Рішення № 139808319, 16.09.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

16.09.2026

Справа № 337/2919/26

2/337/3310/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді Ширіної С.А.

за участю секретаря Бикової С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути: заборгованість за кредитним договором №9221271 у сумі 74250,00 грн. та витрати на сплату судового збору.

У обґрунтування вимог позивач зазначив, що 07 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №9221271.

31 березня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №31032026, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступає ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до реєстру боржників від 31.03.2026 до договору факторингу № 31032026 від 31.03.2026 ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 74250 грн. з яких: 22500 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 40500 грн. сума заборгованості за відсотками; 11250 грн. сума заборгованості за пеню, штрафами.

Ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 21.07.2026 Заочне рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 02.07.2026 по цивільній справі за позовом ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 скасовано, справу призначено до розгляду по суті в порядку спрощенного позовнго провадження.

29.07.2026 представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву згідно якого останній просив у задоволенні позову відмовити, так як позивачем не надано доказів укладання кредитного договору, а саме отримання одноразового індетифікатора саме відповідачем, використання одноразового ідентифікатора для укладання кредитного договору саме відповідачем , доказів надання у позику . Позивачем безпідставно нараховано заборгованість за штрафом після 24.02.2022 та нарахування несправедливої суми відсотків, заявленої до стягнення. Просить розгляд справи проводити без його участі.

27.08.2026 представником відповідача надано до суду заяву про стягнення з позивача на користь відповідача понесені судові витрати пов`язані із наданням професійної правничої допомоги у сумі 8500 грн.

30.07.2026 представником позивача надано до суду відповідь на відзив на позовну заяву.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у відповіді на відзив на позовну заяву просить розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з`явилася, у відзиві на позовну заяву просить розгляд справи проводити без його участі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 07.07.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір №9221271 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (пункт 1.2. Договору).

Пунктом 1.3. Договору визначено суму кредиту, яка становить 17 500,00 грн.

Згідно п. 1.4. Договору визначено строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни(дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів) , що є Додатком №1 до цього Договору.

Умовами договору визначено, що за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:

Пункт 1.5.1.Стандартна процентна ставка становить 1,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.

Пункт 1.5.2. Знижена процентна ставка 0,93 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 06.08.2025 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Згідно п. 2.1. Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

07.07.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору №9221271 про надання споживчого кредиту від 15.05.2025, підписанням якої сторони підтверджують, що загальний розмір заборгованості Споживача перед Товариством за Договором на момент укладення цієї Додаткової угоди складає 22500,50 грн.

Вказаний договір було підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатору А1673.

Згідно інформації від 31.07.2026 наданої АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 .

Згідно виписки по картковому рахунку за № НОМЕР_2 від 19.08.2026 на картковий рахунок що належить ОСОБА_1 було зараховано 07.07.2025 грошові кошти у сумі 17500,00 грн ,Credit_MC1 Aventu.

З листа ТОВ «Пейтек» від 01.04.2026 Вих. №20260401-1.1 вбачається, що 10.07.2025 о 12:14:13 на картку № № НОМЕР_1 було здійснено переказ коштів у сумі 5000,00 грн., призначення платежу: Виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору №9221271 від 07.07.2025.

З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Авентус Україна» вбачається, що за період з 07.07.2025 по 30.03.2026 ,відповідач 05.08.2025 сплатила відсотки у сумі 6138,00 грн. Залишок заборгованості становить 74250,50 грн.

За умовами вищевказаного договору відповідач зобов`язався повернути отримані грошові кошти у визначений договором строк, однак, позичальник свої зобов`язання за договором не виконав та не повернув отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за вказаним договором.

Відповідно до договору факторингу №31032026 від 31 березня 2026 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі Фактор), ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 31.03.2026 до договору факторингу № 31032026 від 31.03.2026 ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 74250 грн. з яких: 22500 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 40500 грн. сума заборгованості за відсотками; 11250 грн. сума заборгованості за пеню, штрафами.

Частинами 1 та 2 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частинапершастатті1048 ЦК України).

Частиною другою статті1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття1055 ЦК України).

Законом України «Про споживче кредитування» у пункті 1-1 статті 1 визначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Споживчий кредит визначено п. 11 названого закону, як грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбчено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом, крім іншого, включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

За правилами частини дванадцятої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

В даній справі суд виходить з того, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню (висновок Верховного суду, викладений в постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21).

Враховуючи вищевикладені обставини, позивачем доведено укладення кредитного договору з відповідачем на встановлених судом умовах та надання кредиту у сумі 22500,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача відсотків, суд наголошує, що нарахування позивачем відсотків у розмірі, що перевищує розмір кредиту не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Враховуючи конкретні обставини справи, несправедливо високий розмір відсотків за кожен день кредитування, суд дійшов висновку про зменшення розміру заборгованості за відсотками до 22500, 00 грн (суми кредиту), саме такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.

