповідачці та перерахування на таку кредитних коштів в розмірі та на умовах, передбачених кредитним договором.

Даним листом банку спростовується твердження представниці відповідачки сумніви перерахування та отримання відповідачкою кредитних коштів за спірним кредитним договором.

01.04.2021 р. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», уклали Договору факторингу №016-010421 від 01.04.2021 р., яке в свою чергу відступило Право вимоги на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф», на підставі договору факторингу №20231130/1 від 30.11.2023 р..

Згідно Договору факторингу №20231130/1 від 30.11.2023 р., та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АРТЕМІДА-Ф" набуло статусу Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», включно і до гр. ОСОБА_2 (порядковий номер 34 згідно реєстру прав вимоги №20231130/1).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Суд, оцінивши письмові докази, приходить до переконання про укладеність даного кредитного договору. Кредитодавець свої зобов`язання за таким виконав, надав відповідачці кошти у визначеному сторонами розмірі та умовах.

Відповідач свої зобов`язання за даним договором не виконує, не повертає кошти, ні на рахунок первісного кредитора, ні на рахунок фактора.

Станом на 25.06.2025 р. заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 19545,92 грн., а саме:

- залишок заборгованості за тілом 7 011,47 грн.;

- залишок заборгованості по процентам за користування 9 559,35 грн.;

- залишок заборгованості по простроченим процентам за користування 0,00 грн.;

- заборгованість за пенею 0,00 грн.;

- 3% річних згідно ч. 2 с. 625 ЦК України (3% річних) 614,14 грн. (період нарахування 30.11.2020 23.02.2022);

- інфляційне збільшення 2 360,96 грн. (період нарахування 30.11.2020 23.02.2022).

Суд звертає увагу на те, що ні кредитний договір, ні окремі його умови недійсними в судовому порядку не визнавалися, а відтак є чинними та обов`язковими до виконання.

Відповідачка її представник, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надали належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів та сплати заборгованості в повному обсязі, не спростували наданий позивачем розрахунок заборгованості, а також не надали свого розрахунку із зазначенням іншого розміру заборгованості.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі викладеного, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання договірного зобов`язання, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення боргу за кредитом, а саме тіло кредиту, відсотки за користування кредитом, також 3% річних та інфляційні втрати, оскільки такі нараховані до внесення змін до цивільного законодавства, до зупинення перебігу позовної давності, на підставі п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України - у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02. 2022 № 2102-ІХ, підлягають задоволенню, так як фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що є порушенням грошового зобов`язання.

Суд враховує, що предметом стягнення з відповідача є стягнення заборгованості за сумою кредиту та нарахованими процентами за користування кредитом відповідно до ст.1048 ЦК України.

Той факт, що відповідачка заперечує отримання нею кредитних коштів, суд сприймає критично, оскільки такий спростований письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, які логічні та послідовні.

З урахуванням наведеного, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення кредитної заборгованості є підставними та підлягають до задоволення.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.

Зазначений попередній розрахунок суми судових витрат, пов`язаних з розглядом справи включає в себе витрати понесені із зверненням Позивача за наданням професійної правничої допомоги згідно Договору про надання правничої допомоги та детального опису робіт на загальну суму 7000,00 гривень.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідач у відзиві заперечила проти стягнення таких, за безпідставністю.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Виходячи з цього суд приходить до переконання, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, неспівмірним із складністю справи, зазначена цивільна справа є однотипною, зміст позовної заяви, що перебуває на розгляді суду є ідентичним іншим позовам, які заявлені представником позивача, тому його підготовка не потребувала тривалого часу, як і консультація з вивченням документів, а тому є підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу та стягнення її з відповідача в сумі 3000 грн, вказаний розмір є обґрунтованим і справедливим.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 18, 89, 141, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 554, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , жительки АДРЕСА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф», код ЄДРПОУ 42655697; IBAN НОМЕР_5 в АТ «ОТП Банк»; МФО банку 300528, заборгованість за Договором позики №9161177 від 27.09.2020 р. в розмірі 19545,92 гривень, 2422,40 гривень судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень.

В решті позову щодо стягнення витрат на правничу допомогу, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16 вересня 2026 року.

Суддя: Б. М. Журибіда