Що стосується нарахування позивачем пені в розмірі 11250,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено неустойку за порушення відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором (офертою) №9221271 від 07.07.2025 року в розмірі 11250,00 грн.

Посилання представника відповідача адвоката Кірюшина А.А. на недоведенність факту укладання відповідачем кредитного договору суд вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються наявними у справі доказами.

Так, кредитний договір укладено в електронній формі шляхом заповнення електронної заяви та підтвердження волевиявлення одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер телефону позичальника.

Суд враховує, що відповідач не надала жодних доказів несанкціонованого доступу третіх осіб до номера телефону, звернення до правоохоронних органів чи мобільного оператора щодо неправомірного використання її персональних даних.

За таких обставин суд доходить висновку що саме відповідач здійснила дії щодо акцепту оферти та укладання кредитного договору шляхом використання одноразового ідентифікатора, а тому договір є належним чином укладеним та обов`язковим до виконання сторонами.

Саме лише формальне заперечення представником відповідача факту укладання відповідачем договору без надання будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання взятих на себе зобов`язань.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, ураховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором №9221271 від 07.07.2025 у сумі 45000,00 грн. ,яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 22500, 00 грн., заборгованості по процентам 22500,00 грн..

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позовна заява з доданими до неї матеріалами позивачем подано позивачем подано до суду та сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, тому із відповідача на користь позивача стягується судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1613,58 грн. (45000/74250х 2662,40).

Крім того, судом встановлено, що між ОСОБА_1 (Замовник) та Адвокатським бюро «Артема Кірюшина» (Виконавець) 05.07.2026 укладено договір про надання правової допомоги (надалі Договір), копія якого додається.

Згідно п. 2.1. Договору Виконавець бере на себе правове та процесуальне представництво Замовни ка в частині представлення його інтересів як Відповідача у цивільній справі № 337/2919/26, в органах та у осіб, які здійснюють примусове виконання судових ріше нь і рішень інших органів шляхом надання юридичних консультацій, підготовки відповідних процесуальних документів, зокрема, відзивів на позовні заяви, заяв і клопотань та інших процесуальних документів, їх підписання, подання до судів, участ і у судових засіданнях тощо.

Одночасно, згідно п. 3.2.3 Договору Замовник своєчасно, у встановлені цим Договором строки, зобов`язаний оплачувати вартість наданих послуг та додаткових витрат, понесених Адвокатським бюро «Артема Кірюшина» у зв`язку з відрядженням Виконавця, з компенсацією витрат на державне мито, нотаріальні послуги, реєстраційні збори, судовий збір та інші платежі, що не включаються в предмет Договору.

Згідно п. 5.2. Договору оплата за договором здійснюється Замовником у готівковій формі, на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт, окремих кошторисів або рахунків, у відповідності до виконаних видів юридичних послуг або запланованих витрат, пов`язаних з виконанням цього Договору.

26 серпня 2026 року Позивачем та Адвокатським бюро «Артема Кірюшина» складено акт виконаних робіт по Договору, у якому викладений детальний перелік дій, пов`язаних із виконанням доручення Позивача, саме правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, яка складалась з підготовки відзиву на позовну заяву.

Згідно вказаного акту загальна вартість послуг з надання професійної правової допомоги станом на 26.08.2026 складає 8500 грн.

Відповідно до Акту виконаних робіт до договору про надання правової допомоги оплата виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 26 серпня 2026 року Замовником проведена у готівковій формі в сумі 8500, 00 грн.

Таким чином, враховуючи зменьшення судом суми заборгованості за кредитним договором на 29250,00 гривень, загальний розмір яких становив 74250,50 грн. та приймаючи до уваги складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), ціну позову, незначну складність справи,заперечення позивача на заяву про стягнення понесених судових витрат, суд вважає, що вимоги відповідача про стягнення витрат на оплату професійної правової допомоги у даній справи є суттєво завищенні, тому підлягають підлягають частковому задоволенню, в розмірі 2000,00 грн, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 гривень, що узгоджується з правовою позицією викладеною у Постанові Верховного Суду від 28 липня 2022 року по справі №903/781/21.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 526, 527, 530, 554, 611 ЦК України, ст.13, 14, 82, 141, 223, 247,259, 263-265, 268 ЦПК України суд-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_4 в АТ ТАСкомбанк») суму заборгованості за кредитним договором № 9221271 у розмірі 45000,00 гривень, та витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1613,58 гривень, а всього 46613 ( сорок шість тисяч шістсот тринадцять) гривень 58 копійок.

В задоволенні інших позовних вимог-відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) на користь ОСОБА_1 , ( РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 16.09.2026 року.

Суддя: С.А.Ширіна